Ухвала суду № 98117012, 05.07.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/5803/20

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Заяць О.В., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 620/5803/20,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 620/5803/20.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури в частині невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні 10.09.2020 в розмірі 15439,95 грн середнього місячного заробітку та щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку. Стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку із звільненням у розмірі 15439,95 грн середнього місячного заробітку. Стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належної йому вихідної допомоги при звільненні за період з 11.09.2020 по 13.01.2021 у сумі 89551,71 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1681,60 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2021, оскільки відповідачем не виконане зазначене рішення.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, регламентований статтею 382 КАС України.

Приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Отже, з аналізу викладених норм слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана правова позиція викладена у судових рішеннях Верховного суду, зокрема, в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі № 807/2358/15, а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 800/305/17.

Вказаний законодавчий інститут підлягає застосуванню судом у виключному випадку, коли стягувачем використані усі законні можливості домогтися виконання боржником судового рішення.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень у порядку, встановленому статтею 287 КАС України.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому в разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а положеннями статті 382 КАС України передбачено здійснення судового контролю в порядку, встановленому статтею 287 КАС України.

Відповідно до матеріалів справи та заяви ОСОБА_1 , 28.05.2021 на адресу позивача направлені три виконавчі листи про стягнення коштів та судових витрат з Херсонської обласної прокуратури.

Інформацію про те, чи пред`явлені виконавчі листи до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», чи знаходяться виконавчі листи на виконанні та яка саме стадія виконання, позивач суду не надав.

Норми частини першої статті 382 КАС України кореспондуються з положеннями частини шостої статті 246, пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається, відповідно, встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України"№ 3 від 13.03.2017, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України також наголосив, що наведене є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Отже, у разі звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю після прийняття рішення у справі, суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду 10.12.2018 у справі № 807/2358/15 (адміністративне провадження № К/9901/45276/18).

Також, на момент розгляду вказаної заяви судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача.

Заходи примусового виконання рішень здійснюються у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи позивача, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Керуючись ст. 241-243, 248, 256, 371, 382 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 620/5803/20 – відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 294-297 КАС України.

Суддя О.В. Заяць