Рішення № 98116371, 05.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1917/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 р. № Ф-19443-51 та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2019 року № Ф-19443-51 в сумі 26539,26 грн.;

- зобов`язати ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вчинити певні дії, а саме зняти з податкового обліку ОСОБА_1 в якості ФОП (виключити з Єдиного банку даних інформацію про ФОП ОСОБА_1 як платника податків),

- закрити/ внести зміни до інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оскаржена вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки з моменту реєстрації (11.09.2003) в якості суб`єкта підприємницької діяльності він не здійснював господарську діяльність, не отримував будь-якого доходу, не відкривав жодних банківських рахунків, у зв`язку з чим через відсутність доходів не нараховував суми податків і зборів. Також, позивач зазначає, що 25.02.2020 отримав засобами електронного зв`язку повідомлення з банківської установи про призупинення операцій за його рахунками. Банківська установа у своєму повідомленні посилалась на постанову органів виконавчої служби про накладення арешту на рахунки. Не розуміючи підстав накладення арешту на рахунки, позивач зв`язався з виконавчої службою, де його поінформували про наявність відкритого виконавчого провадження за стягненням суми боргу (недоїмки) за вимогою ГУ ДПС в Херсонській області. АРК та м. Севастополі від 14 листопада 2019 року Ф-19443-51. 27.02.2020 року позивач звернувся до посадової особи відповідача де його було повідомлено, що відповідачем нараховано нову суму боргу (недоїмки), про що винесено (нову) вимогу від 18.02.2020 року. Вказана вимога була вручена 27.02.2020 року. При цьому, за зазначенням позивача, вимога від 14.11.2019 року не була вручена посадовою особою відповідача з посиланням на те, що вказана вимога не потрібна, адже, сума недоїмки, нарахована в листопаді 2019 року, включена у вимогу, датовану лютим 2020 року. Не погодившись з вказаною вимогою, та вважаючи її неправомірною, позивач звертався до Херсонського окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду (у складі судді Хом`якової В.В.) від 24 квітня 2020 року у справі № 540/554/20 адміністративний позов задоволено, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2020 року № Ф-19443- 51 у сумі 29293,44 грн. визнано протиправною та скасовано. Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року. Позивач вважав, що відповідач виконав рішення суду першої інстанції та скасував вимогу від 18 лютого 2020 року № Ф-19443-51 у сумі 29293,44 грн., яка складається у тому числі і з вимоги від 14 листопада 2019 року № Ф-19443-51 в розмірі 26539,26 грн. 05 лютого 2021 року позивач звернувся до відповідача з листом щодо необхідності виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду та повідомлення про це органи державної виконавчої служби. Однак, листом від 04.03.2021 № 4886/6/21-22-13-03-05 відповідач поінформував його про те, що станом на 01.03.2021 згідно інтегрованих карток ІС "Податковий блок" за ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість по єдиному соціальному внеску в сумі 32410,62 грн. Тобто, відповідач не тільки не виконав рішення суду, а продовжив і надалі нараховувати заборгованість по ЄСВ. Відповідачем зазначено, що "... факт оскарження податкової вимоги не є підставою для проведення коригувань в інтегрованій картці платника податків з метою виведення боргу (недоїмки) з єдиного внеску. Факт оскарження боржником вимоги но ЄСВ лише призупиняє заходи примусового стягнення з боку податкового органу, але не скасовує нарахування.".

Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 18.05.2021 поданий відзив на позовну заяву, в якому останній у задоволенні позову просить відмовити. Посилається на те, що відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції. Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (ст. 1 Закону №2464). Єдиний внесок для всіх платників встановлено у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону №2464). Законом України "Про державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3200 грн. на місяць. Таким чином, у 2017 році мінімальний страховий внесок складав 704,00 грн. (3200 х 22% х 12 місяців = 8448 грн.). Законом України "Про державний бюджет на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3723 грн. на місяць. Таким чином, у 2018 році мінімальний страховий внесок складав 819,06 грн. (3723 х 22% = 819,06 х 3 місяців = 2457,18грн.). Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 4173 грн. на місяць. Таким чином у 2019 році мінімальний страховий внесок склав 918,06 грн. (918,06 х 3 місяці) = 2754,18 гривень. Відтак, за зазначенням відповідача, вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника. До вимоги увійшли: розрахункова сума єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн.; розрахункова сума єдиного внеску за 4 квартали 2018 року у розмірі 9828,72 грн.; розрахункова сума єдиного внеску за 3 квартал 2019 року у розмірі 8262,54 грн. Сума вимоги станом на 31.10.2019 склала 26539,26 грн. Крім того, відповідач вказує, що згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Фізичні особи-підприємці, стосовно яких не проводилася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (у тому числі до створення Єдиного державного реєстру) не втратили статусу фізичної особи-підприємця. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач не перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

З 11.09.2003 ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як фізична особа-підприємець. 02.07.2020 зареєстровано припинення підприємницької діяльності.

ГУ ДПС у Херсонській області була винесена вимога від 18.02.2020 № Ф-19443-51 на суму боргу 29293 грн. 44 коп. (станом на 31.01.2020), яка була оскаржена позивачем до суду. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 по справі № 540/554/20 позов задоволено, вимога визнана протиправною та скасована. Судом при розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 за період з грудня 2018 р. - липня 2019р. був працевлаштований у приватному підприємстві "Фенікс" на посаді начальника відділу закупівлі та продажу, та з його заробітної плати за вказаний період було вираховано 7860,24 грн. єдиного соціального внеску. Також, матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки ТОВ "Валькрія Агро" про сплату податків № 2202-1 від 22.03.2020 позивач працював директором у ТОВ "Валькрія Агро" в грудні 2019 р. - лютому 2020 р. та сплатив 3580 грн. ЄСВ. Також судом в межах справи № 540/554/20 встановлено, що на підставі даних інформаційної системи Головного управління ДПС у Херсонській області (витягів з інтегрованої картки з єдиного соціального внеску) позивачу нарахований єдиний соціальний внесок як фізичній особі-підприємцю за період з 09.02.2018 по 31.01.2020 на загальну суму 29293,44 грн.

В лютому 2020 року відповідач дізнався про наявну в нього суму боргу (недоїмки) у розмірі 26539,26 грн. станом на 31.01.2020, на підставі винесеної податковим органом вимоги від 14 листопада 2019 року № Ф-19443-51. Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2019 року № Ф-19443-51 в сумі 26539,26, протиправною, оскільки ця сума увійшла у суму боргу, яку позивач і оскаржив до суду шляхом оскарження вимоги від 18 лютого 2020 року № Ф-19443-51 у сумі 29293,44 грн.

Вирішуючи наявний між сторонами спір, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 3 цієї ж частини статті, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI ).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону № 2464-VI, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI ).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законами України про Державні бюджети України на 2017 -2019 роки установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн., з 01.01.2019 - 4173 грн.

Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування ЄСВ, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Вищезазначене свідчить про те, що особа, яка провадить підприємницьку діяльність, вважається самозайнятою та зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку, тобто якщо особа є найманим працівником, вона є застрахованою, і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, відтак мета єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі, не меншому за мінімальний.

Таким чином, громадяни, які мають і не припинили статус фізичної особи-підприємця, однак фактично ніякої підприємницької діяльності не здійснюють, оскільки перебувають у трудових відносинах як наймані працівники з іншим роботодавцем, не зобов`язані двічі сплачувати суму єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

Зазначена правова позиція викладалась Верховним Судом у постановах від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19.

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своєму відзиві контролюючий орган зазначає, що оскаржуваною вимогою встановлено наявність у позивача боргу з ЄСВ в сумі 26539 грн. 26 коп. станом на 31.10.2019 за 2017, 2018, та за 3 квартали 2019 року.

Єдиний внесок для всіх платників встановлено у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону №2464). Законом України "Про державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3200 грн. на місяць. Таким чином, у 2017 році щомісячний мінімальний страховий внесок складав 704,00 грн.. за рік 3200 х 22% х 12 місяців = 8448 грн.

Законом України "Про державний бюджет на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3723 грн. на місяць. Таким чином, у 2018 році мінімальний страховий внесок складав за місяць 819,06 грн. (3723 х 22% = 819,06 ), або щоквартально 2457 грн. 18 коп.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 4173 грн. на місяць. Таким чином, у 2019 році мінімальний страховий внесок склав 918,06 грн. або щоквартально 2754,18 гривень.

Відтак, за зазначенням відповідача, вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника. До вимоги увійшли: сума єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн. + сума єдиного внеску за 1- 4 квартали 2018 року у розмірі 9828,72 грн. + сума єдиного внеску за 1-3 квартали 2019 року у розмірі 8262,54 грн. , усього 26539,26 грн.

Суд приймає до уваги, що в рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2020, яке постановою суду апеляційної інстанції залишено без змін, у справі №540/554/20, було встановлено, що ОСОБА_1 за період з грудня 2018 р. - липня 2019р. працював у приватному підприємстві "Фенікс", та з його заробітної плати за вказаний період було вираховано 7860,24 грн. єдиного соціального внеску. Ці відомості відповідають відомостям ПФУ і відповідачем не заперечуються.

Отже, суд дійшов висновку, що податковий орган протиправно нарахував позивачу ЄСВ за періоди з грудня 2018 до липня 2019 року, не врахувавши те, що страхові внески у цей період були сплачені за позивача роботодавцем за місцем перебування його у трудових відносинах. Матеріали справи № 540/554/20, як і матеріали даної справи, не містять доказів на підтвердження факту сплати позивачем ЄСВ, як фізичною особою-підприємцем за інший спірний період - 2017 рік, січень 2018 - листопад 2018 рр., серпень 2019 - вересень 2019 р.

Отже, податкова вимога, яка оспорюється в даній справі, є протиправною частково.

Оскільки відповідачем надано розрахунок ЄСВ 26539 грн. 26 коп., суд вважає за можливе визнати вимогу також, що підлягає скасуванню частково в сумі 7245 грн. 48 коп., виходячи з того, що нарахування суми єдиного внеску 19293 грн. 78 коп. вчинено відповідачем правомірно, оскільки позивач був зобов`язаний сплатити ЄСВ за 2017 рік в сумі 8448 грн., за січень-листопад 2018 року в сумі 9009 грн. 66 коп. (819,06грн. х 11 місяців), за серпень, вересень 2019 року в сумі 1836 грн. 12 коп. ( 918,06 грн. х 2 місяці).

Тому позовні вимоги щодо визнання вимоги протиправною та скасування підлягають задоволенню частково.

Що стосується вимоги про зобов`язання зобов`язати ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вчинити певні дії, а саме зняти з податкового обліку ОСОБА_1 в якості ФОП (виключити з Єдиного банку даних інформацію про ФОП ОСОБА_1 як платника податків), то така вимога є передчасною.

Статтею 5 Закону України від 08.07.2010 р. №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями визначено, що зняття з обліку фізичних осіб - підприємців - платників єдиного внеску здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку. Зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10, ст. 67 ПКУ, розд. ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588). Відповідно до пп. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку №1588 після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах (крім рахунків, відкритих для зарахування коштів на вимогу фізичних осіб) та в установлені строки подати відповідному контролюючому органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП з оновленою інформацією про закриття об`єкта оподаткування (у разі наявності), протягом 10 робочих днів після його закриття; декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.

Оскільки позивач має заборгованість з ЄСВ, підстав для зобов`язання відповідача зняти з податкового обліку ОСОБА_1 в якості ФОП немає.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90 КАС України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому позивачу відшкодовується за рахунок відповідача 245 грн. судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати винесену вимогу про сплату боргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 14 листопада 2019 року № Ф-19443-51 в частині визначення податкового боргу ОСОБА_1 в сумі 7245 грн. 48 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 245 (двісті сорок п`ять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43995495).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 111060000