Рішення № 98116139, 05.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 р. № 520/6455/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЙНСТРІМ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЙНСТРІМ ПЛЮС" ( вул. Короленка, буд. 4,м. Харків,61005) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19,м. Київ,04116), Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська,46, м.Харків, 61057) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у м. Києві №52636/26-15-04-19-19 від 29.01.2021 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЙНСТРІМ ПЛЮС” (код ЄДРПОУ: 41385552);

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.02.2020 року № 6490 про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЙНСТРІМ ПЛЮС” (код ЄДРПОУ: 41385552) до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕЙНСТРІМ ПЛЮС” (код ЄДРПОУ: 41385552) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачами у порушення норм чинного податкового законодавства України були вчинені протиправні дії і прийнято протиправне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в порядку статті 262 КАС України.

Представники відповідачів правом надання відзиву не скористались.

Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, через канцелярію суду, 06.06.2021 надано заяву про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог.

Представником позивача, через канцелярію суду, 08.06.2021 надано заперечення на вказану заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

17.06.2021 представником позивача, через канцелярію суду, надано клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та проведення розподілу між учасниками справи.

Ухвалою від 09.07.2021 заяву Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог залишено без задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 01.07.2017 ТОВ «МЕЙНСТРІМ ПЛЮС» зареєстровано платником податку на додану вартість.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що позивачу з Реєстру платників податків ПДВ стало відомо про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «МЕЙНСТРІМ ПЛЮС», у зв`язку із чим представник позивача звернувся з адвокатським запитом № 1044442 від 22.03.2021 до ГУ ДПС у м. Києві про надання інформації та копії рішення від 29.01.2021 про анулювання реєстрації платника податків ПДВ разом з іншими значущими для розгляду справи копіями документів.

Листом ГУ ДПС у м. Києві № 16/26-15-04-19-16 від 30.03.2021 розглянуто зазначений адвокатський запит та надано копії запитуваних документів, серед яких містилися оскаржувані рішення № 52636/26-15-04-19-19 від 29.01.2021 про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість та № 6490 від 04.02.2020 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

З рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 6490 від 04.02.2020 судом встановлено, що позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Також з рішення № 52636/26-15-04-19-19 від 29.01.2021 судом встановлено, що комісією з прийняття рішень про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість юридичних осіб у випадках, визначених підпунктами «в», «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «МЕЙНСТРІМ ПЛЮС». Підставою анулювання свідоцтва платника ПДВ зазначено, що особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту (п.п. “г” п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України).

Вказані рішення позивач вважає безпідставним та таким, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Питання процедури анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено у розділі V ПК України та Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 (далі - Положення №1130).

Пунктом 5.1 Положення №1130 передбачено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.184.1 ст. 184 ПК України.

Відповідно до пп. “г” п. 184.1 ст.184 ПК України, який став правовою підставою для винесення оскаржуваного рішення, та пп. “г” п. 5.1 Положення №1130 реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Згідно пункту 5.2 розділу V Положення №1130 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

За змістом пункту 5.5 розділу V Положення №1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Згідно з пунктом 5.6 розділу V Положення №1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою №6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом під час розгляду подібної справи, постанова від 05.11.2018 року в справі №820/2294/16.

Судовим розглядом було встановлено, що позивачем подавались до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за січень 2020 року та з травня 2020 року по жовтень 2020 року.

Так, сумарна кількість податкових місяців за які були подані податкові декларації з відображенням відсутності поставок та придбання становить не 12 місяців, а 7 місяців, а отже висновки Головного управління ДПС у м. Києві про подання протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з відображенням відсутності поставок та придбання не відповідають дійсності, а отже рішення, щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «МЕЙНСТРІМ ПЛЮС» від 29.01.2021 року є протиправними та незаконними, що в свою чергу є підставою для його скасування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року по справі №820/1504/18.

Крім того під час розгляду справи було встановлено, що 01.03.2020 позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року з відображеннями постачання-придбання товарів та послуг, що підтверджується Квитанцією № 2.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління ДПС у м. Києві №52636/26-15-04-19-19 від 29.01.2021 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЙНСТРІМ ПЛЮС” (код ЄДРПОУ: 41385552).

Стосовно решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Положеннями пункту 61.1. статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно пункту 74.1, пункту 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07.12.2017 №2245-VII доручено Кабінету Міністрів України до 01.03.2018 визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №1165), яка набрала законної сили з 01.02.2020.

Порядок №1165 визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Приписами пункту 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).

Додатками № 1 та № 3 до Порядку №1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Додатком №4 до Порядку №1165 затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Судом встановлено, що за формою та змістом оскаржуване рішення контролюючого органу від 04.02.2020 № 6490 відповідає формі рішення, викладеного у Додатку №4 до Порядку №1165. Так, у рішенні зазначено про відповідність платника податку (позивача) критеріям ризиковості платника, зокрема, пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле "податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)", яка повинна бути розшифрована.

При цьому будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийняте оскаржуване рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, суду не надано, як і не надано доказів того, що позивач задіяний у проведенні ризикових операцій.

Верховний Суд у постановах від 05.01.2021 у справі №640/11321/20, від 05.01.2021 у справі №640/10988/20 зауважив, що хоча затверджена Порядком №1165 форма рішення і не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, вказана обставина не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника від 04.02.2020 № 6490 прийняте контролюючим органом необґрунтовано та без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, відтак підлягає скасуванню.

При вирішенні спору суд також враховує, що пунктом 6 Порядку № 1165 врегульовано процедуру прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, зокрема, визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податків з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків. Крім того, додатком 4 до Порядку № 1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якою прямо передбачено, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку. Це означає, що Кабінет Міністрів України, який за нормами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України наділений делегованими повноваженнями встановлювати порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, прямо визнав юрисдикцію адміністративного суду на розгляд по суті спорів між платниками податків та контролюючими органами щодо правомірності прийняття рішень про включення платників податків до переліку ризикових.

Протиправність рішення від 04.02.2020 №6490 прямо вказує на наявність підстав для зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, що на думку суду, буде належним способом захисту прав позивача.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Судом встановлено, що за подання даної позовної заяви, представником позивача сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн., який підлягає стягненню за рахунок відповідачів відповідно до ст. 139 КАС України.

Зі змісту поданого позивачем до суду клопотання вбачається, що позивачем було понесено витрати на професійну правничу/правову допомогу у розмірі 14000,00 грн., на підтвердження чого до зазначеної заяви долучено копії договору про надання правової допомоги від 19.03.2021 № 196 НП, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням “Адвокати та медіатори України, акту виконаних робіт № 1 до договору № 196 НП про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19.03.2021.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що 19.03.2021 між Адвокатським об`єднанням “Адвокати та медіатори України” та позивачем укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги. Пунктом 4.1 договору передбачено, що професійна правнича (правова) допомога, що надається Виконавцем, Клієнт оплачує в гривнях, в розмірі, визначеному Актом виконаних робіт.

Матеріали заяви свідчать, що на виконання умов зазначеного договору сторонами підписано акт виконаних робіт № 1 до Договору № 196 НП про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19.03.2021 з детальним описом робіт/послуг, виконаних адвокатом за договором про надання правничої (правової) допомоги, яким визначено детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) і арифметичний розрахунок наданої професійної правничої (правової) допомоги за цим актом.

У акті зазначено, що всього, за цим актом Адвокатським об`єднанням “Адвокати та медіатори України” на користь ТОВ «МЕЙНСТРІМ ПЛЮС» надано правничої (правової) допомоги в сумі 14000,00 грн.

У п. 4 акту також вказано, що підписуючи цей Акт виконаних робіт, Клієнт погоджується із обсягом та вартістю наданої професійної правничої (правової) допомоги, зазначених в ньому.

Підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, де сформовано висновок про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі №640/10548/19.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої (правової) допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи ціну позову, та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд приходить до висновку, що сума, заявлена представником позивача до відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн. є співмірною та доведеною.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача про вирішення питання про судові витрати.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЙНСТРІМ ПЛЮС" (вул. Короленка, буд. 4,м. Харків,61005, код ЄДРПОУ 41385552) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19,м. Київ,04116, ЄДРПОУ 44116011), Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська,46, м.Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у м. Києві №52636/26-15-04-19-19 від 29.01.2021 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЙНСТРІМ ПЛЮС” (код ЄДРПОУ: 41385552).

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.02.2020 року № 6490 про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЙНСТРІМ ПЛЮС” (код ЄДРПОУ: 41385552) до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕЙНСТРІМ ПЛЮС” (код ЄДРПОУ: 41385552) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЙНСТРІМ ПЛЮС" судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЙНСТРІМ ПЛЮС" судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЙНСТРІМ ПЛЮС" суму витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЙНСТРІМ ПЛЮС" суму витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов