Рішення № 98115962, 30.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року № 520/7551/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді - Заічко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Захисників України, б. 7/8, 10 поверх, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34952461) про визнання незаконної та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд скасувати постанову державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 14.05.2018 за № 48472163 про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідна постанова є незаконною, винесеною з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.

Копія ухвали про відкриття провадження та повістка про виклик у судове засідання були надіслані відповідачу та отримані ним, тому в силу ч. 11 ст. 126 КАС України, він є належним чином повідомлений.

Відповідач, Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), не скористався правом на подачу відзиву на позов та пред`явлення зустрічного позову, про наслідки неподання відзиву на позов, які визначені ч. 6 ст.162 КАС України, попереджений.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наявність у матеріалах судової справи клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та неявки належним чином повідомленого відповідача, суд вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

17 серпня 2015 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (надалі Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків)) відкрито виконавче провадження ВП № 48472163 за виконавчим листом Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.06.2012 № 2-1589/10 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» суму боргу у загальному розмірі 437 381,86 гривня.

14 травня 2018 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) винесено постанову ВП № 48472163 про повернення виконавчого документу стягувачу. Підставою для винесення вказаної постанови зазначено заяву стягувача від 11.05.2018 про повернення виконавчого документа без виконання.

Також, 14 травня 2018 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) винесено постанову ВП № 48472163 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 43 738,19 грн на підставі статей 3, 27 та 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач, не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 43 738,19 грн звернувся до суду за захистом своїх прав.

По суті позову суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до положень частини статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 27 вказаного Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За змістом частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частинами 2 та 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави суду вважати, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Відтак, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Так, судом встановлено, що 17 серпня 2015 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (надалі Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків)) відкрито виконавче провадження ВП № 48472163 за виконавчим листом Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.06.2012 № 2-1589/10 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» суму боргу у загальному розмірі 437 381,86 гривня.

Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) винесено постанову ВП № 48472163 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 43 738,19 грн на підставі статей 3, 27 та 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд зазначає, що фактично підставою для винесення вищевказаної постанови стало повернення виконавчого листа Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.06.2012 № 2-1589/10 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» суму боргу у загальному розмірі 437 381,86 гривня без виконання.

З метою забезпечення повного та об`єктивного розгляду справи та встановлення правомірності вчинення відповідачем виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 48472163, ухвалою суду від 07.06.2021 запропоновано відповідачу надати до суду завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 48472163.

Однак, вказані документи не були надані до суду.

Із наданих до суду матеріалів виконавчого провадження № 48472163 неможливо встановити, що державним виконавцем вчинялись дії з примусового виконання виконавчого листа 21.06.2012 № 2-1589/10 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» суму боргу у загальному розмірі 437 381,86 гривня.

Крім того, відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника, у разі закінчення виконавчого провадження, створюються умови для стягнення виконавчого збору без реального виконання рішення суду.

У даному випадку, фактичного стягнення суми боргу з боржника не відбулося в силу заяви стягувача про повернення виконавчого документа.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувану за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 761/11524/15-ц та від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18.

Згідно з ч. 1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що Московським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) не надано жодного доказу по вказаній справі, який міг би спростувати позицію позивача, жодним чином не обгрунтовано необхідність та підстави винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Захисників України, б. 7/8, 10 поверх, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34952461) про визнання незаконної та скасування постанови - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 14.05.2018 № 48472163 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Захисників України, б. 7/8, 10 поверх, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34952461).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 05 липня 2021 року.

Суддя Заічко О.В.