Рішення № 98115953, 05.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року № 520/7279/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства охорони здоров`я України (вул. М. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 00012925) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання у термін не більше одного місяця письмової відповіді по суті заяви позивача від 03.03.2021 до Міністерства охорони здоров`я України та зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 03.03.2021 та надати йому обґрунтовану письмову відповідь;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати з оплати судового збору в сумі 1 816 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерство охорони здоров`я України не надавши в місячний термін відповідь по суті його заяви, порушило права громадянина на звернення, які гарантовані Конституцією України.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач проти позову заперечував, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, при розгляді звернень позивача.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Міністерства охорони здоров`я України із заявами від 03.03.2021, від 04.03.2021 та від 15.03.2021 щодо створення комісії та проведення службового розслідування за фактом порушення антикорупційного законодавства в. о. ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти Сердюком О.І.

Листом від 14.05.2021 № 09-08/Д-4520/5503-зв Міністерство охорони здоров`я України надало відповідь на звернення позивача, повідомивши про намір проведення службового розслідування, зазначивши додатково про те, що ОСОБА_2 увільнено від виконання обов`язків ректора.

Не погодившись із порушенням строків надання відповіді на звернення, позивач звернувся із вказаним позовом.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР, який є спеціальним до цих правовідносин.

Так частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. З Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально- культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки з діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Частина перша статті 5 Закону № 393 встановлює, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частиною шостою статті 5 Закону № 393 передбачено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати (ч. 7 ст. 5 Закону № 393).

Відповідно до ст. 7 Закону № 393 звернення оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до ст. 15 Закону № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За статтею 19 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли

порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Порядок та строки розгляду звернень громадян врегульовано статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», на підставі якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Міністерства охорони здоров`я України із заявами від 03.03.2021 (отримана відповідачем 09.03.2021, вх. № Д-4155), від 04.03.2021, яка направлена до Кабінету міністрів України (отримана адресатом 10.03.2021, вх. № 41-Д-010840/20) та від 15.03.2021 (отримана відповідачем 15.03.2021, вх. № Д-4520) щодо створення комісії та проведення службового розслідування за фактом порушення антикорупційного законодавства в. о. ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти ОСОБА_2 .

Листом від 14.05.2021 № 09-08/Д-4520/5503-зв Міністерство охорони здоров`я України надало відповідь на звернення позивача, повідомивши про намір проведення службового розслідування, зазначивши додатково про те, що ОСОБА_2 увільнено від виконання обов`язків ректора.

Суд відхиляє посилання позивача про те, що вказаний лист не можна вважати відповіддю на звернення позивача, з огляду на те, що вказаний документ містить реквізити, що є обов`язковими для відповіді на звернення. Зокрема, лист Міністерства охорони здоров`я України від 14.05.2021 № 09-08/Д-4520/5503-зв роздрукований на бланку організації із датою та номером документа, містить адресата та посилання на звернення позивача, на які надається відповідь, у ньому висвітлені 2 питання, для вирішення яких позивач і звернувся із зверненнями, підписано керівною особою відповідача.

Проте, із досліджених документів суд вбачає грубе порушення строків розгляду звернення. Так, самі звернення датовані 03.03.2021, 04.03.2021 та 15.03.2021, останнє з них надійшло до відповідача 15.03.2021, а відповідь на вказані заяви надана листом від 14.05.2021, тобто через 59 днів після отримання звернення. Вказаний строк перевищує місячний термін розгляду звернення та навіть максимальний строк для такого розгляду, що становить 45 днів.

За статтею 19 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Тому, факт несвоєчасного розгляду звернень позивача є недотриманням відповідачем - суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, а також порушенням прав позивача на своєчасний розгляд його звернення.

Однак, суд вважає неможливим задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання у термін не більше одного місяця письмової відповіді по суті заяви позивача від 03.03.2021 до Міністерства охорони здоров`я України та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 03.03.2021 та надати йому обґрунтовану письмову відповідь, з огляду на наступне.

Виходячи із завдань адміністративного судочинства, визначених частиною 1 статті 2 КАС України, вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин покликане забезпечувати ефективний захист прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, з метою забезпечення реалізації особою права на розгляд звернення суб`єкт владних повноважень має можливість виправити допущене ним порушення шляхом надання відповіді на звернення. Водночас, порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність розгляду звернення і у разі подальшого його розгляду є невідновлювальним.

Отже, за умови, що звернення було розглянуто, право на оскарження до суду несвоєчасності такого розгляду виникає лише у випадку існування обґрунтованого інтересу у цьому навіть після усунення допущених порушень.

Суд не може обмежитись винятково констатацією факту порушення, оскільки суб`єкт владних повноважень не в змозі виправити пропущений ним строк для розгляду звернення, адже перебіг часу вже відбувся і не залежить від будь-чиєї волі. Лише у разі, якщо внаслідок недотримання строків надання відповіді порушено права, свободи чи інтереси позивача (не тільки ті, що пов`язані з наданням відповіді) і він ставить вимоги про їх відновлення, суд повинен констатувати таке порушення і одночасно застосувати відповідний спосіб захисту.

На користь таких висновків свідчать норми закріплені у статті 5 КАС України, якими визначені способи судового захисту. Цією статтею передбачене право особи звертатися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною з одночасним зобов`язанням останнього вчинити певні дії (пункт 4), а також надано суду повноваження здійснювати захист порушених прав, свобод та інтересів особи в інший спосіб, який повинен відповідати вимозі щодо ефективності.

У випадку спірних правовідносин, мало місце надання позивачу відповіді на звернення відповідачем до моменту його звернення до суду з позовом.

Негативні наслідки допущених відповідачем, як органом, який розглядає відповідне звернення, порушень були усунуті шляхом надання відповіді на звернення позивача і оскарження несвоєчасності надання відповідачем відповіді не є обов`язковою передумовою для звернення позивача до суду з позовом про відшкодування завданої йому шкоди або про притягнення винних осіб до відповідальності та може бути реалізоване незалежно від прийняття судом рішення про визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Таким чином, наявність у позивача обґрунтованого інтересу в оскарженні до суду несвоєчасного надання відповіді на звернення відповідачем не знаходить свого підтвердження і з цих підстав у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

Суд не приймає посилань позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 26 червня 2018 по справі № 800/369/17, оскільки спір у вказаній справі виник та розглядався в площині застосування Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI, проте як його дія не розповсюджується на відносини, що виникають у сфері розгляду звернень громадян.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства охорони здоров`я України (вул. М. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 00012925) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 05 липня 2021 року.

Суддя Заічко О.В.