Рішення № 98115772, 06.07.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3097/21

06 липня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №961170178343 від 16.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у частині перерахунку пенсії в розмірі 90 % від місячного заробітку в сумі 37537,07 гривень без обмеження її максимального розміру;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 05.05.2020 перерахунок та виплату перерахованої ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати 37537,07 гривень, яка перерахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №500/1493/20, без обмеження максимального /граничного/ розміру пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію, призначену з 05.01.2005 на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ). Наказом прокурора Тернопільської області №259к від 28.04.2020 його звільнено з прокуратури Тернопільської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ) з 30.04.2020.

05.05.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок призначеної раніше пенсії, до якої долучив відповідні довідки прокуратури Тернопільської області про складові заробітної плати. Відповідачем відмовлено в частині перерахунку у відсотковому розмірі і обмежено максимальним розміром виплати. Такі дії оскаржені до суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 скасовано і прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 961170178343 від 07.05.2020 про відмову позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 05.05.2020 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки прокуратури Тернопільської області від 30.04.2020 №18-101вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

На виконання цього рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №961170178343 від 16.03.2021 про перерахунок позивачу пенсії із суми середньомісячного заробітку 37537,07 грн. Пенсію перераховано з розрахунку 60 % від заробітку з обмеженням виплати максимальним розміром 17690,00 гривень.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, вказуючи, що на момент призначення йому пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІ. Після призначення пенсії позивачу до даної статті неодноразово вносились зміни в частині обмеження розміру пенсії максимальним розміром та зменшувався відсотковий розмір пенсії. Нова редакція статті 50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами, а тому позивач вважає, що при перерахунку йому пенсії як працівнику прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Посилається на постанову Верховного Суду від 29.04.2020 (справа № 490/5366/16-а)

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, то зазначає, що пенсія йому призначена до 01.01.2016, тому до розміру пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VII. Таку ж правову позицію, сформулював Верховний Суд у справі №360/1428/17 в постанові від 12.11.2019, у справі №589/3997/16-а в постанові від 04.03.2021.

Непроведення перерахунку в частині 90 відсоткового розміру пенсії та обмеження її виплати на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення пенсії, є втручанням у майнові права позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Ухвалою суду від 07.06.2021 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, а також ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

29.06.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №500/1493/20 з 05.05.2020 проведено перераху нок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням довідки прокуратури Тернопільської області від 30.04.2020 №18-101вих-20. При перерахунку пенсії позивачу застосовані норми Закону № 1697-VII на момент проведення перерахунку.

Обмеження пенсії максимальним розміром не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, визначене статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон №3668-ІV), чинного з 01.10.2011. Відповідач вважає, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-ІV, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення відповідного перерахунку. Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не від повідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підля гають виконанню.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 05.01.2005 отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у розмірі 90 % суми місячної заробітної плати.

30.04.2020 прокуратурою Тернопільської області позивачу видано довідку за № 18-101-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, згідно якої розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за відповідною (прирівняною) посадою - начальника відділу прокуратури області становить 37537,07 грн.

05.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням з органів прокуратури в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Тернопільської області №18-101вих-20 від 30.04.2020 без обмеження її максимального розміру.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 03.06.2020 за №1015-935/10-02/8-1900/20 відмовлено позивачу в частині перерахунку пенсії у вказаному відсотковому розмірі і обмежено пенсію максимальним розміром. Позивач оскаржив таку відмову до суду. Наведені обставини встановлені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 (а.с.22-31).

Цією постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задоволено частково, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі № 500/1493/20 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 961170178343 від 07.05.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 05.05.2020 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки прокуратури Тернопільської області від 30.04.2020 №18-101вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №500/1493/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №961170178343 від 16.03.2021 про перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII із суми середньомісячного заробітку 37537,07 грн в розмірі 60 % від суми заробітку та з обмеженням виплати максимальним розміром з 05.05.2020 сумою 16380, 00 грн, з 01.07.2020 сумою 17120,00 грн, з 01.12.2020 - 17690,00 грн, 01.07.2021 - 18540,00 грн (а.с.33-35).

Вважаючи, таке рішення про перерахунок пенсії у розмірі 60 %, а не 90 % від заробітку, та з обмеженням максимальним розміром протиправним, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

На час призначення позивачу пенсії (2005 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, відповідно до якої:

прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина 1 статті 50-1);

обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 12 статті 50-1);

призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 17 статті 50-1).

14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ.

Частина 20 статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

З 01.01.2015 частину 20 статті 86 Закону №1697-VII, відповідно до Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), змінено і викладено у такій редакції: умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №76-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Однак, Кабінет Міністрів України впродовж 2015 - 2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури (як було визначено частиною 20 статті 86 Закону №1697-VII (зі змінами згідно з Законом №76-VIII) зумовило неможливість проведення відповідачем відповідно перерахунку.

Рішенням від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 є втрата чинності з 13.12.2019 норм частини 20 статті 86 Закону №1697-VII.

Наявність підстав для перерахунку пенсії позивача по довідці прокуратури Тернопільської області №18-101вих-20 від 30.04.2020 про складові заробітної плати для перерахунку пенсії надана Восьмим апеляційний адміністративним судом у постанові від 23.02.2021 у справі №500/1493/20.

Ключовим питанням даної позовної заяви є дії органу пенсійного фонду щодо застосування зменшеного відсотка заробітку для цілей перерахунку пенсії та обмеження максимального розміру пенсії розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Щодо застосування зменшеного відсотка заробітної плати для цілей перерахунку пенсії, то суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 86 Закону №1697-VII встановлено, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Отже, у зв`язку з прийняттям Закону №1697-VII розмір пенсії прокурорам призначається у розмірі 60 відсотків місячної заробітної плати.

Проте на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 1, 12, 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які наведені вище.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні та є незмінним.

Верховний Суд України у постанові від 06.10.2015 в справі № 21-2432а15 сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, визначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Колегія суддів тоді дійшла такого правового висновку: внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13, 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв`язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 у справі № 308/11498/16-а, від 22.06.2018 у справі № 635/6663/16-а, від 17.07.2018 у справі № 559/2862/16-а, від 19.12.2018 у справі № 725/1352/16-а, від 31.07.2019 у справі № 354/90/15-а, від 29.04.2020 у справі № 490/5366/16-а (на цю постанову також посилається позивач).

Отже, безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм Закону №1697-VІІ в частині визначення відсоткового розміру пенсії, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років і пенсія йому призначена у 2005 році, тому до розміру пенсії позивача не може застосовуватися відсотковий розмір пенсії, визначений Законом № 1697-VІІ.

З огляду на викладене, суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії згідно з довідкою прокуратури Тернопільської області від 30.04.2020 №18-101вих-20, що враховується для перерахунку пенсій, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.

Відтак, оскаржуване рішення в частині перерахунку пенсії позивачу у розмірі 60 %, а не 90 % від суми місячної заробітної плати, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно обмеження максимального розміру пенсії розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність суд зазначає таке.

Обмеження виплати пенсії максимальним її розміром вперше було встановлено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011, та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, частину 15 статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами, зокрема частиною 18 такого змісту: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.

Відтак, частина 18 статті 50-1 Закону № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, втратила чинність з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин такі норми не застосовується.

Абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Отже, у зв`язку з прийняттям Закону №1697-VII розмір пенсії прокурорів знову обмежено максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

З цього приводу суд також зауважує, що на даний час Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.

Так, у Рішенні від 08.10.2008 №20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

У Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Тобто, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.

Таким чином, на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, наведеними вище положеннями встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

За наведеного вище обгрунтування суд визнає помилковими доводи позивача про звуження змісту та обсягу його прав в частині права на пенсійне забезпечення.

Також суд звертає увагу, що не застосування обмеження розміру виплачуваної пенсії при її перерахунку у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, до осіб, яким призначена пенсія відповідно до положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів, зокрема тих, яким пенсія призначена відповідно до Закону 1697-VII, та суперечитиме принципу рівності перед законом. Утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.

З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії позивача пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії, встановлене вищезгаданими нормативно-правовими актами.

Також на вказані обставини звернута увага Верховним Судом в ухвалі від 04.02.2021 у справі №400/6132/20 про відмову у відкритті провадження у справі №400/6132/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про перерахунок пенсії в частині зменшення її розміру з 90% до 60% від заробітку та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, а також зобов`язання пенсійний орган здійснити перерахунок призначеної їй пенсії у розмірі 90% та без обмеження її максимального розміру із виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01.10.2020, про розгляд цієї справи як зразкової.

В ухвалі Верховного Суду зазначено, що доцільність розгляду зазначеної справи Верховним Судом як зразкової у поданні обґрунтовується тим, що у правовідносинах, пов`язаних із здійсненням перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру», постає гостра необхідність вирішити такі питання:

- в якому відсотковому розмірі має право позивач на здійснення перерахунку пенсії, а саме: у відсотках, передбачених статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII «Про прокуратуру», чинний на момент призначення пенсії; або у відсотках, передбачених статтею 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», чинного на момент здійснення перерахунку пенсії позивачці;

- чи застосовується вимога, передбачена частиною вісімнадцятою статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», щодо максимального розміру пенсії до осіб, яким пенсія була призначена до встановлення у законодавстві зазначеної вимоги про максимальний розмір пенсії.

Вивчивши вищезазначене подання, колегія суддів Верховного Суду, серед іншого зазначила таке.

«Окрім цього, Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-XII «Про прокуратуру», а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 15.08.2018 у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 у справі №161/713/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а).

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність.

Колегія суддів звертає увагу, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось, а процесуальний закон не наділяє такими повноваженнями суд першої інстанції, в тому числі й Верховний Суд, при розгляді ним справи як зразкової».

При цьому суд звертає увагу, що спірні правовідносини, які вирішувалися у постановах, на які послався Верховний Суд в ухвалі від 04.02.2021 у справі №400/6132/20, є подібними, що й у даній справі.

Так у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а, зазначено, що позивач з 06.07.2002 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Тобто спір щодо обмеження пенсії максимальним розміром стосувався пенсії призначеної до прийняття законів, якими таке обмеження встановлене.

У постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, розглядався спір щодо обмеження пенсії максимальним розміром позивачу, який з грудня 2010 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві та отримував пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», тобто також до прийняття законів та внесення змін до діючих в частині обмеження пенсії максимальним розміром.

На висновки суду також не впливає та обставина, що пенсія за вислугу років призначена позивачу до 01.10.2011 (дати набрання чинності Законом №3668-VI), оскільки пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Тобто для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.

Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду зі спірного питання, наведеній у постановах, від 29.01.2021 у справі №646/6177/17, від 02.03.2021 у справі №537/48/17, 03.06.2021 у справі № 359/3736/17.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №360/1428/17 є необґрунтованим, оскільки Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 відступив від висновків щодо застосування положень Закону №3668-VI, висловлених у постанові від 12.11.2019 у справі №360/1428/17, така постанова стосується правовідносин щодо пенсії за вислугу років працівників льотно-випробного складу.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а, то суд зазначає, що якщо і є наявні у постановах Верховного Суду викладені суперечливі правові висновки з цього питання, то враховуючи позицію, яку неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

За таких обставин, суд зобов`язаний врахувати правові висновки, викладені у більш пізніших постановах Верховного Суду. Зокрема суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.06.2021 у справі № 359/3736/17, які зводяться до наступного:

«З приводу відмови судами попередніх інстанцій в задоволенні інших позовних вимог, що стосуються виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, варто зазначити наступне.

Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

На момент звернення позивача щодо проведення перерахунку пенсії, наведеними вище положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 24 липня 2018 року у справі № 554/10456/16-а та у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 686/2428/16-а.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) оскільки положення цієї статті втратили чинність».

Стосовно посилань позивача на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №380/12638/20 та від 11.05.2021 у справі №380/7693/20, то суд зазначає, що з приводу цих же відносин протилежний висновок Восьмим апеляційним адміністративним судом викладений у постанові від 02.06.2021 у справі № 460/9767/20.

Отже, у цій справі Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області правомірно встановило обмеження пенсії позивача максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з дати проведення такого перерахунку.

Окрім цього, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду щодо того, чи мало місце втручання у право позивача мирно володіти своїм майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), на що звертає увагу позивач у позовній заяві.

Так, Верховний Суд в постанові від 02.03.2021 за результатом розгляду справи №537/48/17 зазначив: «…34. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

35. У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

36. Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає "законних сподівань" на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.

37. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" Суд розглянув скаргу за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

38. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах факту втручання держави у право позивача на мирне володіння майном».

Посилання позивача на порушення у спірних відносинах його права на належний розмір пенсійного забезпечення не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи судом. Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №961170178343 від 16.03.2021 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині зменшення її розміру з 90% до 60% від місячної заробітної плати.

Підлягає до задоволення і похідна позовна вимога в цій частині, а саме про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 з 05.05.2020 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Тернопільської області №18-101вих-20 від 30.04.2020 та на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №500/1493/20.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 454,00 грн, який сплачений відповідно до квитанції від 01.06.2021 № 55336 (а.с.32) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №961170178343 від 16.03.2021 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині зменшення її розміру з 90 відсотків до 60 відсотків від місячної заробітної плати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 05 травня 2020 року перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Тернопільської області №18-101вих-20 від 30.04.2020 та на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №500/1493/20.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 06 липня 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.