Рішення № 98115506, 05.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року Справа № 480/3378/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3378/21 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "ГАРАНТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "ГАРАНТ" (далі по тексту - відповідач), про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 233073,84 грн та пені у розмірі 46,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконаний встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, відповідач до 15.04.2019 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 233073,84 грн та нараховану пеню в розмірі 46,61 грн. Проте вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, тому позивач просить її стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Не погоджуючись із позовними вимогами відповідач подав до суду відзив, у якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що на виконання вимог ст. 18, ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», виходячи із середньооблікової кількості штатних працівників (47 осіб, що підтверджується звітом із праці форми №1-ПВ за січень 2020 року) станом на 01 січня 2020 року у трудових відносинах з ПСП «ГАРАНТ» перебувало дві особи з інвалідністю, які були працевлаштовані на спеціально створені робочі місця. Як стало відомо 16 березня 2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , який працював на одній із двох посад, передбачених штатним розписом ПСП «ГАРАТ» для працевлаштування інвалідів. Після отримання копії свідоцтва про смерть ОСОБА_1 - наказом №35 від 20.03.2020 останній був звільнений з роботи з 12.03.2020 у зв`язку зі смертю, а відповідно до наказу директора ПСП «ГАРАНТ» від 20.03.2020 із штатного розпису підприємства були виключені відомості про те, займана ОСОБА_1 посада «охоронник» призначена для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зважаючи на наведені вище обставини та враховуючи майбутнє збільшення середньооблікової чисельності штатних працівників ПСП «ГАРАНТ», у зв`язку із початком весняних польових робіт наказом директора ПСП «ГАРАНТ» від 16.03.2020 штатний розпис підприємства було доповнено двома посадами для працевлаштування осіб з інвалідністю «робітник з комплексного обслуговування с/г виробництва», постійною зайнятістю робочим місцем у с. Олексіївка, Сумського району.

Керуючись вимогами п. 5 розд. 1 «Загальні положення» Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», 16 березня 2020 року ПСП «ГАРАНТ» подало до Сумського районного центру зайнятості населення Звіт форми №3-ПН, у якому містилася інформація про попит на робочу силу (вакансії) за двома посадами «Робітник з комплексного обслуговування с/г виробництва» з повною зайнятістю, для працевлаштування осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку.

З огляду на те, що впродовж березня - червня 2020 року особи з інвалідністю для працевлаштування на зазначені вище вакантні посади в ПСП «ГАРАНТ» не направлялися а також самостійно не зверталися, відповідач визнав за доцільне додатково інформувати Сумський районний центр зайнятості населення про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю. З цією метою ПСП «ГАРАНТ» впродовж липня - грудня 2020 року щомісячно інформувало Сумський районний центр зайнятості населення про попит на робочу силу (вакансії) за двома посадами «Робітник з комплексного обслуговування с/г виробництва» шляхом подання Звітів форми №3-ПН. Незважаючи на наведені вище обставини Сумський районний центр зайнятості населення не направив ПСП «ГАРАНТ» жодної особи з інвалідністю для працевлаштування на спеціально створені робочі місця.

Крім зазначеного вище, зауважує, що ПСП «ГАРАНТ» через своїх працівників поширило інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю серед мешканців с.Олексіївка та найближчих сіл, проте жодна особа з інвалідністю не зверталася до ПСП «ГАРАНТ» з метою працевлаштування.

Відтак, відповідач вважає, що у відповідності з вимогами чинного законодавства ПСП «ГАРАТН» в порядку та в строки, встановлені Порядком подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», ПСП «ГАРАНТ» подало до Сумського районного центру зайнятості населення Звіт форми №3-ПН, у якому містилася інформація про попит на робочу силу (вакансії) за двома посадами «Робітник з комплексного обслуговування с/г виробництва», який є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення таких осіб на підприємство для працевлаштування.

Своєчасне подання ПСП «ГАРАНТ» звітності за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16. Зазначене вище належним чином доводить, що ПСП «ГАРАНТ» виконало вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій із доводами відповідача не погоджується у повному обсязі та просить задовольнити позовні вимоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч.3 ст. 18 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому КМУ.

Згідно ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067 роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Наказ № 316). В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Суд звертає увагу, що періодичність подання звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов`язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органів працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. У свою чергу, закон не покладає обов`язок на роботодавця здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом березня - червня 2020 року надавало Сумському районному центру зайнятості населення звітність (а.с.26-32) інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за двома посадами «Робітник з комплексного обслуговування с/г виробництва» за: березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року. Кожного місяця вказувалося про наявність одного-двох-трьох вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (сторожа, робітника з благоустрою, садовода).

Тобто, протягом березня-липня 2020 року відповідачем вживалися заходи, щодо працевлаштування інвалідів, а саме ПСП "ГАРАНТ" надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Таким чином, з урахуванням положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд дійшов висновку про те, що створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування не є тотожними поняттями. Оскільки відповідачем виконані вимоги, покладені на нього розділом IV Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а чинне законодавство не зобов`язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів, тому в діях ПСП "ГАРАНТ" не вбачається порушень в частині незабезпечення працевлаштування інвалідів у 2020 році, а відтак на нього не може бути покладено обов`язок щодо відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування.

Щодо адміністративного господарських санкцій та пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 статті 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту ч. 2 ст. 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Як зазначалося вище, ПСП "ГАРАНТ" у 2020 році інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні відповідачу осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Факт відсутності у центру зайнятості кандидатур, що відповідають об`єктивним вимогам роботодавця до претендента на посаду, не є підставою для притягнення відповідача до відповідальності.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що оскільки підприємством вчинені всі залежні від нього дії для працевлаштування інвалідів, то в діях відповідача відсутня вина у тому, що на підприємстві за 2020 рік не було виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів, внаслідок чого на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу щодо працевлаштування осіб-інвалідів.

З урахування викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "ГАРАНТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька