Ухвала суду № 98115350, 05.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 липня 2021 року м. Рівне№460/8931/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Перевіривши матеріали позовної заяви в порядку ст.171 КАС України, суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених нормами КАС України.

За правилами ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд зауважує, що Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", строки звернення до суду не встановлені, отже на даний спір поширюються положення ст.122 КАС України.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на статтю 257 ЦК України, яка передбачає загальну позовну давність, яка встановлюється тривалістю у три роки. Проте суд на спростування зазначає, що посилання позивача на ст. 257 ЦК України є недопустимим, оскільки позовну заяву подано в межах адміністративного, а не цивільного судочинства. При цьому не наводить жодних поважних причин пропуску строків звернення до суду із даним позовом.

Також, суд не бере до уваги покликання позивача на впровадження карантинних обмежень як на причину пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачами жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено доказами яким чином такі обмеження унеможливили їх своєчасне звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом не можуть вважатися поважними.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у №240/12017/19.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також, згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві міститься клопотання позивача про звільнення чи відстрочення або розстрочення сплати судового збору, з тих підстав, що дохід позивача не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп.

Щодо обгрунтованості заявленого клопотання суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі – Закон № 3674).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 8 Закону № 3674 суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що лише у виняткових випадках суд може звільнити від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити сплату судового збору, не порушуючи принципу юридичної рівності сторін та враховуючи скрутне матеріальне становище викликане об`єктивними обставинами, що підтверджуються відповідними доказами, та на підставах, встановлених законом.

Тобто, саме матеріальне становище сторони є тим визначальним критерієм, який враховується судом при вирішенні питання про звільнення чи відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Однак, до позовної заяви позивачем не додано жодних довідок про розмір доходу, що не дозволяє визначити дійсний майновий стан позивача для цілей вирішення заявленого клопотання щодо звільнення чи відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Отже, для вирішення питання, зокрема, відстрочення сплати судового збору за даною нормою позивачу слід подати суду довідку про доходи за 2020 рік.

Враховуючи викладені позивачем обставини, для з`ясування майнового стану позивача та вирішення питання звільнення чи відстрочення або розстрочення сплати судового збору, суд пропонує подати відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків щодо отримуваних доходів за 2020 рік.

За таких обставин суд констатує відсутність належних та достатніх документів, які підтверджують підстави звільнення чи відстрочення або розстрочення сплати судового збору у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15 грудня 2020 року № 1082-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270 гривні.

Статтею 4 Закону №3674-VI встановлено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що 1 відсотка ціни позову становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання даного позову до суду позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 908,00 грн.

Відповідно до частини першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Суд зазначає, що недоліки даної позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:

заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, а також доказів поважності причин його пропуску;

документа про сплату судового збору в сумі 908,00 грн. (оригінал платіжного документа) (перерахування коштів здійснюється за реквізитами зазначеними на сайті суду: https://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/gromadyanam/tax/);

або відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків щодо отримуваних доходів за 2020 рік.

Керуючись статтями 169, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.

Суддя У.М. Нор