Рішення № 98115088, 05.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2021 року м. Рівне №460/1703/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення грошової допомоги та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської в якому просить суд: 1) стягнути з Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації на користь позивача грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної відпустки 10135,85 грн.; 2) стягнути з Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку ( в частині виплати грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки державного службовця) при звільненні з 11.02.2021 по день фактичного розрахунку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання щорічної відпустки за період роботи з 26.01.2020 по 25.01.2021 на два календарні дні з 28.01.2021 з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2021 рік. На підставі вказаної заяви, відповідно до наказу начальника Управління соціального захисту населення Дубровицької районної держаної адміністрації «Про надання щорічної відпустки ОСОБА_2 » від 25.01.2021 № 22-В, позивачу надано частину основної щорічної відпустки за період роботи з 26.01.2020 по 25.01.2021 тривалістю 2 календарні дні з 28.01.2021 по 29.01.2021. Однак, при наданні відпустки у період з 28.01.2021 по 29.01.2021 виплата грошової допомоги, яка передбачена ч. 1 ст. 57 Закону України «Про державну службу», позивачу не проводилась. Відповідно до наказу начальника Управління соціального захисту населення Дубровицької районної держаної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_3 » від 11.02.2021 № 27-к позивача звільнено з 11.02.2021 з посади начальника відділу по обслуговуванню інвалідів, моніторингу та сімейної політики Управління соціального захисту населення Дубровицької районної держаної адміністрації. Пунктом 2 вищевказаного наказу відділ бухгалтерського обліку зобов`язано провести повний розрахунок відповідно до чинного законодавства. З довідки про доходи та довідки № 01/06-356 від 03.03.2021 вбачається, що позивачу нарахована грошова допомога за 2021 рік у сумі 10135,85грн та станом на 03 березня 2021 року не виплачена у зв`язку з обмеженням бюджетних асигнувань. Такі посилання позивач уважає протиправними. Крім того, посилаючись на норми ст. 117 КЗпП України, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав.

Позовна заява надійшла до суду 12.03.2021.

17.03.2021 ухвалою суду позов залишений без руху.

06.04.2021 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позову.

08.04.2021 ухвалою суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.06.2021 ухвалою суду допущено процесуальне правонаступництво відповідача у справі.

02.07.2021 від позивача надійшла заява про залишення позову в частині вимог без розгляду.

05.07.2021 ухвалою суду позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення з Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації на користь позивача грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної відпустки 10135,85грн залишено без розгляду.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, наведені у заявах по суті, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

Обставини справи:

25 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області із заявою про надання щорічної відпустки за період роботи з 26.01.2020 по 25.01.2021 на два календарні дні з 28.01.2021 з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2021 рік.

На підставі вказаної заяви, відповідно до наказу начальника Управління соціального захисту населення Дубровицької районної держаної адміністрації «Про надання щорічної відпустки ОСОБА_2 » від 25.01.2021 № 22-В, ОСОБА_1 надано частину основної щорічної відпустки за період роботи з 26.01.2020 по 25.01.2021 тривалістю 2 календарні дні з 28.01.2021 по 29.01.2021.

Відповідно до наказу начальника Управління соціального захисту населення Дубровицької районної держаної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_3 » від 11.02.2021 № 27-к позивача звільнено з 11.02.2021 з посади начальника відділу по обслуговуванню інвалідів, моніторингу та сімейної політики Управління соціального захисту населення Дубровицької районної держаної адміністрації. Пунктом 2 вищевказаного наказу відділ бухгалтерського обліку зобов`язано провести повний розрахунок відповідно до чинного законодавства.

З довідки про доходи та довідки № 01/06-356 від 03.03.2021 Управління соціального захисту населення Дубровицької районної держаної адміністрації вбачається, що позивачу нарахована грошова допомога за 2021 рік у сумі 10135,85грн та станом на 03 березня 2021 року не виплачена у зв`язку з обмеженням бюджетних асигнувань.

Судом, на підставі матеріалів адміністративної справи встановлено, що грошова допомога за 2021 рік у сумі 10135,85грн як на момент звернення позивача із даним позовом до суду так і на час вирішення цієї справи по суті, відповідачем не виплачена. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, у постанові від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Разом з цим, Конституційний Суд України в Рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237 КЗпП України роз`яснив, що згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З вказаного слідує, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, на підставі матеріалів адміністративної справи, що грошова допомога за 2021 рік у сумі 10135,85грн як на момент звернення позивача із даним позовом до суду так і на час вирішення цієї справи по суті, відповідачем не виплачена. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.

Таким чином, на момент розгляду цієї справи, відсутні підстави вважати, що відповідачем при проведенні фактичного розрахунку не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому право позивача ще не є порушеним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України судові витрати у справі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Комшелюк