Рішення № 98112568, 14.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року № 810/2524/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2018р. №21-54, №18-54, №20-54/15, №20-54.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать принципу стабільності податкового законодавства з огляду на те, що передбачені нормами Податкового кодексу України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Таким чином, на думку позивача, оскаржувані рішення прийнято відповідачем з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26.06.2018.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві відповідач зазначив, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу здійснене за податковими повідомленнями-рішеннями відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим вважає, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив в якій останій зазначив, що доводи відповідача наведені у відзиві жодним чином не спростовують доводи позивача в позовній заяві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони до 18.07.2018.

18.07.2018 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці та наступне судове засідання призначено на 24.10.2018.

24.10.2018 судове засідання за обґрунтованим клопотанням сторони відкладено на 26.11.2018.

26.11.2018 судове засідання за обґрунтованим клопотанням сторони відкладено на 18.12.2018.

18.12.2018 судове засідання за обґрунтованим клопотанням сторони відкладено на 30.01.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 поновлено провадження у справі.

Учасники справи 30.01.2019 подали до суду клопотання в яких просили подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

У зв`язку поданими клопотаннями та на підставі ст.194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивач по справі є власником наступних об`єктів нерухомого майна: тваринницький комплекс, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 (підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане 22.03.2013р. на підставі рішення виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради від 30.10.2009р. №156); будівля магазину загальною площею 91,3 кв. м., адреса об`єкта: АДРЕСА_2 (підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.06.2009р. №22992993); нежитлова будівля, загальною площею 371,7 кв. м., адреса об`єкта: АДРЕСА_2 (підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане 25.01.2010р. на підставі рішення виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради від 30.10.2009р. №156); тваринницький комплекс, адреса об`єкта: АДРЕСА_3 (підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.02.2018р. №115282926).

У період з 04.12.2017р. по 15.12.2017р. Головним управлінням ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач по справі) вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

ФОП ОСОБА_1 до перевірки надав документи, що підтверджують право власності на об`єкти нежитлової нерухомості, які він використовує з метою одержання доходів.

ФОП ОСОБА_1 до перевірки надав Договора оренди нежитлових приміщень, а саме: - Договір оренди №1 від 01.01.2015 року між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Агро ленд-1», терміном на 34 місяці з щомісячною орендною платою 5000,00 грн. в т.ч. 833,33 грн. ПДВ; - Договір оренди №1 від 02.01.2015 року між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Агроленд», терміном на 34 місяці з щомісячною орендною платою 10000,00 грн. в т.ч. 1666,67 грн. ПДВ; - Договір оренди приміщення №1-10/16 від 01.11.2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , терміном на три роки з щомісячною орендною платою 500,00 грн.; - Договір оренди нежитлового приміщення приміщення №01/04 від 08.04.2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , терміном на три роки з щомісячною орендною платою 300,00 грн.; - Договір оренди нежитлового приміщення приміщення №1566-КВ від 01.04.2014 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Сітібокс», терміном з моменту підписання з щомісячною орендною платою 700,00 грн.; - Договір оренди нежитлового приміщення приміщення №90-32 від 31.01.2012 року між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Укртелеком», терміном з 01.01.2012р по 30.11.2014р., а у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення договору або зміну умов договір вважається продовжений на той самий строк з щомісячною орендною платою 717,00 грн..

На підставі цих даних та, згідно пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ і рішень: Рішенням сесії Гружчанської сільської ради № 296-35-VI від 12.01.2015 року «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік»; № 14-03-VII від 24.12.2015 року «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік» визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на зальну суму 240753,52 грн. в т.ч. за 2015 рік в сумі 102116,52 грн, за 2016 рік в сумі 138637,00 грн. із розрахунку: 2015 рік - 33535,8 (кв.м.) *( 1218*0,25%)= 102116,52 грн. та 2016 рік - 33535,8 (кв.м.) *( 1378*0,3%) = 138637,00 грн..

Рішенням сесії Шпитьківської сільської ради № 29 від 14.01.2015 року «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік»; № 6/VII від 01.07.2016 року «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік» визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на зальну суму 47843,41 грн. в т.ч. за 2015 рік в сумі 38494,89 грн, за 2016 рік в сумі 9348,52 грн. із розрахунку:

2015 рік-2697,5 (кв.м.) *( 1218*1 %) = 32855,55 грн.

2016 рік - 2697,5 (кв.м.) *( 1378*0,2%) = 7110,61 грн.

2015 рік - 371,7 (кв.м.) *( 1218*1%) = 4527,31 грн.

2016 рік - 371,7 (кв.м.) *( 1378*0,2%) = 979,80 грн.

2015 рік - 91,3 (кв.м.) *( 1218*1%)= 1112,03 грн.

2016 рік - 91,3 (кв.м.) *( 1378*1%)= 1258,11 грн

Перевіркою повноти нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. на підставі ст..266 ПК України ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: по Гружчанській сільській раді на загальну суму 240753,52 грн. в т.ч. за 2015 рік в сумі 102116,52 грн., за 2016 рік в сумі 138637,00 грн.; по Шпитьківській сільській раді на зальну суму зальну суму 47843,41 грн. в т.ч. за 2015 рік в сумі 38494,89 грн., за 2016 рік в сумі 9348,52 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 22.12.2018р. №1027/10-36-13-09/ НОМЕР_1 (далі за текстом - Акт перевірки), в якому вказується на порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також за результатами проведеної перевірки позивачу було надіслано податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018р. №21-54 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік на суму 38494,89 грн.; податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018р. №18-54 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 9348,52 грн.; податкове повідомлення рішення від 11.01.2018р. №20-54/15 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік на суму 102116,52 грн.; податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018р. №20-54 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 138637,00 грн..

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу та прийнятими рішеннями про донарахування податкових зобов`язань, позивач в порядку статті 56 Податкового кодексу України звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 14.02.2018р. розгляд скарги позивача продовжено до 31.03.2018р.. Згодом позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги від 28.03.2018р. №4411/Е/99-99-11-02-01-14, яким в задоволенні скарги відмовлено, а податкові повідомлення-рішення від 11.01.2018р. №21-54, від 11.01.2018р. №18-54, від 11.01.2018р. №20-54/15 та від 11.01.2018р. №20-54 - залишено без змін.

Однак, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.1, п.п.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 Податкового кодексу України.

Згідно ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 Податкового кодексу України.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п.12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п.12.3.4 п. 12.3 ст. 12 вказаного Кодексу.

Відповідно п.п.12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Разом з цим, згідно з п. 5 р. XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування зобов`язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Так, з наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - це є компетенцією відповідних місцевих рад.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Так, рішенням Гружчанської сільської ради №296-35-\/І від 12.01.2015р. «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік» та рішенням Шпитьківської сільської ради №29 від 14.01.2015р. «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік» було встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік по відповідній сільській раді.

Також рішенням Гружчанської сільської ради №14-03-\/ІІ від 24.12.2015р. «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік» та рішенням Шпитьківської сільської ради №6/\/ІІ від 01.07.2016р. «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік» було встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік по відповідній сільській раді.

У зв`язку з чим суд вважає, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2015-2016 року.

Положеннями п. 4 розділу ІІ Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким було передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права було установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Разом з тим, вказаним Законом не було передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", а також у рішенні від 7 липня 2011 року у справі "Серков проти України".

В обох справах Європейський Суд дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості закону" і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно, на думку Європейського Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призводила до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону".

Судом також враховано позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), відповідно до якого принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при внесенні змін до порядку оподаткування (принцип стабільності податкового законодавства), то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Враховуючи системний аналіз наведених норм права, практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що обов`язок зі сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у фізичних осіб, у даному випадку, виникає з 2015-2016 року.

Відтак, складання та направлення ГУ ДФС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 №21-54, №18-54, №20-54/15, №20-54, є передчасним, відповідно вони є таким, що підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, вказані витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Київській області

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018р. №21-54 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік на суму 38494,89 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018р. №18-54 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 9348,52 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.01.2018р. №20-54/15 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік на суму 102116,52 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018р. №20-54 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 138637,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області (код ЕДРПОУ 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 3817 (три тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 14 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.