Рішення № 98112515, 30.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 року № 320/2033/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянув у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТА" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення ,

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю "КТА" звернулось до Київської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС №UA125000/19/000283/2 від 29.03.2019 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КТА" з метою митного оформлення товару - вироби дерев`яні бамбукові із загостреним кінцем, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного контракту до Київської митниці ДФС подано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган встановив, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, витрати на транспортування. На вимогу митного органу позивачем було надано додаткові документи, що підтверджують митну вартість, проте Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу 2r-резервного методу. Позивач зазначив, що в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митний орган витребував додаткові документи для підтвердження митної вартості товару без наявності у нього сумнівів у достовірності поданих документів, без наявності в документах, в яких зазначено митну вартість, розбіжностей.

Таким чином позивач вважає, що митний орган не мав правових підстав для коригування митної вартості товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що відповідачем правомірно здійснено коригування митної вартості товару, оскільки у поданих позивачем документах (контракті №17042018 від 17.04.2018 ) містилися суперечності в реквізитах та місцезнаходженні сторін, подані декларантом основні та додаткові документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові значення складових заявленої митної вартості, зокрема, витрат на транспортування, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України. У зв`язку з неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості на підставі поданих декларантом документів відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України проведено процедуру консультації з декларантом ТОВ "КТА" на виконання ч. 4 ст. 57 МК України. Проте позивач не надав митному органу документів, які підтверджували б усі числові значення складових митної вартості, зокрема, витрат на транспортування.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій останній зазначив, що доводи викладені у відзиві відповідачем жодними докмуентами не підтверджено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ззаначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КТА" (Покупець) та UNION SOURCE CO..LTD (Постачальник) 17 квітня 2018 року укладений контракт № 17042018.

Згідно п. 1.1 контракту, Постачальник погоджується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме, дерев`яні вироби та свічі в асортименті, кількості та по цінам, узгодженими сторонами та зазначеними в інвойсі.

Згідно з п. 3.2. Контракту, постачання Товару здійснюється згідно правил "ІНКОТЕРМС-2010" на умовах FOB Ningbo.

Згідно з п. 4.1. Контракту, Покупець здійснює Постачальнику передоплату за Товар згідно виставленого інвойсу (або проформи інвойсу) або по факту постачання Товару.

Згідно з п. 5.1. Контракту, кожне відвантаження Товару повинно супроводжуватися: рахунком-фактурою; товарно-транспортною накладною; сертифікатом походження, виданим Торгово-промисловою палатою країни Постачальника; сертифікатом якості (паспорт товару); митною декларацією відправника (експортною декларацією); пакувальним листом.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "КТА" та UNION SOURCE CO..LTD 25.06.2018 було укладено додаткову угоду до контракту № 17042018 від 17.04.2018.

Згідно з п. 1 додаткової угоди, сторони по взаємній згоді погодили розділ 9 Контракту "Юридична адреса, банківські реквізити сторін" банківські реквізити Постачальника викласти в новій редакції.

Відповідно до умов вказаного контракту позивач отримав дерев`яні вироби - бамбукові палички, на загальну суму 18255,00 дол. США.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару морем (фрахт) здійснювалося за договором від 03.01.2018 № 03018-87 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Товариством з обмеженою відповідальністю "Хілдом Логістікс".

З метою митного оформлення товарів вироби дерев`яні бамбукові із загостреним кінцем (товар №1 за МД), мотузка для сушки білизни (товар №2 за МД), рукавиці господарські садові (товар №3 за МД), позивачем до Київської митниці ДФС 27.03.2018 р. подано наступні документи: Митну декларацію (якій митним органом присвоєно № UA125010/2019/24047); Декларацію митної вартості UA, складену за основним методом - ціною угоди (контракту); Комерційний інвойс EA18US11101 від 29.01.2019 р. (копія); Пакувальний лист б\н від 29.01.2019 р. (копія); Автотранспортна накладна 0469/1 від 25.03.2019 р. (копія); Довідка про транспортні витрати № 2603-2 від 26.03.2019р. (копія); Копія Контракту 17042018 від 17.04.2018 р. (копія); Копія Доповнення до контракту 1 від 25.07.2018 р. (копія); Копія Доповнення до контракту 2 від 14.01.2019 р. (копія); Копія платіжного доручення в іноземній валюті №13 від 27.02.2019 р. (копія); Копія платіжного доручення в іноземній валюті №14 від 20.03.2019 р. (копія); Сертифікат про походження 19С3302А1228/00062 від 08.03.2019 р. (копія); Морський коносамент MRFB19020179A від 10.02.2019 р. (копія); Митну декларацію країни відправлення 310120190519543477 від 29.01.2019 р. (копія); Копія договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів між ТОВ «Хілдом Логістікс» та ТОВ «КТА» №03018457 від 03.01.2018.

В подальшому позивачем було отримано електронне повідомлення від Київської митниці ДФС в якому зазначалося, що «під час здійснення контролю правильності повідомлення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, за МД від 27.03.2019 p. №UA125010/2019/24047 заявлена поставка товару на умовах FOB- NINGBO, CN, при цьому в п.4.2 зовнішньоекономічного договору зазначено, що в ціну товару включена лише вартість тари, пакування, маркування (Навантаження не зазначено). Згідно умов ШКОТЕРМС: Категорія F «Основне перевезення не оплачено» FOB Free On Board (...named port of shipment) Франко-борт (...назва порту відвантаження) продавець: - здійснює поставку товару, який має перейти через поручні судна в названому порту відвантаження; - проводить митне очищення товару для експорту. Покупець: - за власний рахунок укладає перевезення товару від названого порту відвантаження; - за власний рахунок та на власний ризик імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару транзитного перевезення через будь-яку країну; - несе усі витрати й ризики втрати чи пошкодження з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Для підтвердження транспортних витрат, як складової митної вартості декларантом надано лише довідку №2603-2 та договір на перевезення ТОВ «Хілдом Логістик», тоді як згідно коносаменту перевізник - GCLL, а згідно CMR перевізник - ПП «Атон»».

Позивачем на адресу відповідача був надісланий лист про те, що TOB «КТА» надані всі документи, передбачені чинним законодавством та які необхідні для визначення митної вартості при декларуванні вантажу в режимі «імпорту» в тому числі і транспортні (перевізні).

Документи подані до митного оформлення, розбіжностей не мають.

В п.4.2 зовнішньоекономічного контракту зазначено, що в ціну товару включена вартість тари, упаковки та маркування. Цим пунктом продавець та покупець домовилися, що вказані складові входять в ціну товару, а що ціна товару складається лише з цих складових, як стверджує інспектор Діденко Н.І. Не зрозуміло з ", кувань інспектором Діденко Н.І. зроблено такі висновки.

Пунктом 3.2 контракту передбачено, що поставка здійснюється на умовах FOB Ningbo (Інкотермс-2010). Така домовленість в свою чергу означає те, що продавець несе витрати по навантаженню товару на морське судно і ці витрати включено у вартість товару (додатково підтверджено поданим інвойсом від 29.01.2019 р. №ЕА18US11101.

ТОВ «КТА» додатково були надані такі документи: Акт надання послуг № 1144 від 26.03.2019 р. між ТОВ «Хілдом Логістікс» та ТОВ «КТА»; Рахунок ТОВ «Хілдом Логістікс» на оплату №1145 від 26.03.2019 р.; Довідки від ТОВ «Хілдом Логістікс» про транспортні витрати: №2603-2 від 26.03.2019 p., №2603-3 від 26.03.2019, 2603-4 від 26.03.2019 р. (даний контейнер містить 3 партії вантажу); Заявка №25 від 28.01.2019 р. до договору про надання транспортно-експедиторських послуг між ТОВ «Хілдом Логістікс» та ТОВ «КТА».

ТОВ «КТА» повідомило Відповідача, що подача інших додаткових документів не передбачена чинним законодавством та у зв`язку з уникненням ще більшого простою транспортного засобу надіслали прохання в найкоротший термін прийняти рішення та визнати задекларовану митну вартість товару.

Київська митниця ДФС винесла Рішення про коригування митної вартості №UА125000/19/000283/2 від 29.03.2019 р. скоригувавши при цьому вартість товару №1 (виробі дерев`яні бамбукові із загостреним кінцем), та товару №3 (рукавиці господарські садові) за другорядним методом - резервним 2ґ, передбаченим ст. 64 МКУ, не визнавши митної вартості заявленої декларантом в митній декларації № UA125010/2019/24047, що призвело до нарахування Позивачу додаткових митних платежів в розмірі 148 263 (сто сорок вісім тисяч двісті шістдесят три) грн. 44 коп.

Не погоджуючись із рішенням Київської митниці ДФС Товариство з обмеженою відповідальністю "КТА" за захистом порушених прав та інтересів звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару і містять розбіжності, окрім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України (далі в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 Митного кодексу України).

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо посилання митного органу на факт існування відмінностей/розбіжностей у документах, які були додатково надані позивачем, а саме, в розділі 9 контракту від 17.04.2018 № 17042018 (юридичні адреси, банківські реквізити сторін) англійська та російська версії мають відмінності щодо адреси та реквізитів, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "КТА" та UNION SOURCE CO..LTD 25.06.2018 було укладено додаткову угоду до контракту №17042018 від 17.04.2018 .

Згідно з п. 1 додаткової угоди, сторони по взаємній згоді погодилися в розділ 9 Контракту "Юридична адреса, банківські реквізити сторін" банківські реквізити Постачальника викласти в новій редакції, тим самим виправили неузгодженість в реквізитах сторін, яка існувала в контракті № 17042018 від 17.04.2018.

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідь на повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів, позивач з листом надав додаткові документи, в тому числі і транспортні (перевізні).

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Отже, митний орган не наділений повноваженнями контролювати форму і зміст зовнішньоекономічного контракту, укладеного між позивачем і його контрагентом, а тому, на думку суду, невідповідність в російській та англійському варіанті зовнішньоекономічного контракту стосовно реквізитів та місцезнаходження сторін, яка була в подальшому усунута сторонами контракту шляхом підписання додаткової угоди, не є підставою для сумнівів у числових значеннях складових митної вартості імпортованого товару.

Тому, самі по собі вказані обставини не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки за відсутності розбіжностей у числових значеннях складових заявленої митної вартості вони не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Отже, наведені митним органом розбіжності не узгоджуються із вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки безпосередньо не стосуються числових значень складових заявленої митної вартості та не перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі № 814/1204/15.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем документів, які підтверджували вартість транспортування товару, суд виходить із наступного.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (пункт 5 вказаної норми).

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що постачання Товару здійснювалося згідно правил "ІНКОТЕРМС-2010" на умовах FOB Ningbo, що відповідає умовам пункту 3.2 контракту № 17042018 від 17.04.2018.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2010 поставка товару на умовах FOB ( "FREE ON BOARD (... named port of shipment); ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження)) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. При цьому Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження (пункти А.1, А.3, Б.3 умов поставки FOB за Інкотермс-2010).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Хілдом Логістікс" (Виконавець) 03 січня 2018 року укладено договір № 03018-87 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.

Згідно з п. 1.1. Договору, виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великовантажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Позивачем було надано заявку про транспортно-експедиторські послуги №25 від 28.01.2019.

Згідно рахунку на оплату № 1145 від 26.03.2019 року до договору № 03018-87 від 03.01.2018, Виконавцем було виставлено рахунок за такі виконані наступні роботи (надані послуги): морський фрахт за межами митної території України Нингбо/Китай - Одеса/Україна; організація навантажувально-розвантажувальних робіт на території України; організація автоперевезення вантажів на території України; транспортно-експедиторське обслуговування на території України.

Згідно акту надання послуг № 1144 від 26.03.2019 року до договору № 03018-87 від 03.01.2018, Виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): морський фрахт за межами митної території України Нингбо/Китай - Одеса/Україна; організація навантажувально-розвантажувальних робіт на території України; організація автоперевезення вантажів на території України; транспортно-експедиторське обслуговування на території України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що для підтвердження митної вартості товару, зокрема, витрат на транспортування, позивачем було подано відповідачу транспортну накладну; довідку про транспортні витрати; морський коносамент; договір про надання транспортно-експедиторських послуг; рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг; акт виконаних робіт щодо перевезення; копію митної декларації країни відправлення.

Таким чином, витрати на транспортування були включені позивачем при визначенні митної вартості товару та відповідачу були надані належні та достатні докази на підтвердження вартості витрат на транспортування товару.

За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі - необґрунтованим.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначений висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 (справа №826/25605/15).

Стосовно доводів відповідача про наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю (згідно митної декларації від 25.02.2019 №UA100110/2019/123335; митної декларації від 09.03.2019 № UA500020/2019/2644; митної декларації від 22.03.2019 № UA500020/2019/3331; митної декларації від 23.02.2019 № UA500040/2019/2295), які були покладені в основу рішення про коригування митної вартості, суд виходить із наступного.

Відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Разом з цим, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Цінова база даних ДФС не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені відповідачем у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару, згідно джерела інформації: товар № 1 -2,17 USD/кг (митна декларація від 25.02.2019 №UA100110/2019/123335; митна декларація від 09.03.2019 № UA500020/2019/2644) та товар №3 - 0,467 USD/шт (10,48 USD/кг) - (митна декларація від 22.03.2019 № UA500020/2019/3331; митна декларація від 23.02.2019 № UA500040/2019/2295). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Отже, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості.

Суд наголошує, що вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі №821/1697/17.

З наявних матеріалів справи суд доходить до висновку, що Київська митниця ДФС безпідставно зазначила в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.

За вказаних обставин суд також приходить до висновку, що відповідач не довів наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, водночас позивачем під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Отже, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товар, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскарженого рішення

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Під час розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності рішення Київської митниці ДФС №UA125000/2019/000283/2 від 29.03.2019 про коригування митної вартості товарів.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятого спірного рішення та не надав жодних доказів, які б свідчили про ненадання позивачем всіх необхідних документів, які підтверджували митну вартість товарів та про відсутність у поданих позивачем документах достовірних та об`єктивних відомостей, які підтверджували числові значення складових митної вартості, а відтак, не довів правомірності винесення відповідного рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС №UA125000/2019/000283/2 від 29.03.2019 про коригування митної вартості товарів.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2223,97 грн.. Витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні, отже судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а саме з відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС №UA125000/2019/000283/2 від 29.03.2019 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути судовий збір у розмірі 2223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн. 97 коп. на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "КТА" (ідентифікаційний код 31477924) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.