Рішення № 98112505, 30.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року справа №640/19071/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0987 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини А0987, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини А 0987 від 07 квітня 2020 року №331/1421 про відмову в наданні довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 03 серпня 2017 року;

- зобов`язати Військову частину А0987 надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 03 серпня 2017 року;

- зобов`язати Військову частину А0987 провести розрахунок за неотримане ОСОБА_1 речове майно станом на 03 серпня 2017 року та виплати компенсацію за неотримане речове майно, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 03 серпня 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А 0987 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

В результаті автоматизованого розподілу справи згідно з протоколом від 16.09.2020 дана справа 17.09.2020 була передана судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 позовну заяву залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу був встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що у період з 15.07.2002 по 03.08.2017 він проходив військову службу в Збройних Силах України, у період з 30.12.2015 по 03.08.2017 у військовій частині А0987 за контрактом, де отримував грошове забезпечення. Відповідно до наказу командира в/ч А0987 від 03.08.2017 №174 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач вказує, що при звільненні йому не було виплачено компенсацію за неотримане речове майно, у зв`язку з чим 20.03.2020 позивач звернувся до командира в/ч А0987 із заявою про виплату компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби та про надання позивачу довідки про вартість неориманого речового майна, що належало позивачу до видачі на момент його звільнення - 03.08.2017. Проте рішенням від 07.04.2020 №331/1421 позивачу було відмовлено у виплаті компенсації за неотримане речове майно та наданні зазначеної довідки. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому відповідач посилається на Порядок виплати військовослужбовцям, зокрема Збройних Сил, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, яким не визначено механізм виплати грошової компенсації за неотримане речове майно особам, звільненим з військової служби, оскільки даний Порядок встановлює таке право виключно для військовослужбовців, які звільняються у запас або відставку. На думку відповідача, у позивача не виникло право на виплату компенсації за неотримане речове майно, оскільки ОСОБА_1 у період з 26.07.2017 (момент видання наказу по особовому складу до 03.08.2017 (момент видання наказу по стройовій частині) не звертався з рапортом про отримання грошової компенсації вартості неотриманого речового права.

Не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17, згідно з якими військовослужбовці після звільнення з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 закрито провадження в адміністративній справі №640/19071/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0987 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Військової частини А 0987 від 07 квітня 2020 року №331/1421 про відмову в наданні довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 03 серпня 2017 року; зобов`язання Військової частини А0987 надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 03 серпня 2017 року у зв`язку з виправленням відповідачем оскаржуваного порушення після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , у період з 15.07.2002 по 03.08.2017 проходив військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується витягом з послужного списку позивача (а.с.6-7).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України 12.08.2015 (а.с.10).

Під час проходження військової служби, на момент звільнення в запас, позивач перебував на речовому забезпеченні Військової частини А0987.

Наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.07.2017 №76 майор ОСОБА_1 , старший офіцер інформаційно-аналітичного відділу розвідувального управління (J2) штабу, відповідно до пункту "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнений з військової служби у запас.

Наказом командира військової частини А0987 Міністерства оборони України від 03.08.2017 №174 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , старшого офіцера інформаційно-аналітичного відділу розвідувального управління (J2) штабу з 03.08.2017 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Дарницького районного у місті Києві військового комісаріату (а.с.36).

04.08.2017 позивачем на ім`я начальника розвідувального управління Військової частини А0987 подано рапорт щодо проведення нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби по закінченню контракту (а.с.37).

У зв`язку з тим, що компенсацію за неотримане речове майно під час проходження військової служби позивачу виплачено не було, 11.03.2020 позивач звернувся до командира Військової частини А0987 із заявою, в якій просив у зв`язку зі звільненням з військової служби та незабезпеченням речовим майном виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а у разі відмови просив надіслати йому довідку про вартість речового майна, що належить до видачі встановленої форми і письмову відповідь (а.с.39).

Військова частина А0987 листом від 07.04.2020 №331/1421 у відповідь на заяву позивача від 11.03.2020 відмовила останньому у виплати компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби, посилаючись на те, що виплата грошової компенсації вартості за недотримане речове майно здійснюється у відповідності з Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил грошової компенсації за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, згідно з пунктом 4 якого зазначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина).

Заява (рапорт) щодо грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби позивачем за час проходження військової служби встановленим порядком не подавався, відповідно не видавався наказ командира військової частини А0987 з цього питання.

Щодо видачі позивачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі згідно норм забезпечення при звільненні, відповідач у листі від 07.04.2020 №331/1421 зазначив, що військова частина А0987 перебуває на речовому забезпеченні у військовій частині А3628, відповідно організація речового забезпечення, видача довідок та інших документів з цього питання здійснюється військовою частиною А3628. Рекомендовано позивачу з питання отримання довідки звернутись з письмовою заявою до військової частини А3628 (а.с.9).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у видачі довідки про вартість неотриманого речового майна та відмовою у виплаті компенсації за неотримане речове майно, що належало позивачу станом на день звільнення його з військової служби, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ ).

Згідно зі ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини А 0987 від 07 квітня 2020 року №331/1421 про відмову в наданні довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 03.08.2017, зобов`язати Військову частину А0987 надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 03.08.2017, провести розрахунок за неотримане речове майно станом на 03.08.2017 та виплати компенсацію за неотримане речове майно, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 03.08.2017.

Суд зазначає, що ухвалою від 12.10.2020 від відповідача витребувано докази, зокрема, довідку про вартість неотриманого речового майна, що належало позивачу до видачі на момент його звільнення з військової служби та довідку про виплачені позивачеві при звільненні суми коштів.

17.11.2020 на адресу суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2020 надійшли витребувані докази, зокрема відповідачем надано довідку від 10.11.2020 №3 про вартість речового майна, що належить до видачі згідно норм забезпечення при звільненні в запас (відставку) майору ОСОБА_1 (а.с.34) та довідку від 09.11.2020 про здійснення виплат при звільненні позивача (а.с.35).

Так, відповідно до довідки Військової частини А3628 від 10.11.2020 №3 про вартість речового майна, що належить до видачі згідно норм забезпечення при звільненні в запас (відставку) майору ОСОБА_1 на підставі наказу командира в/ч А0987 Міністерства оборони України від 03.08.2017 №174, вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 становить 51577,53 грн. (а.с. 34).

У зв`язку з виправленням відповідачем оскаржуваного порушення після відкриття провадження у справі ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 закрито провадження в адміністративній справі №640/19071/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0987 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Військової частини А 0987 від 07 квітня 2020 року №331/1421 про відмову в наданні довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 03 серпня 2017 року; зобов`язання Військової частини А0987 надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 03 серпня 2017 року.

Як встановлено судом, 04.08.2017 позивачем на ім`я начальника розвідувального управління Військової частини А0987 подано рапорт щодо проведення нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби по закінченню контракту (а.с.37).

Проте відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, що підтверджується наданою на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2020 довідкою Військової частини А3628 (фінансова частина) від 09.11.2020 №627/2688 про здійснення виплат при звільненні позивача (а.с.35).

Суд зазначає, що подачею рапорту від 04.08.2017 позивачем на ім`я начальника розвідувального управління Військової частини А0987 про проведення нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби по закінченню контракту позивачем висловлено волевиявлення щодо отримання компенсації за належні до видачі предмети речового майна, не отримані під час проходження військової служби.

Не виплативши позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно, відповідно до рапорту від 04.08.2017, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком чого стало триваюче порушення прав та інтересів позивача.

У зв`язку з тим, що компенсацію за неотримане речове майно під час проходження військової служби позивачу виплачено не було, 11.03.2020 позивач повторно звернувся до командира Військової частини А0987 із заявою, в якій просив у зв`язку зі звільненням з військової служби та незабезпеченням речовим майном виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а у разі відмови просив надіслати йому довідку про вартість речового майна, що належить до видачі встановленої форми і письмову відповідь (а.с.39).

Військова частина А0987 листом від 07.04.2020 №331/1421 у відповідь на заяву позивача від 11.03.2020 відмовила останньому у виплати компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби, посилаючись на те, що виплата грошової компенсації вартості за недотримане речове майно здійснюється у відповідності з Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил грошової компенсації за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, згідно з пунктом 4 якого зазначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина).

Заява (рапорт) щодо грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби позивачем за час проходження військової служби встановленим порядком не подавався, відповідно не видавався наказ командира військової частини А0987 з цього питання.

Враховуючи висновок суду про те, що військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті такої не узгоджується із проаналізованими судом нормами чинного законодавства.

При цьому посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що оскільки позивачем не подавався рапорт про виплату компенсації вартості неотриманого речового права саме під час звільнення з військової служби, у зв`язку з чим позивачу не було нараховано та виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового права, суд вважає безпідставними, виходячи з такого.

Відповідно до абз. 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, (далі - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.08.2019 у справі № 2040/7697/18 та від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 10.03.2001 у справі "Сук проти України" (заява №10972/05) зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини застосовував під час розгляду справ "Будченко проти України" (заява №38677/06), "Кечко проти України" (заява №63134/00).

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 03.08.2017.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати військову частину А0987 Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 24983160, місцезнаходження: 07404, Київська область, м. Бровари, військове містечко №161) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію за неотримане речове майно, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 03.08.2017.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення - 30.06.2021.

Суддя Кушнова А.О.