Рішення № 98112476, 06.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2021 р. справа № 300/2621/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дії щодо припинення виплат за понаднормовий стаж, як особі, яка отримала ядерну шкоду здоров`ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13,49,50,51,56,57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язання відновити таку виплату за 30 років понаднормового стажу із 01.02.2018 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплатити заборгованість, що виникла з 01.02.2018 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію. Калуський міськрайонний суд 15.06.2017 визнав протиправними дії Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області при нарахуванні пенсійного забезпечення ОСОБА_1 - особі, яка отримала ядерну шкоду здоров`ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 49,50, 51, 56 та 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказує, що 01.10.2020 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак відповідач повторно направив лист № 514-370/Б-03/8-0900/20 від 12.03.2020, яким відмовлено в здійсненні такого перерахунку пенсії. Вважає дії відповідача щодо не проведення такого перерахунку та виплати неправомірними, а тому просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 18.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи №300/2621/21 як зразкової на розгляд до Верховного Суду.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що на виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 15.06.2017 Управлінням проведено перерахунок та виплату пенсії починаючи з 06.12.2016 з її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік понаднормового стажу відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, який набрав чинності з 11.10.2017, доповнено частину 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та викладено її в такій редакції: право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,3,4 за умови стажу роботи не менше як чоловіки 20 років, жінки - 15 років із збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які працювали за Списком № 1 чоловіки 10 і більше, жінки - 7 років 6 місяців не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Оскільки в момент виникнення спірних правовідносин діє нова редакція частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а позивачу пенсія призначена на умовах частини 1 статті 27 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", внаслідок чого, немає підстав для проведення перерахунку пенсії на умовах частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

З урахуванням вказаної норми Кодексу, подану позивачем відповідь на відзив, суд при розгляді даної справи не враховує.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Судом з`ясовано, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чонобильській АЕС у 1986 році, 2 категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 25.01.1993 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. З 12.07.2001 позивачу призначено пенсію як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, 01.01.2004 перераховано у відповідності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.06.2016 у справі № 345/1907/17, залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, визнано протиправними дії Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області при нарахуванні пенсійного забезпечення ОСОБА_1 - особі, яка отримала ядерну шкоду здоров`ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 49,50, 51, 56 та 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язано Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області додати до його загального стажу 3 місяці 18 днів за роботу в зоні підвищеної радіації на підставі запису у військовому квитку.

Зобов`язано Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсійного забезпечення із збільшенням основної пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи із 6 грудня 2016 року (а.с.103-109).

Позивач 01.10.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про проведення його пенсійного забезпечення до чинного законодавства і судового рішення. Зі змісту цієї заяви випливає те, що позивач просить про перерахунок пенсії, відповідно до п.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за умови стажу роботи не менш як 20 років для чоловіків, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку (а.с.8-10).

Листом №3438-3196/Б-03/8-0900/20 від 28.10.2020 повторно направлено відповідь № 514-370/Б-03/8-0900/20 від 12.03.2020, якою Управління повідомило позивача про те, що відповідно до чинного законодавства України виплата пенсії позивачу проводиться відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та розрахована відповідно до статі 27 вказаного Закону. Управлінням на виконання судового рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.06.2017 у справі № 345/1907/17 проведено перерахунок пенсії з врахуванням зобов`язань суду з 06.12.2016 до внесення змін в законодавстві. А починаючи з 01.02.2018 розрахунок розміру пенсії здійснено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII. Також зазначено, що в даному випадку положення пункту 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню не підлягають.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки, відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Тобто, вищевказаною нормою особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або спеціальним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зміни внесено згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017).

Отже, виходячи з наведених законодавчих приписів, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в частині другій статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Порядок перерахунку пенсій Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлений, водночас, ознакам, передбаченим вказаною нормою, відповідає абзац 2 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 % визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті другому статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 частини другої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на умовах, визначених положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.06.2008 у справі № 21-1748во07, 07.07.2015 у справі № 21-727а15 та 20.09.2016 року у справі №1601/12900/12 а також в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №560/675/17 (К/9901/684/17).

Щодо заперечень відповідача про відсутність заяви від позивача про обчислення пенсії за ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Відповідач посилаючись на відсутність заяви, не зазначає, яким саме нормативним актом передбачена відповідна форма заяви. В редакції ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено за бажанням застрахованої особи, тобто своє бажання щодо визначення розміру пенсії застрахована особа може виявити шляхом написання заяви у довільній формі.

Таким чином, заява від 01.10.2020 і є бажанням позивача щодо перерахунку пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом встановлено, що позивач звернувся 01.10.2020, тобто після змін у пункті 2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно яких перерахунок проводиться у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак, це не спростовує висновки суду зроблені вище, а саме, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок перерахунку має пільговий характер, який визначений в пункті другому ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З аналізу вище наведених норм діючого законодавства, вбачається, що пенсіонер якому стаж обраховувався з урахування норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" може подати заяву про перерахунок пенсії на вище зазначених умовах, у будь-який момент, відповідно з моменту звернення, відповідач повинен перераховувати пенсію.

Зміни у пункті 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не звузили права пенсіонерів, які раніше не подавали таку заяву, а лише підтвердили вже існуючу умову для перерахунку, а саме бажання пенсіонера на проведення такого перерахунку, про що вже було зазначено у частині другій статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Будь-яких обмежень щодо подання такої заяви, або позбавлення права пенсіонера на подачу такої заяви, якщо вона не була подана до зазначених змін у ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у вище наведених нормах не встановлено. Тому відмова відповідача є протиправною та такою, що прийнята з формальних підстав, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи, суд прийшов до висновку про те, що позивач має право на збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж.

Разом з цим, суд вважає за необхідне щодо визначення дати, з якої слід проводити перерахунок пенсії, відмітити наступне.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Як встановлено ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст.35, ч. 2 ст.38, ч. 3 ст.42 і ч. 5 ст.48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Судом встановлено, що за перерахунком пенсії позивач звернувся 01.10.2020. Отже, перерахунок пенсії позивачу слід проводити з 01.10.2020.

Враховуючи вищевикладене, судом лишаються без задоволення позовні вимоги в частині зобов`язання управління Пенсійного фонду провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.02.2018.

Щодо посилань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.

Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

В частині другій статті 2 Закону України № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", частини другої ст.233 Кодексу законів про працю України можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, відповідач не довів ті обставини, на яких ґрунтується його відзив на позовну заяву щодо безпідставності врахування при проведенні перерахунку пенсії позивача положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також не спростував доводів позивача.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при нарахуванні пенсійного забезпечення позивачу протиправно не врахувано доплати за понаднормовий стаж в розмірі 1 проценту заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, встановленого пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ) щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на 1 відсоток заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.