Рішення № 98112247, 25.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2021 року Справа № 280/1469/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання неправомірними дій і зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), відповідно до якого просить суд визнати протиправними дії відповідача, щодо не зарахування позивачу до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та трудової книжки НОМЕР_3 , страховий стаж з 01.01.1999 та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу для призначення пенсії за віком страховий стаж за періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та трудової книжки НОМЕР_3 , страховий стаж з 01.01.1999.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що відповідачем виявлено, що оформлення його трудової книжки не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме на титульній сторінці відсутня дата народження, а страховий стаж з 01.01.1999 по даним персоніфікованого обліку не може бути зараховано, оскільки імя по-батькові не співпадає з даними паспорту. Таким чином, відповідачем повторно відмовлено в призначенні пенсії за відсутності на моент звернення необхідного страхового стажу 26 років. З такими діями позивіач не погоджується та зазначає, що порушення роботодавцем порядку ведення трудової книжки не повинно нести негативних наслідків для працівника. Неточності в документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження та призначено до розгляду без виклику сторін.

11.03.2021 відповідачем надано відзив (вх. №14219), відповідно до якого зазначає, що до страхового стажу не включені в розрахунок періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскльки зазначена дата народження не відповідає даним паспорта. До страхового стажу не включені в розрахунок перводи роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки оформлення трудової книжки не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників: на титуальний сторінці відсутня дата народження, страховий стаж з 01.01.1999 по даним персоніфікованого обліку не може бути зарахований, оскільки імя по-батькові, зазначене в індивідуальних відомостях про застраховану особу не відповідає паспорту. У задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 26.04.2021 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2021, витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином засвідчені копії пенсійної справи позивача та індивідуальні відомості про застраховану особу, відповідно до яких встановлено розбіжності в персональних даних позивача.

18.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшли витребувані документи (вх.. №27790).

21.05.2021 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 27.05.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у письмовому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.11.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Заява зареєстрована за №1725.

До заяви надано наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру №402-19-01726 від 12.04.2019; паспорт НОМЕР_4 від 30.08.2001; трудові книжки НОМЕР_3 від 01.07.1997 та НОМЕР_5 від 05.08.1978; військовий квиток НОМЕР_6 від 18.05.1988, диплом № НОМЕР_7 від 11.07.1978; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2310-5000214021 від 17.10.2019; довідка про відкритий рахунок в банку б/н від 18.11.2020; документ про місце проживання особи №4589 від 18.11.2020; судові рішення по справі №280/2723/20 від 05.06.2020 та від 28.09.2020

Листом від 25.11.2020 за вих. №10443-14052/03-02/8-0800/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача, що рішенням від 19.11.2020 №084250001541 згідно п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повторно відмовлено в призначенні пенсії за відсутності на момент звернення необхідного страхового стажу 26 років. Згідно наданих документів страховий стаж складає 12 років 7 місяців 25 днів.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон №1058).

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, можливо прийти до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-ХІІ, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як слідує з відзиву відповідача підставою для відмови у зарахування спірних періодів стали наступні обставини:

до страхового стажу не включені періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки зазначена дата народження не відповідає даним паспорта;

до страхового стажу не включені в розрахунок періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки оформлення трудової книжки не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників: на титульній сторінці відсутня дата народження;

страховий стаж з 01.01.199 по даним персоніфікованого обліку не може бути зарахований, оскільки і`мя по-батькові, зазначене в індивідуальних відомостях про застраховану особу не співпадає з даними паспорту.

Отже, вищенаведені записи стали підставою для відмови у призначенні пенсії.

Так, судом встановлено, що 05.06.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом винесено рішення по справі №280/2723/20, відповідно до якого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи: з 05.02.1982 по 12.11.1990 в колгоспному ринку ім. 26 комісарів міста Тбілісі, ГССР; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 (фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 , код ДРФО НОМЕР_1 ) для призначення пенсії за віком періоди роботи: з 05.02.1982 по 12.11.1990 в колгоспному ринку ім. 26 комісарів міста Тбілісі, ГССР.

Вказаний спір виник у зв`язку з тим, що у листопаді 2019 року позивач звернувся до Гуляйпільського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви був доданий, зокрема оригінал трудової книжки серії НОМЕР_2 . Листом №1077/03 від 18.10.2019 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, з посиланням на відсутність страхового стажу на рівні 26 років, оскільки заповнення трудової книжки не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників: на п`ятій сторінці трудової книжки серія НОМЕР_2 дата реєстрування якої 05 серпня 1978 року, в графі 4 виправлено дату наказу на прийом на роботу в колгоспний ринок ім. 26 комісарів м. Тбілісі. Тому для зарахування періоду роботи з 05.02.1982 по 12.11.1990 в колхозному ринку ім. 26 комісарів м. Тбілісі, рекомендовано надати довідку, що підтверджує вище вказаний період роботи, або звернутися до суду.

Як слідує з мотивувальної частини вказаного судового рішення: «Як встановлено матеріалами адміністративної справи, що наявні в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 виправлення без застереження міститься лише в графі 4 виправлено дату наказу про прийняття на роботу. Дата звільнення з підприємства не містить виправлень та оформлена належним чином. Будь-які розбіжності чи неточності в датах призначення або звільнення з роботи в період з 05.02.1982 по 12.11.1990, трудова книжка не містить».

Рішення від 05.06.2020 у справі №280/2723/20 набрало законної сили 28.09.2020.

Таким чином, при первісному зверненні до суду з відповідним позовом підставою для відмови у призначенні пенсії відповідачем зазначалося лише «заповнення трудової книжки не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників: на п`ятій сторінці трудової книжки серія НОМЕР_2 дата реєстрування якої 05 серпня 1978 року, в графі 4 виправлено дату наказу на прийом на роботу в колгоспний ринок ім. 26 комісарів м. Тбілісі». Вказаний спір був вирішений у судовому порядку.

При повторному зверненні до відповідача про призначення пенсії відповідачем виявлено додаткові недоліки у заповненні трудових книжок та в даних персоніфікованого обліку.

Щодо невідповідності дати народження на титульній сторінці трудових книжок суд зазначає наступне.

На титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_3 , що видана ім`я (мовою оригіналу: « ОСОБА_2 », дата заповнення ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі дата народження відсутні будь-які записи.

На титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_2 , що видана на ім`я (мовою оригіналу) « ОСОБА_1 », дата заповнення ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі дата народження міститься запис «1959».

Відповідно до паспорту НОМЕР_4 , що виданий 30.08.2000 Ленінським РВ УМВС України у м. Донецьку, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, відповідач зазначає про порушення порядку заповнення трудової книжки, а саме графи «дата народження», що стало підставою для неврахування відповідного трудового стажу.

Суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки вперше, а саме 01.09.1978 , порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі- Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу,

Аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, де у пункті 2.4 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення та ін. виправлення робиться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана зробити працівникові в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що наявні в трудовій книжці недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не впливають на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.

Таким чином, допущені роботодавцями помилки в належному оформленні записів у трудовій книжці, не можуть слугувати підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Щодо посилання відповідача на невідповідність і`мя по-батькові позивача в індивідуальних відомостях про застраховану особу суд зазначає наступне.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особа (форма ОК-5), що надана відповідачем відповідно до ухвали про витребування доказів, зазначено « ОСОБА_1 », РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_4 , що повністю співпадає з даними паспорту. Будь-яких розбіжностей судом не встановлено.

При цьому суд з даного питання зазначає наступне.

Довідки ОК-5 - це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб. Довідка формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, та містить, зокрема, дані щодо суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків.

Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 р. за № 785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1).

Відповідно до п. 4 Розділу 1 Положення №10-1 реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Згідно п. 8 розділу IV Полоядення №10-1у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім`я, по батькові на поточний момент; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження; стать; громадянство; серія та номер паспорта; номер телефону (за згодою); адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення/зміни/уточнення даних в Реєстр(і) застрахованих осіб (далі - Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення/зміну/уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

Внесення/зміни/уточнення даних до умовно-постійної частини облікової картки відповідно до поданої Анкети та доданих до неї документів, а у частині інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків - після підтвердження відповідності реєстраційних даних згідно з пунктом 3 розділу III цього Положення здійснюється на підставі наказу керівника відповідного територіального органу Пенсійного фонду України у п`ятиденний строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на позивача не покладено обов`язку щодо ведення своїх персональних даних в персоніфікованому обліку, при цьому чітко передбачено дії відповідача при виявленні некоректних даних щодо їх виправлення та приведення у відповідності, суд вважає пояснення відповідача з цій частин не обігрунтованим та такими, що не відмовідають вимогам законодавства.

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування позивачу до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та трудової книжки НОМЕР_3 старховий стаж з 01.01.1999 суд зазначає, що належним способом захисту буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19.11.2020 №084250001541, що викладене в листі від 25.11.2020 та зобов`язання відповідача повторно розглянутим заяву позивача від 18.11.2020 про призначення пенсії з із зарахуванням ОСОБА_1 страхового стажу за період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та трудової книжки НОМЕР_3 , страховий стаж з 01.01.1999.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності не зарахування позивачу страхового стажу, та відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня подання заяви про призначення пенсії за віком, з 18.11.2020, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовй збір у розмірі 908 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання неправомірними дій і зобов`язання вчинити дії– задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.11.2020 №084250001541 щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що викладене у листі 25.11.2020 за вих.. №10443-14052/03-02/8-0800/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2020 про призначення пенсії, включивши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , трудової книжки НОМЕР_3 та страховий стаж з 01.01.1999 по даним персоніфікованого обліку, зазначених в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 липня 2021 року.

Суддя О.О. Артоуз