Рішення № 98112237, 30.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2021 року (15 год. 55 хв.)Справа № 280/2778/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Лузан К.Ю.,

за участю представників: позивача – Дуди С.В., відповідача – Лисенко С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «ГІДРО-СТАРТ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ГІДРО-СТАРТ» (далі – позивач або ПП «ГІДРО-СТАРТ») до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000005/1 від 14.01.2021;

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП «ГІДРО-СТАРТ» надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними, у зв`язку із чим, відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000005/1 від 14.01.2021, та, відповідно, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00017, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.

Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 11.05.2021.

30.04.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25092), в якому останній зазначає, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару у митниці були наявні сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості» та, відповідно, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так, митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 53 МК України. Однак, декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ст. 53 МК України. До закінчення митного оформлення, документи в повному обсязі відповідно до норм ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів, декларантом не надано. Митна вартість може бути визнана за умови надання документів до митного оформлення в повному обсязі. При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, митниця діяла згідно норм ст. 256, ч.6 ст. 54, ст. 55 МК України та наказу від 30.05.2012 № 631. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.05.2021 розгляд справи відкладено до 03.06.2021.

Протокольною ухвалою суду від 03.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 30.06.2021.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. № 26250 від 11.05.2021).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 27712 від 17.05.2021).

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 30.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

18.12.2020 між ПП «ГІДРО-СТАРТ» (Україна) «Покупець» та TOB «Автотрак-Нева» (Росія) «Продавець» укладено Контракт №43/20, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується поставити окремими партіями та передати у власність Покупця запасні частини до сількогосподарської та автотракторної техніки, на умовах FCA – Санкт-Петербург (Інкотермс-2010), а Покупець – прийняти цей товар та оплатити його на умовах Контракту (а.с.9-11).

Згідно з Специфікацією №1 від 21.12.2020 до Контракту №43/20 від 18.12.2020 TOB «Автотрак-Нева» постачає запасні частин в асортименті до тракторів К-700А, К-700, К-701, К-702: Частини до коробок передач, Барабани, Диски, Хрестовини, Радіатори, їх частини, баки радіаторні верхні та ніжні, Глушники та вихлопні труби. Ежектори в сборі, Сателіти.

14.01.2021 декларантом ПП «ГІДРО-СТАРТ» до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку електронну митну декларацію, якій присвоєно № UA110130/2021/000654, довідковий № 2463 на товари (що зазначені в гр. 31 ЕМД, Країна виробник – RU).

Згідно з графою 43 МД № UA110130/2021/000654 від 14.01.2021 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст.58 Митного кодексу України.

Умови поставки (графа 20 МД № UA110130/2021/000654 від 14.01.2021) – FCA RU Санкт-Петербург.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано копії наступних документів: контракт №43/20 від 18.12.2920, на придбання запчастин до тракторної техніки, укладений між постачальником (виробником) ТОВ «Автотрак-Нева» м.Санкт-Петербург та покупцем ПП «ГІДРО-СТАРТ», п.2.3 якого передбачає вартість поставки товару 2468040 руб РФ; Специфікація до Контракту №43/20 від 18.12.2920, яка підтверджує вартість запасних частин в асортименті до тракторів та загальну вартість на відвантажені запчастини; Товарно-транспортна накладна CMP № 110813 від 28.12.2020 перевізника ФОП ОСОБА_1 , з відмітками перетину кордону Російської Федерації - України, загальна вага склала 7149,06 кг., Договір №2112-1 від 21.12.2020 на здійснення транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 , Довідку від 28.12.2020 про транспортні розходи, на організацію перевозки ФОП ОСОБА_1 вантажу міжнародного сполучення, з місця завантаження м.Санкт-Петербург до державного кордону на суму 25000 грн.; Акт здачі-прийому робіт ФОП ОСОБА_1 на здійснені транспортні послуги; Рахунок фактуру ТОВ «Автотрак-Нева» м.Санкт-Петербург. №2785 від 21.12.2020, виписаний на покупця ПП «ГІДРО-СТАРТ`про вартість відвантажених запчастей, Упаковочний лист від 21.12.2020, виписаний на покупця ПП «ГІДРО-СТАРТ», який підтверджує загальну вагу, яка склала 7149,06 кг., Комерційна пропозиція про вартість запчасти; Прайс-Лист ТОВ «Автотрак-Нева» виробника відвантаженої продукції від 11.06.2020.

У відповідності до ст.337 МК України, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органо виявлено наступне

Поставка товару здійснюється згідно контракту від 18.12.2020 №43/20 на умовах поставки FCA Санкт-Петербург (пп.1.1 контракту). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11, при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України.

Разом з тим, надані декларантом прайс-лист та комерційна пропозиція виробника товару не містять інформації щодо умов поставки, на яких пропонується ціна оцінюваних товарів для продажу.

Отже, ціна встановлена без врахування витрат на завантаження, страхування та доставку товару.

Умови поставки EXW передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, тоді, коли він передав товар у розпорядження покупця на власному підприємстві або в іншому зазначеному місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб,а також за митне оформлення товару для експорту.

Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, митні збори та платежі у країні експорту, витрати із завантаження, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України.

Разом з тим, числові значення вартості товарів, зазначені у прайс-листі та комерційній пропозиції від 04.12.2020 є ідентичними тим, що зазначені у специфікації №1 від 21.12.2020 до контракту №43/20, а також рахунку від 21.12.2020 №2785.

Враховуючи викладене, керуючись ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості товарів, декларанту надіслано електронне повідомлення та зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) каталоги та специфікації виробника товару; 2) транспортні документи; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також, враховуючи норми ч. 6 ст. 53 МК України декларанту запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Листом декларанта імпортера ТОВ «Енелайз» від 14.01.2021 №14/01-1 повідомлено про неможливість подання додаткових документів протягом визначеного законодавством терміну (а.с.107).

Так, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000005/1 від 14.01.2021 (а.с.118).

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що на підставі п.5 ст.55 МК України в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів, здійснено контроль співставлення. У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібній (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 26). Враховуючи положення ст. 61 МК України, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2а)т а 2б) згідно статей 59 і 60 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст.62, ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. До товару №4 застосовано другорядний метод визначення митна вартості - 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товару №4 ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516- 479,01 рос.руб/кг., товар №12 скориговано до рівня ЕМД від 05.01.2021 №UA209290/2021/000054 - 633,03 рос.руб/кг., товар №13 до рівня ЕМД від 29.12.2020 №UA110140/2020/12173 - 471,35 рос.руб/кг., товар №14 до рівня ЕМД від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516 - 389,58 рос.руб/кг.

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00017від 14.01.2021 (а.с.119).

Оформлення вищезазначеного товару декларантом здійснено та випущеного у вільний обіг за МД №UA110130/2021/000749 від 15.01.2021 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/000005/1 від 14.01.2021. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МК Україні (відстрочення платежів до 15.04.2021).

Протягом дії гарантійних зобов`язань за МД №UA110130/2021/000749 від 15.01.2021 декларантом не було надано митному органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

За змістом умов постачання FCA правил Інкотермс від 16.09.2010 «FreeCarrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар – після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно пп.«а» п.Б3 умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000005/1 від 14.01.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00017 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, слід зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А «Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)» у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» 26-29 березня 2001 року вимагають щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: «На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства».

Відповідачем не доведено додержання вимог Закону України №227-V від 05.10.2006 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», ст.53 Митного кодексу України при вимаганні від декларанта додаткових документів, оскільки документів, доданих до МД № UA110130/2021/000654 від 14.01.2021 цілком достатньо для ідентифікації товару.

Відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: (…) в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; (…) 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Так, умовами контракту № 43/20 від 18.12.2020 передбачено, що в ціну включені вартість упаковки, маркировки, податки, митні збори, втрати по виконанню формальностей, які стягуються на території держави Постачальника, в зв`язку з виконанням умов Контракту (п.2.2). Пункт 2.3 контракту, чітко визначає орієнтовну вартість Контракту, що становить 2468040 руб РФ.

Таким чином, умовами контракту передбачено будь-які витрати, в повному обсязі віднесені у визначену вартість Продавцем товару. Окремі додаткові витрати по завантаженню та страхуванню товару, Покупець не зобов`язаний додатково сплачувати та визначати документально.

Суд зауважує, що умовами контракту № 43/20 від 18.12.2020 взагалі не передбачено поняття «витрат на завантаження товару». Як встановлено судом, фактично запчастини завантажувались працевлаштованими вантажниками постачальника, а відтак окремі витрати взагалі не визначались.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, викладених у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/000005/1 від 14.01.2021 судом взято до уваги, що умови імпорту товару за ЕМД від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516, від 05.01.2021 №UA209290/2021/000054, від 29.12.2020 №UA110140/2020/12173, від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516 (які взято відповідачем як джерело для визначення митної вартості і надано до суду) (а.с.108-117) суттєво відрізняються від умов заявлених позивачем у МД № UA110130/2021/000654 від 14.01.2021.

Так, товар імпортований за МД від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516, від 05.01.2021 №UA209290/2021/000054, від 29.12.2020 №UA110140/2020/12173, від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516 вивезено з Росії та Білорусії, умови поставки FCA RU м.Челябінськ, FCA ВY м.Мінськ.

Водночас, позивачем товар імпортований за МД №UA110130/2021/000654 від 14.01.2021 вивезено з Росії, умови поставки FCA RU м.Санкт-Петербург.

Також, виробником товару за МД № UA110130/2021/000654 від 14.01.2021 є TOB «Автотрак-Нева», а за МД від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516, від 05.01.2021 №UA209290/2021/000054, від 29.12.2020 №UA110140/2020/12173, від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516 – є ТОВ «ЧТЗ-УРАЛТРАК», ВАТ «ВОЛМЕТ».

За МД № UA110130/2021/000654 від 14.01.2021 позивачем імпортувався товар для тракторів К-700А, К-700, К-701, К-702, а за МД № UA110130/2021/000654 від 14.01.2021 є TOB «Автотрак-Нева», а за МД від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516, від 05.01.2021 №UA209290/2021/000054, від 29.12.2020 №UA110140/2020/12173, від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516 – імпортувався товар для с/г техніки, вантажних автомобілів МАЗ, тракторі МТЗ, запасні частини загально-цивільного призначення до гусеничного трактору.

Параграфом 2 Статті VII «Оцінка товару для митних цілей» Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ від 30.10.1947) передбачено: «2. (a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) (b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) …».

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 5 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року»: «1. (a) Якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї Статті базується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються у найбільшій сукупній кількості в той час або приблизно в той час, коли відбувається імпорт товарів, що оцінюється, особам, які не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, при дотриманні вимог відрахування нижченаведеного: (…) (b) Якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в час ввезення або приблизно в час ввезення товарів, що оцінюються, то митна вартість, яка в інших випадках підпадає під положення параграфа 1(а), ґрунтується на одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних на найбільш ранню дату після імпорту товарів, що оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту».

У пп.«с» п.3 Примітки до статті 7 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», зокрема, зазначено: «3.Деякі приклади розумної гнучкості: (…) с) дедуктивний метод – вимога про те, що товари продаватимуся в «тому стані, як вони імпортуються», що містить в підпункті «а» пункту 1 статті 5, може тлумачитися гнучко; вимога про «90 днів» може застосовуватись гнучко».

Термін між митним оформленням товару за МД від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516, від 28.09.2020 №UA100060/2020/392516 (митне оформлення товару за якою взяте відповідачем як джерело цінової інформації) та митним оформленням товару за №UA110130/2021/000654 від 14.01.2021 перевищує наведені вище у нормах права «90 днів».

Документально відповідачем не доведено, що ціна вищевказаного товару з 28.09.2020 (у тому числі митне оформлення за МД №№UA100060/2020/392516 та UA100060/2020/392516 взята відповідачем як джерело цінової інформації) до 14.01.2021 (митне оформлення позивачем за МД №UA110240/2020/002379) – залишалась незмінною на світовому ринку.

Отже, відповідач не обґрунтував, чому ним взята як джерело для визначення митної вартості товару саме МД №№UA100060/2020/392516 та UA100060/2020/392516 та не взяті до уваги інші джерела цінової інформації.

У п.3 розділу 3 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених 11.09.2015 наказом ДФС України №689, зазначено: «3.Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює аналіз, виявлення та оцінку ризиків, повинна враховувати особливості формування вартості товарів, які реалізуються в порядку біржової торгівлі. При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об`єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премії або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати зі значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунка-фактури (інвойсу) або додатку (специфікації) до зовнішньоекономічного договору (контракту). При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків на підставі сировинних складових ураховуються дані про вміст сировини, що використовується для виготовлення цього товару. За відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару».

Відповідачем, який заперечував проти позовних вимог, не надано до суду доказів вивчення всіх можливих джерел інформації, передбачених «Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» при прийнятті Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000005/1 від 14.01.2021 та визначенні ціни імпортованого ПП «ГІДРО-СТАРТ» товару.

Судом прийнято до уваги викладене у Висновку Запорізької торгово-промислової палати від 26.03.2021 за вих.№ОИ-7414 – «… з урахуванням умов Контракту №43/20 від 21.12.2020, рахунку – фактури №2785 від 21.12.2020 характеристик товару і країни походження, вищевказані контрактні ціни на запасні частини для сільськогосподарської та автотракторної техніки в асортименті, на умовах поставки FCA Санкт-Петербург, відповідають поточній кон`юнктурі ринку. …» (а.с.133-134).

Таким чином, Дніпровською митницею Держмитслужби не доведено причини надання переваг одним джерелам цінової інформації перед іншими.

Як зазначено у ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 Митного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України.

Звідси, Дніпровською митницею Держмитслужби не доведено правомірність переходу до другорядних методів визначення митної вартості товарів, як то передбачено п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000005/1 від 14.01.2021 та відповідна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00017 від 14.01.2021 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «ГІДРО-СТАРТ» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Істоміна, 100, код ЄДРПОУ 42512981) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000005/1 від 14.01.2021.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00017 від 14.01.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «ГІДРО-СТАРТ» судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.07.2021.

Суддя Ю.В. Калашник