Рішення № 98111788, 11.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/2433/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - Сачка А.В.,

представника відповідача Іваненка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №16 від 15.01.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від №23 о/с від 15.01.2021 року «По особовому складу»;

- поновити його молодшою лейтенанта поліції, поліцейського взводу №2 роги №4 батальйону, з 16.01.2021;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 16.01.2021 по день винесення судом рішення про поновлення;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що висновок службового розслідування, на підставі якого відповідачем прийнято накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення позивача із займаної посади, ґрунтується лише на інформації, здобутій під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202006000000104 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, вирок по якому на час розгляду справи ухвалено не було. Його вина може бути встановлена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження, а не матеріалами службового розслідування. Лише один факт порушення кримінального провадження стосовно особи не свідчить про доведеність його вини.

Також позивач посилається на необґрунтованість доводів відповідача щодо неналежного виконання ним службових обов`язків, що нібито встановлено під час службового розслідування, яке є однобічним, не об`єктивним та упередженим.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за наслідками виявлення кримінального правопорушення, а у зв`язку наявністю інших дій, які порушують службову дисципліну, свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження. 11.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду № 01-35-В від 27.05.2021 (у період з 14.06.2021 до 29.06.2021), суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці, а тому виготовлення повного тексту рішення було відкладено, про що було попереджено сторін.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу №583 о/с від 01.08.2019 призначений на посаду поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області (далі - УПП в Житомирській області).

Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 26.11.2020 №2447 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" було проведено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 та поліцейським взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Житомирській області молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що призвело до внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 25.11.2020 №42020060000000104 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, а також повідомлення їм про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Згідно висновку службового розслідування встановлено, що 25.11.2020 керівництву УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції стала відома інформація про те, що 25.11.2020 №42020060000000104 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, до скоєння якого причетні інспектори роти №4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_2 та молодший лейтенант поліції ОСОБА_1 . Цим працівникам 26.11.2020 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

У повідомленні про підозру від 26.11.2020 зазначено, що 25.11.2020 близько 15:20 під час несення служби у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по вул. Київська у м. Житомирі був зупинений транспортний засіб Volkswagen Т-5 н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 . В ході подальшого спілкування з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запропонували останньому проїхати до КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР та пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння. Прибувши через деякий час до КНП «Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР ОСОБА_3 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння шляхом здачі біологічних зразків. На вказану пропозицію ОСОБА_3 відмовився. Після цього, реалізуючи злочинний намір на одержання неправомірної вигоди, перебуваючи в службовому автомобілі Мітцубіші Аутлендер н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, висунули вимогу ОСОБА_4 про надання їм неправомірної вигоди у сумі 10000 грн за нескладання адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП на що ОСОБА_3 змушений був погодитися. Усвідомлюючи протиправний характер дій працівників УПП в Житомирській області ОСОБА_3 повідомив про факт вимагання у нього неправомірної вигоди своїй дружині ОСОБА_5 та уповноважив її повідомити про даний факт компетентні правоохоронні органи. Після того, як ОСОБА_3 отримав від своєї дружини грошові кошти у сумі 10000 грн перебуваючи в службовому автомобілі Мітцубіші Аутлендер н.з. НОМЕР_2 , 25.11.2020 в другій половині дня, більш точного часу на даний час не представляється за можливе встановити останній передав грошові кошти у сумі 10000 грн. працівникам УПП в Житомирській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які запевнили, що у нього в подальшому не буде проблем за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, за викладених вище обставин дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України - одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди вчинене за попередньої змовою групою осіб.

Як вказує представник відповідача, в ході проведення службового розслідування факт порушення службової дисципліни позивачем підтвердився. Саме дії позивача, які призвели до повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України є несумісними з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських та підривають авторитет органів Національної поліції в цілому.

Згідно наказу Департаменту патрульної поліції від 15.01.2021 № 16 до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліції», пунктів 1,2, та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», статей 254, 266, 265-1 КУпАП, підпунктів 1, 10, 11 пункті 3.1 посадової інструкції поліцейського роти №4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 18.09.2018 №4323, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію".

На підставі вказаного наказу Департаментом патрульної поліції 15.01.2021 було видано наказ № 23 о/с, за яким відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" позивача було звільнено зі служби в поліції.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частинами 1 та 2 статті 19 цього Закону визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правового та дисциплінарно-правового аспектів.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу, що кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, в тому числі заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджується законом.

Отже, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння (частина 3 статті 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статей 11, 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно із частинами 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Згідно із статтею 19 Дисциплінарного статуту, яка визначає порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема частин 3, 7, 8, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно частини 3 статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно із пунктами 1, 2 Розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 року № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за № 1355/32807, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.

Як свідчать матеріали справи, підставою для призначення службового розслідування стала інформація про повідомлення про підозру 26.11.2020 молодшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому, підстави для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передусім, обґрунтовуються матеріалами кримінального провадження № №42020060000000104 від 25.11.2020, відкритого за ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до частини 3 статті 368 КК України діяння щодо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Згідно пунктів 1, 2 частини 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, дії ОСОБА_1 щодо обставин стосунків ОСОБА_3 , як і отримання від останнього неправомірної вигоди, що зазначені у висновку службового розслідування як встановлені та є такими, що вчинені позивачем, відповідно до вимог кримінального законодавства складають відповідну сторону кримінального правопорушення та можуть бути встановлені виключно у межах кримінального провадження в порядку кримінально-процесуального законодавства.

Тим паче, в матеріалах справи є повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 22.01.2021 Територіального управління ДБР, розташоване у місті Хмельницькому, що ще раз доводить, що обставини справи мають бути встановлені виключно у межах кримінального провадження.

Стосовно доводів представника відповідача щодо відсутності відеозаписів події на портативних відеореєстраторах поліцейських та нескладення адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Судом було переглянуто докази, надані представником відповідача, і встановлено відсутність записів події щодо ОСОБА_3 і це дійсно є порушенням положень розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яким передбачено обов`язки працівника поліції, пов`язані із застосуванням технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а саме: під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб тощо. Вмотивованих пояснень щодо причини відсутності відеозапису щодо події з ОСОБА_3 позивач суду не надав.

Проте, на думку суду за таке порушення до позивача має бути застосоване не найсуворіше дисциплінарне стягнення.

Стосовно нескладення адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_3 , то це порушення не було доведено представником відповідача суду, так як в одних поясненнях прозвучало, що позивача було затримано при виході з КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР а в інших, що на вулиці П.Орлика за будинком 12, у м. Житомирі. Ці суперечливості, як і незрозумілості щодо суми, що була найдена в автомобілі, чи отримана позивачем і надалі вилучена працівниками ДБР, суд трактує на користь позивача в даній адміністративній справі і вважає, що в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно частин 1 та 5 статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Згідно із частиною 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, виключно вироком суду можуть бути підтверджені обставини, описані у висновку службового розслідування та в наказі про накладення дисциплінарного стягнення, стосовно того, чи мали місце зі сторони ОСОБА_1 відповідні дії щодо вимагання та одержання неправомірної вигоди.

Суд звертає на увагу на відсутність вироку суду про визнання позивача винним у вчиненні злочину.

Встановлення вказаних обставин є компетенцією органів досудового розслідування в межах кримінального провадження, із наступною їх юридичною оцінкою у вироку суду, тобто перебуває поза межами повноважень адміністративного суду при розгляді даної справи.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Враховуючи викладене, а також те, що на час звільнення позивача кримінальне провадження не закінчене, суд вважає передчасними висновки відповідача щодо дій ОСОБА_6 .

Вчинення кримінального правопорушення, у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду, є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну Поліцію».

При цьому, відповідачем, крім обставин підозри, не доведена сутність порушення службової дисципліни, а також низькі морально-ділові якості та дії позивача ОСОБА_6 , які суперечать інтересам законності та компрометують звання поліцейського, що призвело до застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Суд звертає увагу на те, що підставою для притягнення дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків внаслідок вчинення особою певних дій чи бездіяльності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій по відношенню до позивача а відтак оскаржувані накази про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення з посади публічної служби є протиправним та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно частини 2 цієї статті, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У зв`язку із попереднім висновком щодо протиправності звільнення, ОСОБА_6 підлягає поновленню на посаді а посаді молодшою лейтенанта поліції, поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Житомирській області з 16.01.2021 та на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно із пунктом 6 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (п. 9 розділу І Порядку № 260).

Згідно з довідкою Департменту патрульної поліції заробітна плата позивача за останні два місяці, що передували місяцю звільнення (листопад, грудень 2020 року), з урахуванням 61 відпрацьованих робочих днів, становить 17675,97 грн.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить 289,77 грн, а загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 42596,19 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048. код ЄДРПОУ: 40108646) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати накази Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №16 від 15.01.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», №23 о/с від 15.01.2021 «По особовому складу».

Поновити ОСОБА_1 на посаді молодшою лейтенанта поліції, поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області з 16.01.2021.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 16.01.2021 по день винесення судом рішення про поновлення 11.06.2021 в сумі 42596 (сорок дві тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн 19 коп. без урахування обов`язкових відрахувань.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повне судове рішення складене 05 липня 2021 року