Рішення № 98111462, 05.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 р. Справа№200/1634/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9930 про визнання дій протиправними та стягнення індексації грошового забезпечення,

встановив:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 9930 вимогами:

- визнати протиправними дії Військової частини 9930 щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.12.2015 по 27.04.2016 у розмірі 0,00 грн.;

- стягнути з Військової частини 9930 на користь ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період служби з 04.12.2015 по 27.04.2016 у розмірі 11280,45 грн.;

- зобов`язати Військову частину 9930 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину 9930 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 15.04.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

11.05.2021 з метою виконання зазначеної ухвали суду від 15.04.2021 позивач надав пояснення та клопотання.

12.05.2021 судом вирішено клопотання позивача, задоволено його частково, продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, попереджено про наслідки невиконання вимог такої ухвали.

Оскільки строк для усунення недоліків позовної заяви сплив у період перебування головуючого судді у відпустці, питання про подальший рух позовної заяви та розгляд справи вирішено після виходу судді з відпустки.

В порядку частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 9930 в частині позовних вимог зобов`язати нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення та суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення залишено без розгляду, роз`яснено порядок її оскарження.

29.06.2021 судом продовжено розгляд адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини 9930 про визнання протиправними дій щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 04.12.2015 по 27.04.2016 у розмірі 0,00 грн. та стягнення суми індексації грошового забезпечення за період служби з 04.12.2015 по 27.04.2016 у розмірі 11280,45 грн., про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.06.2021 вирішено клопотання відповідача та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини 9930 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.06.2021 вирішено клопотання відповідача та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини 9930 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи по суті, судом враховано, що 10.03.2021 відповідач скористався правом надання заяв по суті та надав відзив на позовну заяву № 14/705 від 03.03.2021. При цьому, попередньо, 11.03.2021 відповідач звернувся до суду з повідомленням № 14/658 від 26.02.2021, згідно якого інформував про вжиті заходи з метою виконання ухвали в межах даної справи.

25.03.2021 на виконання вимог суду відповідачем подано заяву №14/774 від 12.03.2021 про долучення доказів до матеріалів адміністративної справи згідно переліку.

Інші заяви або клопотання матеріали справи не містять.

За приписами частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонами не заявлено клопотання в порядку статті 262 КАС України.

Відповідно до положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період проходження військової служби з 04.12.2015 по 27.04.2016 індексація грошового забезпечення йому нараховувалась із застосуванням базового місяця - листопад 2015 року у розмірі 0 гривень. Посилаючись на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та практику Верховного Суду позивач вважає, що має право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 04.12.2015 по 27.04.2016 у розмірі 11280,45 гривень із визначенням базового місяця для обрахунку індексації – січень 2008 року.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними та необґрунтованими, з огляду на що просить стягнути обраховану ним суму індексації грошового забезпечення за період служби з 04.12.2015 по 27.04.2016 у розмірі 11280,45 грн.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі та зазначає, що, по-перше, позивач з військової частини 9930 не звільнявся, а був виключений із списків частини та всіх видів забезпечення та направлений до військової частини 9937 м. Маріуполь для подальшого проходження військової служби, тому обов`язок щодо нарахування та виплати індексації у відповідача відсутній. Відтак, відповідач зазначив, що обов`язок нарахування індексації грошового забезпечення позивачу покладається на військову частину, в яку позивач прибув для подальшого проходження служби, а саме з 28.04.2016 у зв`язку з підвищенням посадового окладу.

По-друге, відповідач вказує, що оскільки базовим місяцем є грудень 2015 року, тобто місяць зарахування позивача до складу військової частини 9930, в якому величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації у 103 відсотка, обов`язок проведення позивачу індексації грошового забезпечення відсутній.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з наказу начальника Навчального центру Державної прикордонної служби України №440-ос від 04.12.2015 «Про особовий склад» громадянина ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу, зараховано до списків особового складу Навчального центру Державної прикордонної служби України та поставлено на всі види забезпечення (а.с. 34).

Наказом начальника Навчального центру Державної прикордонної служби України № 369 від 07.12.2015 «Про зарахування на навчання» солдат ОСОБА_1 зарахований для навчання у Навчальному центрі Державної прикордонної служби України за Програмою підготовки молодших інспекторів прикордонної служби з 07.11.2015 в четвертий відділ підготовки молодших спеціалістів: 45 навчальна група (а.с. 36).

Наказом начальника Навчального центру Державної прикордонної служби України № 116 від 27.04.2016 «Про підсумки випуску курсантів» затверджено результати випуску, вирішено вважати, що курсанти 4 відділу підготовки молодших спеціалістів пройшли навчання за Програмою «Молодший інспектор прикордонної служби», зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 37).

Відповідно до витягу з наказу начальника Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військової частини 9930) від 27.04.2016 №131-ос «Про особовий склад» на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.04.2016 № 342-ос виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 27.04.2016 молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження служби у розпорядження начальника 1 прикордонного загону (І категорії) Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (військова частина 9937) м. Маріуполь. Зі змісту вказаного наказу від 27.04.2016 №131-ос встановлено, що основна щорічна відпустка за 2016 рік не використана, матеріальна допомога на оздоровлення за 2016 рік не надавалась. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2016 році не наддавалась, щомісячна надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років виплачена по 30 квітня 2016 року включно, щомісячна премія у розмірі 255 відсотків від посадового окладу виплачена по 30 квітня 2016 року включно. Наказано виплатити щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 30 відсотків місячного грошового забезпечення з 01 квітня по 27 квітня 2016 року. Вирішено датою виключення зі списків частини вважати 27.04.2016 (а.с. 35).

З наведених наказів вбачається, у період з 04.12.2015 по 27.04.2016 (включно) позивач перебував на всіх видах забезпечення саме Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військової частини 9930).

11.08.2020 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про видачу довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення та про нараховані та виплачені суми індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби в військовій частині 9930 (а.с. 10).

20.08.2020 за результатом розгляду вказаного звернення відповідачем повідомлено адресата, що індексація грошового забезпечення з грудня 2015 року по квітень 2016 року не нарахована та не виплачена в зв`язку з тим, що при базовому місяці листопад 2015 року право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення настає у червні 2016 року. Базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення вказаний у грошовому атестаті, який був виданий при вибутті до нового місця служби ОСОБА_1 в квітні 2016 року. Заборгованість індексації грошового забезпечення до травня 2016 року відсутня. Крім того, відповідач зауважив, що за розпорядженням Адміністрацій Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 № Т/116-1743 виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної службі України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням невиплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби (а.с. 11).

Згідно довідки Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота № 120 від 20.08.2020 розмір нарахованої/невиплаченої індексації грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині 9930 з 04.12.2015 по 27.04.2016 становить 0,00 грн. При цьому, базовим місяцем для виплати застосовано – листопад 2015 року. Визначено, що право на отримання індексації грошового забезпечення при базовому місяці листопад 2015 року наступає в червні 2016 року (а.с. 13).

Довідкою про доходи Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота № 121 від 20.08.2020, засвідчено, що за період 04.12.2015 по 27.04.2016 загальна сума доходу позивача становить 12824,50 грн. При цьому, індексація – 0,00 грн. (а.с. 12).

При цьому, довідка Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота № 28 від 01.03.2021 посвідчує аналогічні обставини, встановлені довідкою Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота № 120 від 20.08.2020 (а.с. 41).

Архівною відомістю № 1334 за розглядаємий період нарахування індексації позивачу не встановлено (а.с. 39-40).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

За результатом дослідження доказів, судом встановлено, що відповідач не оспорює право позивача на індексацію його грошового забезпечення. Водночас, проводячи індексацію грошового забезпечення позивача суб`єкт владних повноважень застосував базовий місяць для виплати – листопад 2015 року, в той час як позивач наголошує на проведенні індексації його грошового забезпечення з базовим місяцем для обчислення – січень 2008 року.

Відтак, суд констатує, що грошове забезпечення позивача, військовослужбовця органів Державної прикордонної службі України ОСОБА_1 підлягає індексації.

Отже спірним питанням у даній справі є не проведення позивачу індексації грошового забезпечення за період з 04.12.2015 по 27.04.2016 з базовим місяцем для обчислення – січень 2008 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види відповідного грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 статті 2 Закону №1282-XII вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Як встановлено судом за результатом дослідження доказів, грошове забезпечення позивача підлягає індексації.

Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону України №1282-XII Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.03.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Далі – Порядок №1078).

Пунктом 1 Порядку № 1078 визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Між тим, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

З 01.12.2015 редакція пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку № 1078 дозволяє зробити висновок, що до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Відтак, до 01.12.2015 базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання тарифних окладів працівника.

Проте, з 01.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

Приписами пункту 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до 01.12.2015, визначалось, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Порядок № 1078 доповнено пунктом 10-2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 13.06.2012, яка діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 устанолвено, що постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року.

Отже, пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 та встановлює, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відтак, з 01.12.2015 положення пункту 10-2 Порядку № 1078 застосовуються до новоприйнятих працівників.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Враховуючи, що з 01.12.2015 зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів), суд відхиляє твердження відповідача про правомірне застосування при індексації грошового забезпечення позивача базового місяця для виплати – листопада 2015 року (місяць, що передує зарахуванню позивача на службу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців.

Постановою № 1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 1).

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи) (пункт 2).

Отже, з набранням чинності постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців. Відтак, розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» такий був змінений (зріс) у березні 2018 року.

З урахуванням викладеного, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача в оскаржуваний період був січень 2008 року.

Отже, доводи позивача про необхідність застосування базового місяця – січень 2008 року при проведенні індексації грошового забезпечення за період з 04.12.2015 по 27.04.2016 є обґрунтованими.

Суд також відхиляє твердження відповідача, що обов`язок нарахування індексації грошового забезпечення позивачеві покладається на військову частину, в яку позивач прибув для подальшого проходження служби, з урахуванням наступного.

Мотивуючи викладене твердження, відповідач посилається на пункт 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджено Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, яке регулює виплати при звільненні з військової служби на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Водночас, відповідач як суб`єкт владних повноважень в обґрунтування заявленої позиції не надав докази, що підтверджують можливість застосування до спірних правовідносин пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджено Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.

Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ (Далі – Закон №2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Статтею 18 Закону №2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Адже, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є його складовою, виплата індексації грошового забезпечення мала здійснюватись при виплаті належного грошового забезпечення (усіх його складових) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Підсумовуючи, суд зазначає, що проходження служби, переведення військовослужбовця з військової частини жодним чином не позбавляє його права на отримання виплат, на які останній мав право, проте не отримував під час проходження служби з незалежних від нього обставин.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України № Т/116-1743 від 03.03.2020, яким встановлено, що виплата індексації грошового забезпечення проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець виключений зі списків частини. Адже, по-перше, викладена умова не відповідає Закону №1282-XII. По-друге, вказане розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України № Т/116-1743 від 03.03.2020 не може поширюватись на період з 04.12.2015 по 27.04.2016.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність фінансового забезпечення на виплату індексації в розглядаємий період як неправомірне та зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку із цим при розгляді даної справи Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, зазначивши, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, обмежене фінансування жодним чином не може впливати на наявність чи відсутність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення.

Також суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Висновок суду щодо того, що обмежене фінансування жодним чином не має впливати на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17 та від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне, визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за оскаржуваний період.

З огляду на те, що відповідачем не заперечується проведення ним обчислення індексації грошового забезпечення позивача не з урахуванням місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця (базового місяця 01.01.2008), а обчислення індексації з розрахунку збільшення розміру його грошового забезпечення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Таким чином, з 04.12.2015 позивач має право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця - січня 2008 року.

Отже, доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведене відповідає правовим висновкам Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 200/9297/19-а та Верховного Суду в зазначеній справі, що викладено у постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а.

Сторонами не наведено суду інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що розглядаємі вимоги позивача підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, враховуючи вимогу щодо стягнення з відповідача 11280,45 гривень індексації грошового забезпечення за період служби з 04.12.2015 по 27.04.2016, враховуючи викладені вище висновки, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 04.12.2015 по 27.04.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексацію грошового забезпечення - січень 2008 року.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до військової частини 9930 (юридична адреса: вул. підполковника Красніка, буд. 1, м. Черкаси, с. Оршанець, 19601; код ЄДРПОУ: 14321512) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини 9930 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 04.12.2015 по 27.04.2016 - січень 2008 року.

Зобов`язати військову частину 9930 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.12.2015 по 27.04.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексацію грошового забезпечення - січень 2008 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05.07.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна