Рішення № 98111268, 05.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 р. Справа№200/4286/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмовому провадження справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОНПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826), Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ ВП: 44070187) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 12 березня 2021 року № Ф-11464-13.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є працевлаштованою особою, єдиний соціальний внесок у встановленому законом обсязі сплачує роботодавець, в період з січня 2020 року по 31 січня 2021 року адвокатську діяльність не здійснювала та доходу не отримував. Позивач зазначив, що наявність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Вважає спірну вимогу протиправною та такою що підлягає скасуванню.

6 травня 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст. 178 Податкового кодексу України. При цьому, Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначає, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, так на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 12 березня 2021 року становила 9595,35 грн. у зв`язку з чим ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), згідно вимог чинного законодавства.

Аналогічний за змістом відзив, 1 липня 2021 року надав Відповідач – 2. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 19 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та зобов`язано відповідача надати докази у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2021 року вирішено залучити другим відповідачем у справі №200/4286/21 - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП:44070187).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11 липня 2007 року отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2610, що видане Головою Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Позивач перебуває на облік у Головному управління ДПС у Донецькій області, є платником єдиного соціального внеску з 1 серпня 2007 року.

З 26 серпня 2015 року по теперішній час позивач працює в Краматорському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, з 25 вересня 2017 року займає посаду директора центу, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_2 , що видана на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно довідки Краматорського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 2 квітня 2021 року №598/03 ОСОБА_1 за період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року нарахована заробітна плата у розмірі 300663,06 грн., нарахований військовий збір у розмірі 1,5 % склав 4509,95 грн., нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 22% склав 66145,88 грн.

Нарахування заробітної плати позивачу та сплата єдиного соціального внеску за період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року також підтверджується індивідуальними відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5, ОК-7).

12 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області станом на 31 січня 2021 року сформовану вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ф-11464-13 зі сплати єдиного внеску на суму 9595,30 грн., з яких: недоїмка - 9595,30 грн.

Згідно з розрахунком до спірної вимоги нарахування єдиного внеску здійснено за 2020 рік, а саме:

- 21 квітня 2020 року нараховано єдиний внесок за І квартал 2020 року у розмірі 2078,12 грн. (1039,06 грн. *3 - 1039,06 грн.(з відрахуванням березня 2020 року);

- 20 липня 2020 року нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2020 року у розмірі 1039,06 грн. (1039,06 грн. *3 - 1039,06 грн.*2 (з відрахуванням квітня та травня 2020 року);

- 19 жовтня 2020 року нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2020 року у розмірі 3178,12грн. (1039,06 грн. *3);

- 19 січня 2021 року за ІV квартал 2020 року у розмірі 3300 грн. (1100*3).

Оскільки позивач є найманим працівником і платником єдиного податку за нього є його роботодавець, просить суд визнати спірну вимогу протиправною та скасувати.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України та Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Положеннями статті 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно положень статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

З наведеного слідує, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 (адміністративне провадження №К/9901/25439/19), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 з 26 серпня 2015 року є найманим працівником у Краматорському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, за період січень - грудень 2020 року роботодавець (код 39792196) сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу (форма ОК-5).

При цьому, докази отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально в матеріалах справи відсутні та відповідачем не доведено.

Таким чином, оскільки позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок сплати у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. Таким чином, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь

позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 березня 2021 року №Ф-11464-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ ВП: 44070187) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОНПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв