Постанова № 9810992, 25.05.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-1678/10/2370 25.05.2010 р. м. Черкаси

15 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Чалої А.С.,

при секретарі Журавлі В.В.,

за участю: прокурора відділу прокуратури Черкаської області Максимової В.В. - за посвідченням, представника позивача Пугач Л.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України в Черкаській області (далі - позивач) про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) фінансових санкцій в сумі 340 грн. 00 коп.

Позивач, стверджує, що за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», винесено постанову № 05769 від 21.12.2009 року, згідно якої до відповідача застосовані фінансові санкції в сумі 1700 грн. 00 коп. Оскільки фізична особа підприємець ОСОБА_3 не сплатив зазначену суму добровільно, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач заперечення на позов суду не надав, в судове засідання не зявився, представника не направив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

Заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон України № 2344-III).

Відповідно до статті 6 Закону України № 2344-III центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням субєктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Статтею 39 Закону України № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

19.11.2009 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції в Харківській області було проведено перевірку щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В ході перевірки було виявлено, що 19.11.2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 за допомогою водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом Вольксваген д.н. НОМЕР_1 надавав послуги з регулярних перевезень пасажирів, при цьому було допущено порушення режимів праці та відпочинку водія, чим порушено ст. 34 Закону України № 2344-III, яка передбачає, що автомобільний перевізник повинен: забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства. Відповідно до наказу Мінтрансзвязку № 18 від 17.01.2002 року Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів встановлено, що нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Як вбачається з матеріалів справи, державними інспекторами відділу державного контролю був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт за № 147144 від 19.11.1009 року, в якому було відображено, що робочий час водія (згідно документів) складає 14 годин. Відповідач з актом був ознайомлений та погодився з його змістом.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону України № 2344-ІІІ. Зокрема, за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

На підставі зазначеного акту, та з урахуванням положень зазначеної статті Закону, позивачем прийнято постанову від 21.12.2009 року № 086339 про застосування до відповідача фінансових санкцій, передбачених абзацом 7 частини першої ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт” в сумі 340 грн. 00 коп.

Вказана постанова 21.12.2009 року направлена відповідачу поштою. У порушення вимог пункту 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що фінансова санкція повинна бути перерахована субєктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом пятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється органам державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Винесена постанова про застосування фінансових санкцій в установленому законодавством порядку відповідачем не оскаржувалась.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що суму фінансових санкцій відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь бюджету через територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України: 01135, м. Київ-135, пр. Перемоги, 14 (ідентифікаційний код 33349001) фінансові санкції в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.С. Чала