Вирок № 98109832, 06.07.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4506/20

№ провадження 1-кп/646/389/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Демченко С.В.,

за участю:

прокурора - Копєйченко О.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Цемкалова В.І.,

секретар судового засідання - Хілінський М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220060000413 від 23.02.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Машівка, Машівського району, Полтавської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, холостого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:1) 17.06.2003 Царичанським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 2) 26.12.2003 Царичанським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.190, ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 3) 24.12.2009 Царичанським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 4) 12.01.2012 Царичанським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.309, ч.2 ст.15 ч.3 ст.186, ч.1 ст.304, ч.2 ст.286, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 5) 21.12.2018 Орджонікідзевським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 3 років 10 місяців позбавлення волі, звільнений з-під варти в залі суду 21.12.2018,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

23 лютого 2020 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини без мети збуту у великих розмірах, з метою особистого вживання, зателефонував за номером телефону, який побачив у оголошенні про продаж наркотичних засобів та психотропних речовин на одному з будинків по вул. Роганській у м. Харкові, та виконуючі телефонні вказівки раніше йому незнайомої особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за допомогою терміналу переказав грошові кошти у розмірі 1500 грн. та у подальшому підібрав в обумовленому місці 6 згортків з порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін» біля будинку по вул. Роганській у м. Харкові, тим самим придбав психотропну речовину без мети збуту у великих розмірах.

Після цього, у той же день ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на перевезення та зберігання психотропної речовини, на громадському транспорті попрямував на автостанцію №1, що розташована за адресою: м. Харків, просп.Гагаріна, 22, де був помічений та зупинений працівниками УПП в Харківській області ДПП НПУ, та у період часу з 16 години 20 хвилин до 16 години 40 хвилин під час проведення огляду місця події ОСОБА_1 добровільно видав 6 згортків із порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою у перерахунку на суху речовину - 1,656 гр, що відноситься до великих розмірів.

Таким чином, ОСОБА_1 всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» незаконно придбав, перевозив та зберігав без мети збуту психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін у великих розмірах згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 6 травня 2000 року.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.309 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропних речовин без мети збуту у великих розмірах.

Допитаний у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, щиро розкаявся, обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорював, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, а також форму вини і спрямованість умислу, мотив кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням матеріалів експертиз, речових доказів та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, холостий, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття..

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає рецидив злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, характер діяння, форму й ступінь вини обвинуваченого, також мотивацію вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не працює, не має офіційного доходу, раніше неодноразово судимий. Суд також бере до уваги, що стосовно ОСОБА_1 судом вже неодноразово застосовувався інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням, проте останній в період іспитового строку продовжував вчиняти нові кримінальні правопорушення, таким чином обвинувачений не виконав покладені на нього обов`язки. Крім того, суд враховає, що ОСОБА_1 21 грудня 2018 року, будучи звільненим з місць позбавлення волі, вчинив кримінальне правопорушення у період непогашеної судимості, отже останній не зробив для себе належних висновків та на шлях виправлення не став, що, у свою чергу, свідчить про асоціальний спосіб життя обвинуваченого.

На підставі викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч.2 ст.309 КК України виключно у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, даним про особу обвинуваченого, встановленим під час розгляду кримінального провадження, обставинам, що пом`якшують та обтяжують його покарання, оскільки, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 неможливо без ізоляції від суспільства. Суд призначає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке йому належить відбувати реально, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення, що можливо лише в умовах ізоляції останнього від суспільства.

Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючі, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але й переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, суд призначає покарання, яке вважає необхідним та достатнім для виправлення та попередження обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст.124 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2020 року було накладено арешт на майно, суд скасовує вказаний арешт та вирішує питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 373- 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Строк відбування призначеного ОСОБА_1 покарання рахувати з моменту фактичного затримання з 26 червня 2021 року.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили без змін.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2020 року, на речові докази.

Речові докази: 6 (шість) згортків білого кольору, які поміщені до сейф-пакету №2674631, після набрання вироком законної сили - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код доходів 24060300, отримувач платежу УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, п/рахунок UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк: Казначейство України (ЕАП) витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи матеріалів і виробів за експертною спеціалізацією 8.6.«Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» № 13/1/613СЕ-20 від 13 березня 2020 року у розмірі 2512,16 гривень.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.В. Демченко