Рішення № 98109198, 06.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13910/20

Провадження № 2/638/1482/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Суркової М.О.,

представника позивача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» матеріальну шкоду, заподіяну спричиненням ДТП у розмірі 30580 грн, пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування 3091,42 грн, три відсотки річних 574 грн, інфляційні втрати 305,80 грн, моральну шкоду у розмірі 48448,78 грн, стягнути з ОСОБА_2 франшизу у розмірі 2000 грн, моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні 23.01.2019 року ДТП. Позивачем за власні кошти відремонтовано автомобіль за 30580 грн. АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» відмовило у визнанні ДТП страховим випадком та не виплатив страхове відшкодування. Внаслідок дії відповідачів позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки через невизнання вини у справі по ДТП відповідачем, затягуванням розгляду справи у судах, протягом майже року позивач не міг стягнути грошові кошти на ремонт автомобіля. Моральне страждання виразилося у стражданнях, переживаннях, відчутті фізичного болю, розпачу, відчаю, погіршення самопочуття.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року по справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін.

07.12.2020 року АТ «СК «Мега-Гарант» надано відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки 15.04.2019 року прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування через складання при ДТП Європротоколу та відсутність у ОСОБА_3 застрахованої цивільно-правової відповідальності. Інспектор патрульної поліції не мав права розпочинати провадження у справі про адміністративні правопорушення у відношенні водія ОСОБА_2 через спив тримісячного строку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оскільки ДТП не визнано страховим випадком стягнення витрат на ремонт транспортного засобу зі страховика без встановлення саме страховиком характеру та розміру збитків є незаконним. Безпосередньо внаслідок ДТП ОСОБА_1 не було заподіяно шкоди здоров`ю, а відтак він не має права вимагати відшкодування моральної шкоди від АТ «СК «Мега-Гарант».

09.12.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив з поясненням, що відмова страховика в визнанні дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком та виплаті страхового відшкодування не відповідає вимогам закону.

У запереченнях на відповідь на відзив від 18.12.2020 року представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.06.2021 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги на підставі доводів викладених у позовній заяві, представник відповідача АТ «СК «Мега-Гарант» просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 01.07.2021 року, представник АТ «СК «Мега-Гарант» не з`явився, надав клопотання про відкладення слухання справи через зайнятість в іншому процесі, відповідач ОСОБА_2 причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи або відзиву суду не надходило, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Щодо клопотання представника відповідача про відкладення слухання справи суд зазначає наступне.

Провадження по справі відкрито 10.11.2020 року; відповідно до ч.1 ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі; сторонами по справі подано заяви по суті справи, зокрема відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення; у судовому засіданні від 03.06.2021 року судом заслухано усні пояснення по справі; відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків, судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи. Згідно п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд приходить до висновку, що причини неявка представника відповідача не є поважними, оскільки слухання іншої справи призначено на три години раніше та представником відповідача не надано відомостей щодо неможливості прибуття в судовому засідання іншого представника юридичної особи.

Суд, вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 23.09.201 року (справа №638/12859/19) 23.01.2019 року в м.Харкові на перехресті вул.Ахсарова і вул.Білогорська водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2110», державний номер НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Felicia» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , автомобілі механічно пошкоджено. Суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд не приймає доводи представника відповідача про незаконність складання інспектором протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вказане не стосується предмету доказування в межах даної цивільної справи та було предметом дослідження в межах розгляду справи № 638/12859/19.

Рішенням №15-04/8 від 15.04.2019 року АТ «СК «Мега-Гарант» відмовило у виплаті страхового відшкодування. Згідно вказаного рішення цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21103 д.н.з. НОМЕР_1 застрахована в АТ «СК «Мега-Гарант», ліміт відповідальності 100000 грн. На момент ДТП 23.01.2019 року цивільна правова відповідальність ОСОБА_4 при експлуатації автомобіля не була застрахована, а відтак учасники ДТП не мали права оформлювати Європротокол.

За повідомленням представника відповідача від 15.10.2019 року, 07.11.2019 року АТ «СК «Мега-Гарант» поінформувало ФОП ОСОБА_5 , про відсутність необхідності завершувати процедури оформлення звіту оцінки автомобіля Шкода д.н.з. НОМЕР_2 , а відтак відсутній звіт , калькуляція збитків, акт огляду вказаного автомобіля.

Згідно нотаріально посвідченої довіреності від 23.10.2019 року ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_4 представляти його інтереси, в тому числі, щодо транспортування, зняття з обліку, продажу, міни автомобіля Шкода д.н.з. НОМЕР_2 , укладення договорів страхування тощо.

Відповідно до копії посвідчення ОСОБА_4 є учасником бойових дій. Згідно рахунку №102 від 01.02.2019 року та акту виконаних робіт від 14.02.2019 року ФОП ОСОБА_6 здійснено роботи на 30580 грн, які сплачено ОСОБА_1 .

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положенням ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 вказаного Закону).

Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону встановлено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до п. 33.1, 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Обов`язок повідомлення страховика покладений саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Представником відповідача не спростовується та підтверджується матеріалами справи, зокрема листом від 15.10.2019 року та повідомленням ФОП ОСОБА_5 щодо належного сповіщення страховика про ДТП.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У силу п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Згідно з п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Таким чином, оскільки постановою Дзержинського районного суду м.Харкова 23.09.2019 року в діях ОСОБА_2 встановлено склад адміністративного правопорушення, що мало наслідком настання ДТП та пошкодження автомобілів, суд приходить до висновку про те, що ДТП 23.01.2019 року є страховим випадком, а відтак у АТ «СК «Мега-Гарант» наявний обов`язок щодо сплати страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності та відповідач після розгляду справи №638/12859/19 безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи, що пошкоджений автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість витрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах у справах№ 753/19288/14-ц від 30 жовтня 2019 року;№ 591/3152/16-ц від 25 березня 2019 року.

Позивачем надані належні докази на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, зокрема, рахунки на оплату, акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особою, відповідальною за завданні збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в АТ «СК «Мега-Гарант» з лімітом відповідальності 100000 грн, розмір франшизи становить 2000 грн, а відтак з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення матеріальна шкода у розмірі 30580 грн, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення розмір франшизи у сумі 2000 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з чим рішення суду у цій частині є обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик має сплатити на вимогу страхувальника (чи вигодонабувача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами та розрахунком позивача щодо стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, трьох відсотків річних та інфляційних витрат.

У відповідності до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові пленуму №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає, що позивачу спричинено моральні страждання, які полягали у порушенні його звичайного укладу, втраті нормальних життєвих зв`язків, позбавлення його можливості повноцінно користуватися автомобілем.

Враховуючи засади розумності і справедливості, суд вважає, що розмір визначеної позивачем у грошовому виразі моральної шкоди в сумі 48448,78 грн. є завищеним та підлягає зменшенню, а тому з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» на користь позивачки необхідно стягнути в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди суму 3000 грн., задовольнивши частково в цій частині позовні вимоги.

При цьому безпідставні посилання представника відповідача про відсутність обов`язку відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди через несвоєчасну виплату страхового відшкодування, а не завдання шкоди здоров`ю.

Вимоги про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки подання апеляційної скарги на постанову Дзержинського районного суду м.Харкова є правом особи, стосовно якої винесено постанову, яке прямо передбачене ст.294 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 23, 509, 625, 990, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» (м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, 6/8), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 30580 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн, пеню у розмірі 3091 (три тисячі дев`яносто одна) грн 42 коп., три відсотки річних у розмірі 574 (п`ятсот сімдесят чотири) грн, інфляційні втрати 305 (три п`ять) грн 80 коп., моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 61 (шістдесят одна) грн 50 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 729 (сімсот двадцять дев`ять) грн 52 коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 06.07.2021 року.

Головуючий Є.В.Невеніцин