Рішення № 98107258, 14.05.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4275/20

Провадження № 2-а/204/3/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанту поліції Горобченко Дениса Олексійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до поліцейського взводу 2 батальйону 1 УПП в Харківській області лейтенанту поліції Горобченко Д.О., в якій просив скасувати постанову ДП18 №656712 від 16.06.2020 року адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425 гривень за ч. 2 ст. 122.

В обґрунтування вимог зазначає, постановою серії ДП18 №656712 від 16.06.2020 року по справі про адміністративне правопорушення винесеною поліцейським взводу 2 батальйону 1 УПП в Харківській області лейтенантом поліції Горобченко Д.О., на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Зі змісту постанови вбачається, що 15.06.2020 року о 10:53 годині водій керуючи ТЗ, по Білгородському шосе, в районі будинку №1а у м.Харків, здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на червоний заборонний сигнал світлофора, чим порушив п.п.8.7.3. ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Проте, вказаного правопорушення він не скоював, а тому дії відповідача Горобченко Д.О. мають бути визнані судом як протиправні, а винесена ним постанова повинна бути скасована судом як незаконна. 15.06.2020 року позивач дійсно перебував за кермом свого автомобіля та був зупинений відповідачем. Відповідач розглянув справу наступного дня, без участі позивача, пояснень з цього приводу ніхто не прийняв до уваги і поліцейський виніс зазначену постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Будь-яких доказів його вини на той час не було і зараз немає. Тому, вважає постанову незаконною та безпідставною. У зв`язку з чим, вимушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 27.01.2021 року призначено спрощений порядок розгляду справи без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача надав через канцелярію суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у задоволенні позову просив суд відмовити в повному обсязі. Зазначив, що факт порушення було зафіксовано на камеру патрульного автомобіля, який наразі не зберігся.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КпАП України, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

У судовому засіданні було встановлено, що відносно позивача поліцейським взводу 2 батальйону 1 УПП в Харківській області лейтенантом поліції Горобченко Д.О., 16.06.2020 року було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №656712 від 16.06.2020 року, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Зі змісту постанови вбачається, що 15.06.2020 року о 10:53 годині водій керуючи ТЗ, по Білгородському шосе, в районі будинку №1а у м.Харків, здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на червоний заборонний сигнал світлофора, чим порушив п.п.8.7.3. ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Постанову винесено без участі позивача. В якості додатків до постанови зазначені рапорт та клопотання ОСОБА_1 .

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Частиною 2 статті 122 КУпАП визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.

Так, об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

Суб`єкт правопорушення - це деліктоздатна фізична, яка вчинила правопорушення та відповідає вимогам до суб`єкта правопорушення, встановленим КУпАП для конкретного адміністративного правопорушення (вік, перебування на певній посаді, керування транспортним засобом тощо).

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення - це психічна сфера діяльності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у зв`язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння. Елементи суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення можуть бути обов`язковими (вина) або факультативними (мотив, мета).

Вина - це свідоме, вольове відношення суб`єкта до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до настання його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Ураховуючи положення статей 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Водночас важливим є дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності, установленого КУпАП.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 256 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова ДП18 №656712 від 16.06.2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, оскільки при невизнанні позивачем своєї вини, окрім постанови, його вина не підтверджена ніякими фактичними даними, а відповідно до пояснень позивача правил дорожнього руху він не порушував, в свою чергу, поліцейський взводу 2 батальйону 1 УПП в Харківській області лейтенант поліції Горобченко Д.О., як суб`єкт владних повноважень, не надав жодних доказів стосовно вини позивача та правомірності свого рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП відносно позивача, закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у сумі 420,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 122, 251, 280 КпАП України, ст. ст. 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського взводу 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанту поліції Горобченко Дениса Олексійовича - задовольнити.

Скасувати постанову серії ДП18 №656712 від 16.06.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 .

Справу про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 420 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська