Ухвала суду № 98106224, 06.07.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2372/21

Номер провадження 1-в/473/187/2021

УХВАЛА

Іменем України

"06" липня 2021 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

з участю секретаря судового засідання Данилевич Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи «Вознесенська ВК №72» , яка розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 300 заяву засудженого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кожушна Страшенського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, до засудження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засудженого 13 серпня 2020 року Приморським районним судом міста Одеса за ч.1 ст.187 КК України до 03 років позбавлення волі,

про умовно – дострокове звільнення від відбування основного покарання в порядку ст.81 КК України

Учасники процесу

прокурор Нижнік Л.І.

засуджений ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

Вироком Приморського районного суду міста Одеса від 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України та йому було призначено основне покарання в виді 03 років позбавлення волі.

Початок строку: 21 червня 2019 року. Кінець строку: 21 червня 2022 року.

Засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі знаходиться з 25 червня 2019 року. Під час тримання у СІЗО №21 міста Одеса допустив 3 порушення режиму утримання. Мав 3 стягнення, заохочень не мав. .

З 13 жовтня 2020 року відбуває покарання у Вознесенській ВК №72 у Миколаївській області. За період відбування покарання характеризується позитивно. Має 1 заохочення. Стягнень не має.

Загалом за весь період відбування покарашгя має 3 стягнення та 1 заохочення.

За час відбуванрія покарання зарекомендував себе наступним чином: під контролем адміністраіріі установи дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядку дня установи.

Не працевлаштований, але за власної ініціативи залучається до прибирання приміщень в їдальні установи. Засуджений дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Виконує роботи із самообслуговування, мас достатній рівень необхідних навичок. Участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених не приймає, за небажанням,

Потребує контролю з боку персоналу установи.

Спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, санітарно гігієнічних норм дотримується тільки під контролем адміністрації установи.

За характером не завжди спокійний та врівноважений. По відношенню до себе самокритичний. Зв`язок з рідними не підтримує.

У скоєному злочині, зі слів засудженого, розкаюється. Усвідомив тяжкість та суспільну небезпеку скоєного злочину. Повністю визнає себе винним у скоєному злочині. Вирок суду та призначене покарання вважає справедливим.

Заслухавши думку прокурора та пояснення засудженого, вивчивши матеріали судового провадження та матеріали особової справи, обговоривши доводи сторін, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно – дострокове звільнення від відбування основного покарання в порядку ст.81 КК України не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно – дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно – дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно до вимог статті 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Системний аналіз Кримінального та Кримінально – виконавчого законодавства України, свідчить про те, що висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині. Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання. Отже, виправлення засудженого передбачає такі зміни у його поведінці та особистості, які дають підстави вважати, що він у разі застосування цієї пільги спроможний свідомо дотримуватись соціальних норм життя та не має установок на повернення до злочинної діяльності. Оцінка ступеню виправлення повинна ґрунтуватися не лише на юридичних критеріях, але й враховувати весь комплекс педагогічних га психологічних аспектів оцінки особистості, які мають підстави вважати, що у засудженого сформувалась соціально визначена самоврегульована поведінка. Сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, відсутність порушень дисципліни. Сумлінне ставлення до праці це чесне та повне виконання засудженим своїх трудових обов`язків відповідно до статей 59, 60, 118 КВК України, покращення кількісних та якісних показників роботи, підвищення робітничої кваліфікації, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе дотримання правил техніки безпеки тощо. Сумлінне ставлення до праці передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, участь у вирішенні питань організації праці, відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Як слідує з даних довідки про заохочення та стягнення засуджений ОСОБА_1 в період відбування покарання три рази піддавався стягненням за заборонені речі /карти, телефон, ніж/ та за порушення режиму утримання..

Тобто, дані про особу засудженого ОСОБА_1 за весь період відбування ним покарання не свідчать про його сумлінну поведінку і, відповідно, доведення його виправлення. Три стягнення, які були застосовані до засудженого ОСОБА_1 зняті та погашені в установленому законом порядку, однак, висновок про сумлінну поведінку і ставленням до праці суд повинен робити після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого за весь період відбування покарання.

Одне заохочення у зв`язку з цим, саме по собі не доводить виправлення засудженого в сенсі положень частини 2 статті 81 КК України, так як для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього періоду відбування покарання довів своє виправлення.

Оскільки дані про особу засудженого ОСОБА_1 не доводять того, що засуджений ОСОБА_1 протягом всього періоду відбування ним основного покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, то його клопотання про умовно – дострокове звільнення не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого засуджено вироком Приморського районного суду міста Одеса від 13 серпня 2020 року за ч.1 ст.187 КК України до 03 років позбавлення волі, який відбуває строк основного покарання в Державній установі «Вознесенська ВК №72» про умовно – дострокове звільнення від відбування основного покарання в порядку ст.81 КК України – відмовити.

Про прийняте рішення повідомити засудженого ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області учасники процесу у встановленому законом порядку можуть подати до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 7 /семи/ днів з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_1 в той же строк, з дня отримання копії даної ухвали.

Суддя Вознесенського

міськрайонного суду О. Е. Дробинський