Рішення № 98103971, 01.07.2021, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
01.07.2021
Номер справи
910/4426/21
Номер документу
98103971
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2021Справа № 910/4426/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГП-МБС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про стягнення 1696097,24 грн.

представники сторін: не з`явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СГП-МБС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення за договором поставки ветеринарних препаратів від 17.04.2018 № 363/2018/КАМ/О основного боргу в розмірі 1567500 грн., пені в розмірі 78375 грн., трьох процентів річних у розмірі 18141,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 32081,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.Відповідна ухвала суду вручена відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

01.07.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача до судового засідання 01.07.2021 також не з`явився, однак про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3.

Проте конверти з копіями ухвал суду повернуті на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

У той же час, згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки ветеринарних препаратів № 363/2018/КАМ/О, за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання здійснити поставку товару, який не обтяжений правами третіх осіб, та передати його у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.

Відповідно до пункту 3.2 договору предметом договору є поставка ветеринарних препаратів (медикаменти, вакцини, дезінфікуючі засоби) (далі - товар). Перелік і найменування товару зазначається у специфікаціях до даного договору, накладних документах на кожну окрему партію товару.

Право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця товарно-транспортної накладної (пункт 4.14 договору).

Згідно пункту 6.1 договору вартість товару визначається у специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що для отримання оплати є необхідність виконання наступних умов: постачальник передає покупцю всю кількість товару згідно рахунку-фактури; сторони підписують належним чином оформлену видаткову накладну; постачальник передає покупцю повний пакет оригіналів документів, зазначених у п. 4.5 договору.

За умовами пунктів 6.6, 6.7 договору аісля виконання останньої з умов, зазначених у пункту 6.5 договору, покупець сплачує 80 % оплати вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 робочих днів. Остаточний розрахунок у розмірі 20 % оплати вартості поставленого товару здійснюється протягом 3 робочих днів після того, як постачальник у строки, передбачені чинним законодавством, засобами електронного зв`язку надіслав покупцю податкову накладну, зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних, але в будь-якому разі не раніше строку, вказаного в пункті 6.6.1. даного договору.

Із матеріалів справи слідує, що за період з 29.07.2020 по 03.11.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1696079,24 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та зареєстрованими податковими накладними в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, відповідач оплату поставленого товару не здійснив, що спричинило звернення позивача з даним позовом до суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 1696079,24 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані 78375 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.7 договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, але не більше 5 % від загальної вартості неоплаченого товару.

Водночас, із наданого позивачем розрахунку пені слідує, що останній здійснений без урахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснено позивачем за накладними в розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за визначений позивачем період, але в межах подвійної облікової ставки НБУ та враховуючи визначені позивачем суми пені в розмірі 5 % від загальної вартості неоплаченого товару, суд дійшов висновку про стягнення пені в розмірі 66720,82 грн.

Крім того, за прострочення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу три проценти річних у розмірі 18141,16 грн. та інфляційні втрати в розмірі 32081,08 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

При цьому, за умовами пункту 7.8 договору у випадку прострочення виконання обов`язку покупця щодо оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення відповідно до 4.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, при цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який повний календарний місяць (місяці), у якому (яких) мало місце прострочення оплати. В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Судом здійснено арифметичний перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 18117,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 32081,08 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Також суд зауважує, що позивачем зазначалося в попередньому розрахунку судових витрат 49442 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, однак відповідні докази згідно зі статтею 126 ГПК України для розподілу відповідних витрат позивачем не надано. Отже, розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката між сторонами судом наразі не здійснюється.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП-МБС» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3; ідентифікаційний код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП-МБС» (08715, Київська обл., Обухівський р-н, с. Копачів, вул. Центральна, 23Б; ідентифікаційний код 35161891) 1567500 (один мільйон п`ятсот шістдесят сім тисяч п`ятсот) грн. основного боргу, 66720 (шістдесят шість тисяч сімсот двадцять) грн. 82 коп. пені, 18117 (вісімнадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 29 коп. трьох процентів річних, 32081 (тридцять дві тисяч вісімдесят одну) грн. 08 коп. інфляційних втрат, а також 25266 (двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 83 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 05.07.2021 року.

Суддя К.В. Полякова

Часті запитання

Який тип судового документу № 98103971 ?

Документ № 98103971 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 98103971 ?

Дата ухвалення - 01.07.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 98103971 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 98103971 ?

В Господарський суд м. Києва
Попередній документ : 98103970
Наступний документ : 98103972