Рішення № 98103577, 15.06.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.2021 Справа № 905/93/21

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання – Куц Д.Ф.

Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради.

Про стягнення 1311230,40 грн.

Представники учасників справи:

від позивача – Єрьомічева А.В.;

від відповідача - Сподіна І.В.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Бахмутської міської ради Донецької області про стягнення 1311230,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Бахмутська міська рада Донецької області не відшкодувала витрати за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, у зв`язку з чим просить стягнути завдані йому збитки.

Ухвалою суду від 09.02.2021 замінено первісного відповідача на належного відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі - відповідач).

15.03.2021 до суду подано відзив на позов в якому відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що правові підстави для здійснення оплати відповідачу відсутні, оскільки між сторонами відсутній відповідний договір. Також, зазначив, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправної поведінки. Крім того, просив застосувати позовну давність.

30.03.2021 до суду подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що відсутність договору не звільняє сторін від виконання господарського зобов`язання, яке передбачено нормами чинного законодавства та посилається на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19.

13.04.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Cуд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Позивачем були складені облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, згідно з яких розмір недоотриманих коштів за 2017 рік становить 1311230,40 грн (т.1 а.с.28-39).

Також, позивачем надано загальні зведені відомості по типах пільг та квитків у приміському сполученні за 2017 рік (т.1 а.с.40-76).

11.12.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №2021/6288, в якій просив сплатити заборгованість розмірі 1311230,40 грн протягом 7 календарних днів з дня отримання даної претензії у (т.1 а.с.24-25).

12.03.2020 надана відповідь на претензію від 11.12.2019 (яка була отримана відповідачем 14.02.2020) за змістом якої відповідач не визнає заявлені позивачем вимоги (т.1 а.с.22-23).

Відповідно до пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч.6 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Отже, надаючи послуги з перевезення окремої категорії громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Таким чином, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

Відповідно до пп. ґ) п.3 ч.1 статті 91 Бюджетного Кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 256).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

В абзаці першому пункту 6 Порядку № 256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

26.10.2016 Бахмутською міською радою прийнято рішення №6/93-1693 "Про затвердження Положення про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян – мешканців м.Бахмут" (далі – Положенні від 26.10.2016). 23.11.2016 прийнято рішення про внесення змін до Положення від 26.10.2016 (т.1 а.с.96-110).

Відповідно до п.3.1. Положення від 26.10.2016, відшкодування підприємству – перевізнику компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян, мешканців м.Бахмут, проводить Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради згідно цього Положення, за кошти місцевого бюджету, на підставі договору про виплату компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, відповідні облікові форми за 2017 рік були отримані відповідачем.

Відповідачем не доведено обставини, які б переконливо свідчили про недостовірність даних зазначених позивачем у облікових формах за 2017 рік.

Надані до суду позивачем щомісячні облікові форми за 2017 рік відповідають затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 типовій формі.

Аргументи скаржника, що між сторонами не було укладено договору на відшкодування вартості пільгового перевезення залізничним транспортом за 2017 рік на спірну суму, судом відхиляються, оскільки відповідно до приписів статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Таким чином, відсутність у спірному випадку договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації витрат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за 2017 рік є обґрунтованою.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

За приписами ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно з статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позивач просить стягнути збитки за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за період з 01.01.2017 - 31.12.2017.

За змістом ч.1 ст.254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Виходячи з приписів п.10 Порядку №1359, залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Таким чином, перебіг позовної давності розпочинається з 16 числа кожного місяця наступного за звітнім.

Як вбачається з відтиску штемпеля на описі вкладення у цінний лист, який був відправлений на адресу суду, позивач здав позовну заяву до відділення поштового зв`язку 30.12.2020 (т.1 а.с.77).

В той же час, відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405 був неодноразово продовжений.

Постановою КМУ від 21.04.2021 №405 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236", зокрема, продовжено карантин до 30.06.2021.

За таких обставин, враховуючи продовження строку, встановленого статтею 257 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача коштів за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за період з 01.03.2017 по 31.12.2017, в сумі 1200509,21 грн.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, на підставі ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (84502, Донецька обл., місто Бахмут, вул. Перемоги, б.53, ідентифікаційний код юридичної особи - 25953178) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01001, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - 40150216) компенсацію витрат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розмірі 1200509 (один мільйон двісті тисяч п`ятсот дев`ять) грн 21 коп. та 18007 (вісімнадцять тисяч сім) грн 64 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст.257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.06.2021.

Суддя О.В. Говорун