Рішення № 98103566, 06.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021м. ДніпроСправа № 904/4125/21

Суддя Господарського суду Дніпропетровської Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієнна" м. Кривий Ріг

до Макарова Михайла Олександровича м. Кривий Ріг

про стягнення суми боргу в розмірі 185300грн., 3%річних в розмірі 274грн.14коп., пені в розмірі 1187грн.95коп.

Без представників сторін.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сієнна" звернулось до Макарова Михайла Олександровича з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 185300грн., 3%річних в розмірі 274грн.14коп., пені в розмірі 1187грн.95коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договорами про надання послуг (розміщення рекламних матеріалів на спец, конструкціях згідно адресної програми в м. Київ в травні 2019року, виготовлення та розміщення (зміна рекламного зображення) рекламних матеріалів в травні 2019 року, розміщення рекламних матеріалів на спеціальних конструкціях згідно адресної програми в м. Харків у травні 2019року), укладених ТОВ "Сієнна" та приватним підприємцем Макаровим М.О. у спрощеній формі 06.05.2019, 10.05.2019, 22.05.2019; рахунки на оплату №27 від 06.05.2019, №29 від 10.05.2019, №32 від 22.05.2019; платіжні доручення №42 від 07.05.2019 на суму 56100грн., №43 від 10.05.2019 на суму 29750грн., №49 від 24.05.2019 на суму 99450грн.; припинення відповідачем підприємницької діяльності з 12.05.2020 на підставі власного рішення; постанову Великої Палати Верхового Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.

Позивач зазначає, що з огляду на зміст рахунків відповідач мав надати рекламні послуги у травні 2019. Оскільки послуги не були надані, відповідач був зобов`язаний повернути отримані кошти. На адресу відповідача направлялась вимога від 16.03.2021 про повернення коштів, яка була отримана 22.03.2021. Оскільки кошти не були повернені, позивач звернувся до суду з позовом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3%річних в розмірі 274грн.14коп. за період з 23.03.2021 по 09.04.2021.

Також позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 1187грн.95коп. за період з 23.03.2021 по 09.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2021 у справі №904/4125/21 було зобов`язано Відділ реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Макарова Михайла Олександровича м. Кривий Ріг.

На адресу суду 05.05.2021 надійшов лист Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі №3184 від 28.04.2021 з інформацією щодо місця проживання фізичної особи Макарова Михайла Олександровича м. Кривий Ріг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930015313430 ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2021 отримана відповідачем 26.05.2021, про що свідчить підпис відповідача на зазначеному повідомленні.

Таким чином, останнім днем для подачі відповідачем до суду відзиву на позовну заяву було 21.05.2021.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов до суду не подав. Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Предметом доказування у справі обставини укладення між сторонами договору надання послуг у спрощений спосіб; наявність або відсутність порушення відповідачем умов вказаного договору, в частині виконання робіт; наявність обставин для стягнення суми основного боргу, пені та 3% річних.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сієнна" та Фізичною особою - підприємцем Макаровим Михайлом Олександровичем було досягнуто домовленості щодо надання послуг з розміщення рекламних матеріалів на спеціальних конструкціях згідно з адресною програмою, що підтверджується наступним:

1) ФОП Макаровим Михайлом Олександровичем було виставлено ТОВ "Сієнна" рахунок №27 від 06.05.2019 на оплату вартості послуг з розміщення рекламних матеріалів на спец. конструкціях згідно адресної програми в м. Київ в травні 2019 на суму 56100грн.;

- вказаний рахунок повністю оплачено ТОВ "Сієнна" 07.05.2019, що підтверджується банківською випискою за 07.05.2019 та платіжним дорученням №42 від 07.05.2019, з яких вбачається сплата відповідачем грошових коштів в сумі 56100грн. на користь ФОП Макарова Михайла Олександровича з призначенням платежу "оплата за рекламні послуги, надані в травні 2019 року зг. рах. №27 від 06.05.2019";

2) ФОП Макаровим Михайлом Олександровичем було виставлено ТОВ "Сієнна" рахунок №29 від 10.05.2019 на оплату вартості послуг з виготовлення та розміщення (зміна рекламного зображення) рекламних матеріалів в травні 2019 на суму 29750грн.;

- вказаний рахунок повністю оплачено ТОВ "Сієнна" 07.05.2019, що підтверджується банківською випискою за 10.05.2019 та платіжним дорученням №43 від 10.05.2019, з яких вбачається сплата відповідачем грошових коштів в сумі 29750грн. на користь ФОП Макарова Михайла Олександровича з призначенням платежу "оплата за рекламні послуги, надані в травні 2019 року зг. рах. №29 від 06.05.2019";

3) ФОП Макаровим Михайлом Олександровичем було виставлено ТОВ "Сієнна" рахунок №32 від 22.05.2019 на оплату вартості послуг з розміщення рекламних матеріалів на спец. конструкціях згідно адресної програми в м. Харків в травні 2019 на суму 99450грн.;

- вказаний рахунок повністю оплачено ТОВ "Сієнна" 24.05.2019, що підтверджується банківською випискою за 24.05.2019 та платіжним дорученням №49 від 25.05.2019, з яких вбачається сплата відповідачем грошових коштів в сумі 29750грн. на користь ФОП Макарова Михайла Олександровича з призначенням платежу "оплата за рекламні послуги, надані в травні 2019 року зг. рах. №32 від 22.05.2019";

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наведеного вбачається, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо надання послуг з розміщення рекламних матеріалів загальною вартістю 185300грн.00коп.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин та норм права, між сторонами спору укладено договори про надання послуг у спрощений спосіб, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину, а тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав зобов`язання щодо здійснення попередньої оплати на суму 185300грн.00коп. Однак, відповідачем оплачені послуги надані не були.

Позивач надсилав відповідачу вимогу від 16.03.2021, в якій вимагав повернути грошові кошти в загальній сумі 185300грн.00коп. На підтвердження направлення вказаної вимоги на адресу відповідача, позивачем надані поштова накладна №5000021789109, фіскальний чек підприємства зв`язку від 16.03.2021 та опис вкладення у цінний лист. Згідно інформації з сервісу відстеження поштових пересилань на офіційному Інтернет сайті Укрпошти, поштове відправлення №5000021789109 вручено адресату 22.03.2021.

Відповідач своїх зобов`язань з виконання послуг згідно рахунків №27 від 06.05.2019, №29 від 10.05.2019, №32 від 22.05.2019 не виконав, суму попередньої оплати у розмірі 185300грн.00коп. позивачу не повернув.

Внаслідок порушення ФОП Макаровим Михайлом Олександровичем зобов`язань в частині повного та своєчасного надання послуг, оплачених позивачем за виставленими рахунками №27 від 06.05.2019, №29 від 10.05.2019, №32 від 22.05.2019, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість у загальній сумі 185300грн.00коп.

Оскільки доказів досягнення згоди між сторонами щодо строку повернення попередньої оплати за оплачені послуги, що не були надані, матеріали справи не містять, у даному випадку слід застосовувати норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено наступне: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вказані обставини, господарський суд встановив, що строк повернення грошових коштів, сплачених за послуги, як не були надані, в загальній сумі 185300грн.00коп. настав 29.03.2021 (22.03.2021 (дата отримання вимоги) + 7 днів).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 185300грн.00коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1187грн.95коп. за період з 23.03.2021 по 09.04.2021.

Матеріали справи не містять доказів узгодження між позивачем та відповідачем розміру пені за неповернення попередньої оплати за послуги, які фактично не були надані.

У випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи вказане, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення пені в розмірі 1187грн.95коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних в розмірі 274грн.14коп. за період з 23.03.2021 по 09.04.2021.

За результатом перевірки розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач неправильно визначив період нарахування. Належний період нарахування 3% річних становить з 30.03.2021 по 09.04.2021. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 167грн.53коп. за період з 30.03.2021 по 09.04.2021. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 106грн.61коп. слід відмовити.

Щодо припинення ФОП Макаровим Михайлом Олександровичем своєї підприємницької діяльності, суд зазначає таке.

Частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення діяльності цією фізичною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2020 відповідачем припинено господарську діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (зокрема, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просить стягнути заборгованість за договорами, укладеними у спрощений спосіб між ним та Фізичною особою-підприємцем Макаровим Михайлом Олександровичем, який в подальшому втратив статус підприємця, отже спірні правовідносини виникли між двома суб`єктами господарської діяльності, тобто виникли із господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) та від 25.06.2019 по справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є - Макаров Михайло Олександрович ; справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статус адвоката Артеменко Світлани Миколаївни підтверджується копією свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю ПТ №1848 та ордером на надання правової допомоги ПТ №071260.

Між адвокатом Артеменко Світланою Миколаївни (далі-Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЄННА" (далі-Клієнт) підписаний договір про надання правової допомоги від 14.03.2021 (далі-договір про надання правової допомоги).

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги:

1.1. Надання клієнту правової допомоги під час складання вимог, претензій, скарг, позовних заяв, відзивів, пояснень, відповідей, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

1.2. Представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського, судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

2.1. Адвокат зобов`язаний:

2.1.1. неухильно дотримуватись вимог законодавства України;

2.1.2. використовувати всі передбачені законодавством способи захисту прав і законних інтересів клієнта;

2.1.3. інформувати клієнта про хід виконання доручення;

2.1.4. не використовувати свої повноваження на шкоду клієнту;

2.1.5. зберігати адвокатську таємницю (інформацію, яка отримана при здійсненні професійних обов`язків адвоката за цим договором або у зв`язку з ним);

2.1.6. надавати правові послуги з питань, згідно предмета договору;

2.1.7. представляти і захищати права та інтереси клієнта;

2.1.8. інформувати клієнта про хід виконання доручення;

2.1.9. забезпечувати конфіденційність, наданої клієнтом, інформації;

2.1.10. інформувати клієнта про зміну поштової адреси, адреси електронної пошти, номерів телефонів та факсу;

2.1.11. зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, з яких клієнт звернувся до адвоката, суть консультацій, порад, роз`яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов`язків;

2.1.12. відмовитись від виконання договору у разі, якщо результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики.

3.1. Гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

3.2. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору.

4.1. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців.

В Додатку 1 до договору про надання праововї допомоги адвокатом та клієнтом визначений гонорар, який складається, зокрема, з наступного: за складання претензії та позовної заяви, направлення позовної заяви до суду, клієнтом сплачується грошова сума в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Так, на підтвердження факту та обсягів наданих послуг, позивач надав:

Акт наданих послуг, в якому зазначено найменування послуг та загальна сума - складання претензії щодо повернення грошових коштів в сумі 186762грн. та складання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за травень 2019 року в розмірі 186762грн., надіслання позовної заяви відповідачу та до суду за правилами ГПК України - 5000,00грн.;

Заключну виписку за період з 20.04.2021 по 20.04.2021.

Так, суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують обґрунтованість його витрат на адвоката, а їх неспівмірність не спростована відповідачем, у зв`язку з чим суд покладає на відповідача витрати на оплату послуг адвоката Артеменко Світлани Миколаївни пропорційно задоволеній частині позову у розмірі 4965грн.34коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2782грн.01коп.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст. 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-80, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієнна" до Макарова Михайла Олександровича про стягнення суми боргу в розмірі 185300грн., 3% річних в розмірі 274грн.14коп., пені в розмірі 1187грн.95коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Макарова Михайла Олександровича (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієнна" (ідентифікаційний код: 40828980; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Українська, буд. 29, оф. 208) суму боргу в розмірі 185300грн., 3% річних в розмірі 167грн.53коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4965грн.34коп. та витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2782грн.01коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 06.07.2021.

Суддя Р.Г. Новікова