Рішення № 98103413, 06.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021м. ДніпроСправа № 904/2121/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬ ГРУП РЕСТОРАН", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 32 621,27 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Без участі представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬ ГРУП РЕСТОРАН" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32 621,27 грн, з яких: 26 320 грн основний борг, 1 645,23 грн інфляційні втрати, 936,71 грн 3% річних, 1 087,33 грн пеня, 2 632,00 грн штраф та судовий збір

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.05.2021 представник відповідача подав заяву, в якій просить суд здійснювати розгляд справи у розумні строки, для надання відповідачу можливості подати відзив на позов.

13.05.2021 представник відповідача подав відзив на позов.

28.05.2021 представник позивача подав відповідь на відзив.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору на розміщення реклами № 1.1-203 від 10.04.2019. Так, відповідач лише частково оплатив надані послуги, у зв`язку з чим заборгованість становить 26 320,00 грн.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору нараховано 1 645,23 грн інфляційні втрати, 936,71 грн 3% річних, 1 087,33 грн пеню, 2 632,00 грн штраф.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 525, 526, 530, 549, 625, 629, 549 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов

Відповідач зазначає, що ним було виявлено фактичну відсутність розміщення реклами за період листопад-грудень 2019, відповідачем було запропоновано позивачу розірвати договір.

Відповідач вказує на те, що позивачем не доведено факт надання послуги по розміщенню реклами за період листопад – грудень 2019.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначає, що протягом строку дії договору з боку відповідача зауважень та скарг на якість наданих послуг не надходило.

Також, позивач вказує, що 22.11.2019 року на електронну пошту позивача надійшли скановані копії листа відповідача вих. №2/юр від 22.11.2019 року з пропозицією щодо розірвання договору у зв`язку з недоцільністю подальшого рекламування послуг, які надає компанія, та проекту угоди від 22.11.2019 про розірвання договору № 1.1.-203 розміщення реклами від 10.04.2019 року. До вищезгаданих документів відповідачем включено положення щодо визнання та гарантій оплати суми боргу за листопад 2019 року у сумі 13 160,00 грн (з ПДВ), та підтвердження виконання зобов`язань за договором, окрім обов`язку замовника щодо оплати. Оригінали документів на адресу позивача не надходили.

25.11.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення, що відповідно до п. 7.2 договору дострокове розірвання договору дозволяється тільки за згодою обох сторін, або за ініціативою однієї сторони за умови попереднього повідомлення іншої сторони не пізніше 60-ти календарних днів до дати дострокового розірвання договору, а оскільки строк дії договору спливає 31.12.2019 та замовником було прийняте рішення його не продовжувати, то підписувати додаткову угоду про дострокове розірвання немає необхідності.

Відповідь відповідач не надав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

10.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬ ГРУП РЕСТОРАН" (замовник) було укладено договір на розміщення реклами № 1.1-203 (арк.с.10.04.2019).

Відповідно до пункту 1.1 договору, у відповідності з цим договором, виконавець надає, а замовник приймає на платній основі послуги з розміщення реклами в Пасажирській будівлі аеропорту «Дніпропетровськ».

Згідно пункту 1.2 договору, реклама розміщується:

- на рекламному носії, що належить «Замовнику», типу лайтбокс (з освітленням), розміром 2,16кв.м.(1,2м х1,8м) в зоні очікування вильоту внутрішніх рейсів Аеропорту;

- на рекламному носії, що належить «Виконавцю», типу банер (без освітлення), розміром 5,53кв.м.(3,95м х1,4м) в зоні очікування вильоту міжнародних рейсів Аеропорту;

Термін розміщення реклами замовника за цим договором встановлюється з дати

розміщення реклами, відповідно акту, підписаному сторонами до 31 грудня 2019 року (включно) (пункт 1.6 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що вартість з розміщення реклами замовника, відповідно до пункту 1.2 цього договору, є договірною і за погодженням сторін за календарний місяць становить 10 966,67 грн, ПДВ 20% - 2 193,33 грн, усього 13 160,00 грн з ПДВ.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що замовник не пізніше 3-х банківських днів до дати старту розміщення реклами, здійснює передоплату у розмірі вартості рекламних послуг виконавця за один календарний місяць, згідно пункту 3.2 цього договору , для отримання дозволу виконавця на встановлення реклами в аеропорту. Оплата здійснюється на підставі рахунку виконавця. Оплата вноситься замовником в строк не пізніше 25 числа поточного місяця. Період оплати надання послуг розраховується від дати розміщення реклами, зазначеної в акті на установку реклами.

Відповідно до Акту з розміщення реклами, дата розміщення реклами – 01.06.2019.

Договір вступає в юридичну силу з дати розміщення реклами, відповідно до акту та діє до 31.12.2019 (включно), а в частині невиконання зобов`язань, до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивач надані послуги відповідачу за період червень – грудень 2019 на загальну суму 92 120,00 грн.

Відповідачем було частково оплатив надані послуги у розмірі 65 800,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (арк.с.26-30).

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 154 від 30.10.2020, в якій позивач просить сплатити заборгованість у розмірі 26 320,00 грн (арк.с.31).

Позивач зазначає, що 22.11.2019 року на електронну пошту позивача надійшли скановані копії листа відповідача вих. №2/юр від 22.11.2019 року з пропозицією щодо розірвання договору у зв`язку з недоцільністю подальшого рекламування послуг, які надає компанія, та проекту угоди від 22.11.2019 про розірвання договору № 1.1.-203 розміщення реклами від 10.04.2019 року. До вищезгаданих документів відповідачем включено положення щодо визнання та гарантій оплати суми боргу за листопад 2019 року у сумі 13 160,00 грн (з ПДВ), та підтвердження виконання зобов`язань за договором, окрім обов`язку замовника щодо оплати. В матеріалах справи відсутні докази направлення зазначених документів на адресу позивача.

25.11.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення, що відповідно до п. 7.2 договору дострокове розірвання договору дозволяється тільки за згодою обох сторін, або за ініціативою однієї сторони за умови попереднього повідомлення іншої сторони не пізніше 60-ти календарних днів до дати дострокового розірвання договору, а оскільки строк дії договору спливає 31.12.2019 та замовником було прийняте рішення його не продовжувати, то підписувати додаткову угоду про дострокове розірвання немає необхідності.

Відповідь відповідач не надав.

На час прийняття рішення, доказів оплати наданих послуг у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

За твердженням позивача, несплачена відповідачем сума становить 26 320,00 грн за листопад - грудень 2019.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини надання послуг.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати наданих послуг. Відповідно до пункту 3.3 договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2019 року на електронну пошту позивача надійшли скановані копії листа відповідача вих. №2/юр від 22.11.2019 року з пропозицією щодо розірвання договору у зв`язку з недоцільністю подальшого рекламування послуг, які надає компанія, та проекту угоди від 22.11.2019 про розірвання договору № 1.1.-203 розміщення реклами від 10.04.2019 року. До вищезгаданих документів відповідачем включено положення щодо визнання та гарантій оплати суми боргу за листопад 2019 року у сумі 13 160,00 грн (з ПДВ), та підтвердження виконання зобов`язань за договором, окрім обов`язку замовника щодо оплати.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем зазначених документів на адресу позивача.

25.11.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення, що відповідно до п. 7.2 договору дострокове розірвання договору дозволяється тільки за згодою обох сторін, або за ініціативою однієї сторони за умови попереднього повідомлення іншої сторони не пізніше 60-ти календарних днів до дати дострокового розірвання договору, а оскільки строк дії договору спливає 31.12.2019 та замовником було прийняте рішення його не продовжувати, то підписувати додаткову угоду про дострокове розірвання немає необхідності.

Відтак, договором передбачено право розірвати договір в односторонньому порядку за умови попереднього повідомлення іншої сторони за 60 календарних днів. Відповідач направив позивачу лист 25.11.2019, тобто договір може бути розірваний лише з 25.01.2020. Але з огляду на умови договору, його строк скінчився 31.12.2019. За таких умов відповідач повинен сплатити за надані послуги з урахуванням листопада та грудня 2019.

Також, судом не приймаються заперечення відповідача щодо неналежного надання послуг, оскільки жодних доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 26 320,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.2 договору, при несвоєчасній оплаті платежів, передбачених цим договором замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент оплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 1 087,33 грн за період з 16.03.2020 по 25.06.2020.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати наданих послуг, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним. Тому, вимога щодо стягнення пені у розмірі 1 087,33 грн підлягає задоволенню.

Щодо суми штрафу

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.3 договору, за прострочення замовником оплати платежів понад 14 календарних днів, передбачених цим договором, замовник сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 2 632,00 грн.

Суд перевіривши розрахунок штрафу, зазначає що він є правильним. Тому, вимога щодо стягнення штрафу у розмірі 2 632,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 936,71 грн за період з 26.11.2019 по 16.02.2021 та інфляційних втрат у розмірі 1 645,23 грн за період листопад 2019 – лютий 2021.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 936,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 645,23 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судові витрати позивача у розмірі 2 270,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬ ГРУП РЕСТОРАН" (49005, м. Дніпро, пр.. Дмитра Яворницького, 3; ідентифікаційний код 41532415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" (49042, м. Дніпро, Аеропорт цивільної авіації; ідентифікаційний код 37807273) 26 320 грн основний борг, 1 645,23 грн інфляційні втрати, 936,71 грн 3% річних, 1 087,33 грн пеню, 2 632,00 грн штраф та 2 270,00 грн судовий збір.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Суддя Я.С. Золотарьова