Рішення № 98102579, 18.06.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 703/1746/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

за участю відповідача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача

адвоката Примак В.А.

представника третьої особи

за довіреністю ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватні нотаріуси Смілянського міського нотаріального округу Терещенко Марина Євгенівна, ОСОБА_5 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання свідоцтв на право на спадщину недійсними, визнання заповіту нікчемним, визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання свідоцтв на право на спадщину недійсними, визнання заповіту нікчемним, визнання договору купівлі-продажу недійсним. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Цей будинок садибного типу на двох господарів і за даними технічного паспорту, що виданий Смілянським відділом ЧООБТІ 18.09.2008р., нерухоме майно до цих пір належить їй та її рідному дідькові ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.04.2018р. приватний нотаріус ОСОБА_5 надіслала їй заяву відповідача ОСОБА_2 , що як добросовісний набувач, вона пропонує їй купити Ѕ частину цього будинку, власником якого вона є.

11.04.2019р., як позивач вказує, - одержала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за даними якого з 1995р. їй на праві приватної власності належить Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 . Невідомий нотаріус з власної ініціативи вніс відомості про її право власності на Ѕ частину будинку, яка формально належала їй. Заяву про видачу свідоцтва про власність від 24.11.1995р. вона не писала, до невідомого нотаріуса не зверталася, тим більше до нотаріуса ОСОБА_5 . Також вона не просила свідоцтво на листку з амбарної книги, яке вона, видала, нібито, 24.11.1995р., а насправді - 13.10.2009р.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 11.04.2019р., власником іншої частини будинку стала ОСОБА_1 від 07.06.2019р. Вона купила Ѕ частину цього будинку у ОСОБА_7 , яка померла у вересні 2016р. та отримала частину будинку, нібито, по заповіту, викладеному на бланку ВЕК 145445 від ОСОБА_8 , дружини батька позивача, була матір`ю ОСОБА_2 .

Відомості про добросовісного набувача ОСОБА_2 в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, відсутні.

Нотаріус завела спадкову справу №432р. 3815, рік заведення спадкової справи не вказала. Нотаріальні дії вчиняла без перекладача жестової мови. В загальному реєстрі підпис про одержання, не позивача, як вказує у позові. Документи спадкової справи ще до заведення втратили юридичну силу.

Позивач вказує, що прослідковуються етапи зміни власників на Ѕ частину будинку: отримання у спадок ОСОБА_8 від чоловіка ОСОБА_6 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.09.2002р., нотаріус ОСОБА_10); заповіт ОСОБА_8 на користь чужої їй людини ОСОБА_7 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом 05.11.2009р., на той час державний нотаріус ОСОБА_10, витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі 28.02.2009р., спочатку зареєструвала, потім видала); отримання у спадщину ОСОБА_2 від матері ОСОБА_7 (відомості про документ відсутні, відомості на даний правочин у відповідному реєстрі відсутні); продаж ОСОБА_2 частини будинку ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу від 07.06.2018р., нотаріус ОСОБА_5).

Позивач вважає, що всі правові документи, на підставі яких змінювався власник частини вказаного будинку, є незаконними.

Так, свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.09.2002р., за яким ОСОБА_8 отримала у спадщину Ѕ частину будинку від чоловіка ОСОБА_6 , незаконне, оскільки ОСОБА_8 не приймала спадщину від чоловіка та не оформлювала її на себе (у технічному паспорті 18.09.2008р. вказано, що власниками будинку у рівних долях є ОСОБА_4 та її дядько ОСОБА_6 ).

Відповідно, ОСОБА_8 не могла заповідати майно, яке вона набула без правових на те підстав ОСОБА_7 . Крім того, даний заповіт також укладено з порушенням процедури його реєстрації (постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04.05.2011р. у справі №4-112/2011 та інформація з реєстру заповітів, відповідно до якої, документа за номером 145445, а це номер бланку заповіту від ОСОБА_8 на ОСОБА_7 , у реєстрі заповітів не виявлено, що є грубим порушенням Положення про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ, затвердж. наказом МЮУ від 17.10.2000р. №51/5).

Враховуючи незаконність оформлення спадщини від ОСОБА_8 на ОСОБА_7 , її донька ОСОБА_2 не мала законних підстав на отримання у спадок частини даного будинку від матері. Крім того, таке оформлення немає жодних відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є грубим порушенням постанови КМУ від 25.12.2015р. (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2019р.).

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 являлась незаконним власником Ѕ частини будинку, вона не мала повноважень на продаж даного майна. Відповідно, укладений договір купівлі-продажу від 07.06.2018р., посвідчений нотаріусом ОСОБА_5, є незаконним та повинен бути визнаний недійсним (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2019р.).

Позивач вказує, що ситуація щодо незаконного продажу вказаної половини будинку у зв`язку з махінаціями нотаріусів ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та доглядальниці ОСОБА_7 . Нотаріуси з самого початку підробили документи та підписи для незаконного позбавлення позивача спадщини від її дядька. Про дані факти вона зверталася до правоохоронних органів та до суду.

Особливо незаконні перешкоди чинили позивачу судді: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Вважає, що саме той факт, що Ѕ частина будинку оформлялася у спадщину зі свідомим порушенням закону та в кінцевому випадку була продана без належних на те підстав, свідоцтва про право на спадщину повинні бути визнані нікчемними, а договір купівлі-продажу недійсним. Приватний нотаріус ОСОБА_5 реєстрацію вчинила через 13 років, нотаріус ОСОБА_10 спочатку реєструвала, а потім видавала. Крім того, вважає, що реєстрація належного позивачу спадкового майна проведена через 13 років на частину будинку, що належить їй. Заповіт підписала не заповідачка, в останні дні свого життя заповідачка сказала, що заповіт вона не робила. Встановити, хто підписав заповіт перешкодили судді ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Таким чином, посилаючись на ст.ст.527, 1257, 1248, 215, 1216, 1217, 328, 203, 1233, 1234, 1223, 215 ЦК України, п.п.5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Положення про Єдиний реєстр заповіті та спадкових справ, затвердж. наказом МЮУ 17.10.2000р. №51/5, - позивач просить суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.09.2002р., що зареєстровано в реєстрі за №2311, видане нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори ОСОБА_10; визнати нікчемним заповіт на користь ОСОБА_7 від 25.03.2007р., зареєстрований в реєстрі за №1182, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину №2849 від 05.11.2009р., видане ОСОБА_7 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №869 від 07.06.2018р., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5

Відповідно до Розпорядження голови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцького В.О. № 19 від 12.06.2020, відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 31, ч. 3 ст. 41 ЦПК України, згідно з протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2020 та з метою забезпечення доступу до правосуддя, справу № 703/1746/20 передано до Придніпровського районного суду м. Черкаси, як найбільш територіально наближеного.

За даними протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 703/1746/20.

Ухвалою суду від 20.07.2020 прийнято та відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Крім того, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса ОСОБА_10 та приватного нотаріуса ОСОБА_5

Ухвалою суду від 08.12.2020р. залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Ухвалою суду від 04.11.2020р. відвід ОСОБА_4 , заявлений судді Позарецькій С.М., визнано необґрунтованим.

Ухвалою суду від 05.11.2020р. у задоволенні заяви про відвід судді Позарецькій С.М. відмовлено.

Ухвалою суду від 09.11.2020р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про направлення справи за підсудністю до іншого суду.

Ухвалою суду від 08.12.2020р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід адвоката Примака В.А.

Ухвалою суду від 26.01.2021р. відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні її заяви про відвід адвоката Примака В.А.

Ухвалою суду від 26.01.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.03.2021р. заяву ОСОБА_4 про відвід судді Позарецькій С.М., залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 08.04.2021р. відвід ОСОБА_4, заявлений судді Позарецькій С.М., визнано необґрунтованим.

Ухвалою суду від 22.04.2021р. у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Позарецькій С.М., відмовлено.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що обставини визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 та щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_7 вже були предметом розгляду справи за позовом ОСОБА_4 , про що Смілянським міськрайонним судом Черкаської області постановлене рішення від 23.01.2013р., яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні її позову. Це рішення залишене без змін рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19.03.2013р., а в частині розподілу судових витрат - правничої допомоги адвоката скасовано і у стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 цих витрат відмовлено. Крім того, вважає, що ОСОБА_2 на законних підставах продала, отримане у спадок після смерті її матері ОСОБА_7 , нерухоме майно на користь ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_4 не висловила своєї позиції щодо бажання придбати у ОСОБА_2 Ѕ частини будинку, незважаючи на заяву, яку отримала. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату правової допомоги адвоката.

Третьою особою приватним нотаріусом ОСОБА_10 подані письмові пояснення по суті позову. Вказує, що залучення її до участі у справі як третьої особи, є помилковим, оскільки рішення у цій справі жодним чином не може вплинути на її права і обов`язки як приватного нотаріуса; вона не є правонаступником прав і обов`язків державного нотаріуса. Вважає позовні вимоги безпідставними, надуманими і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Вважає, що виданий нею ОСОБА_8 документ - свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.09.2002р. відповідає вимогам закону того часу, виданий на підставі наданих документів, які зберігаються у спадковій справі №917/2002. У свідоцтві зазначено, що воно підлягає стосовно будинку реєстрації у Смілянському БТІ, оскільки на той час нотаріуси не здійснювали реєстрацію права власності на нерухоме майно. Просить відмовити у задоволенні позову. Просить проводити розгляд справи за її відсутності.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 надала письмові пояснення по суті позову, за якими просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 . Зазначено, що власник Ѕ частини будинку ОСОБА_2 своєю заявою від 06.04.2018р. довела до відому іншого співвласника майна ОСОБА_4 про продаж нею належної їй частини вказаного будинку за кошти у розмірі 263000грн. Між тим, ОСОБА_4 не скористалася правом і з будь-якими заявами до приватного нотаріуса не зверталася, хоча знала і була обізнана про намір ОСОБА_2 здійснити продаж Ѕ частини будинку, що по АДРЕСА_1 .

Отже, при посвідченні договору купівлі-продажу Ѕ частини будинку з господарськими спорудами та будівлями від 07.06.2018р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , приватним нотаріусом ОСОБА_5 були повністю дотримані вимоги ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса, затвердженими наказом МЮУ від 22.02.2012р. Також просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідачем ОСОБА_1 відзив на позов подано не було.

Позивач ОСОБА_4 надала пояснення на пояснення третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_10, за якими вважає, що приватний нотаріус ОСОБА_10 здійснювала махінації при видачі серії свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 . Свідоцтва видані з порушеннями інструкції по вчиненню нотаріальних дій та вимог ЦК України.

Третьою особою Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Київ) в особі представника за довіреністю Ковдій І.І. надані пояснення по суті позову. Вважає, що позивачем пропущені строки позовної давності, оскільки їй ще в 2002 році було відомо про факт прийняття в цьому році ОСОБА_8 після смерті її чоловіка спадщини та про існування заповіту, складеного на ОСОБА_8 на ім.»я ОСОБА_7 та про прийняття останньою спадщини після смерті ОСОБА_8 , що не заперечується самим позивачем. При цьому, з даним позовом ОСОБА_4 звернулася до суду лише в 2019 році. Крім того, про ці обставини позивачу було відомо і під час розгляду справи №2315/6695/2012 за позовом ОСОБА_4 . Також вказує на відсутність правових підстав для залучення Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки спір стосується безпосередньо сторін у справі. Крім того, судове рішення не може вплинути на права, обов`язки і інтереси Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ). Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивачем ОСОБА_4 подано звернення, за яким просить подовжити загальний термін позовної давності, що виник в результаті створеної судом і слідством штучної підстави для втрати терміну позовної давності на свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.09.2002р. на ім.»я ОСОБА_8 ; на ім.»я ОСОБА_7 від 05.11.2009р. на заповіт. Стосовно договору купівлі-продажу від 07.06.2018р. термін позовної давності вважає, що не пропустила.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Надала процесуальні заяви по суті справи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 зазначила, що позовні вимоги не визнає повністю і просить у їх задоволенні відмовити. Вважає, що вона придбала у ОСОБА_2 Ѕ частину будинку на законних підставах. Крім того, зазначила про те, що позивач пропустила строки позовної давності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Примак В.А. просили відмовити у задоволенні позову, враховуючи доводи відзиву на позов. Крім того, зазначили, що ОСОБА_4 ніколи не могла бути спадкоємцем по закону, вона не є родичем ОСОБА_8 . Також зазначили, що є судове рішення 2013 року, яке не може бути переглянуте за цим позовом. Також ОСОБА_4 не є стороною договору купівлі-продажу, а тому вважають, що права та інтереси її не порушені. Крім того, сама ж ОСОБА_4 вказує на те, що була попереджена про наміри ОСОБА_2 продати частину будинку, але вона не скористалась правом на придбання цього майна. Крім того, просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 25000грн. Також зазначили, що ОСОБА_4 пропустила строки позовної давності і підстав для поновлення немає.

В судове засідання треті особи приватні нотаріуси ОСОБА_10 та ОСОБА_5 не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник третьої особи Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) за довіреністю Ковдій І.І. просила відмовити у задоволенні позову, враховуючи письмові пояснення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що ОСОБА_8 в порядку спадкування за законом, як дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 і така, що проживала за адресою: АДРЕСА_2 , отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 18.09.2002р. державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 (реєстр №2311), зокрема на Ѕ частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що по АДРЕСА_1 . При цьому, зазначено, що ця частина нерухомого майна належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого на підставі рішення Смілянського міськвиконкому від 27.07.1978р. за №432, свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Смілянською державною нотаріальною конторою 23.10.1984р. за реєстром №3528 та зареєстрованих у Смілянському бюро технічної інвентаризації за реєстром №47-2481 стор. 241.

При цьому, позивачем в позовній заяві не вказано обставини, як і жодними належними та допустимими доказами не доведено про те, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 . Крім того, не підтверджені родинні відносини із померлим ОСОБА_6 , незважаючи на те, що у позові позивач вказує, що він приходився їй дядьком.

Отже, ОСОБА_8 успадкувала за законом після смерті свого чоловіка спадкове майно, відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963р., за нормами якої передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

При цьому, помилковими є посилання позивача на те, що технічний паспорт являється правовстановлюючим документом, оскільки технічний паспорт - це документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та містить основні відомості про об`єкт нерухомого майна, такі як: місцезнаходження (адреса) об`єкта; склад; технічні характеристики; план та опис об`єкта; ім`я/найменування власника/замовника; відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна; відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт. Також, вказується рік споруди і матеріал фундаменту, стін і перекриттів, кількість поверхів, висота, розміри кімнат і нежитлових приміщень. Описується призначення кожного з них. Зазначаються відомості про роботи, які проводилися, у разі перепланування, реконструкції, їх дату і наявність дозволу на проведення.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до матеріалів спадкової справи, наданої Смілянською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_8 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть від 04.02.2009р., актовий запис №96), із заявами про прийняття спадщини звернулися до нотаріуса 28.02.2009р. ОСОБА_7 та 03.07.2009р. ОСОБА_4 . При цьому, ОСОБА_4 надано рішення Смілянського міськрайонного суду від 19 червня 2009р. (справа №2-о-99/2008) про встановлення факту, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 проживали однією сім`єю в домоволодінні АДРЕСА_1 до моменту смерті останньої.

За даними витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, датованого 25.03.2007р., наявний запис про реєстрацію заповіту заповідувача ОСОБА_8 , який зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_9 25.03.2007р.

На підставі заяви ОСОБА_7 від 05.11.2009р. про видачу свідоцтва про право на спадщину, останній видано, зокрема свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 05.11.2009р. державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, реєстр №2849, за яким ОСОБА_7 отримала у спадщину Ѕ частину у праві власності на жилий будинок з надвірними спорудами, що по АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Смілянською державною нотаріальною конторою 18.09.2002р. за реєстром 2311 та зареєстрованого у Смілянському БТІ 02.10.2002р. за реєстром №47 стор. 241-2481.

Крім того, нотаріусом проведена реєстрація видачі свідоцтва про право на спадщину, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 05.11.2009р.

Також встановлено, що за заповітом, який посвідчений 25.03.2007р. приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстр №1182, ОСОБА_8 здійснила розпорядження про те, що все її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, в т.ч. належну їй Ѕ частину жилого будинку, що по АДРЕСА_2 , вона заповідає ОСОБА_7 .

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 17.06.2010р. (справа №8-9/2010) скасовано рішення Смілянського міськрайонного суду від 19.06.2009р. за заявою ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю.

За матеріалами справи також встановлено, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 08.07.2010р. (справа №2-о-97/2010) заяву ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_8 до моменту смерті останньої, - залишено без розгляду. Вказане судове рішення набрало законної сили 16.07.2010р.

Слід зазначити, що за обставинами, викладеними у позовній заяві та наданими і повідомленими доказами, позивачем жодним чином не доведено факту того, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 .

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2002р. та визнання нікчемним заповіту, складеного за життя ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 від 25.03.2007р., оскільки позивачем ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не зазначено обставин і відсутні докази, за яких є підстави вважати, що її цивільні права порушені відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не визнані або оспорюються, враховуючи норми ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України.

Крім того, викладені позивачем інші доводи в обгрунтування цих заявлених позовних вимог, також не дають підстав для задоволення позову у цій частині. Безпідставними є і посилання на постанову Смілянського міськрайонного суду від 04.05.2011р. (справа №4-112/2011), якою скасовано постанову інспектора СОГП Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області від 23.12.2010р. про відмову у порушенні кримінальної справи відносно заяви ОСОБА_4 і матеріали були направлені до Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області для організації і проведення додаткової перевірки.

При цьому, суд не перевіряє доводи сторін у частині висновку щодо недійсності свідоцтва про право на спадщину від 18.09.2002р. та нікчемності заповіту від 25.03.2007р., не підтверджує і не спростовує його, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту, а в даному випадку позивачем ОСОБА_4 обрано неналежний спосіб захисту, оскільки вона, як зазначалось вище, не є спадкоємцем ні спадкодавця ОСОБА_6 , ні спадкодавця ОСОБА_8 і, відповідно не може претендувати на отримання у спадщину спадкового майна, яке залишилось після смерті цих спадкодавців.

Що стосується позовних вимог до відповідачів про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 05.11.2009р., яке видане ОСОБА_7 , то в цій частині позову також слід відмовити, оскільки, як вказує позивач у позовній заяві, ці вимоги є похідними від попередніх, а тому за відсутності обставин та доказів, позивачем ОСОБА_4 не зазначено в чому ж полягає порушення її прав та майнових інтересів за обраним нею способом захисту.

Крім того, слід звернути увагу, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2013р. (справа №2315/6695/2012) ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову, пред`явленого до ОСОБА_7 , Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання недійсним заповіту, складеного за життя ОСОБА_8 25.07.2007р. на користь ОСОБА_7 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 05.11.2009р. державним нотаріусом і виданого ОСОБА_7 та визнання права власності на Ѕ частину будинку, що по АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Вказане рішення суду першої інстанції залишено в цій частині без змін рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19.03.2013р. і лише скасовано в частині вирішення питання про розподіл судових витрат. При цьому, судовими рішеннями встановлено, що вилевиявлення заповідача ОСОБА_8 було вільним та відповідало її волі, поскільки вона особисто підписала заповіт та вказала, що записано з її слів та нею прочитано вголос. Крім того, судами дана оцінка доводам ОСОБА_4 і зазначено про те, що ОСОБА_7 отримала спадщину за заповітом на законних підставах, а позивач ОСОБА_4 не довела, що була спадкоємцем, в тому числі і про те, що вона протягом останніх п`яти років до відкриття спадщини була членом сім`ї спадкодавця ОСОБА_8 . Визнано, що спадкові права позивача ОСОБА_4 не порушені.

Незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не була стороною по вказаній цивільній справі, але вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , і, як на думку суду, обставини, які були встановлені під час розгляду справи №2315/6695/2012, мають суттєве значення щодо вирішення даного спору.

Крім того, нових обставин, які б свідчили про порушення відповідачем ОСОБА_2 прав та інтересів позивача ОСОБА_4 , останньою не наведено ні в позовній заяві, як і не скористалась вона правом обгрунтувати заявлені позовні вимоги і в судовому засіданні як особисто, так і через представника адвоката, від якого згодом відмовилась.

Отже, в цій частині позову також слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.06.2018р., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, то суд вважає, що вони не підлягають до задоволення, оскільки є безпідставними та необгрунтованими.

Вважати, що укладенням цього договору відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порушені майнові (спадкові) права позивача щодо неотримання нею в порядку спадкування Ѕ частини будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 , підстав немає.

Так, враховуючи вище викладені обставини, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3 , її дочка ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що посвідчене 21.09.2017р. приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_10 (реєстр №374), за яким отримала спадщину у вигляді Ѕ частки житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що по АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Смілянською державною нотаріальною конторою 05.11.2009р. за реєстровим №2849; право власності зареєстроване Смілянським відділком КП ЧООБТІ 08.12.2009р. за номером запису 2481 в книзі 47 стор.241.

Отже, підстав вважати, що ОСОБА_2 у незаконний спосіб набула у власність нерухоме майно за вказаною адресою, немає.

Згодом, ОСОБА_2 вирішила продати належну їй Ѕ частку вказаного нерухомого майна і 06.04.2018р. нею складена заява, яка посвідчена приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстр №453, відповідно до якої ОСОБА_4 передається заява про те, що ОСОБА_2 продає належну їй на праві власності Ѕ частку нерухомого майна за 263000грн. Крім того, їй роз`яснені вимоги ст. 362 ЦК про те, що вона має право привілеєвої купівлі належної ОСОБА_2 Ѕ частки нерухомого майна і не пізніше одного місяця з дня одержання цієї заяви їй слід повідомити приватного нотаріуса Смілянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про своє бажання, чи відмову придбати зазначену нерухомість за вказану суму. Зазначено, що у разі одержання від ОСОБА_4 відповіді після спливу зазначеного терміну, належна ОСОБА_2 нерухомість буде продана іншій особі.

При цьому, сама ж позивач ОСОБА_4 у позовній заяві вказує та підтверджує той факт, що приватним нотаріусом ОСОБА_5 їй 06.04.2018р. була направлена вказана заява і вона про неї знала.

У позові ОСОБА_4 також вказує обставини про те, що оскільки вважає ОСОБА_2 такою, яка незаконно отримала у власність нерухоме майно в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 , то відповідно вона не мала права відчужувати це майно іншій особі - відповідачу ОСОБА_1 , а оскільки такі події відбулись, то відповідно, договір купівлі-продажу Ѕ частини житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що посвідчений 07.06.2018р. приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстр №869), є недійсним.

Слід зазначити, що будь-яких обставин щодо недійсності договору купівлі-продажу нерухомості, окрім як наслідок незаконних дій щодо оформлення спадщини за ОСОБА_8 , складання заповіту відносно ОСОБА_7 , оформлення спадщини за ОСОБА_2 , - позивачем не зазначено. Отже, спір фактично стосується наявності чи відсутності у позивача права на спадкування. За таких обставин, як на думку суду, неналежним є способом захисту той, що застосований позивачем, - визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки ефективним способом захисту можуть бути позовні вимоги про переведення на нього прав та обов`язків покупця, враховуючи норми ст.ст. 16, 362 ЦК України. Між тим, позивач ОСОБА_4 відповідну позовну вимогу не пред`являла, а суд розглядає справу, відповідно до норм ч.1 ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, суд вважає, що підстав для застосування строків позовної давності, про що вказували відповідачі та представник третьої особи, немає, оскільки відсутні підстави для задоволення позову в цілому.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, визначеному КМУ, оскільки при подачі позову ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору (встановлена 2 група інвалідності безтерміново, про що свідчить довідка до акту МСЕК від 14.08.2013р. серія 10ААБ №346193).

Також, слід відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_4 на її користь судових витрат - витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 25000грн.

Так, представником відповідача ОСОБА_2 є адвокат Примак В.А., який надав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги від 03.09.2020р. №3/09-ц, у якому зазначено, що передоплата послуг адвоката по угоді складає 25000грн., а також квитанцію від 03.09.2020р. про отримання коштів в розмірі 25000грн. від ОСОБА_2 за надання правової допомоги по договору від 03.09.2020р. У відзиві відповідач просить стягнути з позивача на свою користь понесені нею витрати на оплату правової допомоги. При цьому, не наведений орієнтовний розрахунок судових витрат.

Крім того, в судовому засіданні 18.06.2021р. відповідачем ОСОБА_2 подано розрахунок судових витрат (витрат на правничу допомогу адвоката), розрахунок оплати за надану правову допомогу, акт виконання робіт до договору від 03.09.2020р., датований 17.06.2021р. та квитанцію від 03.09.2020р.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Слід зазначити, що за нормами ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При цьому, ні відповідачем, ні її представником не надано до суду підтверджуючих даних, які б свідчили про те, що відповідна процесуальна заява (розрахунок судових витрат) щодо розподілу судових витрат та докази оплати таких витрат були направлені (вручені) всім учасникам справи, зокрема, - позивачу, хоча склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Крім того, не повідомлено та не надано відповідної заяви про поважність причин невиконання вимог щодо вчинення такої процесуальної дії.

Отже, на думку суду, недотримання відповідачем способу та порядку надання доказів, який визначений ЦПК України, позбавило можливості позивача надати свої заперечення, враховуючи норми статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (принцип рівності сторін).

Отже, зазначені обставини дають підстави для відмови у задоволенні заяви щодо стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката у розмірі 25000грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватні нотаріуси Смілянського міського нотаріального округу Терещенко Марина Євгенівна, ОСОБА_5 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання свідоцтв на право на спадщину недійсними, визнання заповіту нікчемним, визнання договору купівлі-продажу недійсним, - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_4 на її користь судових витрат - витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвоката.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складений 28.06.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька