Рішення № 98102298, 01.07.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/685/2021 Справа № 641/9741/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря – Дрокіної С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/9741/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК Глобал Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , завданої ДТП ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою , в якій просить стягнути з відповідача ПрАТ «СК Глобал Гарант» шкоду, спричинену ДТП, а саме шкоду, пов`язану з її лікуванням у розмірі – 106207,54 грн. , шкоду пов`язану з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 в розмірі – 20000,00 грн. , та моральну шкоду в розмірі 5310,38 грн. ,а з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі – 34689,62 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 22.07.2020 року приблизно о 14-00 годині по пр. Героїв Сталінграду в м. Харкові неподалік від кругу 1-го тролейбуса сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було завдано шкоди її здоров`ю. 22.07.2020 року після ДТП вона була госпіталізована в ургентному порядку в травматологічне відділення КНП «МКБЛ № 17» ХМР. Після огляду лікаря та рентгенобстеження встановлений діагноз: закритий перелом шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням. За фактом наїзду на неї до ЄРДР були внесені відомості за № 12020220000000916 від 22.07.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, досудове розслідування триває. У даному кримінальному провадженні її визнано потерпілою. ДТП сталася біля кругу тролейбусу, де постійно виходять пасажири і, щоб перейти дорогу, прямують до світлофора, що встановлений поряд. Даний світлофор встановлено для автомобілів і не є пішохідним. При цьому розмітка пішохідного переходу поряд зі світлофором, де пішоходи переходять дорогу, відсутня, однак має місце горизонтальна розмітка «стоп-лінія». Тож, фактично пішоходи переходять дорогу на відстані метра-трьох від стоп лінії на червоний колір світлофора для автомобілів. Так саме зробила і вона. Вона переходила дорогу на червоне світло для автомобілів, перед тим як вийти на дорогу, вона пересвідчилася, що транспортні засоби стоять за стоп лінією. Вона визнає, що переходила дорогу не на пішохідному переході, а тому порушила правила дорожнього руху, однак це не знімає відповідальності з водія. На записі з відеореєстратора зафіксовано момент ДТП, де видно, що автомобіль відповідача ОСОБА_3 , займаючи крайній лівий ряд по ходу руху, продовжував рух, незважаючи на те, що автомобілі у середньому та крайньому правому рядах по ходу руху стояли. Однак ОСОБА_4 не пригальмував та не зупинив рух, щоб пересвідчитись, чи є будь-які перешкоди, що можуть заважати руху та здійснив на неї наїзд. Після ДТП ОСОБА_3 пропонував їй 15000 грн. за умови, якщо вона напише розписку, що жодних претензій до ного немає. Оскільки зазначена сума не покриває і половини її витрат, вона відмовилась. Відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Глобал Гарант», тому 28.09.2020 року вона звернулась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування без рішення суду, оскільки нею були понесені витрати на операцію, вартість якої дорівнює 72094,47 грн. та на придбання медикаментів для лікування в розмірі 14113,07 грн. На даний час вона продовжує лікування, потребує стороннього догляду та працювати не може. Таким чином, шкода у зв`язку із її тимчасовою непрацездатністю становить 20000 грн. Всього їй завдано матеріальної шкоди на суму 106207,54 грн., тому розмір моральної шкоди, який їй повинен сплатити страховик становить 5310,38 грн., у відповідності до ст. 26-1 ЗУ «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ПрАТ «СК «Глобал Гарант» її заяву проігнорувало, відповіді не надало. В телефонному режимі їй повідомили, що вони здійснюють виплату страхового відшкодування лише на підставі рішення суду, яким буле визнано вину водія ОСОБА_3 , зазначену відмову вона вважає неправомірною. Внаслідок ДТП їй також була спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що через ДТП вона пережила сильне душевне потрясіння, біль та страх за своє майбутнє, за майбутнє своїх рідних та близьких. Крім того, вона отримала фізичні травми, які в подальшому призвели до інвалідності. Її життя повністю змінилося, вона почуває себе невпевнено в житті, інтерес до життя та існування пропав. Весь час її переслідує страх за власне життя. Після ДТП вона фактично позбавлена можливості рухатися своїми ногами без сторонньої допомоги, вона позбавлена можливості вести нормальний, активний спосіб життя, забезпечувати та допомагати своїй родині. Розмір спричиненої ОСОБА_3 моральної шкоди оцінює у 40000 грн. Оскільки 5310,38 грн. повинно бути відшкодовано страховиком, то 34689,62 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3 . В зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду з позовом та просить стягнути з відповідача ПрАТ «СК Глобал Гарант» шкоду пов`язану з її лікуванням у розмірі – 106207,54 грн. , шкоду пов`язану з тимчасовою втратою працездатності в розмірі – 20000,00 грн. , та моральну шкоду в розмірі 5310,38 грн. , з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі – 34689,62 грн.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.12.2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

21.01.2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й іншій учасники виконують ці правила. Він сподівався, що усі учасники дорожнього руху, як і він сам, дотримуються правил дорожнього руху. На момент ДТП транспортний засіб ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_1 , яким він керував, був технічно справним. Він не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Отже права на безпечні умови для його руху були порушені ОСОБА_1 , яка переходила дорогу у забороненому місці, хоча у відстані 30,3 м від місця ДТП був пішохідний перехід із світлофором. На відеозаписі вбачається, що позивач не впевнилась у відсутності транспортних засобів, що наближаються, більше того, навіть не подивилась наліво під час початку руху. ОСОБА_1 вибігла на дорогу раптово, тому він не мав змоги її побачити через великий транспортний засіб, а також тролейбус, що стояли праворуч біля узбіччя. Своїми діями ОСОБА_1 порушила правила дорожнього руху та створила аварійну ситуацію. Посилання позивачки що поруч стояли машини не свідчить про вчинення ним правопорушення, оскільки він здійснював рух на зелений сигнал світлофору, а автомобілі які стояли були припаркованими та не рухались. Позивачкою не надано доказів спричинення їй моральної шкоди, до того ж, саме вона є порушником вимог ПДР, тому моральна шкода не мала місце та відшкодуванню не підлягає. Просив відмовити у задоволенні позову.

16.02.2021 року відповідачем ПрАТ «СК «Глобал Гарант» надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що ПрАТ «СК «Глобал Гарант» не відмовляли ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування. Її заява про виплату страхового відшкодування знаходиться на стадії розгляду, остаточне рішення не прийнято, у зв`язку з невстановленостью вини особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. Вважають, що цивільне право на захист позивача не порушено і на даний час відсутні підстави для звернення до суду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішення спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. На даний час не встановлено протиправності поведінки або вини водія ОСОБА_2 та не встановлено, чи мав він технічну можливість уникнути ДТП, які саме пункти Правил дорожнього руху він порушив, чи знаходяться не виконання водієм Правил дорожнього руху у причинному зв`язку з настанням ДТП, чи порушила Правила дорожнього руху пішохід ОСОБА_1 . Позовна заява подана передчасно. Крім того, долучені до позову квитанції щодо відшкодування матеріальної шкоди не підтверджуються лікарським призначенням. Просив в задоволенні позову відмовити.

17.02.2021 року позивачкою ОСОБА_1 подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 в якій зазначено, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки і водій у будь-якому випадку повинен врахувати ситуацію на дорозі для уникнення можливих ДТП. Верховний суд виклав думку, що водії, які керували джерелом підвищеної небезпеки, повинні нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом незалежно від наявності їх вини. ДТП, що сталася, була наслідком необачності з боку обох сторін, як позивача, так і відповідача. Вона на даний час понесла значні матеріальні збитки та фізичні і моральні страждання, тому звернення до суду з метою відшкодування завданих збитків є обґрунтованим та відповідає діючому законодавству.

10.03.2021 року позивачкою ОСОБА_1 надано відповідь на відзив відповідача ПрАТ «СК «Глобал Гарант» в якій зазначено, що настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому, однак ПрАТ «СК «Глобал Гарант» ухиляється від прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування. Вона вважає. що її цивільне право не визнається, тому вона звернулась до суду з відповідним позовом. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки є завжди неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи. Вважає, що для прийняття рішення по справі не потребується визнавати відповідача винним у ДТП, що сталася.

11.03.2021 відповідачем ОСОБА_2 подані заперечення на відповідь на відзив в яких зазначено, що шкода завдана потерпілому внаслідок його умислу не відшкодовується. Позивач не впевнилась у відсутності транспортних засобів, що наближаються, більше того, навіть не подивилась наліво під час початку руху, а також перебігала проїзну частину. Вважає, що з боку позивача наявний непрямий умисел або груба необережність, а отже завдана їй шкода не підлягає відшкодуванню.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.03.2021 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по справі до закінчення досудового слідства відмовлено.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладених у позові та відповідях на відзиви. Просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач ПрАТ «СК «Глобал Гарант» до суду не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові та електронні докази, наявні в матеріалах справи, прийшов до наступного.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.07.2020 року вбачається, що 22.07.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода - скоєно наїзд на пішохода в районі будинку 161 по пр. Героїв Сталінграду в м. Харкові. Спосіб регулювання руху на цій ділянці: світлофор. Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду: 5.35.1, 5.35.2, 3.22, 3.34, 4.8, 7.2.4. В зустрічному напрямку: 5.35.1, 5.35.2. Огляд транспортних засобів: ВАЗ-21099 д.н. НОМЕР_1 , без пошкоджень.

Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР № 12020220000000916 22.7.2020 року.

Факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди в судовому засіданні сторонами не оспорювався.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Глобал Гарант», що підтверджується полісом № 200340756. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 260000,00 грн. за шкоду заподіяну майну 130000,00 грн. Забезпечений транспортний засіб – ВАЗ-21099 д.н. НОМЕР_1 .

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8628 вбачається. що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «МКБЛ № 17» ХМР з 22.07.2020 по 10.08.2020 року. Діагноз: основне захворювання - закритий трансцервікальний перелом шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням. 30.07.2020 операція: тотальне безцементне ендопротезування лівого кульшового суглобу Mathus 32 мм, кераміка-поліетилен.

28.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Глобал Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування. Зазначена заява була отримана відповідачем 29.09.2020 року, що підтверджується трекінгом № 6105245402064 АТ «Укрпошта».

На підтвердження витрат на лікування ОСОБА_1 надані копії чеків про придбання медичних препаратів на загальну суму 86207,54 грн.

В зв`язку з травмою отриманою внаслідок ДТП ОСОБА_1 визначена інвалідність третьої групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК № 734523.

За клопотанням сторін у справі були допитані свідки.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, вона є донькою позивача. 22.07.2020 року їй з лікарні подзвонила матір повідомила, що сталася ДТП і їй потрібна операція. Вони зібрали гроші на операцію та її прооперували. Після операції матір довго лежала та не могла здійснювати за собою догляд, це робила вона. Матір була дуже пригнічена, зі здорової людини вона перетворилась на бабусю з паличкою, їй важно рухатись, вона майже постійно сидить вдома, значно погіршився її сон, з активної людини вона перетворилась на пасивну. ОСОБА_2 пропонував 10000 грн. щоб вони відмовились від судів, однак це дуже мала сума. Матір хоч і на пенсії, однак планувала працювати, щоб допомагати їй та онуці.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона була свідком ДТП. Вона їхала на автобусі та почула сигнал тормозів, побачила, що ОСОБА_7 перебігала дорогу не через пішохідний перехід. Вона бачила, як ОСОБА_1 простягла руку та впала, їй здалося, що нічого не трапилось, однак потім приїхала швидка допомога. ОСОБА_1 у даній ситуації була неправа, оскільки попереду був пішохідний перехід, однак вона переходила дорогу у невстановленому для цього місці. Для водіїв горіло зелене світло. На зупинці всі були в шоці, що вона перебігає дорогу, водій намагався загальмувати, однак вона дуже різко вибігала, що відбулося зіткнення.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач - ОСОБА_1 пояснила, що 22.07.2020 року на кругу тролейбуса по АДРЕСА_1 вона вийшла з тролейбуса та переходила дорогу. Яким світлом горів пішохідний перехід, вона не знає. Вона подивилась наліво, там стояли машини, світлофор для них горів червоним. Відстань між пішохідним переходом та світлофором приблизно 30 метрів. Вона переходила дорогу по зебрі, до неї не встигла дійти. Машина ОСОБА_2 їхала зліва та скоїла не неї наїзд. Їй викликали швидку допомогу та її повезли до 17 лікарні, зробили рентген та виявили перелом шийки лівої стегнової кістки. Вона знаходилась в лікарні, їй зробили операцію, увесь час вона приймала обезболюючі препарати. Після операції вона вчилась заново ходити, коли вона опиналась вдома їй також було важко, потрібні були спеціальні накладки на унітаз, вона постійно потребувала сторонньої допомоги, яку отримувала від доньки та онуки. Їй було важко ходити, не згибалось коліно. На даний час вона проходить лікування у невропатолога з приводу високого тиску. ОСОБА_8 постійно болить, вона не може нормально рухатись та вчиняти дії, які вчиняла раніше. Також на даний час вона позбавлена можливості допомогти дітям. ОСОБА_2 у лікарню до неї приходив, однак нічим не допомагав. Самостійно вона почала ходити лише в жовтні 2020 року.

Свідки попереджались про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, не вирити їх показанням у суду підстав немає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч.2 ст. 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (ч.6 ст. 11 ЦК України).

Як визначено в ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. п`ято5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв`язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує саме ОСОБА_2 як особу, яка на момент ДТП володіла джерелом підвищеної небезпеки, довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Суд при розгляді справи дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положення ст. 1187 ЦК України та покладення відповідальності за заподіяну шкоду на водія джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_2 та страховика , навіть за не встановлення його вини у ДТП на час розгляду справи .

При цьому матеріли справи не містять доказів, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що є безумовною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності за ч. 5 ст. 1187 ЦК України.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах здійснює експлуатацію транспортного засобу ВАЗ-21099 реєстр.№ НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Глобал Гарант», яке хоча і не відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, але не виплачує його у встановлений законом строк з з посиланням на не встановлення вини водія ОСОБА_2 .

Разом з тим метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( Далі – Закон) при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону ).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - це страхові правовідносини, де об`єктом страхування виступає цивільно-правова відповідальність перед третіми (фізичними і юридичними) особами, яким може бути спричинений збиток внаслідок ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Цивільна відповідальність носить майновий характер: особа, яка заподіяла шкоду, зобов`язана повністю відшкодувати збитки потерпілому, тобто третій особі. Підписанням договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів даний обов`язок перекладається на страховика.

Однак чинне законодавство, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, нерозривно пов`язує момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхового відшкодування із настанням страхового випадку.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

У cт. 6 Закону розкрито зміст поняття «страховий випадок». Це дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Судом встановлено, що позивач повідомила ПрАТ «СК «Глобал Гарант» про настання страхового випадку та звернулася з відповідною заявою від 28 вересня 2020 року, в якій просила виплатити суму страхового відшкодування.

Проте, вказане звернення позивача страховик залишив без реагування.

Враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди та на виконання вимог ч.2 ст. 1166 , ч. 5 ст. 1187 та п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України відповідачі не довели належними та допустимими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 Закону, шкодою. заподіяною життю, здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема:

-шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

-моральна шкода, що полягає ц фізичному болю та стражданнях, яких потепрпілий-фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом пбо іншим ушкодженнм здоров`я.

Стаття 24 Закону передбачає, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визщчений відповідно до п. 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в п. 24.2 цієї статті.

За наслідком ДТП позивачу було зроблено операцію, а саме: тотальне безцементне ендопротезування лівого кульшового суглоба системою Маthys 32 мм. кераміка-поліетилен. Вартість матеріалів для здійснення операції дорівнює 72094,47 грн., вартість препаратів для проведення операції та лікування після перенесеної операції - 14113,07 грн. Понесені позивачем витрати підтверджуються чеками та платіжними дорученнями про оплату.

Таким чином, суд вважає, що стягненню з ПрАТ «СК «Глобал Гарант» на користь позивачки полягає шкода, пов`язана з її лікуванням в загальному розмірі 86207,54 грн. .

Відповідно до ст.25 Закону, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Після скоєння ДТП позивачка є тимчасово непрацездатною, що підтверджується довідкою про те, що вона проходить лікування та потребує сторонньої допомоги. Позивачці встановлена 3 група інвалідності.

Шкода у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 за 4 місяці складає: 4 х 5000,00 (мінімальна заробітна плата в Україні на день подання позовної заяви) = 20000 грн.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача ПрАТ «СК «Глобал Гарант» на користь позивача підлягає стягненню 20 000 грн. у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності останньою.

Згідно з ст. 26-1 Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" "Г" п. 41.1 та п.п. "в" п. 41.2 ст. 41 цього Закону) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи, що судом задоволена вимога позивача про стягнення з ПрАТ «СК «Глобал Гарант» шкоди, заподіяної тимчасовою втратою працездатності, та шкоди у зв`язку із лікуванням, в загальній сумі 106 207,54 грн. , то розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком на користь позивачки, складатиме 106 207,54 х 5% = 5 310,38 грн.

Суд не може прийняти до уваги доводи ПрАТ «СК «Глобал Гарант» та ОСОБА_2 щодо неможливості стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої позивачу ДТП у зв`язку з не завершенням кримінального провадження та не встановленням вини ОСОБА_2 .

Суд вважає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи, завдана нею шкода відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров`я, життю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «СК «Глобал Гарант» , тому з останнього має бути стягнута моральна та матеріальна шкода відповідно до умов договору страхування.

Щодо позовних вимог паро стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до п 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз`яснень, наданих у п.п. 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. п. 4, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18).

У судовому засіданні встановлено та підтверджено наявними у справі матеріалами, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 отримала внаслідок ДТП, за участю транспортного засобу, тобто джерела підвищеної небезпеки, яким керував відповідач ОСОБА_2 .

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов`язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд вважає, що ОСОБА_2 , як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.

В той же час судом при визначанні розміру моральної шкоди враховано наступне.

Згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, а саме: характер правопорушення, відсутність доказів існування під час ДТП непереборної сили для водія або наявності умислу потерпілого, істотність вимушених змін у способі життя позивача, пов`язаного з отриманням травм внаслідок ДТП, виходячи із принципів розумності і справедливості, суд доходить до висновку, що стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 15000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок ушкодження її здоров`я в ДТП 22.07.2020 буде адекватною компенсацією її душевних страждань.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «СК «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, пов`язану з її лікуванням у розмірі 106207,54 грн ( сто шість тисяч двісті сім грн.54 коп), шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності в розмірі 20 000 грн. ( двадцять тисяч грн), та моральну шкоду в розмірі 5310, 38 грн ( п`ять тисяч триста десять грн 38 коп), а всього 131 517,92 грн ( сто тридцять одну тисячу п`ятсот сімнадцять грн. 92 коп.)

Стягнути з ПрАТ «СК «Глобал Гарант» на користь держави судовий збір у розмірі 1315,17 грн. ( одна тисяча триста п`ятнадцять грн.17 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.( вісімсот сорок грн.80 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 АДРЕСА_3 .

Відповідач: ПрАТ «СК «Глобал Гарант» м. Київ вул. Дружби Народів 28-Б , код ЄДРПОУ 30930046.

Повний текст рішення виготовлений 06.07.2021

Суддя: І. В. Чайка