Рішення № 98101646, 22.06.2021, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/2046/20

Номер провадження №2/351/177/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Сегіна І.Р.,

за участі секретаря - Том`юк С.М.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Нетребенко О.С. ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи- орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , треті особи- орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги мотивувала тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 06.06.1998р. до 15.06.2015р., що підтверджується заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.06.2015р.. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 . Від спільного проживання у шлюбі у них з відповідачем народилося два сини: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

23.11.2018р. будучи неповнолітнім ОСОБА_8 за власним бажанням змінив ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Починаючи з 2010р., відповідач почав зловживати спиртними напоями та не бажав влаштовуватись до роботи, що стало підставою для розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.06.2015р. встановлено, що відповідач, починаючи з червня 2013р., не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток.

Після розірвання шлюбу, в жовтні 2014р. відповідач пішов із сім`ї та перейшов проживати окремо, в м. Снятин, і з того часу більше не приїздив до дітей, не спілкувався з ними, тобто самоусунувся від виховання та утримання дітей.

У серпні 2015р. після її спілкування з матір`ю відповідача, вона привезла сина ОСОБА_9 з м. Чернівці в м. Снятин та передала відповідачу, щоб той мав можливість поспілкуватися з дитиною та провести з нею час. Однак, на наступний день дитина зателефонувала їй та попросила забрати її від батька. Того ж дня вона приїхала до відповідача, де знайшла його у п`яному вигляді, сплячого, при цьому, дитина була налякана та голодна. Після цього випадку син ОСОБА_9 не бажає спілкуватися на одинці з батьком.

Аліменти на утримання дітей не сплачує, хоча мав таку можливість, працюючи в КП «Покуття комунальник», що призвело до виникнення заборованості по аліментах.

01.11.2019р. рішенням Снятинського районного суду було задоволено її позов до відповідача про збільшення розміру аліментів на двох неповнолітніх дітей. Даним рішенням було зазначено, що відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дітей з 2013р. Присуджені аліменти відповідач добровільно не сплачує.

На підтвердження винуватості щодо свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками та не утримання своїх дітей, відносно відповідача державним виконавцем складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 183-1 КУпАП та направлено до Снятинського районного суду.

Станом на 01.10.2020р. загальна заборгованість із сплати аліментів становить 99112,80 грн.

За час проживання у м. Чернівці до 2017р. та навчання старшого сина у Чернівецькій спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 22, відповідач не знайшов часу для того, щоб звернутися до навчального закладу, щоб прийняти участь у навчальних процесах дитини. Завжди навчанням дітей займалася вона, позивачка.

Після переїзду нею до м. Києва, відповідач взагалі забув за існування дітей та жодного разу не зателефонував, не приїхав до дітей, не поцікавився їхнім навчанням та здоров`ям.

Відповідно до довідки учня, ОСОБА_9 за результатами обов`язкового медичного профілактичного огляду хворіє за діагнозом: плосковаліус стопи, а тому потребує додаткового медичного догляду та уваги з боку батьків. Однак, відповідач, знаючи про захворювання дитини легковажно ставиться до неї, не звертає уваги на здоров`я дитини.

07.08.2020р. позивачкою до Служби у справах дітей Снятинської РДА направлено заяву щодо необхідності проведення заходів в інтересах дітей з відповідачем, а саме: запропоновано провести профілактичну бесіду щодо недопущення протиправних дій щодо своїх дітей, необхідності влаштуватися на роботу та забезпечувати своїх дітей необхідним.

Однак, у наданій відповіді на її заяву Служба у справах дітей Снятинської РДА повідомила, що займатися вказаними проблемами не буде.

05.09.2020р. позивачкою повідомлено органи поліції та Службу у справах дітей про те, що відповідач вчиняє домашнє насильство економічного характеру стосовно своїх дітей, на що отримано відповідь, згідно якої Служба у справах дітей посилається на те, що кривдник, тобто відповідач, є повнолітньою особою, і тому у Служби не має повноважень взяття його на облік.

За час подання позову ОСОБА_8 вже виповнилося вісімнадцять років, а тому, щодо нього відсутні підстави позбавлення батьківських прав відповідача.

Відсутність судових рішень за вісім років про усунення перешкод щодо участі у вихованні дітей та визначення способу участі у вихованні, поданих відповідачем до неї, підтверджує той факт, що відповідач не бажав спілкуватися та приймати участь у вихованні дітей.

Відповідач не має хронічних захворювань, крім залежності від алкоголю, та має можливість утримувати себе та своїх дітей, а також приділяти увагу їх вихованню, однак свідоме умисне нехтування своїми батьківськими обов`язками порушують права та інтереси дітей.

Просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених у ньому, просили позов задоволити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили. Відповідач пояснив, що неодноразово телефонував старшому сину ОСОБА_9 , однак той ігнорував його та рідко відповідав на його дзвінки. Представник відповідача пояснив, що кошти на утримання дітей надавались відповідачем неодноразово, в тому числі, після розірвання шлюбу- в 2017р. в сумі 1500 доларів США, які він передавав через сестру позивачки ОСОБА_12 .. Відповідач надавав дозволи на виїзд дітей за кордон та завжди цікавився дітьми, зокрема, за час проживання дітей у м. Чернівці приїжджав до них, спілкувався з ними, брав участь у навчанні дітей та кошти надавав неофіційно готівкою. Однак, у відповідача існують неприязні стосунки із позивачкою. також, відповідач завжди вітав дітей із святами та зазначає, що він їх любить. Заборгованість по сплаті аліментів відповідачем повністю погашена.

Представник органу опіки та піклування Снятинської РДА та представник органу опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилися, що не є перешкодою для розгляду справи у їхній відсутності. Подали до суду висновки щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

З`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.164 Сімейного кодексу України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у п. 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Із показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка являється рідною сестрою позивачки, вбачається, що за час спільного проживання у шлюбі позивачка матеріально забезпечувала сім`ю, відповідач же не приймав участі у вихованні дітей. Востаннє бачила відповідача ще в 2017р.. Син ОСОБА_9 разом із матір`ю проживав з 2013р. по 2016р. в м. Чернівці, а з 2016р. - у м. Києві, то за цей час дитина не бачилася з батьком - відповідачем. Син не вважає відповідача своїм батьком. Відповідач байдуже ставився до дітей. За час проживання дітей в м. Чернівці, відпоавідач зловживав алкогольними напоями, подарунків дітям не передава, не вітав із святами. Телефонував рідко, тільки сину ОСОБА_9 . Зазначила, що після розірвання відносин в листопаді 2013р. відповідач переїхав у м. Снятин і того часу взагалі не спілкувався та не бачився з сином ОСОБА_8 .

Із показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , яка являється рідною сестрою позивачки, вбачається, що після розлучення відповідач припинив спілкування із дітьми. Основною причиною розлучення було те, що відповідач зловживав алкогольними напоями. Син ОСОБА_8 батька не пам`ятає, і діти після розлучення батьків не бачились з батьком. Кошти на утримання дітей та подарунки відповідач не передавав. Після переїзду позивачки до м. Київ відповідач не досить часто спілкувався із старшим сином ОСОБА_9 , а з сином ОСОБА_8 не спілкувався.

Із показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 - матері позивачки слідує, що з часу переїзду позивачки в 2014р. до м. Чернівці, а в 2017р. - в м. Київ відповідач не спілкувався з дітьми. За час проживання дітей в м. Чернівці, ними опікувався дідусь. Відповідач, перебуваючи в м. Чернівці, змінив декілька місць роботи, та про дітей не піклувався. Син ОСОБА_8 батька не знає.

Із показів допитаного в судовому засіданні ОСОБА_8 - сина позивачки та відповідача, вбачається, що його батько- відповідач батьківських обов`язків не виконує, не цікавиться життям сина ОСОБА_8 . За час проживання з батьком - відповідачем в м. Чернівці, він не піклувався про них, не грався з ними. Після їхнього переїзду разом з матір`ю в м. Київ, відповідач спілкувався з ним по телефону та в месенжері, однак він ігнорував намагання батька поспілкуватися. Батько цікавився його навчанням. Мати ж не перешкоджала батькові виконувати його батьківські обов`язки. Брат ОСОБА_8 батька не пам`ятає, однак батько іноді цікавився навчанням сина ОСОБА_8 у нього. Вітав з Днем народження тільки його, брата ОСОБА_8 - не вітав. Пам`ятає тільки дві передачі коштів від батька за продаж спільного майна.

Із показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , яка являється матір`ю відповідача, вбачається, що коли позивачка з відповідачем проживали разом, то в них все було добре, відповідач цікавився дітьми. Після розлучення сторін вона особисто спілкувалася з онуками. Відповідач до дітей добре відносився. Він постійно телефонував до дітей, та позивачка ігнорувала його дії. Відповідач чекав на дітей в м.Чернівці, щоб поспілкуватись з ними. В телефонному режимі цікавився у позивачки про сина ОСОБА_8 . Вітали з сином дітей з днем народження по телефону, подарунки не дарували. Син ОСОБА_9 передавав позивачці кошти в сумі 1500 доларів США, в якості погашення заборгованості по аліментах. Зазначила, що вона та син бажають спілкуватися із дітьми.

Встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 змінив прізвище на « ІНФОРМАЦІЯ_4 »), який є повнолітнім, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.06.2015р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, вирішено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі 1200 грн. щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Снятинського районного суду від 01.11.2019р. збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.06.2015р., із розміру 1200 грн. щомісячно на двох дітей до розміру 1200 грн. щомісячно на кожну дитину.

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів Снятинського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) сума заборгованості по сплаті відповідачем ОСОБА_3 аліментів станом на 01.10.2020р. становить 99 112, 00 грн.

Відповідно до квитанцій АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 28.01.2021р., 01.02.2021р., 04.02.2021р., 05.02.2021р., 09.02.2021р., 10.02.2021р., ОСОБА_3 , з метою погашення заборгованості по сплаті аліментів, внесено грошові платежі на картковий рахунок позивачки ОСОБА_1 в розмірах: 10 000,00 грн., 10 000,00 грн., 20 000, 00 грн., 20 000, 00 грн., 20 000,00 грн. та 17 131,00 грн..

Відповідно до інформації КНП міської поліклініки № 3 Чернівецької міської ради від 25.09.2020р. ОСОБА_3 до 2017р. проживав у АДРЕСА_1 , з вересня 2017р. проживає в м. Київ з матір`ю ОСОБА_1 .. Відповідач ОСОБА_3 жодного разу з дітьми в медичний заклад не звертався.

Згідно інформації Спеціалізованої школи № 80 Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 23.09.2020р. батько ОСОБА_3 не відвідував спеціалізовану школу із зацікавленістю щодо виховного, навчального процесу та успіхів ОСОБА_9 , 2011 р.нар. та ОСОБА_8 , 2002р.нар., не звертався до членів педагогічного колективу щодо інформації про життя та здоров`я ОСОБА_9 та ОСОБА_21 .

Відповідно до характеристики учня 4-А класу ОСОБА_9 , наданої Спеціалізованою школою № 80 Печерського району м. Києва, ОСОБА_8 характеризується з позитивної сторони, як відповідальний, врівноважений, працелюбний, цілеспрямований, ввічливий та бере активну участь у громадському житті класу. Зокрема, мати цікавиться навчанням дитини та її шкільним життям, відповідально ставить до її виховання в сім`ї.

Із відповіді Служби у справах дітей Снятинської РДА від 21.08.2020р. на запит адвоката Нетребенка О.В. стосовно надання правової допомоги ОСОБА_1 , вбачається, що служба у справах дітей не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, зокрема такі, як перевірка дорослих повнолітніх осіб на їх захворювання алкоголізмом чи наркоманією. Підстав для проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_3 немає.

Згідно відповіді служби у справах дітей Снятинської РДА від 15.09.2020р. з приводу розгляду заяви щодо вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 за ст. 173-2 КУпАП, служба у справах дітей бере на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Оскільки ОСОБА_9 є повнолітньою особою, взяття його на облік як кривдника не належить до повноважень служби у справах дітей.

Згідно постанови Снятинського районного суду від 29.10.2020р. ОСОБА_3 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 ч.1 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Снятинської РДА від 22.12.2020р. ОСОБА_3 повідомив, що категорично заперечує стосовно позбавлення його батьківських прав, бажає спілкуватися з дітьми, однак позивачка забороняє спілкуватися з ними засобами телефонного зв`язку. Також, відповідач зазначив, що на даний час працює у ТОВ «Техметал» м. Івано-Франківськ, заборгованість по аліментах виникла у зв`язку з тим, що не був працевлаштований. Із вересня 2020р. почав сплачувати аліменти та зобов`язався погасити заборгованість. А тому, орган опіки та піклування вважає за не доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітнього сина ОСОБА_9 , 2011 р.нар..

Згідно висновку органу опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.05.2021р. підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такого, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню, догляду та утриманню своєї дитини- немає.

Згідно характеристики, наданої 24.05.2021р. ФОП ОСОБА_22 , ОСОБА_3 , який працює на посаді продавця, у професійному плані відрізняється стійкістю до стресових і нестандартних ситуацій, зарекомендував себе як хороший і відповідальний співробітник. Відносини з колегами підтримує позитивні і доброзичливі, охоче бере участь у громадській діяльності, допомагає колегам. Моральні якості відповідача можна назвати високими, ОСОБА_23 не має шкідливих звичок та не створює конфліктів між співробітниками.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 Сімейного кодексу). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення зазначених вимог позивачкою не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Також позивачкою не доведено, в чому будуть полягати позитивні зміни в житті дитини в разі застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Проаналізувавши всі надані докази по справі у їх сукупності, виходячи із конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_9 не буде відповідати меті такого заходу: захисту інтересів дитини та стимулювання батьком щодо належного виконання своїх обов`язків. Відповіднідокази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачем відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні, заборгованість по сплаті аліментів відповідачем повністю погашена, відповідач бажає та має намір брати участь у вихованні дитини. Крім того, відповідач бажає вживати заходів щодо спілкування із сином та належного його виховання, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, враховуючи інтереси дитини, вважає за необхідне не позбавляти відповідача батьківських прав та відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на службу у справах дітей контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

На підставі викладеного, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст.150, 164 СК України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»,керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_18 , треті особи- орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав- відмовити.

Попередити ОСОБА_18 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покласти на орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: І.Р.Сегін