Ухвала суду № 98101301, 05.07.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5202/21

Провадження № 2/185/2720/21

У Х В А Л А

05 липня 2021 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Головін В.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на в`їзд/виїзд неповнолітньої дитини на/з тимчасово окуповану територію України та за кордон без згоди батька до досягнення дитиною повноліття –

В С Т А Н О В И В :

30 червня 2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на в`їзд/виїзд неповнолітньої дитини на/з тимчасово окуповану територію України та за кордон без згоди батька до досягнення дитиною повноліття.

Вказана позовна заява була передана судді Головіну В.О. канцелярією суду 01 липня 2021 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що її слід залишити без руху з огляду на наступні підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Позовна заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме позовна заява повинна містити: 2) місце проживання (для фізичних осіб)- зазначена не повна адреса позивача; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Вивченням матеріалів позовної заяви встановлено, що предмет спору носить загальний характер, а позовна заява не містить чіткого визначення країни, до якої має намір виїхати позивач з дитиною, що є порушенням діючого законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі і порушенням Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами і доповненнями.

Позовні вимоги підлягають уточненню, оскільки позивачкою не зазначено початкова та кінцева дата виїзду дитини за кордон та в`їзду на територію України, не зазначено до якого саме населеного пункту необхідно вивезти дитину, яка має бути підтверджена відповідними доказами.

Відповідно до цілей Гаазької конвенції, суть якої полягає у тому, що один із батьків не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини або переміщення дитини на необмежений час у інше місце, зокрема, вивозити її в іншу державу або не повертати дитину до держави її постійного місця проживання.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред`явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, зазначити, які права, свободи чи інтереси були порушені, оспорюються або не визнаються відповідачем, в чому спірність правовідносин, що виникли між сторонами, вказати державу прямування, терміни перебування і цій державі, на який бажає виїхати з дитиною без супроводу батька, якими доказами підтверджуються ці обставини, надати докази зазначених обставин.

В своїй позовній заяві позивач не посилається на докази, які б свідчили про те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не сплачує аліменти, що вона зверталась до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, а відповідач відмовив у наданні такої згоди, що відповідач порушив її право, яке вона просить поновити.

Крім того, позивачем не зазначені та не надані докази того, що підтверджують інші обставини, а саме докази того що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , про стан здоров`я дитини.

За вимогами Сімейного Кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства» питання про тимчасовий виїзд закордон неповнолітньої дитини належить до категорії спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, а тому при розгляді цих справ є обов`язковою участь органу опіки та піклування, який на підставі ч. 5 ст. 19 СК України має надавати суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних від батьків дитини, з приводу обґрунтування як доцільності виїзду, так і заперечень другого з батьків.

Однак позивачка не зазначає у позовній заяві чи зверталась вона до органу опіки та піклування з питанням про надання дозволу на виїзд дитини за межі України. Зокрема у матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи від органу опіки та піклування (висновок, рекомендації) про надання згоди на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини чи про відмову у цьому.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи.

Разом з тим, як вбачається із змісту позовної заяви, позивачкою не залучено до участі в справі в якості третьої особи із зазначення її процесуального статусу відповідно до положень ст. ст. 52, 53 ЦПК України, відповідний орган, що здійснює захист прав та інтересів неповнолітніх дітей, оскільки спірні правовідносини безпосередньо пов`язані з вирішенням прав малолітньої дитини та рішення суду може вплинути на права та обов`язки зазначених осіб.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому вона посилаючись на форс-мажорні обставини в країні, закриттям кордонів, відсутністю сполучення між окупованою територією та Україною, наявність малолітньої дитини, просить звільнити її від сплати судового збору.

Згідно з частинами 1, 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у поряду, визначеному законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI зі змінами, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан чи інші обставини перешкоджають сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З огляду на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо неможливості вчасно у передбачені законом строки сплатити судовий збір за подання позовної заяви, то відсутні підстави для відстрочення та звільнення від сплати судового збору при подачі позовної заяви та на підставі ст. 136 ЦПК України в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Зазначеного позовна заява не містить.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908 грн. 00 коп.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у сумі 908 грн.00 коп., або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Резвізити для сплати судового збору:

отримувач: ГУК у Дн-кій обл/м.Пав-д/22030101

код отримувача: 37988155

банк: Казначейство України (ел.адм.подат.)

рахунок: UA138999980313151206000004583

код платежу: 22030101 судовий збір (Державна судова адміністрація України,050).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України підлягає залишенню буз руху з наданням строку для усунення недоліків.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви (її копій) (ч.1 ст. 177 ЦПК України), із вказаням обставин на які суд вказує у цій ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 185, 260 ЦПК України,суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на в`їзд/виїзд неповнолітньої дитини на/з тимчасово окуповану територію України та за кордон без згоди батька до досягнення дитиною повноліття - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали суду в установлений строк позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Cуддя: В. О. Головін