Ухвала суду № 98100909, 06.07.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2707/21

(1-кп/199/425/21)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий суддя - Воробйов В.Л.

секретар - Романькова О.А.

прокурор - Федик О.Р.

обвинувачені - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисники - Уманець Д.Ю., Можейко Є.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12021040630000069 відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного з них, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 та ч.3 ст. 311 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Федик О.Р. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи тяжкість злочинів, є підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду та вчинити інший злочин, перешкоджати іншим шляхом судовому розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений та захисник Можєйко Є.Ф. заперечували проти заявленого прокурором клопотання, та звернулись до суду з власним клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, а якщо суд задовольнить клопотання прокурора – встановити для обвинуваченого ОСОБА_2 розмір застави аналогічний розміру застави, визначений для обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме 91800 гривень, проти чого прокурор заперечував, не заперечували обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Уманець Д.Ю.

Вирішуючи заявлені клопотання суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.

При цьому, Європейський суд з прав людини (далі стисло ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

Враховуючи те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.307 та ч.3 ст.311 КК України, тобто у злочинах, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів в особливо великому розмірі, за що законом у разі визнання винуватості обвинуваченого та із застосуванням вимоги ст.70 КК України, може бути призначене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, на думку суду ця обставина може спонукати обвинуваченого до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).

На теперішній час, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , суд враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, який визнається винятковою підставою для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, тому може переховуватися від суду.

При цьому суд враховує рішення ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, який зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Також, судом враховується, що легітимна мета зазначеного законодавчого регулювання пояснюється необхідністю виконання завдань кримінального провадження, до яких можна віднести захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду та вирішення справи у розумні строки.

Таким чином, законодавець вимагає додержання необхідного балансу між охороною прав, свобод та законних інтересів усіх учасників кримінального процесу і захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому, і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Суд погоджується із посиланням захисника на наявність позитивних даних, які характеризують особу ОСОБА_2 , зокрема наявність у нього трьох малолітніх дітей, праця шахтарем та наявність житла у м. Кривий Ріг, в той же час, суд вважає, що ці фактори не є достатніми для обвинуваченого щодо безумовного виконання обов`язків, перебуваючи на волі.

Обвинувачений ОСОБА_2 не має постійного житла у місті Дніпрі, що може нівелювати взагалі запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою розташування у місті Кривій Ріг та виявитися недієвим.

Також, суд зазначає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинуваченням та наявної обґрунтованої підозри у можливому скоєнні умисного кримінальних правопорушень, на даний час не виходить за межі розумного строку.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу тримання під вартою не відпали, а тому клопотання прокурора обґрунтоване, підлягає задоволенню, навпаки, клопотання сторони захисту відносно зміни запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає.

Що стосується клопотання сторони захисту щодо зменшення суми застави як альтернативного запобіжного заходу для ОСОБА_2 , суд вважає, що таке клопотання сторони захисту має бути задоволено, встановивши суму застави 91800 гривень, враховуючи, однаковий обсяг обвинувачення пред`явленого як ОСОБА_2 так ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є заздалегідь непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави. Таким чином, саме розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об`єктивні й суб`єктивні критерії. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при обранні застави необхідно враховувати не лише розмір шкоди, а й інші обставини, в тому числі можливість особи внести заставу, її особисту ситуацію. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 331 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Федика О.Р. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 ,задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який обвинувачується у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 та ч.3 ст.311 КК України, строк тримання під вартою до 03 вересня 2021 року включно.

Клопотання сторони захисту задовольнити

Зменшити обвинуваченому ОСОБА_2 як альтернативний запобіжний захід – заставу, визначену ухвалою слідчого судді від 23.03.2021 року, встановивши заставу у розмірі 91800 гривень.

Сума застави може бути внесена обвинуваченим ОСОБА_2 або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на визначений депозитний рахунок протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатись з Дніпропетровської області без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_1 та свідками у цьому кримінальному провадженні;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відмовити стороні захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити для виконання - начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Воробйов В.Л.