Ухвала суду № 98100298, 02.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8218/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та розподіл земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділу натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та розподіл земельної ділянки.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 3,5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

Так, відповідно до п.2, 9 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається:у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При зверненні до суду із даним позовом позивачем не визначено ціни позову, натомість вказано, що спір не містить вимог майнового характеру. До позовної заяви додано дві квитанції про сплату судового збору в сумі по 908,00грн. кожна.

Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить суд: виділити йому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РН ОКПП НОМЕР_1 в натурі належні на праві власності 48/100 частки житлового будинку що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в складі житлового будинку літ А, загальною площею 115,30 м.кв., житловою площею 51,70 м.кв. що складається з трьох житлових кімнат, гараж літ Г, котельня літ Д.; здійснити розподіл земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно Висновку судового земельно-технічного експертного дослідження від 11.09.2020 року № Д0039/2020, виконаного судовим експертом ОСОБА_5 між співвласниками, а саме власником 48/100 частки домоволодіння ОСОБА_1 та співвласниками інших 52/100 частки домоволодіння ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 без влаштування земель, що перебували б у спільному користуванні, що відображено на Рис. 2. Стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності це закріплена за власником можливість у межах, що допускають законом, володіти, користуватися й розпоряджатися майном за своїм розсудом й у своєму інтересі. Стаття 319 ЦК України встановлює загальні правила та межі здійснення права власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права.

Відповідно до ст. ст.364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України. За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Спільна часткова власність це власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (ст. 356 ЦК України). Спільною частковою власністю має вважатися власність двох чи більше співвласників, частка кожного з яких у праві власності є завідомо визначеною в конкретній величині. Отже, праву спільної часткової власності притаманні такі риси як множинність її суб`єктів (співвласників) та єдність її об`єкта.

Відповідно до п. п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» при вирішенні прав про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру).

Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Для поділу будинку (будинковолодіння) в позові повинна бути обґрунтована технічна можливість виділити частку.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток управі власності.

Частиною 3 ст. 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Отже наслідки поділу та виділу спільного майна, а саме припинення права спільної власності, є однаковими.

Таким чином, з зазначеного випливає те, що виділ майна є позовною вимогою майнового характеру.

В порушення п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначена ціна позову, з врахуванням вимог ст.176 ЦПК України.

З наведеного встановлено, що позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру, тоді як судовий збір сплачено за дві вимоги не майнового характеру.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 177 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Слід зазначити, що з матеріалів справи не можливо встановити актуальну вартість спірних обкатів нерухомого майна, таму суддя вважає за необхідне визначити суму судового збору відповідно до ч.2 ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою – підприємцем сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на вказане, у зв`язку із тим, що позивачем не визначено ціну позову, встановити на даний час вартість спірних об`єктів нерухомості на даний час встановити не надається можливим, вважаю за можливе встановити розмір судового збору з урахуванням позовних вимог у розмірі – 4540 грн. (2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

З урахуванням того, що позивачем згідно наданих до позовної заяви квитанцій уже сплачено судовий збір в сумі 1816 грн. (908*2), то позивачу слід доплатити судовий збір в сумі 2724 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA308999980313141206000007493; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Окрім того слід вказати на те, що позивач при зверненні до суду із даним позовом не надає до суду актуальної інформації щодо права власності на будинок та земельну ділянку.

При цьому до позовної заяви додано Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, який датований 12.08.2020 на підтвердження належності йому 48/100 будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, який датований 01.09.2020, про те, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватній спільній частковій власності ОСОБА_3 -1/2 частка, ОСОБА_4 -1/4 та ОСОБА_7 -1/4 частки.

Інших відомостей про право власності, станом на день звернення до суду із даним позовом не додано, так само як і відсутня інформація про право власності на земельну ділянку взагалі.

Статтею 358ЦК передбачено підстави та умови здійснення права спільної часткової власності співвласниками та презюмується, що таке здійснення відбувається за їхньою згодою. Відповідно до частини 3 цієї статті кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Таким чином, співвласник вправі вимагати виділу належної йому частки у праві спільної власності з наступною трансформацією в особисту приватну власність.

Також в позовній заяві, що стосується вище вказаних позовних вимог (з врахування особливостей предмету та підстав позову) не зазначені докази, які б підтверджували відповідні обставини (документи про належність і правовий статус земельної ділянки, що знаходяться під об`єктом нерухомості, зведений кадастровий план, кадастровий акт та план – схема відповідної земельної ділянки, а також, позивачем ставиться питання про встановлення порядку користування земельною ділянкою і при цьому, також ставиться питання про виділ в натурі частки зі спільного майна, однак до позовної заяви не додані докази на підтвердження між співвласниками спору щодо користування присадибною земельною ділянкою і в тексті позову немає посилань на відповідні обставини).

В порушення приписів пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позивачем не зазначені докази, які підтверджують, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності саме сторонам, а не іншим особам.

Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, частинами першою - третьою статті 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

Перелічені недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про подальший розгляд справи та винесення законного та обґрунтованого рішення.

Оскільки від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Отже, перелічене вище дає суду підстави зробити однозначний висновок, що позовна заява надійшла до суду без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст. 175 ЦПК України.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Також, слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1.ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділу натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та розподіл земельної ділянки - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош