Рішення № 98097827, 23.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18785/20

Провадження № 2/522/5141/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої - судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання - Бойко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просить: скасувати свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 05 грудня 2011 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради; повернути вказаному нежитловому приміщенню статус житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що ОСОБА_2 , придбавши 01.09.2011 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Алексєєвою О.В. реєстр. № 1747, у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 , перебудувала зазначену квартиру у нежитлове приміщення та 05.12.2011 року отримала на своє ім`я у виконавчому комітеті Одеської міської ради свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 41,1 кв.м.

Проте, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.12.2016 року було визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 01.09.2011 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В. реєстр. № 1747, недійснім в частині, що стосується покупця та визнано ОСОБА_1 покупцем за вказаним договором. Цим же рішенням суду, через незалучення виконавчого комітету Одеської міської ради до участі в справі, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо скасування оспорюваного свідоцтва та визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Наразі, позивач посилається на те, що він як фактичний власник даної квартири не мав наміру переобладнувати її в нежитлове приміщення, а тому змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.10.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 12.11.2020 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 19.01.2021 року.

24.12.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача виконавчого комітету Одеської міської ради позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задовольнити, посилаючись на те, що позивач відразу мав намір переобладнати квартиру у нежитлове приміщення, а тому його позовні вимоги не обгрунтовані, а видане виконавчим комітетом ОМР свідоцтво про право власності є законним.

19.01.2021 року у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 , підготовче засідання відкладене на 23.03.2021 року.

01.03.2021 року до суду від ОСОБА_2 надійшла заява, якою відповідач визнала позовні вимоги повністю, не за перечувала проти задоволення позову.

23.03.2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.05.2021 року.

20.05.2021 року у судовому засідання оголошено перерву до 23.06.2021 року.

23.06.2021 року у судове засідання учасники справи не з`явилися, про час, дату і місце судового засідання повідомлені належним чином. Раніше представник позивача та відповідач ОСОБА_2 заявляли про проведення судового засідання за їх відсутності. Представник позивача позов підтримала, просила задовольнити.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.09.2011 року за договором купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1749, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_2 .

05.12.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення серії НОМЕР_2 на об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,1 кв.м. У даному Свідоцтві зазначено, що воно видане на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 18.11.2011 року № ОД 14211081060.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.12.2016 року по справі № 522/20986/15-ц було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 01.09.2011 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В. недійснім в частині, що стосується покупця. Визнано покупцем за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 01.09.2011 року - ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути , зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Верховний Суду в своїй постанові від 24 січня 2020 року № 910/10987/18, зазначив, що пункт 1 ч. 1 ст. 27 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відтак, на переконання суду, укладення 01.09.2011 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , покупцем за яким визнано рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.12.2016 року - ОСОБА_1 , свідчить про набуття останнім права власності на вказану квартиру.

За змістом ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Саме власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що прийняття рішення про зміну статусу вказаної квартири та її переобладнання в нежитлове приміщення з отриманням відповідних засвідчувальних документів, в тому числі і свідоцтва про право власності, є виключним правом власника даної квартири, яким є ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_2 щодо зміни статусу зазначеної квартири та переобладнання цієї квартири в нежитлове приміщення є порушенням права власності ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення ст.393 ЦК України передбачають, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що свідоцтво про право власності на майно серії НОМЕР_2 видане виконавчим комітетом Одеської міської ради підлягає скасування, так як власник в особі покупця ОСОБА_1 не виявляв бажання на його отримання та надання квартирі статусу нежитлового приміщення, сам об`єкт нерухомості має бути повернутий в статус квартири, на яку має бути визнано право власності ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності - задовольнити повністю.

Скасувати свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 05 грудня 2011 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Повернути нежитловому приміщенню розташованому за адресою: АДРЕСА_1 статус житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 01.07.2021 року.

Суддя В.Я.Бондар