Рішення № 98096839, 25.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2021 Справа №607/16805/20

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Скали В. І.,

представника позивачки, адвоката Бочана І. П.,

представника відповідачки, адвоката Захарчука А. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН ТЕР», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Легінь Оксана Михайлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН ТЕР» (далі - ТОВ «ТАЛАН ТЕР»), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Легінь О. М. про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 31 травня 2017 року нею було отримано в дарунок від її матері ОСОБА_2 магазин по АДРЕСА_1 загальною площею 1515,8 кв.м., а також три земельні ділянки під ним з кадастровими номерами 6110100000:12:012:0023, 6110100000:12:012:0024 і 6110100000:12:012:0028. Після нотаріального посвідчення вказаних договорів дарування, 31 травня 2017 року приватний нотаріус Тернопільського MHO Ломакіна Л. В., діючи як державний реєстратор речових прав на нерухоме майно, внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про реєстрацію за позивачкою права власності на подаровані мені вище згадані об`єкти нерухомого майна. 05 вересня 2017 року позивачка з метою отримання доходу від свого нерухомого майна, надіслала на адресу свого брата ОСОБА_3 , який на той час користувався приміщенням магазину, вимогу, в якій останньому було запропоновано або укласти з позивачкою договір оренди вказаного магазину, або ж звільнити його від своїх речей. ОСОБА_1 вважає, що після цього ОСОБА_3 здійснював на відповідачку ОСОБА_2 морально-психологічний тиск, докоряючи тим, що вона подарувала магазин позивачці, а не йому. Окрім того, ОСОБА_3 почав вимагати у ОСОБА_1 передати йому права власності на подаровані магазин загальною площею 1515,8 кв.м. і земельні ділянки по АДРЕСА_1 . Як стверджує позивачка, під тиском ОСОБА_3 їх мати ОСОБА_2 підписала складені «заднім числом» документи з метою злочинного заволодіння подарованим позивачці нерухомим майном, а саме: договір оренди нерухомого майна №12/04/17 від 12 квітня 2017 року, згідно якого ОСОБА_2 передала магазин в оренду ОСОБА_3 за збиткову плату - 7000 грн на місяць, та Додаток №1 до нього, яким є акт приймання-передачі в оренду магазину 12 квітня 2017 року; декілька розписок за травень-серпень 2017 року та договір №1/15 від 10 січня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язався здійснити реконструкцію належного на праві приватної власності магазину по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 після цього мала би передати даний магазин йому у власність. Позивачка ставить під сумнів справжність зазначених документів, оскільки у справі № 607/12803/17 ОСОБА_3 стверджував, що він виконав свої зобов`язання за договором №1/15 від 10 січня 2015 року, внаслідок чого набув право власності на магазин по АДРЕСА_1 , а відтак укладення договору оренди даного приміщення 12 квітня 2017 року є нелогічним. Окрім цього, у відповіді на вимогу від 10 вересня 2017 року ОСОБА_3 визнав позивачку новим власником магазину по АДРЕСА_1 , а відтак - і новим Орендодавцем магазину за договором оренди.

15 вересня 2017 року зареєстроване кримінальне провадження № 12017210010003054 за повідомленням ОСОБА_2 про шахрайське заволодіння зі сторони ОСОБА_4 , та позивачки нерухомим майном заявниці, в тому числі магазином із земельними ділянками під ним, які позивачка отримала в дарунок за договорами дарування від 31 травня 2017 року. Законність відкриття вказаного кримінального провадження та процесуальних дій у ньому позивачка ставить під сумнів, покликаючись на неправильність зазначення прізвища слідчого, підробку протоколу допиту потерпілої ОСОБА_2 . У рамках даного кримінального провадження ОСОБА_2 подала позовну заяву в порядку статей 61, 63 КПК України у кримінальному провадженні від 16 вересня 2017 року, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 1 000 000 грн моральної шкоди за шахрайське заволодіння її нерухомим майном. Окрім цього, у вказаному кримінальному провадженні було накладено арешт на магазин площею 1515,8 кв.м. і земельні ділянки під ним. 17 листопада 2017 року постановою слідчого Поляк O. A. кримінальне провадження 12017210010003054 від 15 вересня 2017 року було закрите, а постановою прокурора Хоми Р. Б. скасовано арешт майна, однак державний реєстратор ОСОБА_10 відмовилась задовольнити подану після цього в 2017 року заяву позивачки про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про скасування арешту нерухомого майна позивачка.

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 , який є братом позивачки, подав позов до ОСОБА_2 про визнання недійсними укладених між позивачкою та ОСОБА_2 договорів дарування від 31 травня 2017 року, визнання за ним права власності на дану нерухомість, зазначивши позивачку третьою особою без самостійних вимог на предмет спору. Після подання позивачкою заяви її було залучено до участі у справі № 607/12803/17 в процесуальному статусі відповідача.

Після цього ОСОБА_2 , від імені якої діяв адвокат Василишин К. В., подано позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ «Дорога родина», приватний нотаріус Мастенко Н. П., приватний нотаріус Ломакіна Л. В., приватний нотаріус Кравець Т. В. про визнання недійсними восьми договорів дарування нерухомого майна, визнання недійсними реєстрацій даних договорів, провадження у справі № 607/15555/17 відкрито ухвалою від 12 грудня 2017 року. 14 вересня 2018 року у вказаній справі прийнято рішення, яким позов задоволено частково, визнано недійсними нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л. В. договори дарування від 31 травня 2017 року, відповідно до яких позивачка отримала безоплатно у власність від ОСОБА_2 магазин по АДРЕСА_1 площею 1515,8 кв.м. та три земельні ділянки під ним з кадастровими номерами 6110100000:12:012:0023, 6110100000:12:012:0024 і 6110100000:12:012:0028.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2019 року у справі № 607/15555/17 вищезгадане рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування від 31 травня 2017 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2019 року у справі № 607/15555/17 вирішено клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії судових рішень задовольнити. Дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2019 року зупинено до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Окрім цього, постановою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 607/15555/17 частково задоволено касаційні скарги, скасовано постанову Тернопільського апеляційного суду у даній справі від 18 січня 2019 року, справу направлено на новий апеляційний розгляд. Під час нового апеляційного перегляду справи № 607/15555/17 ОСОБА_2 подала заяву про відмову від свого позову, розглянувши яку, Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2019 року закрив провадження у справі № 607/15555/17, скасував рішення, ухвалене Тернопільським міськрайонним судом 14 вересня 2018 року та задовольнив заяву ОСОБА_1 про поворот виконання даного рішення. На виконання ухвали Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року справі №607/15555/17 03 вересня 2019 року державний реєстратор Тернопільської міської ради Рудик Ю. М. прийняла чотири рішення, на підставі яких внесла інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що саме позивачка є власником магазину по АДРЕСА_1 загальною площею 1515.8 кв.м., а також земельних ділянок під ним з кадастровими номерами 6110100000:12:012:0028, 6110100000:12:012:0024 і 6110100000:12:012:0023. Постановою Верховного Суду у складі Цивільного касаційного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 607/15555/17 ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, в частині виконання повороту рішення, скасовано, та позивачці відмовлено у задоволенні заяви про поворот виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 вересня 2018 року, із наведенням касаційним судом у даній постанові наступних обставин та висновків: «Верховний Суд звертає увагу, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року у цивільній справі № 607/15555/17, яке було визнано нечинним ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, за змістом предмету судового спору та обраним способом захисту не передбачало можливості примусового його виконання. Разом із тим, у відповідності до положень пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказане рішення суду було підставою державної реєстрації права власності на нерухоме майно з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, приймаючи до уваги подальше відчуження ОСОБА 1 на користь TOB «Талан Тер» (яке не є учасником цієї справи) спірного нерухомого майна на підставі правочинів, які не були предметом судового розгляду у цій справі, застосування повороту виконання рішення суду в цій справі не може бути ефективним способом захисту майнових прав особи, порушених внаслідок ухвалення рішення суду. Наявність таких правочинів виключає повернення сторін в попереднє становище через скасування (визнання нечинним судового рішення, яке стало правовою підставою для державної реєстрації майнового права, шляхом повороту виконання. При цьому важливим є процесуальний обов`язок суду додержуватися інтересів осіб - набувачів відповідних майнових прав, які не були учасниками справи». Після набрання законної сили рішенням Тернопільського міськрайонного суду у даній справі від 14 вересня 2018 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на магазин і земельні ділянки по АДРЕСА_1 , а після зупинення дії вказаного рішення суду ухвалою Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2019 року, 14 лютого 2019 року ОСОБА_2 склала акт про передачу у власність нею одноособово створеному TOB «ТАЛАН ТЕР» спірного майна - магазину та трьох земельних ділянок, з наступною подачею 15 лютого 2019 року заяви про реєстрацію за даним товариством права власності на це майно.

Станом на дату подання позивачкою даного позову, укладені 31 травня 2017 року між ОСОБА_2 та позивачкою нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Тернопільського MHO Ломакіною Л. В., договори дарування магазину площею 1515,8 кв.м., а також земельних ділянок під ним площами 0,03, 0,0317 і 0,0318 га, розташованих по АДРЕСА_1 , не визнані судом недійсними, та є правомірними і такими, що спричиняють передбачені ними правові наслідки. ОСОБА_1 є власником цього майна, а тому належним та ефективним способом захисту своїх майнових прав, які були порушені внаслідок ухвалення рішення суду, яке було визнано нечинним, є звернення з відповідним віндикаційним позовом до суду.

Щодо стягнення моральної шкоди позивачка зазначає, що завдана їй зі сторони ОСОБА_2 моральна шкода, полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо себе та свого чоловіка ОСОБА_5 . Позивачка відчуває душевні страждання також і через те, що постійно вимушена звертатись до суду, щоб захистити та відновити свої порушені права власника нерухомого майна. Вона повинна докладати величезних зусиль (сплачувати великі суми судових зборів, вільний від роботи час витрачати на складання різного роду процесуальних документів, заяв тощо) для відновлення свого становища, яке існувало до порушення її прав зі сторони ОСОБА_2 . У позивачки появилась невпевненість у завтрашньому дні, хронічні головні болі, оскільки такі дії відповідачки тривають вже три роки поспіль та супроводжуються щоразу новими «деталями» негативної поведінки ОСОБА_1 .

Відтак, позивачка просить витребувати у ТОВ «ТАЛАН ТЕР» об`єкти нерухомого майна: магазин за адресою АДРЕСА_1 , площею 1515,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1159416061101; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, площею 0,0317 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545471661101; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 61101000:12:012:0024, площею 0,0318 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545444361101; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, площею 0,0300 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 106959461101; стягнути з ОСОБА_2 100 000 грн моральної шкоди, сплачений судовий збір.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ТАЛАН ТЕР», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Легінь О. М. про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою судді від 07 жовтня 2020 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 та накладено арешт на об`єкти нерухомості, а саме магазин за адресою АДРЕСА_1 , площею 1515,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1159416061101; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, площею 0,0317 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545471661101; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, площею 0,0318 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545444361101; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, площею 0,0300 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 106959461101; заборонено ТОВ «ТАЛАН ТЕР» вчиняти буд-які дії з нерухомим майном, а саме: магазином за адресою АДРЕСА_1 , площею 1515,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1159416061101; земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, площею 0,0317 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545471661101; земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, площею 0,0318 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545444361101; земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, площею 0,0300 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 106959461101.

30 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що її право власності на спірне майно було відновлено 06 лютого 2019 року, що підтверджується відповідним реєстровим записом, відтак відповідачка вважає, що 14 лютого 2019 року вона, передаючи спірне майно ТОВ «ТАЛАН ТЕР» на підставі акту приймання-передачі, діяла добросовісно як власник даного майна, а не виконувала рішення суду, оскільки не знала про ухвалу Верховного Суду від 07 лютого 2019 року. 25 березня 2019 року державний реєстратор Легінь О. М. на виконання акту приймання-передачі від 14 лютого 2019 року вчинила реєстраційну дію, зареєструвавши передане майно за ТОВ «ТАЛАН ТЕР». Просила завершити підготовче засідання та проводити розгляд справи по суті без її участі.

30 жовтня 2020 року директором ТОВ «ТАЛАН ТЕР» подано до суду відзив на позовну заяву. ОСОБА_2 , як керівник товариства покликається на те, що правовою підставою отримання TOB «ТАЛАН ТЕР» спірного майна є його внесення 14 лютого 2019 року ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства. Оскільки незаконність набуття права власності TOB «ТАЛАН ТЕР» не встановлена судом та прямо не випливає із закону, презюмується правомірність власності товариства, а витребування у нього майна на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України є безпідставним. Станом на момент отримання спірного майна TOB «ТАЛАН ТЕР» не знав і не міг знати про те, що ОСОБА_2 не мала права передавати майно до статутного капіталу. Вказана обставина встановлена Касаційним цивільним судом в постанові від 01 червня 2020 року у справі № 607/8664/19: «Доводи заявника щодо обізнаності ОСОБА_2 станом на 15 лютого 2019 року про прийняття Верховним Судом 07 лютого 2019 року ухвали, якою було зупинено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 вересня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2019 року в справі № 607/15555/17, ґрунтуються на припущеннях». Оскільки спірне майно зареєстровано за позивачкою, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, вона вважається його фактичним володільцем, тому не може витребовувати його в спосіб віндикації з володіння інших осіб. Крім цього, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 серпня 2020 року у справі № 607/9960/18 задоволено негаторний позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням: усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням магазину, загальною площею 1515,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 звільнити зазначене приміщення магазину. Враховуючи викладене та керуючись статтею 191 ЦПК України, представник відповідача просив в позові відмовити.

09 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив TOB «ТАЛАН ТЕР» та на відзив ОСОБА_2 . Щодо твердження про те, що ТОВ «ТАЛАН ТЕР» є добросовісним набувачем магазину і земельних ділянок по АДРЕСА_1 , що виключає можливість задоволення позову про витребування від вказаного відповідача спірної нерухомості позивачка зазначила, що магазин та три земельні ділянки під ним по АДРЕСА_1 вибули із її володіння поза волею, внаслідок ухвалення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області рішення від 14 вересня 2018 року у справі № 607/15555/17 про визнання недійсними договорів дарування від 31 травня 2017 року, на підставі яких вона набула право власності на вказане майно. При цьому вказане рішення в подальшому було визнано нечинним ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, оскільки ОСОБА_2 відмовилась від свого позову. Окрім того між позивачкою та ТОВ «ТАЛАН ТЕР» не існує жодних юридичних відносин, зокрема будь-якого правочину щодо магазину і земельних ділянок. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що має право витребовувати своє нерухоме майно від ТОВ «ТАЛАН ТЕР» навіть у тому випадку, якщо б це товариство було добросовісним його набувачем. Однак, позивачка не вважає ТОВ «ТАЛАН ТЕР» добросовісним набувачем майна з огляду на наступне. Виходячи із принципу реєстраційного посвідчення факту володіння нерухомим майном, заволодіння магазином і земельними ділянками під ним по АДРЕСА_1 зі сторони TOB «ТАЛАН ТЕР» відбулося не 14 лютого 2019 року, коли було складено акт приймання-передачі вказаних об`єктів нерухомості від ОСОБА_2 до TOB «ТАЛАН ТЕР», а саме 25 березня 2019 року, коли в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були вчинені відповідні записи про державну реєстрацію права власності. ОСОБА_1 вважає, що станом на 04 березня 2019 року ОСОБА_2 було відомо про наявність ухвали Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2019 року, якою було зупинено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду у справі № 607/15555/17, оскільки в матеріалах справи знаходиться відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 від 04 березня 2019 року, написанню якому передувало отримання ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття касаційного провадження. Щодо доводу відповідачів про володіння позивачкою майном на момент подання позову у даній справі з огляду на наявність записів про реєстрацію за нею права власності на ті об`єкти нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 покликається на те, що у витягах із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права від 03 березня 2019 року про реєстрацію за позивачкою права власності на магазин і земельні ділянки під ним по АДРЕСА_1 вказаною що на виконання рішення Тернопільського апеляційного суду у справі № 607/15555/17 від 27 червня 2019 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано право власності. Однак це рішення Тернопільського апеляційного суду у справі № 607/15555/17 від 27 червня 2019 року скасоване постановою Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року, із вказівкою на те, що позивачка має право витребувати магазин і земельні ділянки під ним від TOB «ТАЛАН ТЕР», подавши відповідний віндикаційний позов. З 16 вересня 2020 року в Державному реєстрі на нерухоме майно наявна недостовірна актуальна інформація про те, що позивачка і надалі є зареєстрованим на підставі скасованого рішення власником магазину по АДРЕСА_1 , та трьох земельних ділянок за цією ж адресою. Окрім того, з 16 вересня 2020 року відомості про реєстрацію за позивачем права власності на вказане нерухоме майно, що містяться у Державному реєстрі прав, перестали відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Отже, в будь-який час TOB «ТАЛАН ТЕР» може подати державному реєстратору заяву про здійснення за ним права власності на магазин і земельні ділянки під ним по АДРЕСА_1 , на підставі постанови Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 607/15555/17. Така ситуація порушує принцип правової визначеності, який є невід`ємною складовою конституційного принципу верховенства права. Щодо доводу про те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2020 року у справі № 607/9960/18 задоволено негаторний позов до ОСОБА_3 і ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні магазином, що виключає можливість задоволення віндикаційного позову до TOB «ТАЛАН ТЕР» у даній справі, оскільки такі вимоги є взаємовиключними покликається на те, що вказане рішення у справі ухвалене ще 14 серпня 2020 року, тобто до прийняття Касаційним цивільним судом постанови у справі № 607/15555/17 про скасування ухвали Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, що мало місце 16 вересня 2020 року. Позов у тій справі було подано до інших осіб - ОСОБА_3 і ОСОБА_6 із обранням того способу захисту свого права, який відповідав виду його порушення. Рішення у тій справі ще не набрало законної сили, оскільки оскаржене відповідачами в апеляційному порядку.

24 листопада 2020 року відповідачкою ОСОБА_2 подано заяву про зупинення провадження у справі, оскільки ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/5148/20 (суддя Позняк В. М.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання правочинів удаваними, визнання права власності, визнання правочинів недійсними. Крім того, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 19 серпня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/18248/19 (суддя Черніцька І. М.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними. Усі вищенаведені цивільні справи, крім іншого, стосуються одного і того ж нежитлового приміщення (магазину) загальною площею 1515,8 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи зазначене, провадження у справі № 607/16805/20 від 07 жовтня 2020 року про витребування майна із чужого незаконного володіння підлягає зупиненню, з огляду на об`єктивну неможливість вирішення такого спору до встановлення остаточного власника нежитлового приміщення (магазину) загальною площею 1515,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на зазначене, відповідачка просила суд зупинити провадження у справі № 607/16805/18 від 07 жовтня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до TOB «TAЛAH ТЕР», ОСОБА_2 , третя особа - Державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Леґінь О.М. щодо витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування морально шкоди до набрання законної сили судовими рішеннями у цивільній справі № 607/18248/19 від 19 серпня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування та цивільній справі №607/5148/20 від 20 березня 2020 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання правочинів удаваними, визнання правочинів недійсними, визнання права власності.

09 грудня 2020 року позивачка ОСОБА_1 подала заперечення проти заяви про зупинення провадження у справі, в якій просила суд відмовити у задоволенні вказаної заяви з огляду на те, що відповідачем не доведено, що зібрані у даній справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, в тому числі і з огляду на обставини, наведені в постанові Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 607/15555/17.

Ухвалою суду від 09 грудня 2020 року постановлено заяву ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі № 607/16805/20 залишити без задоволення у зв`язку з тим, що відповідачка ОСОБА_2 не навела суду переконливих доводів на підтвердження необхідності зупинення провадження у справі, зокрема щодо неможливості розгляду цивільної справи № 607/16805/20 про витребування майна із чужого незаконного володіння до набрання законної сили судовими рішеннями у цивільній справі № 607/18248/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування та цивільній справі № 607/5148/20 та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання правочинів удаваними, визнання правочинів недійсними, визнання права власності.

09 грудня 2020 року протокольною ухвалою суду без видалення суду в нарадчу кімнату закрито підготовче провадження у справі № 607/16805/20 та призначено справу до судового розгляду по суті.

28 грудня 2020 року адвокатом Яворським А. В. було подано до суду заяву про залучення ОСОБА_3 до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. В обґрунтування цієї заяви зазначено, що зверненим до суду позовом ОСОБА_1 просить витребувати у TOB «ТАЛАН ТЕР» магазин за адресою АДРЕСА_1 та три земельні ділянки під ним. Станом на дату звернення даної заяви вказане майно використовується ОСОБА_3 на підставі Договору оренди № 12/04/17 від 12 квітня 2017 року, який є діючим і ніким не оспореним, укладеним між ОСОБА_2 (як попереднім власником спірного майна) та ОСОБА_3 щодо нежитлового приміщення, площею 1515,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, відносини щодо користування вказаним майном регулюються чинним Договором оренди № 12/04/17, логічним є висновок, що метою звернення позову ОСОБА_1 є саме позбавлення ОСОБА_3 права користування зазначеним майном, а також встановлення певних обставин, які будуть використовуватись позивачко в інших справах. Вважає, що результати розгляду справи № 607/18605/20 прямим чином вплинуть на права та законні інтереси ОСОБА_3 , а тому просить залучити його до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

Суд протокольною ухвалою без видалення в нарадчу кімнату відмовив у задоволенні вищевказаної заяви з тих підстав, що вона подана на стадії розгляду справи по суті, а не в підготовчому засіданні, як це передбачено процесуальним законом.

26 березня 2021 року судом зареєстровано пояснення, подані відповідачкою ОСОБА_2 , у яких вона зазначає, що позовну заяву вважає необґрунтованою, а викладені в ній пояснення припущеннями. Покликається на те, що оскільки не отримала ухвалу Верховного Суду від 07 лютого 2019 року, то діяла добросовісно і передавала майно як добросовісний відчужувач, а ТОВ «ТАЛАН ТЕР» в свою чергу діяло, як добросовісний набувач. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що 06 лютого 2019 року державним реєстратором Легінь О. М. було виконано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року у справі № 607/15555/17 та відновлено право власності за ОСОБА_2 , отже доводи позивачки про те, що незаконно 06 лютого 2019 року державним реєстратором виконано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 вересня 2019 року у справі № 607/15555/17 та відновлено право власності за ОСОБА_2 . Також ТОВ «ТАЛАН ТЕР» набуло прав на спірне нерухоме майно (магазин по АДРЕСА_1 ) до того, як рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 вересня 2018 року у справі № 607/15555/17 втратило чинність. Позивачка не надала доказів незаконності набуття права власності ТОВ «ТАЛАН ТЕР», не надала доказів недійсності Акту приймання-передачі від 14 лютого 2019 року та не надала доказів недобросовісності набуття ТОВ «ТАЛАН ТЕР» права власності на спірне нерухоме майно. В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким власником спірного майна є ОСОБА_1 . Отже. постановлення рішення суду про витребування нерухомого майна з володіння ТОВ «ТАЛЛАН ТЕР» не може бути підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки такий запис вже наявний у реєстрі нерухомого майна, а тому даний позов ОСОБА_1 є неналежним способом захисту.

20 квітня 2021 року судом зареєстровано заперечення позивачки проти цих пояснень, у яких вона зазначила, що пояснення у справі по суті є відзивом на позовну заяву, а їх подання спрямоване на затягування розгляду справи, тому просила повернути ОСОБА_2 подані нею пояснення у справі № 607/16805/20.

У судовому засідання 14 травня 2021 року протокольною ухвалою без видалення в нарадчу кімнату судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про допит її в процесуальному статусі свідка, оскільки таке клопотання заявлено в ході розгляду справи по суті.

Позивачка ОСОБА_1 , її представник - адвокат Бочан І. П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та як керівник ТОВ «ТАЛАН ТЕР», представник ОСОБА_2 - адвокат Захарчук А. П. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на підстави, зазначені у відзиві на позову заяву та поясненнях.

19 жовтня 2020 року та 09 листопада 2020 року начальником Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради подано заяви, у яких він просив розгляд справи проводити без участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Легінь О. М.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що є чоловіком позивачки, одружилися вони 03 жовтня 2017 року, були знайомі раніше. Позивачка звернулася до свідка на початку серпня 2017 року, просила оформити правовідносини з братом щодо подарованого їй майна. Було встановлено, що починаючи з 90-х років сім`я ОСОБА_1 - позивачка, мати, брат і батько - спільно працювали та надбавали майно. Сім`я була дружня. Всі були зареєстровані як ФОПи і всі доходи спрямовувались на придбання майна. З 2013 року брат ОСОБА_1 почав зустрічатися з ОСОБА_9 і створив з нею сім`ю, після чого дружина почала намовляти брата проти позивачки. У січні 2013 року наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження, зламав перенісся, однак мати просила не звертатися до правоохоронних органів. Після цих подій ОСОБА_1 почала проживати окремо на АДРЕСА_2 . Коли брат позивачки ОСОБА_3 переїхав в Тернопіль, вона повернулася додому, де проживала з мамою в будинку, що в смт Велика Березовиця. У грудні 2014 року ОСОБА_3 подарував мамі магазин, яка в подальшому робила реконструкцію магазину. Однак, було і таке, що ОСОБА_2 стояла перед кабінетом ОСОБА_3 і боялася зайти з огляду на те, що він буде сердитися, що невчасно прийшла. У березні 2017 року син зателефонував до матері та повідомив про народження дитини, а тому ОСОБА_2 пішла до знайомої судді для того, щоб порадитися з нею щодо майна та після цього прийняла рішення про те, щоб його подарувати дочці ОСОБА_1 . Було укладено договір дарування спірного магазину і земельних ділянок. Свідок повідомляв позивачці, що вона повинна сплачувати податок відмінний від земельних ділянок. ОСОБА_1 вирішили запропонувати ОСОБА_3 укласти договір оренди, після чого він викликав до себе матір та вони розмовляли про суму оренди. Після розмови з сином ОСОБА_2 приїхала додому в незадовільному стані, на наступний день ОСОБА_3 повіз її у лікарню робити МРТ, син говорив, що є проблеми із головою. За цих обставини ОСОБА_1 вирішила деякий час проживати у подружки ОСОБА_4 , після чого свідок і позивачка зареєстрували відносини та почали проживати разом. Щодо укладення договору оренди свідок повідомив, що договір оренди був укладений з попереднім власником, коли укладали договір дарування, то ОСОБА_2 повідомила, що договорів оренди щодо майна немає. З цього часу почалося завдання моральної шкоди. Після цього ОСОБА_3 найняв адвокатів, які розпочали кримінально переслідувані дії. Адвокат Василишин К. В. сказав, що позивачка викрала оригінали документів і якісь ювелірні вироби і ще якийсь договір, який передбачав перехід прав на нерухоме майно після реконструкції до ОСОБА_3 . Ще була заява про злочин, що вчинено шахрайські дії, ОСОБА_2 пояснювала, що дочка обманом переконала, що ОСОБА_3 давав дозвіл на дарування. ОСОБА_5 відомо, що мати позивачки ходила на прийом до прокурора і просилася пожити в нього, бо все забрала дочка, ставала на коліна. У судових засіданнях під головуванням іншого судді мати розповідала всім, що позивачка п`яниця та інші нісенітниці, які є неправдою. ТОВ «ТАЛАН ТЕР» було зареєстроване після ухвалення рішення, його одноосібним засновником та керівником є ОСОБА_2 , яка таким чином приховала майно від справжнього власника, зареєструвавши його 23 березня 2019 року за вказаним товариством, а в подальшому відмовилась від позову, де оспорювались вчинені нею правочини дарування. Такі дії ОСОБА_2 призвели до того, що позивачка відчуває тривогу і невпевненість, страх.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

31 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування магазину, загальною площею 1515,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського MHO Ломакіною Л. В. У пункті 6 договору зазначено, що дарувальник свідчить, що на момент укладення цього договору вказаний магазин не перебуває під арештом чи забороною відчуження, у заставі (в тому числі податковій) не перебуває, не є внеском до статутного фонду юридичних осіб, судового спору по ній немає, від прав третіх осіб він вільний; відносно нього не укладено будь-яких договорів по відчуженню; він не переданий у найм (оренду), тимчасове чи довічне користування.

Також 31 травня 2017 року між вказаними сторонами були укладені 3 договори дарування земельних ділянок, цільове призначення: іншої комерційної діяльності, площею 0,0317 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0023; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0318 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0024 та цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0300 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Вказані договори були зареєстровані у встановленому законом порядку, що вбачається із Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88560902, № 88561487, № 88561813, № 88562155 від 31 травня 2017 року.

Згідно з розрахунками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік по об`єктах оподаткування, які належить ОСОБА_1 , 2833609329 сума податку на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 всього становить 32 337,07 грн, за 2018 рік - 56 433,23 грн, за 2019 рік - 63 254,33 грн, що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 12 грудня 2019 року № 0169046/1-5404-1918 та від 04 травня 2020 року № 0130380-5404-1915.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2019 року № 169703-5404-1918 ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за земельним податком у розмірі 2 853,53 грн, 3 015,24 грн, 3 024,75 грн (2019 рік), 5 660,55 грн, 5 981,31 грн, 6 000,18 грн (2020 рік).

12 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди нерухомого майна № 12/04/17, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 1515,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , орендна плата - 7 000 грн, строк оренди - 2 роки 10 місяців. Додаток № 1 до вказаного договору становить акт приймання-передачі нежитлового приміщення, площею 1515,8 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 12 квітня 2017 року .

05 вересня 2017 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_5 надіслав вимогу на адресу АДРЕСА_1 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якій просив укласти договір оренди належного ОСОБА_1 на праві власності будівлі магазину, або звільнити його від свого майна, та передати законному власнику по акту приймання-передачі.

10 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_3 надав відповідь на вимогу від 05 вересня 2017 року, у якій зазначив, що використання ним приміщення є законним та не підлягає припиненню до завершення дії договору, а також просив надати розрахунковий рахунок та інші відомості, необхідні для здійснення оплати за договором новому власнику приміщення.

Відповідно до відповіді на запит від 18 вересня 2017 року, наданої ОСОБА_2 22 вересня 2017 року між нею та ОСОБА_3 дійсно укладений договір оренди нежитлового приміщення № 12/04/17, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

15 вересня 2017 року зареєстровано кримінальне провадження № 12017210010003054 за заявою ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа майном, що належить ОСОБА_2 , чим завдала останній матеріальної шкоди у великих розмірах.

16 вересня 2017 року слідчий ТВП ГУНП в Тернопільській області Яцюшенком О. здійснено протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 , у якому останню допитано та зазначено, що по суті постановлених запитань представник потерпілого дав показання щодо укладення договору дарування житлового будинку та нежитлового приміщення (магазину).

Згідно протоколу обшуку від 02 листопада 2017 року у с. Горинка було проведено обшук у будинку ОСОБА_4 для відшукування золотих виробів, які були таємно викрадені з будинку на АДРЕСА_3 .

16 вересня 2017 року ОСОБА_2 подано позовну заяву в порядку ст. ст. 61, 63 КПК України у кримінальному провадженні до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення суми матеріального збитку у розмірі 10 500 000 грн та моральної шкоди - 1 000 000 грн.

Постановою слідчого СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області Поляк О. А. від 17 листопада 2017 року кримінальне провадження № 1201721001003054 від 15 вересня 2017 року закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Постановою прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Хоми Р. Б. від 17 листопада 2017 року скасовано арешт майна, а саме магазину за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 1159416061101) належного на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 482 від 31 травня 2017 року посвідченого приватним нотаріусом Ломакіною Л. М. та земельних ділянок кадастрові номери 6110100000:12:012:0023, 6110100000:12:012:0024 і 6110100000:12:012:0028; житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами площею 244, 5 на за адресою АДРЕСА_3 ; земельну ділянку кадастровий номер 6125255200:02:002:0411, площею 0, 112 га.

12 грудня 2017 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 12017210010004006 за ухвалою слідчого судді про внесення відомостей до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_10 за ознаками вчинення останнім кримінального правопорушення ч. 1 ст. 364.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали адвокату Василишину К. В. погодження дій адвоката для захисту прав та спільних інтересів.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 110226233 від 10 січня 2018 року ОСОБА_3 належить на праві приватної власності будівля, магазин з офісними приміщеннями, загальною площею 1215, 2, за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф від 20 квітня 2018 року № 144/3 06 вересня 2017 року бригада ШМД надавала меддопомогу ОСОБА_2 , 67 років за адресою АДРЕСА_1 , діагноз: хвороба Паркінсона, загострення.

05 березня 2018 року ОСОБА_2 подала до суду у справі № 607/12803/17 заяву про визнання позову, де зазначила, що оспорювані договори дарування укладені нею не з доброї волі, а під тиском зі сторони ОСОБА_1 .

Як слідує з витягу з ЄРДР 19 березня 2018 року зареєстровано кримінальне провадження № 12018210180000144 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 26 лютого 2018 року про те, що ОСОБА_3 вчиняє тиск та вимагає передати йому нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .

Також відповідно до витягу з ЄРДР 19 березня 2018 року зареєстровано кримінальне провадження № 12018210180000145 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду про те, що ОСОБА_3 порушує недоторканість приватного життя, розповсюджує неправдиву інформацію про ОСОБА_1 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року у справі № 607/15555/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Мастенко Н. П., приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Ломакіна Л. В., приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Кравець Т. В., ТзОВ «Дорога родина» про визнання недійсними договорів дарування та державної реєстрації вказаних договорів позов задоволено частково, визнано недійсними договори дарування, укладені 31 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за якими ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_1 належні їй на праві власності магазин, загальною площею 1515,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельні ділянки з кадастровими номерами 6110100000:12:012:0023, 6110100000:12:012:0024 і 6110100000:12:012:0028. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2019 року вирішено рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року у справі № 607/15555/17 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування житлового будинку та договору дарування земельної ділянки, укладених 29 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , скасувати і поставити в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 та договору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладених 29 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , задовольнити. Визнати недійсними договори дарування житлового будинку укладеного 29 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за яким ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_1 належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_3 ; дарування земельної ділянки укладений 29 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за яким ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_1 належний їй на праві власності земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 . Дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2019 року зупинено до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капітану ТОВ «ТАЛАН ТЕР» від 14 лютого 2019 року ОСОБА_2 передала, а ТОВ «ТАЛАН ТЕР», в особі керівника ОСОБА_2 прийняло нерухоме майно, а саме магазин, загальною площею 1515, 8 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,0318 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, площею 0,0317 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, площею 0,03 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

15 лютого 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_10 постановлено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 45546190, 45545735 та 45546079, якими відмовлено у державній реєстрації права власності на земельні ділянки кадастрові номери 6110100000:12:012:0023, 6110100000:12:012:0024 і 6110100000:12:012:0028 за ОСОБА_1

19 лютого 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_10 постановлено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 45596309, яким відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю з реєстраційним номером 1159416061101, що розташований за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року вирішено постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

24 травня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за номером кримінального провадження 12019210010001532 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду про зобов`язання внести відомості в ЄРДР, про те, що державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації ОСОБА_10 на думку заявника ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, а також в ході досудового розслідування було виявлено факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації ОСОБА_10, окрім цього в ході досудового розслідування було виявлено факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року постановлено заяву ОСОБА_2 про відмову від позову - задовольнити. Прийняти відмову позивачки від позову. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 визнати нечинним та закрити провадження в справі. Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року у цивільній справі № 607/15555/17 - задовольнити.

Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджено, що 03 вересня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано на праві приватної власності магазин, загальною площею 1515, 8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , земельні ділянки кадастровий номер: 6110100000:12:012:0023, 6110100000:12:012:0024, 6110100000:12:012:0028 на виконання рішення Тернопільського апеляційного суду справа № 607/15555/17 від 27 червня 2019 року.

Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 жовтня 2020 року за кодом ЄДРПОУ 42768852 зареєстрована юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН ТЕР» вул. Живова, 47, м. Тернопіль, керівник - ОСОБА_2., дата запису - 23 січня 2019 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 19 жовтня 2005 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 819/948/18 визнано протиправним та скасовано рішення дисциплінарної палати КДК адвокатури Тернопільської області від 27 квітня 2018 року № 18/8 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката; зобов`язано КДК адвокатури Тернопільської області повторно розглянути скаргу на дії адвоката Василишина К. В. від 19 січня 2018 року.

Як слідує із відмітки № 10441/0/220-19 на відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 подала його 13 березня 2019 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року справа № 607/8664/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишено без змін.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2020 року у справі № 607/9960/18 ухвалено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, задоволити. Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням магазином, загальною площею 1515,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 звільнити зазначене приміщення магазину.

Постановою Верховного Суду у складі Цивільного касаційного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 607/15555/17 ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, в частині задоволення заяви про поворот виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 вересня 2018 року у цивільній справі № 607/15555/17 скасовано, та позивачці відмовлено у задоволенні заяви про поворот виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 вересня 2018 року у цивільній справі № 607/15555/17. Роз`яснено ОСОБА_1 , що належним і ефективним способом захисту її майнових прав, які були порушені внаслідок ухвалення рішення суду, є звернення з відповідним віндикаційним позовом до суду.

Згідно звіту № 50.1 про оцінку майна - земельної ділянки площею 0,03 га ( АДРЕСА_1 ), виконаного СОД ФОП ОСОБА_16 вартість земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, цільове призначення: для будівництва та обслуговування закладів торгівлі, площею 0,03 га становить 637 532,00 грн.

Згідно звіту № 50.2 про оцінку майна - земельної ділянки площею 0,0318 га ( АДРЕСА_1 ), виконаного СОД ФОП ОСОБА_16 вартість земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, цільове призначення: для будівництва та обслуговування закладів торгівлі, площею 0,0318 га становить 707 219,00 грн.

Згідно звіту № 50.3 про оцінку майна - земельної ділянки площею 0,0317 га ( АДРЕСА_1 ), виконаного СОД ФОП ОСОБА_16 вартість земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, цільове призначення: для будівництва та обслуговування закладів торгівлі, площею 0,0317 га становить 705 217,00 грн.

Згідно звіту № 50.4 про оцінку майна - магазину площею 1515,8 кв.м ( АДРЕСА_1 ), виконаного СОД ФОП ОСОБА_16 вартість магазину загальною площею 1515,8 га становить 7 307 294,00 грн.

Відтак, проаналізувавши вищенаведені документи, суд вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною 1 статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За змістом частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як передбачено частинами першою-третьою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанова Верховного Суд України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16).

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до змісту статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі або відшкодувати його вартість.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, що зазначено у нормах частин першої та другої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Зі змісту зазначених норм ЦК України вбачається, що витребувати майно із чужого незаконного володіння може власник цього майна, тобто особа, яка мала право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Судом беззаперечно встановлено те, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме: магазину за адресою АДРЕСА_1 , площею 1515,8 кв.м.; земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, площею 0,0317 га,; земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, площею 0,0318 га.; земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, площею 0,0300 га.

Вказане майно позивачка набула шляхом укладення з ОСОБА_2 договорів дарування вищевказаної нерухомості від 31 травня 2017 року, які були предметом спору в ході розгляду цивільної справи № 607/15555/17, і за результатами розгляду якої ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року прийнято відмову позивачки від позову, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року визнано нечинним та закрито провадження в справі № 607/15555/17.

Відтак, ОСОБА_1 на підставі ухвали суду апеляційної інстанції у справі № 607/15555/17 поновила в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на приміщення спірного магазину та земельні ділянки, яке отримала в подарунок від ОСОБА_2 , однак це право існує в позивачки формально, адже, як встановлено судом відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капітану ТОВ «ТАЛАН ТЕР» від 14 лютого 2019 року ОСОБА_2 передала, а ТОВ «ТАЛАН ТЕР», в особі керівника ОСОБА_2 прийняло нерухоме майно, а саме магазин, загальною площею 1515, 8 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,0318 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, площею 0,0317 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, площею 0,03 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно частини 1 статті 144 ЦК України - статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Відповідно до статті 86 ГК України вкладами учасників та засновників господарського товариства до статутного капіталу можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об`єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Пунктом 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:

1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат»; 3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою); 4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

ОСОБА_2 як фізична особа та будучи єдиним засновником і керівником ТОВ «ТАЛАН ТЕР» склала акт приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капітану ТОВ «ТАЛАН ТЕР» від 14 лютого 2019 року та передала товариству в особі його керівника спірне нерухоме майно. Цей акт без його державної реєстрації є тільки наміром вчинити дію. Такий намір ОСОБА_2 був реалізований шляхом державної реєстрації за ТОВ «ТАЛАН ТЕР» права власності на майно магазину та земельні ділянки, що мало місце 23 березня 2019 року.

Обравши такий спосіб своєї поведінки ОСОБА_2 діяла добросовісно, адже судом не було встановлено, що станом на день звернення до державного реєстратора - 15 лютого 2019 року, остання була обізнана про прийняття Верховним Судом 07 лютого 2019 року ухвали, якою було зупинено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2019 року в справі № 607/15555/17.

Водночас, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2019 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (справа № 607/15555/17).

Тернопільський апеляційний суд за результатами нового розгляду прийняв ухвалу від 27 червня 2019 року, якою задовольнив заяву ОСОБА_2 про відмову від позову, прийняв відмову позивачки від позову. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 визнав нечинним та закрив провадження в справі.

З наведено вбачається, що спірні договори дарування приміщення магазину та земельних ділянок відновили свою чинність, а позивачка ОСОБА_1 - свій статус власника спірного майна, яке на час розгляду справи перебуває в статутному капіталі ТОВ «ТАЛАН ТЕР» та не повернуто у володіння позивачки в спосіб, встановлений законом.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, не можуть захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215 і 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відтак, оскільки спірне майно вибуло з володіння позивачки поза її волею, було передано ОСОБА_2. у статутний капітал ТОВ «ТАЛАН ТЕР» безвідплатно та набуло характеру корпоративних прав, і між власником та володільцем майна немає договірних відносин, майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору,суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом витребування від ТОВ «ТАЛАН ТЕР» на користь ОСОБА_1 наступних об`єктів нерухомого майна: магазину за адресою АДРЕСА_1 , площею 1515,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1159416061101; земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, площею 0,0317 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545471661101; земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, площею 0,0318 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545444361101; земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, площею 0,0300 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 106959461101.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., то суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Згідно положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

В силу частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 82 ЦПК України передбачені підстави для звільнення особи від обов`язку доказування. Зокрема обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не вважає належним та допустимим доказом в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди покази свідка ОСОБА_5 , оскільки як було встановлено він є чоловіком позивачки та перебуває у неприязних стосунках із ОСОБА_2 , що впливає на його об`єктивність.

Разом з тим, спори між ОСОБА_1 , її мамою ОСОБА_2 та братом ОСОБА_3 щодо спірного приміщення магазину та земельних ділянок під ним мали місце та тривають й на далі в різних провадженнях за зверненнями як позивачки, так і її мами чи брата незалежно від юрисдикційності та інстанційності. Їх вирішення відбувається у встановлений законом спосіб. У цьому спорі ОСОБА_1 реалізувала своє право на витребування майна від ТОВ «ТАЛАН ТЕР», тобто позивачка отримала захист своїх прав за результатами судового розгляду. Отож, ОСОБА_1 мала можливість і скористався встановленими законом процедурами доведення своєї позиції при розгляді цивільної справи № 607/16805/20, захистила своє право власності шляхом витребування спірного майна від ТОВ «ТАЛАН ТЕР», що, на думку суду, є достатньою моральною сатисфакцією у виниклому спорі.

На підтвердження своїх позовних вимог про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 зазначила лише певні обставини, що теоретично можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди, однак не надала доказів, які б підтверджували яким чином їй завдано моральну шкоду, в чому така полягає та необхідність відшкодування такої, а тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх недоведеністю.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України, з ТОВ «ТАЛАН ТЕР» на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 10 398,89 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.

Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН ТЕР» на користь ОСОБА_1 наступні об`єкти нерухомого майна:

магазин за адресою АДРЕСА_1 , площею 1515,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1159416061101;

земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, площею 0,0317 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545471661101;

земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, площею 0,0318 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545444361101;

земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, площею 0,0300 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 106959461101.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН ТЕР» на користь ОСОБА_1 10 398, 89 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач 1: товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН ТЕР», код ЄДРПОУ: 42768852, адреса місцезнаходження: вул. Живова, 47, м. Тернопіль, 46008;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Легінь Оксана Михайлівна, адреса місцезнаходження: бульв. Шевченка. 1, м. Тернопіль, 46001.

Повний текст рішення суду складено 05 липня 2021 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська