Вирок № 98096661, 06.07.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/7808/20

Провадження № 1-кп/592/163/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:

головуючого судді – Косолап М.М.,

за участю секретаря судового засідання – Панченко Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 12020200440001539, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.05.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, директора ОКП «Аеропорт Суми», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Шаповала В.Г.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Безпалого Г.А.,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

представника потерпілої – адвоката Кругляка В.В.

У с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

11.05.2020 приблизно о 19 год. 10 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Daewoo Nubira» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись по вул. Лугова в напрямку вул. Я. Мудрого в районі перехрестя з вул. 1-ша Набережна р. Стрілка в м. Суми, знехтував безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходам для яких може бути створена перешкода чи небезпека, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_2 , яка переходила проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва на право відносно напрямку руху автомобіля.

Унаслідок дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 523 від 24.06.2020 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження: відкрита проникаюча черепномозгова травма - забій головного мозку, церебро-субарахноїдальний крововилив, перелом скроневої кістки зліва, отолікворея, а також закрита травма грудної клітки - множинні переломи ребер зліва, забій легень, закритий перелом лівої лопатки зі зміщенням.

Водій ОСОБА_1 при керуванні автомобілем «Daewoo Nubira» реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 146 від 25.06.2020 порушив вимоги пункту 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР України), згідно якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення ОСОБА_1 пункту 18.1 ПДР України знаходиться в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

За встановлених обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 , будучи особою яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 та його дії кваліфікує за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

Позиція сторони захисту.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України визнав повністю, при цьому не оспорював фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені у обвинувальному акті.

Суду пояснив, що з 2012 року керує транспортними засобами. 11.05.2020 на службовому автомобілі по роботі біля 19 години їхав до магазину будівельних матеріалів «Віста». Проїхавши регульоване перехрестя вулиць Кооперативна та Горького у м. Суми рухався в сторону вул. Лугової, де на нерегульованому пішохідному переході не побачив пішохода, внаслідок чого трапилася дорожньо-транспортна подія. Його швидкість була 40 - 45 км/год., рухався ближче до правої сторони і тротуару, погода ясна, сонячна. Пішохода не бачив. Його увагу привернули велосипедисти і відчув удар у праву частину у фару, тріснуло лобове скло, намагався гальмувати, на криші вм`ятини від тіла. Машина зупинилась за пішохідним переходом. Інші люди викликали швидку, з поліцією поїхав на медичний огляд. Оскільки страждає на сахарний діабет, підвищений тиск, тому відразу після події проходив стаціонарне лікування. Потерпілій намагався допомогти матеріально у перші дні лікування, далі сплачував щомісяця по 5000 грн., оскільки проживає разом з хворою мамою, яка потребує матеріальної допомоги. Наразі ним відшкодовано 100000 грн. моральної шкоди. Цивільний позов в частині моральної шкоди у розмірі 265000 грн. вважає завеликим і коштів на відшкодування цієї суми не має, відшкодував скільки мав змоги. Вину визнав повністю, щиро каявся, просив вибачення у потерпілої.

Захисник Безпалий Г.А. не оспорював фактичні обставини та кваліфікацію дій, просив урахувати конкретні обставини вчинення злочину, стан здоров`я обвинуваченого, його вибачення перед потерпілою під час перебування самого у лікарні. Просив не позбавляти права керування транспортними засобами обвинуваченого, оскільки у зв`язку з роботою йому потрібно керувати автомобілем та призначити покарання із застосуванням статті 69 КК України - у виді штрафу.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Показання потерпілої ОСОБА_2 , відповідно до яких 11.05.2020 вона допомагала матері на Центральному ринку у м. Суми і о 19 годині йшла через нерегульований пішохідний перехід на вул. Лугова у м. Суми. Ринок не працював, було тихо, автомобілів не було. Удару вона не пам`ятає, про те, що її збив автомобіль дізналася у лікарні коли прийшла у свідомість. Упала на ліву лопатку на дах автомобіля. Вважає, що її збили на швидкості, більшій ніж 45 км/год. Відчувала сильній біль, потребувала значних коштів на лікування. За словами лікарів перебувала у тяжкому стані, на постійних знеболюючих засобах, які не допомагали. Допомагало в одужанні її спортивна фізична форма – кандидат у майстри спорту, вчитель фізкультури.

Нею заявлено цивільний позов, який вона повністю підтримує і просить стягнути у відшкодування моральної шкоди, з урахуванням сплачених сум, з ОСОБА_1 - 265 000 грн. і зі страхової компанії. Тривалий час лікувалася у лікарнях – в реанімаційному відділенні, нейрохірургії, потім у районній лікарні. Пересувалася на милицях. До цього часу вона відчуває біль у гомілці і лопатці, у подальшому їй потрібно буде оперативне втручання, ходить у корсеті через біль у спині. Вона не може повноцінно показувати дітям на уроках фізкультури вправи, як це робила раніше. Більше втомляється, погано спить уночі, відчуває біль у лівій руці, оскільки ліва лопатка роздроблена. Коли вперше від обвинуваченого надійшли кошти достеменно не знає, оскільки перебувала у реанімації і в цей час кошти потрібні були, що чоловік продав дорогі вудочки. У лікарні їй було не до вибачень обвинуваченого. На даний час відшкодовано моральну шкоду обвинуваченим частково у розмірі 100000 грн. Обвинуваченому пробачила, оскільки з кожним може трапитися, зовсім не бажає, щоб обвинуваченого позбавляли свободи, їй потрібно компенсувати витрати на лікування і моральну шкоду.

Наполягала на стягненні з обвинуваченого всієї заявленої суми у відшкодування моральної шкоди, за вирахуванням відшкодованої, оскільки протягом 5 місяців лікувалася, але повністю не відновилася - продовжуються болі у лопатці, голеностопі, продовжує приймати знеболюючі. А також зі страхової компанії заявленої суми.

Представник потерпілої Кругляк В.В. цивільний позов підтримав в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Просив урахувати володільця джерела підвищеної небезпеки та визначити хто повинен нести відповідальність чи обвинувачений чи сам володілець.

Показання потерпілої є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з показаннями обвинуваченого, тому суд вважає їх належними і достовірними доказами вчинення обвинуваченим злочину за обставин, встановлених судом.

Судом досліджено письмові докази надані стороною обвинувачення, з яких встановлено наступне.

Згідно Висновку експерта № 146 від 25.06.2020 складеного судовим експертом ОСОБА_3 , водій автомобіля «DAEWOO» мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода, в його діях в даній дорожній ситуації вбачається невідповідність вимогам п. 18.1 ПДР, який знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 124-129).

Відповідно до Висновку експерта № 106 від 25.05.2020, складеного судовим експертом Кирієнко В.Г., при проведенні експертного огляду автомобіля «Daewoo Nubira» номерний знак НОМЕР_2 встановлено, що система рульового керування та робоча гальмівна система знаходилися у працездатному стані, при якому технічних несправностей не виявлено; ходова частина знаходилася у технічно несправному стані, через встановлення на колесах задньої осі шин різних моделей з різними малюнками протектора, але працездатному стані, при якому здатна виконувати задані функції у межах, встановлених нормативно-технічною документацією; виникла до даної дорожньо-транспортної пригоди. Виявити технічну несправність ходової частини, яка полягає у встановленні на колесах задньої осі шин різних моделей з різними малюнками протектора, водій транспортного засобу мав можливість до даної дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 130-135).

Згідно Висновку експерта № 523 від 24.06.2020, складеного за наслідками проведення судово-медичної експертизи потерпілої (т. 1 а.с. 136–138) встановлено, що ОСОБА_2 з 11.05.2020 по 04.06.2020 знаходилась на стаціонарному лікуванні в реанімаційному та нейрохірургічному відділеннях КНП СОР «СОКЛ» та у неї виявлено ушкодження, які утворилися в результаті дії тупих предметів (тупого предмету) з обмеженою поверхнею, могли утворитися при ДТП:

- відкрита проникаюча черепно-мозкова травма – забій головного мозку, церебро-субарахноїдальний крововилив, перелом скроневої кістки зліва, отолікворея, забійна розчавлена рана тім`яної ділянки ліворуч, рана лівого вуха. Ушкодження в ділянці голови були небезпечними для життя і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

- закрита травма грудної клітки – множинні переломи ребер зліва, забій легень, закритий перелом лівої лопатки зі зміщенням, рана грудної клітки. Ушкодження в ділянці грудної клітки не були небезпечними для життя, спричинили тривалий розлад здоров`я (більше 21 – го дня) та за цими ознаками відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

- рана гомілки. Забійна рана гомілки кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, так як для загоєння рани необхідний термін понад 6 днів, але менше 21 дня.

Діагноз «Компресійний перелом тіл Th10-L1, закритий перелом медіальної кістки правого гомілково-ступеневого суглоба зі зміщенням» не підтверджений рентгенологічними дослідженнями.

Сторона захисту та потерпіла вищенаведені письмові докази не заперечували і не спростовували.

Інші докази щодо тих обставин, які ніким не оспорювались за згодою учасників судового провадження не досліджувались.

Вищенаведені досліджені докази, суд вважає належними, допустимими і достовірними, які у взаємозв`язку з показаннями обвинуваченого та потерпілої є достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України за обставин, встановлених судом.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро каявся, активно сприяв розкриттю злочину, просив вибачення у потерпілої і вона йому вибачила, добровільно відшкодовував завдану моральну шкоду потерпілій - ці обставини відповідно до статті 66 КК України суд визнає такими, що пом`якшують його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

При призначенні обвинуваченому покарання, відповідно до вимог статті 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2 статті 50 КК України).

При призначенні покарання суд також ураховує роз`яснення Верховного Суду України, надані у пункті 20 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» за якими суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено необережний тяжкий злочин, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні матір похилого віку, яка має захворювання та потребує лікування, відразу після вчинення злочину просив вибачення у потерпілої під час перебування її на лікуванні, що підтверджується листом; позитивно характеризується за місцем роботи (т. 1 а.с. 140 – 143, 168, 184 – 192).

Після дорожньо - транспортної події обвинувачений проходив стаціонарне лікування - з 12.05.2020 по 21.05.2020 у КНП СОР «Сумська центральна районна клінічна», де йому встановлено діагноз: цукровий діабет 2 тип, середньої тяжкості; гіпертонічна хвороба 1 стадія, 2 ступінь, ризик високий 3 (т. 1 а.с. 183).

Суд бере до уваги дані про особу ОСОБА_1 , який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання за частиною 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, визначеному санкцією статті.

Санкція частини 2 статті 286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду.

Ураховуючи обставини, які впливають на обрання покарання, в їх сукупності – дані про особу обвинуваченого, ставлення до вчиненого - щирий жаль та осуд своєї поведінки, поведінку після вчинення злочину, зокрема відшкодування шкоди 13.05.2020 у період його перебування на стаціонарному лікуванні, використовує транспортний засіб при виконанні посадових обов`язків, стан здоров`я, суд дійшов висновку про можливість не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Оскільки наведені обставини ураховані при призначенні додаткового покарання, суд не вбачає підстав для їх врахування для застосуванням положень статті 69 КК України та призначення покарання не передбаченого санкцією статті - у виді штрафу, як просить сторона захисту.

Беручи до уваги конкретні обставини вчинення необережного злочину, виключно позитивну характеристику обвинуваченого за місцем роботи, те що неодноразово просив вибачення у потерпілої та остання йому вибачила, вживав заходів щодо відшкодування завданої моральної шкоди, а також позицію потерпілої, яка просила не позбавляти свободи обвинуваченого, яка враховується з поряд іншими обставинами, однак не є вирішальною, суд погоджується з позицією прокурора про можливість досягнення виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням протягом іспитового строку на підставі статті 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання є справедливим і відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України та принципу індивідуалізації призначеного покарання, буде достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов.

Потерпілою ОСОБА_2 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 , Страхової компанії «БРОКБІЗНЕС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою суду за клопотанням потерпілої залучено співвідповідачем Обласне комунальне підприємство «АЕРОПОРТ СУМИ».

Відповідно до заявленого позову ОСОБА_2 просить стягнути: з ОСОБА_1 в рахунок завданої моральної шкоди 265000 грн., з Страхової компанії «БРОКБІЗНЕС» витрати на лікування у розмірі 32230 грн. 30 коп. та 1611,52 грн. завданої моральної шкоди, що становить 5% від розміру витрат на лікування (5% від 32230 грн. 30 коп.). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що тривалий час знаходилася у лікарні і надалі потребує реабілітації та подальшого лікування. Завдану моральну шкоду оцінює у 300000 грн. На час пред`явлення позову документально підтверджені витати на лікування становлять 32230 грн. 30 коп., які просить стягнути з відповідача - страховика «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС». Також з «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5 % від розміру витрат на лікування, що становить 1611,50 грн. (5%х32230 грн. 30 коп.).

Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільним відповідачем Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» надано відзив, згідно якого у задоволені позовних вимог просить відмовити. В обґрунтування заперечень зазначає, що ОСОБА_2 до страхової компанії не зверталася із заявою про виплату страхового відшкодування, тому на момент пред`явлення позовних вимог страхова компанія не набула обов`язку щодо сплати страхового відшкодування. До позовної заяви додано копії чеків, частина з яких є не читабельними, без документального підтвердження призначення лікарських засобів відповідним закладом охорони здоров`я, вважають не є підтвердженням обґрунтованих витрат на лікування у зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 пред`явлений позов визнав частково. У рахунок відшкодування моральної шкоди ним сплачено 100 000 грн.

Цивільний відповідач Обласне комунальне підприємство «АЕРОПОРТ СУМИ» (далі - ОКП «АЕРОПОРТ СУМИ») у відзиві (т. 1 а.с. 244-245) вказувало на відсутність підстав покладення на нього відповідальності по відшкодуванню заподіяної потерпілій шкоді, оскільки у разі належного підтвердження позивачем матеріальної шкоди її слід стягнути з належного відповідача - ПрАТ Страхова компанія «Брокбізнес» або безпосередньо з особи, яка завдала таку шкоду.

Судом встановлено, що на момент вчинення злочину цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу – ОКП «Аеропорт Суми», яким керував обвинувачений, була застрахована у ПрАТ Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3990010, який укладений на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до пункту 4 Полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю – 260000 грн., за шкоду заподіяну майну – 130000 грн., розмір франшизи 1000 грн. (т. 1 а.с. 43).

Обвинувачений ОСОБА_1 є директором ОКП «Аеропорт Суми», що підтверджується контрактом від 14.12.2018. Згідно пункту 3.12. Контракту робочий час керівника (час початку та закінчення роботи) встановлюється внутрішнім трудовим розпорядком. У разі необхідності для виконання окремих завдань, які стосуються роботи підприємства, керівник працює понад норму, встановлену внутрішнім трудовим розпорядком. Його робочий час є ненормованим (т. 1 а.с. 173 - 182).

Автотранспортний засіб Daewoo Nubira, державний номерний знак НОМЕР_2 , наказом в.о. директора ОКП «АЕРОПОРТ СУМИ» від 12.06.2018 закріплений за ОСОБА_1 та він несе персональну відповідальність за експлуатацію та зберігання службового автомобіля поза межами території підприємства. Директору ОСОБА_1 встановлено робочий день 11.05.2020, що підтверджується Наказом директора обласного комунальному підприємства «АЕРОПОРТ СУМИ» від 07.05.2020. Згідно Подорожнього листа службового автомобіля № 228 від «08;11 травня 2020» зазначено режим водія ОСОБА_1 щоденний (т. 1 а.с. 169 - 172).

З наданих до позовної заяви доказів встановлено, що у період з 11.05.2020 по 04.06.2020 ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» у зв`язку з травмою внаслідок ДТП та їй рекомендовано: продовження лікування у невропатолога, ортопеда, сімейного лікаря; обмежені фізичні навантаження до 1 року; рекомендовані медичні препарати, що підтверджується Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 6409. За вказаний період ОСОБА_2 понесла витрати пов`язані з лікуванням на придбання медичних препаратів вказаних у Виписці з медичної карти на загальну суму 28167,08 грн., що підтверджується наданими чеками (т. 1 а.с. 151, 152, 156-161).

У період з 04.06.2020 по 24.06.2020 ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» у зв`язку з травмою внаслідок ДТП та їй рекомендовано: ЛФК, фіксацію корсетом, ходу за допомогою милиць, заняття із лікарем ФРМ, продовження лікування у ортопеда, рекомендовані медичні препарати (кетанал, дексалгин, мовекс, мелокс), що підтверджується Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 2088 і нею понесено витрати на придбання медичних препаратів вказаних у Виписці з медичної карти на загальну суму 723 грн., що підтверджується чеками (т. 1 а.с. 153, 157, 158).

У подальшому, ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні з 25.06.2020 по 24.07.2020, з 01.08.2020 по 04.09.2020, з 14.09.2020 по 28.09.2020, що підтверджується листками непрацездатності, понесла витрати на момент подачі позову пов`язані з лікуванням у сумі 4195,44 грн., що підтверджується чеками (т. 1 а.с. 151, 154, 155).

Суд не може взяти до уваги як докази на підтвердження витрат на лікування, кошти витрачені на придбання еспандеру у розмірі 130 грн. (т. 1 а.с. 156), пакетів у загальному розмірі 32,4 грн. та 25 грн. на придбання рідкого мила. Належних доказів, що ці витрати пов`язані з лікуванням ОСОБА_2 суду не надано.

Відтак, суд вважає встановленим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілою ОСОБА_2 понесено витрати пов`язані з її лікуванням у сумі 32898,12 грн., про що надано належні та допустимі докази.

Проте суд вирішує позов в частині відшкодування матеріальної шкоди в межах заявлених вимог, за якими ОСОБА_2 просить стягнути 32230 грн. 30 коп.

У свою чергу відповідачі ПрАТ Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» та ОКП «АЕРОПОРТ СУМИ» на спростування доводів позивача щодо розміру витрат на лікування жодного доказу не надали.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (статті 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон).

Згідно статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Настання страхового випадку, а саме вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , який керував забезпеченим автомобілем, та вина якого визнана судом доведеною, є підставою для здійснення страховиком виплат страхового відшкодування потерпілій відповідно до умов договору страхування. При цьому, суд ураховує положення пункту 12.2. Закону, відповідно до якого франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Доводи ПрАТ Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» про те, що на момент пред`явлення позовних вимог страхова компанія не набула обов`язку щодо сплати страхового відшкодування на увагу не заслуговують, оскільки Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Оскільки ПрАТ Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3990010 є належним відповідачем за заявленими вимогами про відшкодування потерпілій ОСОБА_4 шкоди, заподіяної здоров`ю в межах ліміту відповідальності страховика, з останньої на користь потерпілої підлягають стягненню витрати пов`язані з лікуванням потерпілої в межах заявлених вимог у розмірі 32 230 грн. 30 коп.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За загальним правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини 1 статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.12.2018 (справа № 426/16825/16-ц) на підставі аналізу норм статей 1187 та 1172 ЦК України дійшла висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Отже, шкода заподіяна внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі № 753/1785/17 (провадження № 51-1302км19).

Так, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілою ОСОБА_2 отримано тяжкі тілесні ушкодження у ділянці голови; середньої тяжкості тілесні ушкодження - закриту травму грудної клітки; забійну рану гомілки - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла проходила стаціонарне лікування в реанімаційному та нейрохірургічному відділеннях, перебувала на амбулаторному лікуванні, зазнала фізичних та душевних страждань.

Ураховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілої, ступінь тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень та їх наслідки, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 спричинена моральна шкода, розмір якої у загальному розмірі оцінює у сумі 130 000 грн., що є справедливою компенсацією понесених потерпілою фізичних та душевних страждань з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Щодо доводів ОСОБА_2 про включення у заявлену суму моральної шкоди можливих подальших витрат на лікування, суд зазначає про право потерпілої на відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною 1 статті 1195 ЦК України. Витрати на майбутнє не можуть бути складовою заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до статті 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо - транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відтак, з цивільного відповідача ПрАТ Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 5 % від розміру витрат на лікування у межах заявлених вимог, що становить 1611,52 грн. (5 % від 32 230 грн. 30 коп.).

У рахунок відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 сплачено потерпілій 100 000 грн., що підтверджується розписками від 13.05.2020, 01.06.2020, 26.06.2020, 21.07.2020, 02.10.2020, 17.12.2020, 11.05.2021 (т. 1 а.с. 162 – 167, т. 2 а.с.18).

Виходячи з фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених судом ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення керуючи службовим автомобілем, який належить ОКП «АЕРОПОРТ СУМИ» під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків у робочий час.

З огляду на викладене, спричинена злочином моральна шкода визначена судом, з урахуванням відшкодованої безпосередньо обвинуваченим 100000 грн. та визначеною для стягнення із страховика у сумі 1611,52 грн., підлягає стягненню з ОКП «АЕРОПОРТ СУМИ», як власника джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо з ОСОБА_1 , який виконував службові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю у сумі 28388,48 грн. (130000-100000-1611,52).

З цих підстав суд вважає необґрунтованими доводи цивільного відповідача - ОКП «АЕРОПОРТ СУМИ».

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Документів для вирішення долі речових доказів стороною обвинувачення не надано.

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання застосований до обвинуваченого слід скасувати.

Керуючись статтями 373 і 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання застосований до ОСОБА_1 – скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «БРОКБІЗНЕС» на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди - 32 230 (тридцять дві тисячі двісті тридцять) гривень 30 копійок, моральну шкоду у розмірі 1611 (одна тисяча шістсот одинадцять) гривень 52 коп.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «АЕРОПОРТ СУМИ» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 28388 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 48 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди – залишити без задоволення.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя М.М. Косолап