Ухвала суду № 98094419, 02.07.2021, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1171/21

Провадження № 1-кп/347/219/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2021 року м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді: Кіцули Ю.С.,

за участю:

секретаря с/з Удудяк І.А.,

прокурора Іванківа І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Васютина М.В.

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Монастирецького Я. В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Косів матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12020090190000087 від 02 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області перебуває дане кримінальне провадження.

01.07.2021 року прокурор подав до суду клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави. В обґрунтування вимог клопотання стверджував, що у даному кримінальному провадженні встановлено ризики, передбачені п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. А, саме ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 не працевлаштований, раніше неодноразово судимий та повторно вчинив новий умисний злочин проти власності.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання з підстав у ньому наведених, та просив клопотання задовольнити.

Захисник обвинуваченого заперечив щодо заявленого клопотання, зокрема:

- в частині оголошеної обвинуваченому підозри, вважає, що ні у клопотанні прокурора, ні у матеріалах кримінального провадження немає жодного доказу, що майно, у викраденні якого підозрюється обвинувачений, виявлено у нього та упізнано потерпілим;

- у матеріалах кримінального провадженні відсутні докази що після закінчення злочину викрадене майно було вилучене саме у обвинуваченого;

- прокурором не надано жодних доказів, що обвинувачений може ухилятися від слідства та суду, а також вчиняти нові злочини;

- обвинувачений має постійне місце проживання, намірів ухилятися від слідства чи суду у нього немає, а відтак це достатні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, у виді домашнього арешту.

З цих підстав, захисник просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, та обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Потерпіла, та її представник, висловили думку щодо задоволення клопотання прокурора. Водночас заперечили щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Перевіривши доводи клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, за необхідне задовольнити клопотання прокурора. При цьому суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд дотримується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.6 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Судом встановлено, що при обранні обвинуваченому (підозрюваному) 07.05.2021 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, судом перевірялись наявність обгрунтованої підозри, та існування ризиків. Вказана ухвала переглядалась в апеляційному порядку, за результатами перегляду ухвала Косівського районного суду від 07.05.2021 року була залишена без зміни. При цьому судом було враховано, що в матеріалах провадження є докази, а саме (витяг із ЄРДР за №12020090190000087 від 02.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; протокол огляду місця події від 02.03.2020 року; протокол допиту потерпілої ОСОБА_2 , протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 , протокол огляду місця події від 02.03.2020 року, висновок експерта № СЕ-19/109/8/3-447ТР/20 від 09.11.2020 року, висновок експерта № СЕ-19/109-21/2196-БД від 26.03.2021 р, висновок експерта № СЕ-19/109-21/3706-БД від 12.04.2021 р.), які можуть свідчити про причетність ОСОБА_3 до попередньо інкримінованого йому кримінального правопорушення. Ці докази на переконання суду пов`язують обвинуваченого з подією злочину «поза розумним сумнівом». Доказів протилежного при обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 під час підготовчого судового засідання, судом не встановлено.

Також, при вирішенні питання обрання запобіжного заходу, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, судимість якого не знята і не погашена у встановленому судом порядку, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Суд також констатує, що відсутність міцних соціальних зв`язків, роботи, відсутність утриманців, вказують на те, що ймовірність ризиків є настільки високою, що в цій ситуації завдання забезпечення правосуддя виправдовують вимушене втручання у право на особисту свободу і недоторканність.

Що стосується доводів захисника в частині можливості обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, то суд зауважує.

Злочин, в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 є тяжким (ст. 12 КК України), за нього передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі. Це може сприяти виникненню намірів уникнути відповідальності способами, які визначені у п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому свідчить про існування ризиків, реальність яких залежить від обставин, пов`язаних із особою підозрюваного, оскільки сама по собі тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для тримання його під вартою.

Доводи захисника про необгрунтованість підозри є неспроможними, з огляду на те, що вказане питання вже було предметом судового розгляду. Крім того, в матеріалах провадження є докази, які на переконання суду пов`язують обвинуваченого з подією злочину. Що стосується решти доводів захисника в частині відсутності краденого майна, а також способу яким обвинувачений міг розпорядитись викраденим майном, то такі будуть перевірятись судом під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, оцінивши аргументи сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, суд доходить переконання, що аргументи сторони обвинувачення є належним чином обґрунтовані.

При вирішенні питання обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу суд, окрім наведених норм КПК України, також враховує вимоги пунктів 3 та 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини із застосування даної статті Конвенції, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

З огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , даних про його особу та зважаючи на необхідність виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зважаючи на доведеність стороною обвинувачення наявності всіх обставин, передбачених частиною 1 ст. 194 КПК України, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає обґрунтованим клопотання про обрання обвинуваченому такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, без визначення розміру застави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 193-198, 331, 350, 372 КПК України, суд, –

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, до 30 серпня 2021 року включно, без визначення розміру застави.

Строк дії запобіжного заходу обчислювати з моменту винесення ухвали суду, тобто з 02.07.2021 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» для виконання.

В задоволенні клопотання захисника про обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту – відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя Ю. С. Кіцула