Рішення № 98092092, 02.11.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11875/20

провадження № 2/753/6880/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У липні 2020 р.оку Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (далі по тексту - ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 155 077,49 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 28.04.2015 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2010664787, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 84 738,39 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 28.04.2020 із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов`язань станом на 13.06.2016 утворилась заборгованість в розмірі 96 346,45 грн., яка складається з: простроченої заборгованості по тілу кредиту в сумі 14 978,78 грн.; строкової заборгованості по тілу кредиту в сумі 66 236,69 грн.; заборгованості по прострочених процентах в сумі 14 220,78 грн.; заборгованості по строкових процентах в сумі 920,67 грн.

13.06.2016 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу № 13/06/16, на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1

29.01.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено договір факторингу № 29/01/19-2, на підставі якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Прайм Альянс». 01.03.2019 позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості протягом 30-ти календарних днів, але не пізніше 18.03.2019, однак вказану вимогу відповідач не виконав.

В подальшому за заявою позивача приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис № 1952 від 11.09.2019, на виконання якого від відповідача на користь позивача надійшли кошти в сумі 851 грн. Однак постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2020 по справі № 761/467/19 виконавчий напис було скасовано.

Згідно положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невиконання або оспорювання, а відтак відповідач відповідно до статті 625 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь відповідача суму боргу в розмірі 96 346,45 грн. з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, що становить відповідно 43 278,82 грн. та 11 078 грн.

У відзиві на позов відповідач в особі представника Дем`янюка В.П. заявив про невизнання позову та мотивував свої заперечення тим, що позивачем не доведено та не обґрунтовано розмір заявлених вимог, безпідставно нараховано на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних та не було дотримано обов`язкової вимоги про письмове повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги факторові. Вказав, що постановою Київського апеляційного суду по справі № 761/467/19 встановлено, що на виконання кредитних зобов`язань ним сплачено на користь банку щонайменше 6 950 грн., а відтак сума заборгованості по кредиту не може перевищувати 77 778,39 грн. Водночас досліджені судом документи підтверджують лише частину здійснених по кредитному договору платежів, а насправді сума заборгованості є набагато меншою, що можливо встановити при дослідженні матеріалів кредитної справи.

ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою від 31.07.2021 суд відкрив провадження за даним позовом та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

25.08.2020 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке ухвалою суду від 26.08.2020 було залишене без задоволення.

28.08.2020 до суду надійшов відзив на позов.

Разом з відзивом відповідачем подано клопотання про витребування від позивача копій матеріалів кредитної справи, у якій знаходяться виписка по рахунку та інші фінансові документи, які мають значення для встановлення обставин у справі.

За результатами дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку про необґрунтованість даного клопотання з таких підстав.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

За принципом змагальності кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Засада диспозитивності полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Стаття 84 ЦПК України визначає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вважав достатніми доказами розміру заявлених вимог реєстр прав вимоги, набутих на підставі договору факторингу № 29/01/19-2, та довідку-розрахунок сум, нарахованих на підставі норми частини 2 статті 625 ЦК України, при цьому відповідач, заперечуючи проти позову, не надав жодних доказів на підтвердження здійснених ним платежів на виконання умов договору та не навів обставин, які дають підстави вважати, що разом з правом вимоги позивачу передавались виписка по рахунку та первинні документи щодо видачі та погашення кредиту.

Що стосується посилань відповідача на те, що позивачу передавалась його кредитна справа, то слід зазначити, що за існуючими в Україні правилами кредитна справа - це сукупність інформації про певну фізичну особу щодо виконання нею власних грошових зобов`язань та ідентифікаційні дані, вимоги до складу якої встановлені стандартами відповідної банківської установи, і яка зазвичай не містить у своєму складі первинних документів щодо надання та погашення кредиту.

Отже при вирішенні клопотання про витребування доказів суд виходить із загальних засад цивільного судочинства та ураховує, що відповідачем не наведено підстав, з яких випливає, що позивач має первинні документи, на підставі яких можливо встановити дійсний розмір його заборгованості, та відсутні дані на підтвердження вжиття відповідачем заходів для їх самостійного отримання, у зв`язку з чим вважає клопотання необґрунтованим та відмовляє в його задоволенні.

11.09.2020 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, подання якої не передбачено цивільним процесуальним законом.

Водночас зі змісту даної заяви вбачається, що фактично вона є заявою про зменшення розміру позовних вимог, а відтак відповідно до вимог частини 5 статті 49 ЦПК України до неї мають бути докази направлення її копії та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Доказів направлення копії заяви про уточнення позовних вимог та доданих до неї документів відповідачу суду не надано, а тому суд на підставі вказаної норми процесуального закону не приймає дану заяву до розгляду та повертає її позивачу.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

28.04.2015 між ПАТ «ОТП Банк» (банком) та ОСОБА_1 (позичальником, держателем) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2010664787, предметом якого є надання банком позичальнику кредиту в загальному розмірі 84 738,39 грн. на строк 60 місяців, видача та обслуговування кредитної картки з встановленим кредитним лімітом в сумі 1000 грн., відкриття карткового рахунку та здійснення розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки чи без її використання.

Згідно з умовами, визначеним пунктом 1.1. договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти за процентною ставкою в розмірі 0,01% річних.

Сторони договору погодили, що сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та в розмірі, зазначеному в графіку платежів (пункт 1.4.2.)

Відповідно до пункту 1.4.3. договору проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи з розміру процентної ставки, визначеної пунктом 1.1. даного договору. Розмір щомісячних процентів, належний до сплати, зазначений у графіку платежів. Для розрахунку використовується база виходячи з 365 днів у році.

Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, на фактичну суму непогашених кредитних коштів за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачуються позичальником відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.4.4. договору також передбачено, що за управління кредитом позичальник щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентів, сплачує комісію, розмір якої зазначений в графіку платежів, що є невід`ємною частиною даного договору.

Графік платежів є додатком № 1 та невід`ємною частиною даного договору та розраховується з урахуванням розміру та строку кредиту, процентної ставки за користування кредитом, розміру щомісячної комісії та пільгового періоду. Розмір щомісячних платежів зазначається у графіку платежів та визначається за формулою ануїтет них платежів (пункт 1.4.6. договору).

Пунктом 1.4.1. договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 28.04.2020.

Відповідно до пункту 1.5. договору за порушення позичальником строків або суми сплати щомісячного платежу з дня, наступного за датою платежу, визначеною графіком платежів,позичальник сплачує штраф за кожен факт порушення в розмірі 25 грн.

Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що він ознайомлений з Правилами кредитування, погоджується з ними та зобов`язується належно та неухильно виконувати свої , визначені ними (пункт 3.10 договору).

ПАТ «ОТП Банк» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 84 738,39 грн., видав останньому кредитну картку, відкрив картковий рахунок та здійснював його розрахунково-касове обслуговування, тобто виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що відповідачем не заперечується.

13.06.2016 ПАТ «ОТП Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (фактор) уклали договір факторингу № 13/06/16, відповідно до умов якого до фактора перейшли всі права та обов`язки по портфелю заборгованості, в тому числі і по укладеному з ОСОБА_1 кредитному договору № 2010664787 від 28.04.2015на суму заборгованості в розмірі 96 356,92 грн.

29.01.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (клієнтом) та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (фактором) укладено договір факторингу № 29/01/19-2, предметом якого є відступлення клієнтом факторові свого права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі Боржників.

З витягу з Додатку № 1 до цього договору - Реєстру Боржників, вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача на суму заборгованості в розмірі 96 356,92 грн.

01.03.2019 позивач направив відповідачу вимогу про погашення кредитної заборгованості протягом 30-ти календарних днів, але не пізніше 18.03.2019, проте вказану вимогу відповідач не виконав.

11.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. було вчинено виконавчий напис № 1952 про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія « Прайм Альянс» для часткового погашення заборгованості в розмірі 96 346,92 грн , яка складається з суми кредиту - 81215.47 грн. та нарахованих процентів -15131,45 грн., за період із 29.01.2019 по 19.07.2019.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2020 у цивільній справі № 761/46716/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2020, вищевказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, з підстав не надання стягувачем приватному нотаріусу документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

IV. Зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

Відповідно до положень частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

За приписами статті 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (частина 1 статті 1069 ЦК України).

За приписами частини 2 цієї норми права і обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику і кредит (параграфи 1, 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною першою статті 633 цього Кодексу публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відтак, зважаючи на загальні ознаки зобов`язань, зафіксовані в договорі, укладеному між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що між ними було укладено змішаний договір, який містить у собі елементи кредитного договору та договору кредитування рахунку, при цьому даний договір в частині умов, що стосуються кредитування рахунку, за своєю юридичною природою є публічним договором приєднання, умови якого встановлені банком у відповідних стандартних формах та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням статей 633, 634 ЦК України.

За загальними правилами, встановленими нормами статей 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Норма статті 512 ЦК України передбачає можливість заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою.

Однією з підстав такої заміни є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже на підставі договору факторингу від 29.01.2019 та у відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс», яке є фінансовою установою, набуло прав кредитора у зобов`язанні, що виникло з договору від 28.04.2015 № 2010664787.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом установлено, що вказана умова закону позивачем була дотримана, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 01.03.2019.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Докази згідно вимог статей 77-80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Зважаючи на те, що підставою заявлених вимог є порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором, саме на позивача покладається тягар доказування цієї обставини, а також розміру заборгованості і її складових.

На підтвердження розміру позовних вимог позивач надав витяг з Додатку № 1 до договору факторингу № 29/01/19-2 - Реєстру Боржників, згідно з яким він набув право вимоги до відповідача на суму заборгованості в розмірі 96 356,92 грн. та зазначив у позовній заяві, що вказана заборгованість включає прострочену заборгованість по тілу кредиту в сумі 14 978,78 грн. (станом на 13.06.2016), строкову заборгованість по тілу кредиту в сумі 66 236,69 грн., заборгованість по прострочених процентах в сумі 14 220,78 грн. та заборгованість по строкових процентах в сумі 920,67 грн.

Дослідженням витягу з Реєстру Боржників встановлено, що з наявних у ньому даних неможливо встановити ні момент, з якого відповідач припинив виконувати зобов`язання за договором, ні дійсний розмір заборгованості та його складові, а обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, та виписки з особового рахунку відповідача позивачем не надано.

Судом установлено, що розмір нарахованих відповідачу процентів за користування кредитом не відповідає умовам кредитного договору, при цьому на конкретний пункт кредитного договору, який би передбачав нарахування процентів за користування кредитом у розмірі, що перевищує 0,01% річних, позивач не послався, в доданому до позовної заяви договорі про надання споживчого кредиту такі положення відсутні, і жодних інших доказів наявності такої умови в наданих відповідачу для ознайомлення стандартних формах банку суду не надано.

Слід також зазначити, що позивач не додав до позовної заяви навіть графік платежів, який за умовами кредитного договору є його невід`ємною частиною та визначає розмір та строки сплати позичальником щомісячних платежів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено право вимагати від відповідача сплати процентів за користування кредитом у заявленому розмірі, а обґрунтованого розрахунку процентів на погоджених сторонами умовах суду не надано.

Водночас при вирішенні даного спору суд виходить з того, що відповідач визнає факт порушення ним зобов`язань за кредитним договором, а у постанові Київського апеляційного суду у цивільній справі № 761/46716/19 встановлено, що на погашення кредитної заборгованості відповідачем здійснено оплат на загальну суму 6 950 грн.

Доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем оплат на більшу суму, ніж встановлено вищевказаним рішенням, суду не надано.

Отже з урахуванням положень частин 1 та 5 статті 82 ЦПК України, які визначають підстави звільнення від доказування, суд вбачає підстави для задоволення вимог ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 77 788,39 грн., що визначається як різниця між отриманою відповідачем сумою кредиту та сплаченими ним коштами на виконання умов договору.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних ґрунтуються на приписах статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на добуток індексів інфляції за період прострочення (сукупний індекс інфляції), а три проценти річних розраховуються по формулі: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення платежу/365/100.

Відтак обов`язковою умовою нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є наявність даних, на підставі яких можливо встановити період прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Як зазначено вище, належних доказів на підтвердження періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем не надано, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних з підстав їх недоведеності.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Стаття 141 ЦПК України визначає, що у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив вимоги на суму 155 077,49 грн. і сплатив судовий збір в розмірі 2 668,10 грн.

Позов задоволено на 77 788,39 грн., тобто на 1/2 частину від заявлених вимог (77 788,39х100/155 077,49), а тому суд покладає на відповідача судові витрати в сумі 1 163,08 грн. (2 668,10/2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, код юридичної особи: 41677971) заборгованість за кредитним договором в сумі 77 788 гривень 39 копійок та судовий збір в сумі 1 163 гривні 08 копійок, а усього 78 951 гривню 47 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: