Постанова № 98092014, 05.07.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/7977/21

н/п 3/953/2129/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2021 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Попрас В.О., за участі прокурора Размєтаєва А.С., захисника адвоката Мясоєдова Р.Б., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, згідно протоколу № 203 від 22.04.2021 року та матеріали про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, згідно протоколу № 204 від 22.04.2021 року, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Харківській області ДСР Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Дергачівським РВ УМВС України в Харківській області, яка обіймає посаду головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалася,

за частинами 1, 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2021 року до Київського районного суду м. Харкова надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 статті 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 203 від 22.04.2021 ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, будучи, згідно п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі Закон № 1700-VII ), суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, при проведенні починаючи з 14.02.2020 розгляду та перевірки скарги громадянки ОСОБА_2 від 11.02.2020 № б/н та 11.02.2020 № б/н, у яких були викладені сумніви законності дій ОСОБА_1 , мала в даному питанні приватний інтерес, який зумовлений немайновим інтересом у вигляді бажаного негативного розгляду зазначеного звернення при наданні відповіді. На момент зазначених подій у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів між її приватним інтересом та виконанням її службових повноважень, про які вона не повідомила про це безпосереднього керівника, а саме керівництво Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, не виконала при цьому вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII, та вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 204 від 22.04.2021, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, будучи, згідно пп.. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі Закон № 1700-VII ), суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, при проведенні починаючи з 14.02.2020 розгляду та перевірки скарги громадянки ОСОБА_2 від 11.02.2020 № б/н та 11.02.2020 № б/н, у яких були викладені сумніви законності дій ОСОБА_1 , мала в даному питанні приватний інтерес, який зумовлений немайновим інтересом у вигляді бажаного негативного розгляду зазначеної скарги при наданні відповіді. На момент зазначених подій у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів між її приватним інтересом та виконанням її службових повноважень, про який вона не повідомила не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізналася чи повинна була дізнатися, безпосереднього керівника, та не вжила заходів щодо його врегулювання. В умовах зазначеного конфлікту інтересів ОСОБА_1 особисто прийняла участь в розгляді скарги громадянки ОСОБА_2 , у т.ч. доводів щодо неправомірності та незаконності її дій, підготувала відповідь на цю скаргу, яка 03.03.2020 було надано заявниці, не виконала при цьому вимоги п 3 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VІІ, та вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При викладені обставин адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 статті 172-7 КУпАП, в протоколах про адміністративне правопорушення № 203 та №204 від 22.04.2021 зазначається, що згідно витягу з наказу № 388-о від 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 було переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління Державної податкової служби у Харківської області.

На підставі Податкового повідомлення-рішення № 01118255706 від 22.07.2019 ОСОБА_1 як головним державним ревізором-інспектором Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС) застосовано штрафні санкції відносно ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

До ГУ ДПС 11.02.2020 за вх. № 18178/ФОП/ЕКПП та 12.02.2020 за вх. № 10505/ФОП/ЕКПП надійшли скарги громадянки ОСОБА_2 , в яких зазначено про незаконні дії ОСОБА_1 . Згідно даних реєстраційно-моніторінгової картки системи електронного документообігу ГУ ДПС з 14.02.2020 розгляд зазначених скарги був доручений безпосередньо ОСОБА_1 , яка, усвідомлюючи наявність реального конфлікту інтересів при розгляді зазначеного звернення, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII безпосереднього керівника не повідомила, заходи щодо його врегулювання не вжила та продовжила розгляд зазначеного звернення.

У подальшому, заявниці ОСОБА_2 на зазначені скарги ГУ ДПС надано відповідь 03.03.2020 № 4382/ФОП/20-40-57-06-20 та від 03.03.2020 № 4380/ФОП/20-40-57-06-20, яку підготовлено безпосередньо ОСОБА_1 . Згідно інформації ГУ ДПС від 26.10.2020 № 21419/9/20-40-11-21 повідомлення від ОСОБА_1 про наявність реального/потенційного конфлікту інтересів за період роботи в ГУ ДПС не надходили.

З метою повного й всебічного з`ясування обставин справи, вище вказані протоколи про адміністративне правопорушення № 203 та №204 від 22.04.2021 з доданими до них матеріалами постановою Київського районного суду м. Харкова від 05.07.2021 об`єднані в одне провадження.

В судовому засіданні прокурор Размєтаєв А.С. просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 статті 172-7 КУпАП та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КупАП, в зв`язку з закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала свою винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП, та просила закрити провадження в адміністративній справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення. В письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 зазначила, що ознайомившись із змістом скарг ОСОБА_2 , яка скаржилась на податкову вимогу №3949-57 від 27.01.2020 на суму 1749,89 грн. та просить її скасувати, ОСОБА_1 повідомила свого безпосереднього керівника - ОСОБА_3 про наявність в зверненнях посилань на її начебто можливі неправомірні дії, на що отримала відповідь, що якби вказані звернення стосувались неправомірних дій ОСОБА_1 чи взагалі неправомірних дій Київського управління ГУ ДГІС у Харківській області, то таке звернення не передавалось би керівником ГУ ДПС у Харківській області на розгляд до Київського управління, так як це суперечить вимогам ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». Крім того, скаржниця просила скасувати саме податкову вимогу №3949-57 від 27.01.2020, до складання якої ОСОБА_1 не мала ніякого відношення, так як складання податкових вимог не входить в коло її посадових обов`язків. Аналогічно, до її посадових обов`язків не входить та не входило під час роботи в ГУ ДФС у Харківській області відправка податкових повідомлень-рішень, так як їх відправка здійснюється централізовано організаційно-розпорядчим відділом, в якому ОСОБА_1 ніколи не працювала. Також, безпосередній керівник розпорядилась надати їй особисто всі документи, що стосуються виявлених порушень в діях ОСОБА_2 та визначених штрафних санкцій, для перевірки їх обґрунтованості та підготовки проекту відповіді з відповідними роз`ясненнями. У відповідності до вимог посадової інструкції, Податкового кодексу України та Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 були виконані всі вказівки безпосереднього керівника, а на прикінці лютого 2020 року разом із заступником начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Київського управління ГУ ДПС у Харківській області Барковою Ю.В. підготовлено ідентичні проекти відповідей скаржниці, з відповідними роз`ясненнями. В подальшому вказані проекти відповідей погоджені начальником Київського управління ГУ ДПІС у Харківській області ОСОБА_4 та підписані начальником ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_5 . Вважає, що її дії повністю узгоджувались з посадовими обов`язками, вказівками безпосереднього керівника та вимогами Закону України «Про запобігання корупції», так як в неї особисто не було ніякого приватного інтересу під час розгляду скарг ОСОБА_2 .

Захисник адвокат Мясоєдов Р.Б. просив закрити провадження про притягненню до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст. 172-1 КУпАП ОСОБА_1 за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, виклавши свої доводи в клопотанні про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

11.02.2020 та 12.02.2020 на адресу начальника ГУ ДПС у Харківській області від ОСОБА_6 надійшли скарги на застосування штрафних (фінансових) санкцій (податкових вимог), в яких ОСОБА_2 на підставі вимог ст. 60.1.3 Податкового кодексу України просила: відізвати податкову вимогу №3949-57 від 27.01.2020 року та направити платнику податків нову податкову вимогу з сумою податкового боргу в розмірі 283,75 грн.; зобов`язати ОСОБА_1 зменшити зобов`язання до суми 283,75 грн.; визнати штрафні (фінансові) санкції такими, що не підлягають сплаті у зв`язку з порушенням контролюючим органом ( ОСОБА_1 ) норм ПКУ, а саме не направлення податкового повідомлення-рішення та враховуючи наявність у платника квитанцій про сплату єдиного податку щомісячно до 20 числа (стаття 295 Податкового кодексу України), підтверджуючі факт того, що платник виконував свої зобов`язання відповідно до норм ПКУ; ввести зміни в електронний сервіс «єдиний кабінет платника податків» стосовно загальної суми заборгованості, з урахуванням скасованих штрафних санкцій.

В протоколах № 203 та № 204 від 22.04.2021 зазначено, що ОСОБА_1 при проведенні, починаючи з 14.02.2020 розгляду та перевірки скарги громадянки ОСОБА_2 від 11.02.2020 №б/н та 11.02.2020 №б/н, у якому викладені сумніви законності дій ОСОБА_1 , мала в даному питанні приватний інтерес, який зумовлений немайновим інтересом у вигляді бажаного негативного розгляду зазначеного звернення при наданні відповіді.

Проте, висновок особи, що склала протокол, про наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу, зумовленого немайновим інтересом у вигляді бажаного негативного розгляду зазначеного звернення, не підтверджується дослідженими судом доказами, оскільки ОСОБА_1 немала відношення до складання та направлення на адресу скаржниці податкової вимоги №3949-57 від 27.01.2020, правомірність якої оскаржувала ОСОБА_7 та не мала приватного інтересу від результатів розгляду скарг, враховуючи наступне.

Керівництво ГУ ДПС у Харківській області, під час розгляду зазначених скарг ОСОБА_2 взагалі не розглядало питання можливих незаконних дій ОСОБА_1 , тобто будь який результат розгляду скарг не мав негативних наслідків для останньої, що вбачається з п.8 листа ГУ ДПС у Харківській області №18788/6/20-40-24-15-19 від 19.05.2021, наданого на адвокатський запит адвоката Мясоєдова Р.Б.

До службових повноважень ОСОБА_1 не входило винесення та відзив «податкових вимог» платникам податків, а також не входило прийняття рішень про зменшення штрафних санкцій, що вбачається з її посадової інструкції, та відправка вихідної кореспонденції, в тому числі відправка податкових-повідомлень-рішень платникам податків.

Відправка документів здійснюється службою діловодства установи, що передбачено п. 193 Типової інструкції з діловодства, затвердженої Постановою КМУ від 17.01.2018 року №55.

ОСОБА_1 не отримувала особистих привілеїв або наслідків від результатів розгляду скарг ОСОБА_2 , так як сплата податкових зобов`язань та штрафів здійснюється виключно в дохід Держави, а не на користь ОСОБА_1 .

В протоколі № 203 вказується, що на підставі Податкового повідомлення-рішення №01118255706 від 22.07.2019 ОСОБА_1 , як головним державним ревізором-інспектором Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування ГУ Державної податкової служби у Харківській області, застосовано штрафні санкції відносно ОСОБА_2 , код НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Вищезазначене в протоколі не знайшло свого підтвердження дослідженими під судового розгляду доказами, враховуючи наступне.

Податкове повідомлення-рішення № 0118255706 від 22.07.2019 винесено та підписано начальником Київського відділення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Клімовою О.Є. та не має відношення до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, як зазначено в протоколі.

У відповідності до п.п. 1 п. III Порядку надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 – податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій підписується керівником, заступником керівника або уповноваженою особою, контролюючого органу, тобто відповідальність за прийняте рішення - податкове повідомлення-рішення № 01118255706 від 22.07.2019 несе посадова особа ГУ ДФС у Харківській області, яка його підписала. Прийняття рішень та підписання податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області ніколи не входило до посадових обов`язків ОСОБА_1 , що вбачається з її посадової інструкції.

Станом на 22.07.2019 взагалі не існувало державного органу - Головне управління ДПС у Харківській області (податковий номер 43143704), такий орган утворено та зареєстровано органом державної реєстрації 31.07.2019, а тому 22.07.2019 ОСОБА_1 не могла обіймати посаду головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління Державної податкової служби у Харківській області та застосовувати штрафні санкції до платників податків.

Крім того, в протоколі не правильно вказано, що вчиняючи адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 перебувала на посаді головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, оскільки станом на 11.02.2020, 12.02.2020 та взагалі протягом лютого-березня 2020 року ОСОБА_1 не обіймала посаду головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, оскільки така посада взагалі була відсутня в штатному розписі ГУ ДПС у Харківській області, що вбачається з п.п., 3, 4 листа ГУ ДПС у Харківській області №18788/6/20-40-24-15-19 від 19.05.2021, наданого на адвокатський запит адвоката Мясоєдова Р.Б.

Більш того, обидва протоколи № 203 та № 204 складені відносно ОСОБА_1 , в той час як прізвище як прізвище головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління Державної податкової служби у Харківській області – ОСОБА_1 .

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, і який також, згідно примітки до статті 172-7 КУпАП, є суб`єктом адміністративного правопорушення вказаної статті.

Згідно частини першої статті 172-7 КУпАП, неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 172-7 КупАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

В примітці до вказаної статті та п.11 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено, що під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», приватний інтерес – це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Виходячи із системного аналізу вказаних термінів, для встановлення факту реального конфлікту інтересів необхідно чітко установити, що: а) приватний інтерес наявний, б) він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, в) така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Для встановлення наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, у тому числі і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно також встановити наявність обов`язкової сукупності відповідних юридичних фактів: 1) наявність факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, у чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного із зазначених фактів із цієї сукупності, реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов`язковому порядку має бути відображено як у протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, так і у судовому рішенні.

Отже, конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

За змістом ст.172-7 КУпАП особистий інтерес - це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Статтею 28 «Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів» цього Закону передбачено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Обов`язковою умовою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 статті 172-7 КУпАП, є наявність реального конфлікту інтересів як суперечності між приватним інтересом особи та його службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність прийняття цією особою рішень, вчинення чи не вчинення дій на відповідній посаді.

Згідно п.3 роз`яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» №223-943/0/4-17 від 22.05.2017, для встановлення реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, по-третє, така суперечність не може впливати, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення чи вчинення дій. Отже, конфлікт інтересів відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» має місце у випадках, коли приватний інтерес особи впливає або суперечить об`єктивності чи неупередженості при прийнятті нею рішень.

В обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, в протоколах № 203 та № 204 від 22.04.2021 зазначено, що починаючи з 14.02.2020 ОСОБА_1 при проведенні розгляду та перевірки скарг ОСОБА_2 , у яких були викладені сумніви законності дій ОСОБА_1 , мала в даному питанні приватний інтерес, який зумовлений немайновим інтересом у вигляді бажаного негативного розгляду зазначеної скарги при наданні відповіді. На момент зазначених подій у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів між її приватним інтересом та виконанням її службових повноважень, про який вона не повідомила не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізналася чи повинна була дізнатися, безпосереднього керівника, та не вжила заходів щодо його врегулювання. В умовах зазначеного конфлікту інтересів ОСОБА_1 особисто прийняла участь в розгляді скарги ОСОБА_2 , у т.ч. доводів щодо неправомірності та незаконності її дій, підготувала відповідь на цю скаргу, яка 03.03.3030 було надано заявниці.

Однак зазначені в протоколах про адміністративні правопорушення обставини не підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, оскільки ОСОБА_1 немала відношення до складання та направлення на адресу скаржниці податкової вимоги №3949-57 від 27.01.2020, підписаного начальником Київського управління ГУ ДПС у Харківській області Грушевою В.В., правомірність якої оскаржувала ОСОБА_7 , тому не мала приватного інтересу від результатів розгляду скарг. Керівництво ГУ ДПС у Харківській області під час розгляду зазначених скарг ОСОБА_2 не розглядало питання можливих незаконних дій ОСОБА_1 , а тому будь який результат розгляду скарг не мав негативних наслідків для ОСОБА_1 . До службових повноважень ОСОБА_1 не входило винесення та відзив «податкових вимог» платникам податків, а також не входило прийняття рішень про зменшення штрафних санкцій та відправка вихідної кореспонденції, в тому числі відправка податкових-повідомлень-рішень платникам податків. ОСОБА_1 не отримувала особистих привілеїв або наслідків від результатів розгляду скарг ОСОБА_2 , так як сплата податкових зобов`язань та штрафів здійснюється виключно в дохід Держави, а не на користь ОСОБА_1 Податкове повідомлення-рішення №0118255706 від 22.07.2019 винесено та підписано начальником Київського відділення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Клімовою О.Є.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях «Малофеєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» відзначив, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її.

В рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Отже, дослідженими по справі доказами не підтверджено наявність приватного інтересу в діях ОСОБА_1 під час розгляду та перевірки скарг ОСОБА_2 , зумовленого немайновим інтересом у вигляді бажаного негативного розгляду зазначеної скарги при наданні відповіді та виникнення реального конфлікту інтересів між приватним інтересом ОСОБА_1 та виконанням її службових повноважень.

Таким чином, ОСОБА_1 не вчиняла дій та не приймала рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а тому в її діях відсутній склад адмінправопорушення, передбаченого ч.2 статті 172-7 КУпАП, тобто вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Оскільки під час розгляду скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не діяла в умовах реального конфлікту інтересів, вона не була зобов`язана повідомляти про це безпосереднього керівника, а саме керівництво ГУ ДПС у Харківській області, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 172-7 КУпАП

Одночасно, суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2020 Управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань національної поліції України отримало (вхідний №1650) лист Головного управління ДПС у Харківській області №19586/9/20-40-14-02-12 від 29.09.2020 року та додані до нього копії документів в кількості 12 арк., направлений спеціальному уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції, про порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» з боку головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління ДПС у Харківській Шовкопляс І.М., для вжиття відповідних заходів реагування.

29.10.2020 Управління стратегічних розслідувань в Харківській області департаменту стратегічних розслідувань національної поліції України, отримало відповідь ГУ ДПС у Харківській області та додані до неї копії документів в кількості 24 арк., а саме: копію положення про відділ адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Харківського управління ГУ ДПС у Харківській області, витяг з наказу ГУ ДПС у Харківській області №388-о від 04.09.2020 про призначення ОСОБА_1 на посаду, копію особової картки ОСОБА_1 , копію посадової інструкції головного державного ревізора-інспектора Київського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування Головного управління ДПС у Харківській області Шовкопляс І.М., копію Присяги державного службовця ОСОБА_1 , копію Повідомлення ознайомлення з правилами етичної поведінки в органах ДПС.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» №114-ІХ від 19.09.2019 року, який введений в дію 19.04.2020 року, стаття 38 КУпАП викладена в новій редакції.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами 1 та 2 статті 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Положення статті 38 КпАП України в новій редакції, яка почала діяти з 19.04.2020, збільшує строк накладення адміністративного стягнення з трьох до шести місяців, тобто погіршує становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому не має зворотної дії в часі і не відновлює строк притягнення до адміністративної відповідальності, який вже сплив.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до ч.3 ст. 38 КУпАП (в редакції, що діяла станом на 14.02.2020 та 03.03.2020 - дата вчинення ОСОБА_1 правопорушення визначена в протоколах №203 та №204 від 22.04.2021, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, може бути накладено виключно протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Моментом виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, визнається день отримання компетентними органами інформації, з якої вбачається наявність у діянні ознак правопорушення, а не з моменту коли особа уповноважена на складання протоколу знайде вільний час на його складання. На користь такого підходу вказують та обставина, що діяльність компетентних осіб щодо збирання, оцінки та перевірки доказів передує складанню процесуального документа, який офіційно засвідчує факт неправомірних дій, а також положення ч. 2 ст. 254 КУпАП про те, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Це положення означає, що визначений ст. 254 КУпАП строк для складання протоколу починає свій відлік після того, як у посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення та достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Інформація щодо скоєння ОСОБА_1 правопорушення пов`язаного з корупцією отримана Управлінням стратегічних розслідувань в Харківській області департаменту стратегічних розслідувань національної поліції України 02.10.2020, а отже тримісячний строк обрахований з цієї дати скінчився 02.01.2021, а адміністративні протоколи складено 22.04.2021 р., тобто з порушенням процесуальних строків.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган /посадова особа/ оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Враховуючи викладене, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд встановив відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом

Відповідно до вимог ч.1 п.1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 172-7, 245-247, 251-252, 268, 278-280, 284, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених за ч 1 ст.172-7 КУпАП та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.О. Попрас