Постанова № 9809147, 19.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.05.10Справа №2а-3627/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс»

до Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування рішень

за участю представників:

від позивача Мальцева В.І. пред-к, дов, №1 від 01.01.2010 р.

Шалашов І.М. - директор , протокол №3 від 30.08.2008 р.

від відповідача Казанцева З.Т. пред-к, дов. № 22 від 12.03.2010 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило скасувати рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) від 09.03.2010 р. № 000494/23-1/0 , № 000495/23-1/0, № 000496/23-1/0. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом невірно застосовані положення Закону України «Про податок на додану вартість», «Про відходи», не прийнято до уваги рішення суду, внаслідок чого протиправно донараховані штрафні санкції, за порушення вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові.

Представником відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 08.04.2010 р., надані заперечення на позов (вих. № 1402/9/10 від 02.04.2010 р.), в яких зазначено, що вказані податкові повідомлення - рішення прийняти при повному вивченні всіх матеріалів справи, в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позову.

Під час розгляду справи представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009р., за результатами якої 26.02.2010 р. складено акт № 464/23-1/19446678. У зазначеному акті перевірки зафіксовано, зокрема, порушення позивачем п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища в період, що перевірявся, на суму 21235,78грн., ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю, яке виразилось у порушенні строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту та знаходиться за межами України, п.8-1. 2, п.8-1.10 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення ПДВ по спеціальній (скороченій) декларації на суму 47850грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 09.03.2010 р. прийнято в тому числі рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 000494/23-1/0 про нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 340 грн., а також податкові повідомлення-рішення № 495/23-1/0 про визначення платнику податків суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 71775 грн., з яких 47850 грн. за основним платежем, 23925 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000496/23-1/0, яким донарахований збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 21235,78 грн. та 6416,93 грн. штрафних санкцій.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень , суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

У ст.2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (в редакції, яка діяла на час проведення операцій) зазначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У акті перевірки № 464/23-1/19446678 від 26.02.2010 р. працівниками податкового органу зафіксовано, що 14.07.2008 року між ТОВ “Адоніс”(Покупець) та компанією Sokolovski Import-Export було укладено контракт № 1, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобовязується надати до продажу Покупцю, а Покупець прийняти та сплатити Товар у кількості, по найменуванню та цінам згідно Специфікаціям до цього Контракту. Згідно з п.2 зазначеного Контракту ціна на кожну партію Товару узгоджується Сторонами та вказується у специфікаціях, які є невідємною частиною цього Контракту. Валюта ціни та платежу Євро. Загальна вартість Контракту складає 500000 тисяч Євро. Усі взаєморозрахунки між Сторонами здійснюються у Євро шляхом прямого платежу на банківський рахунок Продавця, вказаного у даному контракті. Покупець зобовязується внести 100% передоплати вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця. Відповідно до п.5.1 Контракту прийом передача Товару по кількості та якості здійснюється на складі Покупця. Згідно з п.6 Контракту Продавець може поставляти Товар різноманітними по обсягу партіями протягом строку дії Контракту та в межах кількості Товару, вказаного у Специфікаціях до Контракту. Право власності на Товар переходить з моменту його передачі Покупцю. На виконання умов контракту № 1 від 14.07.2008 р. ТОВ “Адоніс” здійснило передоплату, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 3 від 24.07.2008 року на суму 37600,00 Євро та № 4 від 24.07.2008 року на суму 38512,00 Євро . Згідно з наданими позивачем документами на виконання умов контракту № 1 від 14.07.2008 року Товар: Культіватор причіпний та вилковий автонавантажувач самохідний марки Bobcat моделі T3071 перетнули митний кордон України 02.09.2008 року, що підтверджується штампом Ягодинської митниці “Під митним контролем” на рахунку до контракту № 1 від 14.07.2008 року (а.с.20) та на Специфікації № 1 до Контракту № 1 від 14.07.2008 р.

Працівниками податкового органу визначено, що надходження імпортного товару по здійсненої позивачем передплати на підставі вказаних вище платіжних документів відбулось з перевищенням відстрочення поставки з моменту здійснення авансового платежу у сумі 37600 Євро з 21.01.2009 р. по 24.03.2009 р. включно - 63 календарних дні, у сумі 22300 Євро з 25.03.2009 р. по 16.07.2009 р. включно - 114 календарних днів.

До матеріалів справи залучена копія Постанови Окружного адміністративного суду від 06.10.2009 р. по справі № 2а-10028/09/1/0170, в якою зафіксовано, що Культіватор причіпний та вилковий автонавантажувач самохідний марки Bobcat моделі T3071 перетнули митний кордон України 02.09.2008 року, що підтверджується штампом Ягодинської митниці “Під митним контролем”на рахунку до контракту № 1 від 14.07.2008 р. та на Специфікації № 1 до Контракту № 1 від 14.07.2008р., а 04.09.2008 р. вказаний товар був доставлений на Кримську митницю, що підтверджується відповідним штампом “Під митним контролем” на зазначеному рахунку.

Під час розгляду справи № 2а-10028/09/1/0170 судом був зроблений висновок про те, що надані позивачем матеріали свідчать про те, що придбаний у нерезидента - компанії Sokolovski Import-Export позивачем згідно з умовами контракту № 1 від 14.07.2008 р. товар був ним отриманий в термін, передбачений ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", на користь позивача була здійснена поставка в рамках імпортної операції в розумінні Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в межах 180 календарних днів з моменту здійснення передоплати позивачем на користь компанії Sokolovski Import-Export, а тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є безпідставними.

За таких обставин, приймаючи до уваги те , що на час звернення позивача до суду рішення по справі № 2а-10028/09/1/0170 набрало законної сили, керуючись ст.72 КАС України, в наслідок того, що штрафні санкції у розмірі 340 грн. були нараховані саме за нібито встановлені порушення вимог чинного законодавства при отримані товару, придбаного у Sokolovski Import-Exportпо по контракту № 1 від 14.07.2008 р., суд вважає, що існують підстави для визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 000494/23-1/0 від 09.03.2010 р.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У ст. 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначений спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства

Відповідно до п. 8-1.1. ст. 8-1 Закону резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 8.-1.2) .

У п. 8-1.6. ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства. (п. 8-1.10 ст. 8-1 Закону)

Згідно п п.8-1.15.2. п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» діяльністю у сфері сільського господарства є виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація;

У п.п 8-1.15.6. п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону вказано, що обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб).

Виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію (п.п 8-1.15.7. п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону) .

Постановою КМУ № 23 від 21.01.2009 р. затверджений перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Перелік 23). У примітки до вказаного Переліку було визначено, у цьому переліку обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності у сфері сільського господарства, та обробка чи переробка та/або консервація продукції, одержаної в результаті діяльності у сфері сільського (в частині тваринництва) та лісового господарства, рибальства і рибництва, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства, рибальства і рибництва за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовляється) безпосередньо платником податку на додану вартість (крім їх придбання в інших осіб).

Постановою КМУ № 648 від 01.07.2009 р. були внесені зміни у Перелік № 23, відповідно до яких до переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", були додані види діяльності, повязані з обробкою чи переробкою та/або консервацією продукції, одержаної в результаті діяльності у сфері сільського господарства .

Під час розгляду справи представники відповідача наполягали на тому, що позивач в порушення вимог ст. 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість” не включив в податкові декларації, по яким проводились розрахунки з бюджетом реалізацію продукції, яка не увійшла до переліку видів діяльності, відображених у Свідоцтві спеціального режиму оподаткування за період часу з 01.01.2009 р. по 31.08.2009 р., а саме ПДВ від реалізації хлібобулочних виробів, крупи, макаронних виробів, борошна, мяса. На думку податкового органу сума заниження податкових зобовязань по бюджетній декларації склала 61012,45 грн. Перевіркою податкового кредиту встановлено, що платник податків не включив до податкового кредиту за період часу, який перевірявся, ПДВ в сумі 13162,31 грн. На підставі викладеного податковий орган визначив, що платником податків підлягає сплаті в бюджет за період з 01.01.2009р. по 30.09.2009 р. ПДВ у сумі 47850 грн.

До матеріалів справи залучена копія Свідоцтва № 100164120 НБ №098283 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, згідно з яким 01.01.2009 р. позивач був зареєстрований субєктом спеціального оподаткування по наступному переліку видів сільськогосподарського підприємництві по КВЕД : 01.11.0 «Вирощування зернових та технічних культур», 01.21.0 «Розведення великої рогатої худоби», 01.23.0 «Розведення свиней», 01.25.0 «Розведення інших тварин». Крім того до матеріалів справи залучена копія Свідоцтва № 1002411962 НБ № 098309 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, згідно з яким 31.08.2009 р. позивач був зареєстрований субєктом спеціального оподаткування по наступному переліку видів сільськогосподарського підприємництві по КВЕД 1.61.0, 15.81.0, 15.85.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.41.0 «Обробка, переробка та/або консервація платником податку на додану вартість продукції, одержаної в результаті провадження видів діяльності, передбачених ци переліком за умови, що така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку», 01.11.0 «Вирощування зернових та технічних культур», 01.41.0 «Надання послуг у рослинництві, обладнання ландшафту», 01.21.0 «Розведення великої рогатої худоби», 01.23.0 «Розведення свиней», 01.25.0 «Розведення інших тварин».

Приймаючи до уваги, що у Переліку № 23 до 03.07.2009 р. не було зазначено окремого КВЕД щодо обробки (переробки) сільськогосподарської продукції, яка вирощувалась позивачем, керуючись змістом Примітки до цього переліку, яка діяла з 21.01.2009 р. по 01.07.2009 р., суд вважає, що позивач у зазначений період часу правомірно задекларував ПДВ, отриманий при реалізації хлібобулочних виробів крупи, макаронних виробів, борошна, мяса в податкові зобовязання в скорочену декларацію, діючи відповідно до вимог ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість».

На думку суду саме після внесення змін до Переліку № 23 платник податків для користування пільгами, вказаними у ст.8-1 зазначеного Закону, мав отримати про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, в якому був би зазначений від діяльності як переробка вирощуваної ним продукції, що ним і було зроблено 31.08.2009 р.

На підставі викладеного суд вважає, що зроблений в акті перевірки № 464/23-1/19446678 від 26.02.2010 р. висновок про порушення позивачем вимог п.8-1. 2, п.8-1.10 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення ПДВ по спеціальній (скороченій) декларації на суму 47850 грн., не відповідає дійсним обставинам справи, зроблений при вірному застосуванні вимог Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення рішення № 495/23-1/0 від 09.03.2010 р.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначені в Законі України «Про відходи».

У ст. 1 вказаного Закону (в редакції яка діяла в період діяльності позивача, який перевірявся) було визначено, що під відходами розумілись будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворювались у процесі людської діяльності і не мали подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен був позбутися шляхом утилізації чи видалення

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про відходи» за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України. Плата за розміщення відходів на територіях підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не сплачується.

Постановою КМУ № 303 від 01.03.1999 р. затверджений Порядок встановлення нормативу збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору (далі Порядок № 303), яким визначені єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення.

У п.2 Порядку № 303 зазначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів.

Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та ДПА України 19.07.1999 р. прийнятий Наказ № 162/379, яким затверджена Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі Інструкція № 162). Зазначений наказ зареєстрований в міністерстві юстиції України 09.08.1999 р. за № 544/3837.

У п. 2.1 Інструкції № 162 визначено, що платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Вивчивши зазначені вище положення Закону України «Про відходи», Порядку № 303 та Інструкції № 162, суд приходить до висновку, що збір за забруднення навколишнього природного середовища мають сплачувати субєкти , яки здійснюють розміщення промислових відходів в межах встановлених лімітів.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що позивач займається вирощуванням тварин (свіней, великої рогатої худоби), в результаті чого на підприємстві на думку працівників податкового органу утворюються відходи тваринного походження (навіз). Відповідач наполягав на тому, що платник податків самостійно здійснив нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у частині розміщення відходів тваринного походження у 2009 р. без урахування понадлімітного обсягу та коригуючих коефіцієнтів.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в редакції закону України «Про відходи», яка діяла в період здійснення діяльності позивачем, відходи тваринного походження (навіз) не можна було віднести до речовин (матеріалів або предметів), що утворювались у процесі людської діяльності і не мали подальшого використання за місцем утворення, яки необхідно було утилізувати. За таких обставин суд вважає, що у позивача був відсутній обовязок для отримання лімітів для розміщення навозу, розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища у частині його розміщення.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що самостійне нарахування позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища при розміщенні навозу, не є згідно зі ст. 70 КАС України належним доказом визначення наявності у нього обовязку справляти вказаний збір.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що навіз не підлягає подальшій утилізації, він використовувався платником податків для внесення на лани як органічне добриво.

За таких обставин суд вважає, що висновки зроблені в акті перевірки щодо заниження позивачем збору на забруднення навколишнього природного середовища зроблені позивачем при неповному зясуванні обставин справи, в наслідок чого податкове повідомлення - рішення № 000496/23-1/0 від 09.03.2010 р. має бути визнано протиправним та скасоване.

Під час судового засідання, яке відбулось19.05.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 26.05.2010 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції № 000496/23-1/0 ,№ 495/23-1/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000494/23-1/0 від 09.03.2010 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Адоніс» (м.Джанкой, вул.. Толстого 30, код ЄДРПОУ 19446678) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.