Рішення № 98081400, 01.07.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/5653/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника позивача Роговець В.Д.

представника відповідача Борисович О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини Т0500, третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини Т0500, та просив:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т 0500 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10612,38 грн.

2. Стягнути з Військової частини Т 0500 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10612,38 грн.

3. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку з 16.10.2020 по 20.11.2020.

4. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В подальшому, за клопотанням позивача, позовна вимога про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку з 16.10.2020 по 20.11.2020, була судом залишена без розгляду.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що не виплата йому компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10612,38 грн., суперечить приписам податкового законодавства та порушує його права і соціальні гарантії.

Також позивач зазначив, що такою не виплатою йому завдано значної моральної шкоди, яку він оцінив у 10000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині Т0500, м. Чернігова у званні старшого солдата військової служби за контрактом на посаді старшого стрільця першого відділення першого взводу охорони роти, охорони військової частини.

На підставі наказу командира військової частини Т0500 від 16 жовтня 2020 року №256 був звільнений з військової служби у запис за підпунктом «а» пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту був звільнений у запас з 16.10.2020.

Згідно наказу командира військової частини Т0500 від 16 жовтня 2020 року та додатку №15 від 13.10.2020 позивачу належала до виплати грошова компенсація за неотримане речове майно в розмірі 54422,46 грн.

Відповідно до витягу банку по картковому рахунку позивача він отримав грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 43810, 08 грн. 20.11.2020.

З суми цієї виплати було утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 9796 грн. 4 коп. та 816 грн. 34 коп. військового збору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів У сімей» передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються зокрема, Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно пунктів 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

За пунктом 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Згідно п.7 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки. Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Пунктами 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укравід 15.01.2004 №44, передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв`язку, Державної кримінально-виконавчої служби, МИС, податкової міліції. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частин? і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац 3 пункту 242 Положення).

Згідно п. 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи прибуток), отримані з джерел за межами України. Згідно пп. 164,2,17 п. 164.2 ст. 164 Лопаткового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: <...> г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

За пунктом 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Станом на дату виключення позивача зі списків особового складу відповідач не виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно. В подальшому, нараховану мені грошову компенсацію виплачено з утриманням з неї податку з доходів фізичних осіб.

З аналізу наведених норм матеріального права та встановлених обставин справи слідує, що позивач, під час проходження військової служби, будучи обтяженим власними витратами на придбання речового майна, мав правомірні очікування на отримання його грошової компенсації, оскільки і приписами Закону №2011-XII, і Порядку №178, гарантоване як право на отримання вказаного речового майна, так і право на одержання його грошової компенсації у протилежному випадку.

При цьому, утримавши з належних позивачу до виплати сум грошової компенсації за неотримане речове майно податок з доходів фізичних осіб, відповідач фактично позбавив його частини цієї грошової компенсації, що не узгоджується з підходом законодавця до оподаткування доходів військовослужбовців (пункт 168.5. статті 168 Податкового кодексу України). Аналогічна правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладена у постанові від 19.02.2020 у справі №802/1677/16-а.

З огляду на наведене, судом встановлено, що протиправною є бездіяльність Військової частини Т 0500 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9796 грн. 04 коп.

За таких підстав з Військової частини Т 0500 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9796 грн. 04 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно пункту 5 вказаної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно- правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуального), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У тексті позовної заяви та у виступі представника позивача у судовому засіданні відсутні жодні посилання на приниження честі, гідності, престижу або ділової репутації позивача, які були викликані протиправною бездіяльністю відповідача. Відсутні вказування на моральні переживання у зв`язку у порушенні права власності, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, настанні інших негативних наслідків.

Також суду не представлено жодних доказів наявності моральних та психологічних страждань позивача.

За таких підстав, у задоволенні позову, в цій частині, необхідно відмовити.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини Т0500 (вул.Івана Мазепи, буд.18, м.Чернігів,14017), третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т 0500 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9796 грн. 04 коп.

Стягнути з Військової частини Т 0500 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9796 грн. 04 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 липня 2021 року.

Суддя С.Л. Клопот