Ухвала суду № 98079775, 05.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 липня 2021 р. Справа №200/6315/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

до відповідача: Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, місцезнаходження: пр. Миру, буд. 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87555

про: визнання протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги, зобов`язання Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити перерахунок щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги у сумі 6800 грн., відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” як учаснику бойових дій.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги, зобов`язання Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити перерахунок щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги у сумі 6800 грн., відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” як учаснику бойових дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду вмотивованого клопотання про поновлення строків звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні.

Вказана ухвала була направлена 28 квітня 2021 року на адресу позивача: АДРЕСА_2 рекомендованим листом з повідомленням, однак на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”, у зв`язку з чим, судом прийнято ухвалу від 23 червня 2021 року продовження строків на усунення недоліків позовної заяви.

30 червня 2021 року позивач надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якої посилається на те, що про невідповідність розміру щомісячної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учасник бойових дій та вимогам Конституції України та іншим законодавчих актів він дізнався кілька місяців назад, із засобів масової інформації та мережі інтернет, а також з сайту Верховного Суду України. Також, зазначає, що не міг передбачити, що орган держави, в даному випадку – Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, яка покликана захищати права та законні інтереси громадян та учасників бойових дій у сфері соціального забезпечення, може ці права порушити. Крім того, вказує, що не має юридичної освіти, не знає особливостей соціального законодавства, у зв`язку з чим не міг знати, що його права порушуються, тобто, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику бойових дій , не відповідає вимогам законодавства. Вказує на те, що на даний час проходить військову службу в зоні ООС, та не має фізичної можливості отримати фахову консультацію по своїм права як учасник бойових дій. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до позиції Європейського суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. З огляду на вказані обставини просив суд поновити строк звернення до суду.

Надаючи правову оцінку вказаній заяві, суддя зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, чинним процесуальним законодавством визначено, що реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав можливо лише в межах визначеного законом строку.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Варто звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Разом з тим, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 у справі №826/10808/18.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №227/2015/17.

Зі змісту позову встановлено, що позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України від 22.10.1993 №3551XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивачем вказано, що 23 квітня 2020 року позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1390 грн..

Вказані види грошової виплати є періодичним платежем, отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується

При цьому, суд вказує на те, що згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Частиною четвертою статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

З огляду на викладене, суд відмічає, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Дана позиція кореспондується з відповідними висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Проте до суду за захистом своїх прав, зокрема щодо нарахування та виплати вказаної допомоги за 2020 рік позивач звернувся лише 19.05.2021 року, що підтверджується витягом про відстеження поштових відправлень, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого чинним законодавством України.

Суд не вважає зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки звернення позивача у квітні 2021 року до відповідача стосовно здійснення перерахунку і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір виплаченої у 2020 щорічної разової грошової допомоги. З дня отримання допомоги до 5 травня особою, якій призначена така допомога вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання зазначеної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру складових призначеної виплати звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації.

Таким чином, звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок та виплату суми невиплаченої допомоги до 5 травня не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові №240/12017/19 від 31.03.2021.

Зі змісту заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.

Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.

Окремо слід вказати й на те, що рішення Конституційного Суду України у справі 1-247/2018(3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) прийнято ще 27.02.2020 року.

Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної їй допомоги при звільненні звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

Стосовно твердження позивача проте, що він не мав змоги отримати фахову консультацію по своїм права через те, що проходив службу в зоні ООС, суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що він постійно прибуває у розташуванні Військової частини 3057.

Таким чином, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.

Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Так частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому дана позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 243, 248, 256, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду – відмовити.

2. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги, зобов`язання Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити перерахунок щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги у сумі 6800 грн., відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” як учаснику бойових дій.

3. Повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

5. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

6. Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська