Рішення № 98079488, 17.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Справа № 160/53/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняЗакопай А.Р. за участі: позивача представника відповідача ОСОБА_1 Армашової І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

19 січня 2021 року від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, до суду подано уточнений позов, відповідно до якого позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938, 49044, пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку;

- зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02909938, 49044, пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу при звільнені в розмірі середнього місячного заробітку.

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938, 49044, пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 14.05.2020 року по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що працював безперервно в органах прокуратури з 30.10.2006 року. З 12.08.2019 року працював на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 № 406к, на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» 14.05.2020 року звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області. Цим же наказом відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні виплати при звільненні. Здійснюючи розрахунок при звільненні, прокуратурою Дніпропетровської області, в порушення статті 44 Кодексу законів про працю України позивачу не виплачено вихідну допомогу, розмір якої має становити не менше середнього місячного заробітку. 24.12.2020 року позивачем направлено запит до Дніпропетровської обласної прокуратури щодо нарахування та виплати при звільнені вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 Кодексу законів про працю України. Обласною прокуратурою 31.12.2020 року повідомлено, що зазначені виплати Законом України «Про прокуратуру» не передбачені та надано відповідні документи щодо проведення розрахунку. Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем здійснений не був, у зв`язку із невиплатою вихідної допомоги, яка передбачена статтею 44 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/53/21 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року вказану позовну заяву, після відкриття провадження у справі, було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

10 лютого 2021 року від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, до суду надано документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн. (квитанція № 0.0.2009234911.1 від 10.02.2021 року).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року продовжено розгляд адміністративної справи №160/53/21 у відповідності до вимог частини 14 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

02 березня 2021 року до суду від представника Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому Дніпропетровською обласною прокуратурою заперечується в задоволенні позовних вимог викладених в позовній заяві, вказуючи на те, що вони є безпідставними, необґрунтованими, виходячи з того, що відповідно до норм Закону №1697 у разі звільнення працівника на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 цього Закону виплати вихідної допомоги не передбачено. Таким чином, даний юридичний факт (підстава п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 ) є відмінним від того юридичного факту, у зв`язку з яким ст. 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Відтак, оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, визначеними Законами України №1697-VII, № 113-ІХ, якими не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання, що узгоджується з практикою Верховного суду України від 31.01.2018 року у справі № 820/1119/16. Таким чином, позивачу при звільнені виплачено всі належні суми, тому підстав для застосування до Дніпропетровської обласної прокуратури відповідальності за затримку розрахунку при звільнені, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку немає.

02 березня 2021 року до суду надійшла заява від представника Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року задоволено заяву представника Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи №160/53/21 за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

23 березня 2021 року до суду від позивача надійшла письмова заява про доповнення обґрунтування до позовної заяви, подана в порядку статті 166-167 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що внесені Законом № 113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом. Частиною 5 статті 51 Закону України № 1697-VІІ та частиною 4 статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Проте у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільнені прокурора, а отже при вирішені спірного питання слід застосовувати положення статті 44 КЗпП України. Вважає посилання відповідача на те, що частина 5 статті 40 КЗпП України вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України у випадку звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених частиною 1 статті 40 КЗпП України, безпідставними, посилаючись на постанову Верховного суду України від 26 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.006923 (адміністративне провадження № К/9901/16075/20).

08 квітня 2021 року до суду від представника Дніпропетровської обласної прокуратури надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, без руху та надання строку для усунення недоліків, в задоволені якого протокольною ухвалою суду від 08 квітня 2021 року відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 травня 2021 року.

Протокольними ухвалами суду від 13 травня 2021 року, 10 червня 2021 року судом оголошено перерву у справі № 160/53/21 для надання представником відповідача письмових доказів до суду. Чергове судове засідання призначено на 17 червня 2021 року.

В судовому засіданні, 17 червня 2021 року, позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позовну заяву задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила суд у задоволенні позову відмовити, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом прокурора Дніпропетровської області від 12 серпня 2019 року № 1249к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області.

Наказом прокурора Дніпропетровської області Панченко О. № 406к від 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" (наказом Генерального прокурора України № 410 від 03.09.2020 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» юридичну особу - «Прокуратуру Дніпропетровської області» перейменовано у «Дніпропетровську обласну прокуратуру»), з 14 травня 2020 року.

Зі змісту вказаного наказу прокурора Дніпропетровської області вбачається, що відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області було доручено провести з ОСОБА_1 остаточний розрахунок та усі належні останньому виплати при звільнені.

З наявних матеріалів справи вбачається, що в травні 2020 року з позивачем було проведено повний розрахунок, включаючи оклад, вислугу років, за роботу в умовах режим. обмеж., премії, та компенсацію невикористаної відпустки (розрахунковий лист за травень 2020, табельний № 2100 ОСОБА_1 ).

На думку позивача, при повному розрахунку йому не було виплачено вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку згідно вимог ст. 44 Кодексу законів про працю України.

24 грудня 2020 року позивач звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури з запитом на отримання публічної інформації, в якій просив надати інформацію, в тому числі, чи виплачено ОСОБА_1 при звільнені вихідну допомогу, передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України.

31 грудня 2020 року за вих. № 27-202 вих-20 Дніпропетровська обласна прокуратура надала вичерпну відповідь на звернення позивача, в якій зазначила, що відповідно до вимог ч.5 ст. 40 Кодексу законів про працю України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п.1 частини 1 цієї статті (змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) встановлюється законом, що регулює їхній статус. Згідно з п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Виплата вихідної допомоги відповідно до зазначеного закону звільненим прокурорам не передбачена.

Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу правомірності/неправомірності дій відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні позивача з органів прокуратури у травні 2020 року.

Законом України "Про прокуратуру" забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" статтю 51 Закону України «Про прокуратуру» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 Кодексу законів про працю України.

Статтею 40 Кодексу законів про працю України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).

Відповідно до частини четвертої статті 40 Кодексу законів про працю України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно зі статтею 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус"; частину дев`яту статті 252 після слів "дисциплінарної відповідальності та звільнення" доповнено словами і цифрами "а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу".

Внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" зміни до Кодексу законів про працю України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Таким чином, суд вважає, що частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми Кодексу законів про працю України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 Кодексу законів про працю України при вирішенні спірного питання.

Отже, однією з гарантій дотримання трудових прав працівника (в тому числі звільненого з органів прокуратури) є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

В той же час суд зазначає, що право на отримання вихідної допомоги при звільненні мають виключно ті особи, які фактично були звільненні з роботи на підставах передбачених статтею 40 КЗпП України (ч. 5 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»).

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем оскаржено наказ про звільнення з органів прокуратури від 30 квітня 2020 року № 406к та на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року по справі № 160/5964/20, яке набрало законної сили 21.01.2021 року, скасовано наказ № 406к від 30 квітня 2020 року прокурора Дніпропетровської області О. Панченка про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора, який став підставою для остаточного розрахунку та виплати усіх належних ОСОБА_1 виплат при звільнені. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області, з 15 травня 2020 року, що підтверджується копією наказу Дніпропетровської обласної прокуратури № 136к від 05 лютого 2021 року, наявного в матеріалах справи.

Окрім цього, згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.05.2020 року по 12.10.2020 року в розмірі 117556,40 грн. з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Отже, позивача не можна вважати таким, що звільнений з органів прокуратури, з 14 травня 2020 року, у зв`язку з чим право на отримання вихідної допомоги останній не набув. Іншими словами, поновлення на роботі після скасування в судовому порядку наказу про звільнення нівелює право такої особи на отримання вихідної допомоги при звільненні з 14 травня 2020 року, адже відсутній юридичний факт, з яким законодавець пов`язує набуття права на отримання такої допомоги - звільнення з роботи на підставах передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України (в контексті спірних правовідносин ч. 5 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги у зв`язку з поновленням останнього в судовому порядку на посаді в органах прокуратури.

З огляду на те, що позовна вимога про стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 14.05.2020 по день фактичного розрахунку є похідною від першої позовної вимоги, вона також не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що підстави та предмет позову є необґрунтованим, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 червня 2021 року.

Суддя Н.В. Боженко