Рішення № 98079451, 18.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року Справа № 160/14773/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління державної податкової служби України у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 20 березня 2020 року № Ф-39658-53У в частині сплати недоїмки в сумі 20 169,33 грн. (двадцять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 33 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2019 році позивач помилково подав податковому органу звіт про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, а також у 2020 році був поданий помилково звіт за 2019 рік. 20 березня 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-39658-53У на суму 20 169,33 грн., яка, на думку позивача, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач підпадає під зазначену у ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» категорію осіб, а саме, є особою, яка отримує пенсію за віком та яка звільнена від сплати єдиного соціального внеску. Крім того, позивачем зазначено, що договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач не укладав, а отже, позивач вважає, що зазначення помилково у такому звіті нарахувань єдиного внеску при наявності пільг щодо його сплати, за відсутності договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, не є підставою для сплати таких грошових зобов`язань.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.

22.12.2020 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач є платником єдиного податку та з 03.07.2012 року зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та з 22.08.2010 є пенсіонером за віком. Зазначено, що оскаржувана вимога складена відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки позивач самостійно подав звіти про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018р. та 2019р. та у даних звітах самостійно визначив суму єдиного внеску, у зв`язку з чим, у відповідача були відсутні підстави вважати звіти позивача недійсними.

Отже, відповідач вважає, що під час прийняття вказаної вимоги про сплату боргу (недоїмки), Головне управління ДПС у Дніпропетровській області діяло у межах повноважень та у спосіб, які визначенні чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для скасування вимоги про сплату боргу.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 20.11.2001 року.

Позивач з 18.01.2012 року є платником єдиного податку та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 03.07.2012 року № реєстрації 04320310116 та відповідно до реєстраційних даних Державної податкової служби України з 22.08.2010 є пенсіонером за віком.

ФОП ОСОБА_1 було особисто в електронному вигляді подано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області Звіти по єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт ЄСВ) за 2019 рік, зареєстрований в інформаційній базі Державної податкової служби України за номером реєстрації 9333270933, сума до сплати єдиного внеску згідно поданого Звіту ЄСВ склала 11016,72 грн. та згідно поданого Звіту за 2018 рік, який зареєстрований в інформаційній базі Державної податкової служби України за номером реєстрації 9308319564, сума до сплати єдиного внеску склала 9828,72 грн.

Відповідно до поданих ФОП ОСОБА_1 . Звітів за 2018 рік та 2019 рік, в інтегрованій картці платника податків (далі - ІКП) по коду бюджетної класифікації (далі - КБК) 71040000 ФОП ОСОБА_1 по строку 11.02.2019 року за 2018 рік нараховано єдиного внеску у сумі 9828,72 грн. та по строку 10.02.2020 року за 2019 рік нараховано єдиного внеску у сумі 11016,72 грн.

У зв`язку з не сплатою ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску відповідно до поданих Звітів за 2018 рік та 2019 рік, в ІКП по КБК 71040000 станом на 20.03.2020 року рахувався борг (недоїмка) по єдиному внеску за 2018 та 2019 року у сумі 20169,33 грн., який станом на 11.12.2020 року платником не сплачено.

З матеріалів справи також вбачається, що станом на 20.03.2020 року в інтегрованій картці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рахувалась недоїмка з єдиного внеску (КБК 71040000) у сумі 20169,33 грн.

20.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-39658-53 на суму 20169,33 грн. та направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в реєстраційних даних платника, а саме: АДРЕСА_1 , та яка була повернена податковому органу за закінченням терміну зберігання.

В подальшому, відповідачем зазначену вимогу було звернуто до примусового виконання.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI).

Відповідно до вимог частини першої статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI, на податкові органи покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першоїстатті 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною четвертою статті 4 зазначеного Закону особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно дозакону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи зазначене, необхідними умовами для застосування положень частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як визначено частинами другою-четвертою статті 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (Інструкція №449; наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953; у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року №790) вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

За правилами пункту 5 розділу VI Інструкції №449 протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року №511, далі - Порядок №435) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку №435, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Пунктом 16 розділу ІІ Порядку №435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Аналіз вище викладених положень Закону №2464-VI та Порядку №435 свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску, однак, такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу; виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Розділ V Інструкції №449 регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу V Інструкції №449, порядок укладення договорів про добровільну сплату врегульовано статтею 10 Закону. Перелік платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, визначено частиною першою статті 10 Закону.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону №2464-VI, особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач заяву про добровільну сплату єдиного внеску до податкового органу не подавав, договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з ним не укладався, тому у позивача відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок.

Однак у 2019 році позивач помилково подав податковому органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, а також у 2020 році був помилково поданий звіт за 2019 рік.

Суд вважає за необхідне зазначити, що подання особою звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та з фактом подання такого звіту не виникає обов`язку здійснювати його сплату. Відповідно несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №806/1503/16 та від 11 лютого 2020 року у справі №240/4809/19.

Також, суд зазначає, що Порядком №435 не передбачено виправлення помилки у звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, після закінчення звітного періоду, а тому у позивача не було можливості самостійно виправити таку помилку.

Поряд з тим, суд звертає увагу, що обмін даними між Державною податковою службою України, Пенсійним фондом України та фондами соціального страхування відбувається відповідно до протоколів обміну інформацією, розроблених на виконання Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 19 вересня 2013 року №494,постановою Пенсійного фонду України від 19 вересня 2013 року №16-1. Так Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України складається протокол про обмін інформацією щодо даних про фізичних осіб (платників єдиного внеску), відповідно до норм якого Пенсійний фонд України щомісяця надає Державній податковій службі України інформацію щодо фізичних осіб (платників єдиного внеску) про те, що вони є пенсіонерами за віком або за вислугою років, або є особами з інвалідністю, із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності.

Таким чином, фізичним особам-підприємцям, особам, які провадять незалежну професійну діяльність, та членам фермерського господарства, що набули статус пенсіонера та отримують відповідно до закону пенсію, або є особами з інвалідністю окремо повідомляти контролюючий орган про такий статус не потрібно.

Такі ж роз`яснення надано через сервіс «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» (категорія 201.01), розміщеному на офіційному вебпорталі Державної податкової служби України.

20.03.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а висловив позицію про те, що відповідно до ч. 4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи статус позивача, він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, разом з тим, відповідачем доказів на підтвердження того, що позивач укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, суду не надано.

Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.09.2010 року), отримує пенсію за віком та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, у нього відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розумності, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вчинені без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога Головного управління державної податкової служби України у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 20 березня 2020 року № Ф-39658-53У в частині сплати недоїмки в сумі 20 169,33 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління державної податкової служби України у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 20 березня 2020 року № Ф-39658-53У в частині сплати недоїмки в сумі 20 169,33 грн. (двадцять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 33 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, у розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В.Кальник

18.01.2021

Рішення не набрало законної сили 18 січня 2021 р.

Суддя В.В. Кальник