Рішення № 98079438, 05.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2083/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 23.12.2020 № 032150002760 та зобов`язання призначити і виплачувати пенсію за віком, з 30.10.2020 відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до страхового стажу період роботи у колгоспі ім. Кутузова.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 18.12.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач 23.12.2020 прийняв рішення, яким відмовив у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю 27 років страхового стажу. Відповідно до листа відповідача, трудову книжку позивача № НОМЕР_1 не взято уваги, оскільки вона незавірена належним чином, а саме: не читається печатка та не враховано до страхового стажу період його роботи у колгоспі ім. Кутузова у зв`язку з відсутністю інформації про фактичну роботу в господарстві та виконання встановленого мінімуму трудової участі.

Однак, позивач з такими твердженнями не погоджується та зазначає, що трудова книжка містить усі необхідні записи, будь-які помарки, неточності чи виправлення у ній відсутні. При цьому зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки несе негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої такі порушення були вчинені. Водночас, його стаж роботи у колгоспі ім. Кутузова підтверджується архівною довідкою Державного архіву Волинської області від 23.12.2020 № 378/01.22.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 25 років 04 місяці 22 дні.

При призначенні пенсії за віком не враховано трудову книжку № НОМЕР_1 , оскільки вона не завірена належним чином, а саме не читається печатка, проставлена на першій сторінці. При цьому, до страхового стажу позивача не враховано період роботи у колгоспі ім. Кутузова з 02.06.1977 по 10.03.1987 з тих підстав, що у наданих позивачем документах для призначення пенсії відсутня інформація про фактичну роботу в господарстві та виконання встановленого мінімуму трудової участі.

З наведених підстав вважає, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.12.2020 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії за віком та подав необхідні документи.

23.12.2020 ГУ ПФУ у Волинській області прийняло рішення № 032150002760 про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю 27 років страхового стажу.

ГУ ПФУ у Волинській області листом від 29.12.2020 № 0300-0304-8/45506 повідомило позивача про прийняте рішення та роз`яснило, що при визначенні стажу, трудову книжку № НОМЕР_1 не взято до уваги, оскільки вона не завірена належним чином, а саме не читається печатка, проставлена на першій сторінці. При цьому, до страхового стажу позивача не враховано період роботи у колгоспі ім. Кутузова з тих підстав, що у наданих документах для призначення пенсії відсутня інформація про фактичну роботу в господарстві та виконання встановленого мінімуму трудової участі.

Позивач, не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області про відмову у призначенні пенсії по віку, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

З аналізу наведеного слідує, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.

Приписами статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з не зарахуванням Пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.06.1977 по 10.03.1987 у колгоспі ім. Кутузова, у зв`язку із тим, що не читається печатка установи на першій сторінці трудової книжки № НОМЕР_1 та відсутня інформація про фактичну роботу в господарстві і виконання встановленого мінімуму трудової участі.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач 02.06.1977 прийнятий на роботу в колгосп ім. Кутузова шофером-трактористом та 10.03.1987 вибув із членів колгоспу відповідно до поданої заяви.

На думку суду, записи в трудовій книжці про роботу позивача у спірний період в колгоспі ім. Кутузова відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посади на яких працював позивач та відбиток печаток підприємств при прийнятті та звільненні з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

У графі трудової книжки “трудова участь в громадському господарстві” містяться записи щодо мінімуму та кількості відпрацьованого річного мінімуму трудової участі в господарстві за період з 1977-1987 з яких слідує, що ОСОБА_1 в цей період виконував річний мінімум трудової участі у господарстві.

При цьому суд зазначає, що у трудовій книжці позивача не зазначено кількості відпрацьованих трудо-днів (або людино-днів) лише за 1979 рік.

Водночас, відповідно до довідки Володимир-Волинського об`єднаного районного військового комісаріату від 23.10.2020 № 110 ОСОБА_1 у період з 20.11.1978 по 18.11.1980 проходив строкову військову службу у Збройних Силах.

Як уже зазначалося судом, у трудовій книжці ОСОБА_1 усі записи внесені відповідно до норм чинного законодавства, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця. Крім того, в трудовій книжці містяться записи щодо трудової участі в громадському господарстві, а саме щодо виконання його річного мінімуму з 1977 року по 1978 рік та з 1980 року по 1987 року включно.

Отже, записами трудової книжки підтверджується факт роботи позивача в колгоспі ім. Кутузова в період з 02.06.1977 по 10.03.1987.

Підприємство, на якому працював позивач, відноситься до сільськогосподарських.

Відповідно до абзацу 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені вище положення свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Позивачем зазначені вимоги дотримано.

Відтак враховуючи вищевказані норми чинного законодавства та фактичні обставини, суд вважає, що відповідачем всупереч вимогам Закону не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи на посаді тракториста в колгоспі ім. Кутузова 02.06.1977 по 10.03.1987.

Відтак, суд дійшов висновку, що вказаний період роботи ОСОБА_1 у колгоспі ім. Кутузова підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17, від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17.

Також Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Щодо посилання відповідача на те, що трудову книжку позивача № НОМЕР_1 не взято до уваги, оскільки вона не завірена належним чином, а саме не читається печатка, проставлена на першій сторінці, то суд його до уваги не приймає, оскільки сам по собі нечіткий відтиск печатки підприємства в трудовій книжці позивача не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його страхового стажу спірного періоду роботи. Окрім цього відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними, як і не надано доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про цей період роботи.

Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період, із зазначенням номерів наказів та дат їх видачі, і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Також суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, судом не встановлено недостовірності або неточностей вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу.

Отже, враховуючи наведене, суд зазначає, що ОСОБА_1 в період з 02.06.1977 по 10.03.1987 працював у колгоспі ім. Кутузова, а тому страховий стаж його роботи становить понад 27 років, що підтверджується належними і достатніми доказами, що дає йому право на призначення пенсії за віком.

Відтак, на думку суду, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.12.2020 особисто звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, а відтак позивач має право на призначення пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 31.10.2020.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 23.12.2020 № 032150002760 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком; зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 31.10.2020 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до його страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Кутузова з 02.06.1977 по 10.03.1987.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн.

В той же час, переплачена сума судового збору у розмірі 908,00 грн. може бути повернута позивачеві за його клопотанням ухвалою суду в порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 23.12.2020 № 032150002760 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31.10.2020, зарахувавши до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Кутузова з 02.06.1977 по 10.03.1987.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22в, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Р.С. Денисюк