Рішення № 98078260, 01.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 року

м. Харків

справа № 638/977/21

провадження № 2/638/2942/21

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання Башинської К.С., Корнієнко К.С., Погудіної Д.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування,

установив:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про компенсацію моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю слідчого Либань А.М. під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000000955.

Позовна заява мотивована тим, що у квітні 2018 року, відповідно до вимог статті 214 КПК Українии, ОСОБА_1 звернувся до прокуратури про кримінальні правопорушення, вчинені слідчим прокуратури Харківської області ОСОБА_3. В порушення статті 214 КПК України протягом 24 годин відомості не були внесені до ЄРДР. У зв`язку з неправомірною бездіяльністю посадової особи прокуратури він вимушений був звертатися до Червонозаводського районного суду м. Харкова за захистом своїх прав та витрачати свій час.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова від 16 травня 2018 року зобов`язано уповноважену особу прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР, викладені в заяві від 02 квітня 2018 року.

21 серпня 2018 року посадова особа прокуратури внесла відомості до ЄРДР 42018220000000955 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною другою статті 382 КК України.

У даному кримінальному провадженні слідчими неодноразово приймалися рішення про його закриття, які скасовувалися слідчими суддями Червонозаводського районного суду м. Харкова 17 грудня 2018 р року, 24 квітня 2019 року, 24 липня 2019 року, 23 серпня 2019 року із зазначенням у судових рішеннях конкретних недоліків досудового розслідування, проте, на його думку, слідчих дій на виконання судових рішень слідчими проведено не було, зазначені недоліки досудового розслідування не усунені. Зокрема, не проведений допит ОСОБА_1 .У грудні 2019 року матеріали кримінального провадження 42018220000000955 направлені до СУ ТУ ДБР в м. Полтаві для проведення досудового розслідування та доручено слідчому Либань А. М.

03 січня 2020 року відповідно до положень cтатті 220 КПК України ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про допит його в якості потерпілого в кримінальному входженні 42018220000000955. Слідчий Либань А.М. протягом трьох днів після отримання клопотання не розглянув клопотання та не надіслав інформацію про прийняте рішення по клопотанню від 03 січня 2020 року.

16 квітня 2020 року Жовтневий районний суд м. Полтави постановив ухвалу, якою зобов`язав слідчого Либань А.М. розглянути клопотання від 03 січня 2020р. в порядку, передбаченому cтаттею 220 КПК України, про результати розгляду якого повідомити заявника.

25 травня 2020 року, як потерпілий, в порядку, передбаченому cтаттею 220 КПК України, вдруге надіслав слідчому Либань А.М. клопотання: виконати ухвалу Жовтневого районного суду м. Полтави від 16 квітня 2020 року, визнати його потерпілим у кримінальному провадженні 42018220000000955. Проте слідчий Либань А.М. знову не проінформував його про результати розгляду клопотання від 25 травня 2020 року.

18 червня 2020 року в порядку, передбаченому cтаттею 220 КПК України, він втретє звернувся до слідчого Либань А.М. з клопотанням: виконати ухвалу Жовтневого районного суду м. Полтави від 16 квітня 2020 року; допитати його в якості потерпілого та видати пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого, однак слідчий Либань А.М. в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України, не проінформував його про результати розгляду клопотання від 18 червня 2020 року.

17 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого Либань А.М. з клопотанням про призначення судово-психологічної експертизи з метою встановлення розміру компенсації моральної шкоди, спричиненої злочинними діями. Але слідчий Либань А.М., порушивши вимоги КПК України, не розглянув клопотання.

25 серпня 2020 року ОСОБА_1 в порядку cтатті 220 КПК України знову звернувся до слідчого Либань А.М. з клопотанням: виконати ухвалу Жовтневого районного суду м. Полтави від 16 квітня 2020 року; допитати в якості потерпілого и видати пам`ятку про процесуальні права та обов`язки. Але слідчий Либань не розглянув клопотання від 25 серпня 2020 року.

25 вересня 2020 року в порядку статті 220 КПК України ОСОБА_1 звернувся на ім`я начальника першого слідчого відділу СУ ТУДБР в м. Полтаві Калугина Е.П. з клопотанням про відсторонення слідчого Либань від розслідування у кримінальному провадженні 42018220000000955. Калугин Е.П. не проінформував про результат розгляду цього клопотання.

Не зважаючи на ухвали суду, клопотання, докази в кримінальному провадженні, слідчий допустив бездіяльність і не провів досудове розслідування у розумні строки, що спричинило позивачу моральні страждання.

Позивач зазначає, що тривалими неправомірними незаконними діями і бездіяльністю, надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні, неодноразове прийняття слідчим рішень відмову в задоволенні його клопотань та ігноруванні його доводів, слідчий Либань А.М. спричинив йому, як потерпілому, моральну шкоду, оскільки його порушені права не поновлені; слідчого порушення закону не припинено, досудове розслідування у провадженні проводиться неналежним чином, він, інвалід 2 групи, людина похилого віку, вимушений витрачати свій особистий час та протягом тривалого часу звертатися до суду із скаргами на бездіяльність слідчого, у зв`язку із чим переніс глибокі моральні страждання; був позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, що порушено моє психологічне благополуччя;

У зв`язку з тим, що слідчий ТУДБР в м. Полтави Либань А.М. належно не виконує свої службові обов`язки, допускає тривалу бездіяльність під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000000955, ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, я, вважає, що згідно зі статтею 56 Конституції України та статтями 23, 1174 ЦК України підставою відшкодування шкоди є факт систематичного неприйняття слідчим відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки моєї заяви про злочин способом, який вочевидь для мне свідчить про ігнорування моїх доводів про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року по справі № 638/14009/17; від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19; від 17 вересня 2020 року у справі № 638/9834/18; від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17; від 02 грудня 2020 року у справі № 638/14008/17, чим позивачу спричинено мені моральну шкоду, що змусило звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на вимоги cтатей 3,19, 55.56 Конституції України, статей 3, 5, 6, 13 Європейської Конвенцїї захисту прав людини та основних свобод людини, Закону України № 3477 «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини, як джерело права», практики Верховного Суду, cтатей 23, 1174 ЦК України, просив захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної мені неправомірною тривалою бездіяльністю слідчого у кримінальному провадженні № 42018220000000955 стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України ( 01014 м. Київ, вул. Бастіонна, 6. Код ЄДРПОУ 37567646) компенсацію моральної шкоди в розмірі 303750 грн, завданою тривалою бездіяльністю слідчого Либань А.М.

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовну заяву підтримав, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у судове засідання з`явився, в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Представник відповідача - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві Стороженко А.І. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування відмовити в повному обсязі.

Відзив мотивовано тим, що позовна заява ОСОБА_1 є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Наведені заявником обставини, не містять достатніх даних, які вказують на факт вчинення кримінального правопорушення - злочину.

Вказує на те, що відповідно до статей 40, 110 КПК України слідчий є процесуально самостійною особою у кримінальному провадженні і втручання в його діяльність осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Слідчий вповноважений приймати процесуальні рішення, у формі постанов.

Відповідно до частини першої статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У зв`язку чим 03 серпня 2020 року відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 284 КПК України кримінальне провадження №42018220000000955 від 21 серпня 2018 року було закрито.

Доводи ОСОБА_1 в позовній заяві по суті зводяться лише до незгоди останнього з прийняттям процесуальних рішень слідчим в кримінальному провадженні.

При цьому оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, передбачено главою 26 КПК України та є важливою гарантією захисту прав учасників кримінального процесу і відповідно до статті 7 КПК України, є однією із засад кримінального провадження та сприяє виявленню й усуненню недоліків, допущенних при його здійсненні. Водночас, Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає можливості встановлення судом у порядку цивільного судочинства під час розгляду цієї справи фактів протиправності дій чи бездіяльності працівників ТУ ДБР у м. Полтаві та прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також визнання судом таких дій протиправними.

Зокрема, відповідно до пункту 1 статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Представник відповідача вважає, що позивачем не доведено протиправність дій або бездіяльності ТУ ДБР у м. Полтаві.

Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19 березня 2020 року справі №686/13212/19, згідно з якою, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб органу досудового розслідування сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

За таких обставин порушене право позивача на визнання його потерпілим відновлено шляхом оскарження бездіяльності слідчих в порядку, визначеному КПК України, не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом моральної шкоди у даній справі. Наведена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 18 грудня 2019 року справі № 554/7971/18. від 21 грудня 2019 року у справі № 285/3475/18. від 22 січня 2020 року у справі № 454/1403/17, від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 761/20966/17, від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/17, від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19.

Крім того, вказує на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обставин, вказаних позивачем у позові та розрахунку, а виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 1879 неврологічного відділення жодним чином не підтверджує доводи наведені ОСОБА_1 спричинення йому моральних страждань саме діями (бездіяльністю) слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві.

15 березня 2021 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в якому посилався на аналогічні доводи, викладені ним в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника відповідача, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що у квітні 2018 року відповідно до вимог статті 214 КПК України ОСОБА_1 звернувся до прокуратури про кримінальні правопорушення, вчинені слідчим прокуратури Харківської області ОСОБА_3. В порушення статті 214 КПК України протягом 24 годин відомості не були внесені до ЄРДР.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова від 16 травня 2018 року зобов`язано уповноважену особу прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР, викладені в заяві від 02 квітня 2018 року.

21 серпня 2018 року посадова особа прокуратури внесла відомості до ЄРДР 42018220000000955 за ознаками складу злочину, передбаченого частини першої статті 364, частини першої статті 365, частини першої статті 366, частини першої статті 367, частини другої статті 382 КК України.

У грудні 2019 року матеріали кримінального провадження № 42018220000000955 направлені до СУ ТУ ДБР в м. Полтаві для проведення досудового розслідування та доручено слідчому Либань А. М.

03 січня 2020 року відповідно до положень cтатті 220 КПК України ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про допит його в якості потерпілого у кримінальному входженні 42018220000000955. Слідчий Либань А.М. протягом трьох днів після отримання клопотання не розглянув клопотання та не надіслав інформацію про прийняте рішення по клопотанню від 03 січня 2020 року.

16 квітня 2020 року Жовтневим районним судом м. Полтави постановлено ухвалу, якою зобов`язано слідчого Либань розглянути клопотання від 03 січня 2020р. в порядку, передбаченому cтаттею 220 КПК України, про результати розгляду якого повідомити заявника.

25 травня 2020 року ОСОБА_1 , як потерпілий, в порядку, передбаченому cтаттею 220 КПК України, вдруге надіслав слідчому Либань А.М. клопотання: виконати ухвалу Жовтневого районного суду м. Полтави від 16 квітня 2020р.; визнати його потерпілим у кримінальному провадженні 42018220000000955.

18 червня 2020 року в порядку, передбаченому cтаттею 220 КПК України ОСОБА_1 звернувся до слідчого Либань А.М. з клопотанням: виконати ухвалу Жовтневого районного суду м. Полтави від 16 квітня 2020 року; допитати його в якості потерпілого и видати пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

17 липня 2020 року ОСОБА_1 , звернувся до слідчого Либань А.М. з клопотанням про призначення судово-психологічної експертизи з метою встановлення розміру компенсації моральної шкоди, спричиненої злочинними діями.

25 серпня 2020 року ОСОБА_1 в порядку cтатті 220 КПК України ОСОБА_1 звернувся до слідчого Либань А.М. з клопотанням: виконати ухвалу Жовтневого районного суду м. Полтави від 16 квітня 2020 року; допитати в якості потерпілого и видати пам`ятку про процесуальні права та обов`язки.

Листом старшого слідчого слідчого відділу прокуратури області В. Малінки від 30 cерпня 2019 року № 17-135-18 ОСОБА_1 було повідомлено, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42018220000000955 від 21 серпня 2018 року за його заявою. З урахуванням даних, отриманих в ході досудового розслідування 29 серпня 2019 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за встановленням відсутності складу кримінального правопорушення винесена постанова про закриття кримінального провадження. Роз`яснено право оскаржити постанову в порядку статей 303, 304 КПК України.

25 вересня 2020 року в порядку статті 220 КПК України ОСОБА_1 звернувся на ім`я начальника першого слідчого відділу СУ ТУДБР в м. Полтаві Калугина Е.П. з клопотанням про відсторонення слідчого Либань від розслідування у кримінальному провадженні 42018220000000955.

Листом від 09 вересня 2019 року № 15/3-735-18 прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, А. Гіль повідомлено, що прокуратурою області розглянуто звернення ОСОБА_1 від 02 вересня 2019 року щодо призначення судово - психологічної експертизи по кримінальному провадженню № 42018220000000955. Повідомлено, що слідчим відділом прокуратури області проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000000955 закрито кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. Роз`яснено, що відповідно до вимог статей 303-307 КПК України, скарги на рішення, дії, чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються суддею місцевого суду, у територіальній юрисдикції якого перебувають органи досудового розслідування та прокуратури, за правилами судового розгляду, протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою копії.

Листом прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, А. Гіль від 09 вересня 2019 року за № 15/3-735-18 повідомлено, що прокуратурою області розглянуто його звернення від 02 вересня 2019 року щодо проведення певних слідчих дій у кримінальному провадженні № 42018220000000955. Слідчим відділом прокуратури області проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000000955 від 21 серпня 2018 року. За результатами досудового розслідування 29 серпня 2019 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. Роз`яснено, що відповідно до вимог статей 303-307 КПК України, скарги на рішення, дії, чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються суддею місцевого суду, у територіальній юрисдикції якого перебувають органи досудового розслідування та прокуратури, за правилами судового розгляду, протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою копії.

Листом прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, А. Гіль від 09 вересня 2019 року за № 15/3-735-18 повідомлено, що до прокуратури області надійшла ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2019 року, якою зобов`язано слідчого у кримінальному провадженні №42018220000000995 розглянути клопотання від 02 серпня 2019 року. Повідомлено, що клопотання ОСОБА_1 в порядку статті 220 КПК України не розглянуто оскільки, слідчим у провадженні якого перебувало зазначене кримінальне провадження 29 серпня 2019 року прийнято рішення про його закриття.

Листом старшого слідчого слідчого відділу В. Малінки від 07 серпня 2019 року за № 17-735-18 ОСОБА_1 повідомлено, що прокуратурою Харківської області розглянуте його клопотання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000000955. З урахуванням даних, отриманих у ході досудового розслідування 16 січня 2019 року винесена постанова про закриття даного кримінального провадження.

Листом начальника відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури прокуратури області радник юстиції Є. Шпака від 05 червня 2019 року № 15/1-735-18 ОСОБА_1 повідомлено, що прокуратурою Харківської області розглянуте Ваше звернення від 27 травня 2019 року щодо проведення слідчих дій та прийняття процесуальних рішень у кримінальному проваджені № 42018220000000955. За результатами досудового розслідування прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ознак кримінального правопорушення. Таким чином, на цей час проведення будь-яких слідчих дій та прийняття процесуальних рішень КПК України не передбачено, у тому числі вручення пам`ятки потерпілого та допиту у якості потерпілого.

Листом старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області В. Малінки від 27 липня 2019 року № 17/1- 735-18 ОСОБА_1 повідомлено, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000000955 від 21 серпня 2018 року, за встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, винесена постанова про закриття даного кримінального провадження. Відповідно до частини п`ятої статті 284 КПК України направляю копію постанови про закриття кримінального провадження.

Листом cтаршого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області В. Малінки від 04 cічня 2019 року № 17/1- 735-18 ОСОБА_1 повідомлено, що прокуратурою області розглянуто його запит від 26 грудня 2018 року, поданий на особистому прийомі, щодо надання інформації по кримінальному провадженню № 42018220000000955. Повідомлено, що кримінальне провадження № 42018220000000955 від 21 серпня 2018 року а дії слідчого прокуратури Харківської області. На теперішній час матеріали кримінального провадження направлено прокурору - процесуальному керівнику для вирішення питання про визначення підслідності за ДБР.

Листом процесуального керівника М. Чопко від 16 листопада 2018 року № 15/1- 735-18 ОСОБА_1 повідомлено, що прокуратурою області розглянута скарга, яка надійшла 01 листопада 2018 року щодо скасування постанови про закриття кримінального провадження№ 42018220000000955 та з інших питань. Відомості до ЄРДР за№ 42018220000000955 внесені за Вашою заявою щодо неправомірних дій слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області ОСОБА_3. За результатами досудового розслідування 19 жовтня 2018 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі за відсутністю складу кримінальних правопорушень.

Листом cтаршого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області В. Малінки від 29 серпня 2018 року за № 15/3-76-15 та від 24 жовтня 2018 року № 17/1- 735-18 ОСОБА_1 повідомлено, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000000955 від 21 серпня 2018 року за його заявою. З урахуванням даних, отриманих у ході досудового розслідування за встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, винесена постанова про закриття даного кримінального провадження. Відповідно до частини п`ятої статті 284 КПК України направлено копію постанови про закриття кримінального провадження.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяною шкодою.

Таким чином, при розгляді вказаної справи застосуванню підлягають статті 1173, 1174 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювача шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17(провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок про те, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 522/22008/15-ц (провадження № 61-3462св18) зроблено висновок, що «як свідчить тлумачення статей 23, 1174 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Результат системного аналізу вказаних норм матеріального права та статті 20 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою незалежно від його вини в порядку, визначеному законом.

При цьому повинен бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями органів слідства, прокуратури та заподіяною шкодою.

Зазначений вище правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 554/741/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 520/3307/16-ц.

Отже, ОСОБА_1 повинен довести протиправність дій посадових осіб органів прокуратури та досудового розслідування, внаслідок яких йому була заподіяна моральна шкода.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що його клопотання не розглядались, протягом тривалого часу був змушений звертатися до суду зі скаргами за захистом своїх прав в порядку КПК України для реалізації своїх прав в рамках досудового розслідування, тим самим йому було заподіяно моральну шкоду.

Такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи листами, якими ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства було надано відповіді стосовно розгляду поданих ним клопотань.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише КПК України (частина перша статті 1 КПК України).

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

Згідно з частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до норм діючого кримінально-процесуального законодавства, процесуальний керівник і слідчий під час досудового слідства здійснюють свої процесуальні права і виконують покладені на них обов`язки у відповідності до вимог закону.

Положеннями Глави 26, зокрема статтею 303 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.

Прийняття процесуальних рішень органом досудового розслідування у кримінальних провадженнях та оскарження їх позивачем до суду у порядку статей 303-307 КПК України не може свідчити про спричинення позивачу моральної шкоди, як це передбачено Законом, відтак реалізація свого права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Також суд виходить з того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту невиконання або неналежного виконання посадовими особами прокуратури та органу досудового розслідування службових обов`язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000000955 або притягнення цих осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

Водночас суд зауважує, що проведення слідчих процесуальних дій в рамках кримінального провадження, реалізація дій заявника на оскарження процесуальних дій слідчого, не свідчить про незаконність дій прокуратури відносно нього.

При цьому сам факт постановлення зазначених вище ухвал слідчим суддею за результатами розгляду скарг позивача не тягнуть наслідків цивільно-правового характеру і не можуть бути доказом того, що діями чи бездіяльністю посадових осіб прокуратури позивачу заподіяно моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені вказані ухвали слідчим суддею, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Крім того, суд також зауважує, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора), зокрема про закриття кримінального провадження, не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, не свідчить про протиправність дій або бездіяльність органу досудового розслідування, не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів прокуратури та досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 .

Таким чином, фактів вчинення посадовими особами ТУ Державного бюро розслідувань будь-яких протиправних дій стосовно позивача, доказів протиправності їх дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, тривалої протиправної бездіяльності органу досудового розслідування чи вчинення посадовими особами процесуальних дій, які б обмежували його права, позивачем не надано, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою при здійсненні посадовими особами своїх повноважень судом також не встановлено.

Отже, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме, спричинення йому моральної шкоди, ОСОБА_1 не надав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищекладеного, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями cтаттями 23, 1167, 1176 ЦК України, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування - відмовити.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 05 липня 2021 року.

Суддя В. М. Яковлева