Ухвала суду № 98076961, 05.07.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7928/19

Провадження № 4-с/211/3/21

У х в а л а

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гіди О. С.,

при секретарі Мариненко Е.П.,

за відсутності сторін у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі скаргу боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федоровська Олена Сергіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР», про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федоровської Олени Сергіївни (далі по тексту – державного виконавця) та просила суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця, що полягає у не знятті арешту з коштів боржника ОСОБА_1 в очастині накладеного арешту на кошти такого боржника, що надійшли (надходять) на картковий рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», як соціальні виплати; зобов`язати державного виконавця зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 в очастині накладеного арешту на кошти такого боржника, що надійшли (надходять) на картковий рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», як соціальні виплати.

Скарга мотивована тим, що у провадженні державного виконавця перебуває на примусовому виконанні судовий наказ № 211/7928/20 від 11.01.2020, виданий Довгинцівським районним судом Дніпропетровської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги в сумі 8 482 гривні 94 копійки.

Постановою державного виконавця від 05.06.2020 року накладено арешт на її грошові кошти, що містяться на рахунках у банках, в тому числі у АТ КБ «ПриватБанк».

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на картку НОМЕР_1 , крім соціальних виплат, можуть бути зараховані будь-які інші виплати (перекази).

Зазначає, що у зв`язку з накладенням державним виконавцем арешту на її грошові кошти, що містяться на рахунку для отримання соціальних виплат, вона не може отримати соціальні виплати, що поставило її у скрутне матеріальне становище.

На звернення із заявою про зняття арешту з грошових коштів, що містяться на рахунку НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», який відкритий на її ім`я та є рахунком для виплати соціальних виплат, державний виконавець повідомила, що подані нею документи не свідчать про використання рахунку виключно для отримання соціальних виплат або мають спеціальний режим використання, а також відсутні підстави передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з її коштів.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити.

Державний виконавець Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федоровська О.С. надіслала на адресу суду відзив, в якому заперечує проти скарги ОСОБА_4 , просить суд відмовити скаржнику у задоволенні скарги, оскільки:

-державний виконавець з метою забезпечення рішення суду діяв у межах та у спосіб, визначений законодавством;

-від банку та від боржника не надано достовірних доказів, що рахунок використовується ВИКЛЮЧНО для зарахування соціальних виплат, наприклад, виписки за рахунком за останній рік;

-отримуючи постанову державного виконавця про арешт рахунків, банк самостійно вирішує питання про можливість чи неможливість накладання арешту. Державному виконавцю невідомо, які рахунки відкриті та їх цільове призначення. Після отримання постанови державного виконавця, банк не повідомляв Відділ, що рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання, а лише повідомив, що постанова прийнята до виконання;

-жодним законом чи іншим нормативно-правовим актом не визначено, за яких обставин/довідок/виписок державний виконавець повинен зняти арешт;

-боржник має можливість отримувати соціальні виплати іншим способом;

-скасувавши постанову державного виконавця про арешт коштів, суд фактично визнає неправомірну діяльність виконавця та позбавить його можливості виконати рішення цього ж суду.

Скаржник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, відповідно до якої просить розгляд справи провести за її відсутності, вимоги викладені у скарзі підтримала і просила їх задовольнити.

Державний виконавець Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федоровська О.С. у судове засідання не з`явилася, про місце та час судового розгляду повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» у судове засідання не з`явилась, про місце та час судового розгляду повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11 січня 2020 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано судовий наказ № 211/7928/19 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги в сумі 8 482 гривні 94 копійки.

На підставі вказаного судового наказу державний виконавець Федоровська О.С. постановами від 05.06.2020 відкрила виконавче провадження № 62269100 та наклала арешт на грошові кошти ОСОБА_1 на її рахунках.

Як вбачається з тексту скарги, ОСОБА_1 07.09.2020 стало відомо про арешт її коштів. Належних та допустимих доказів того, що скаржник зверталась до державного виконавця з приводу накладення арешту на її кошти з пропозицією зняти даний арешту суду не надано.

З відзиву на скаргу також вбачається, що ОСОБА_1 не надала до відділу ДВС документів, які б свідчили про використання нею рахунку виключно для отримання соціальних виплат, або документів, які б підтвердили, що рахунок скаржника має спеціальний режим використання, а тому державний виконавець зазначила, що в неї відсутні підстави, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з коштів (майна) боржника.

З довідки, виданої УСЗН Олександрійської РДА Кіровоградської області від 09.06.2021 № 817/07, вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УСЗН Олександрійської РДА Кіровоградської області та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.04.2019 по 31.08.2024 та допомогу при народженні дитини з 01.08.2018 по 31.08.2021.

З довідок АТ «ПриватиБанк» вбачається, що ОСОБА_1 користується карткою НОМЕР_1 , на яку отримує соціальні виплати, та те, що на дану картку крім соціальних виплат може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Даний факт підтверджується роздруківкою по надходженням по кратці/рахунку, наданої скаржником.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, атакожопечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.

З установлених судом обставин вбачається, що постановою державного виконавця від 05.06.2020 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_1 вАТ КБ «ПриватБанк», який відкритий на ім`я ОСОБА_1 та використовується для виплати їй соціальних виплат УСЗН Олександрійської РДА Кіровоградської області, та на яку можуть бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Наведені обставини підтверджуються довідкою-випискою, виданою АТ «ПриватБанк» від 11.07.2020 за карткою НОМЕР_1 , сформованою за період з 16.01.2020 по 05.06.2020. З якої вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово поповнювала свою картку у терміналах самообслуговування, також на карту зараховувались перекази.

Із змісту постанови державного виконавця від 05.06.2020 про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що державний виконавець визначила банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.

АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунок НОМЕР_2 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок таким, що має спеціальний режим використання, та кошти на ньому такими, на які Законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Доказів того, що зазначений рахунок відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмежувальним режимом використання, накладення арешту на кошти якого заборонено, матеріали справи не містять.

Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 50 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим законом; а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 50 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. В матеріалах справи такі докази відсутні.

За таких обставин, рахунок НОМЕР_2 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти, на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу, тому у задоволені скарги слід відмовити.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц.

Отже, за таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 259-261, 353-354, 450-451 ЦПК України, суд -

постановив:

відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.

Ухвала може бути оскаржена учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя О. С. Гіда.