Ухвала суду № 98076689, 17.06.2021, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2568/21

Провадження № 6/577/50/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2021 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Буток Т. А.

при секретарі Кузнєцовій О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Конотопський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Свою заяву обґрунтовує тим, що на виконанні у Конотопському МРВ ДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) знаходиться виконавче провадження № АСВП 56832827 з виконання постанови № 51013005, виданої 17.05.2016 року Конотопським МРВДВС ГТУЮ у Сумській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 10392,58 доларів США виконавчого збору. Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2020 року у справі № 577/966/20 задоволено подання старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Суми) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України та тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, з вилученням паспортного документа, до виконання ним зобов`язань боржника за виконавчим документом № 51013005 від 17.05.2016 року. Проте, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). ОСОБА_1 жодним чином не ухиляється від виконання своїх зобов`язань, вказане підтверджується наступними фактами: 1) ОСОБА_1 своєчасно з`являється за викликом державного виконавця; 2) особисто надавав достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про маймо, яким він володіє спільно з іншими особами; 3)не вчиняє жодних дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 4) ОСОБА_1 отримав довідку Конотопської ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області, згідно якої повідомлено, що відомості про доходи ОСОБА_1 відсутні. Вказаний доказ беззаперечно підтверджує, що ОСОБА_1 не має на меті ухилення від виконання рішення. ОСОБА_1 не може влаштуватися на роботу, у зв`язку з тим, що він отримав травму та проходить реабілітацію. Отже, факт ухилення від виконання рішення відсутній, однак, в межах виконавчого провадження застосовані заходи, які обмежують права ОСОБА_1 . Крім того, ризики того, що ОСОБА_1 виїде за кордон та не повернеться для виконання своїх зобов`язань, мінімізуються наступними фактами: ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітнього сина, який продовжує навчання, а також матір похилого віку, якій постійно потрібен догляд. Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. У відповідності до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, кожен окремо, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні в задоволенні заявлених вимог заперечує, при ухваленні рішення просить врахувати відзив на заяву (а.с. 17-18) та відмовити заявнику у задоволенні заяви в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Постановляючи ухвалу та обмежуючи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд виходив з положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та з того, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, законні вимоги виконавця умисно не виконує. Має можливість виїхати за межі України, що зробить неможливим виконання судового рішення.

17.05.2016 року Конотопським МРВДВС ГТУЮ у Сумській області видана постанова № 51013005 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 10392,58 доларів США виконавчого збору, за якою 23.07.2018 року державним виконавцем Конотопського МРВ ДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) відкрито виконавче провадження ВП № 56832827.

10.02.2020 року відповідно до положень п. 3 Розділу XIII Інструкції з примусового виконання рішень на адресу боржника направлено повідомлення про звернення державного виконавця до Конотопського міськрайонного суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2020 року у справі № 577/966/20 задоволено подання старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно - Східного управління Міністерства юстиції (м. Суми) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України та тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, з вилученням паспортного документа, до виконання ним зобов`язань боржника за виконавчим документом № 51013005 від 17.05.2016 року.

Згідно довідки, виданої ДПС Конотопської ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області за №676 від 04.06.2021 року, інформації про дохід ОСОБА_1 в ЦБД ДРФО немає (а.с.4)

Окрім того, ОСОБА_1 має на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 . (а.с.5).

Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №5439 травматолого-ортопедичного відділення 25.03.2020 ОСОБА_1 отримав травму у вигляді закритого перелому плечової кістки зі зміщенням уламків. З 31.03.2020 по 21.4.2020 перебував на стаціонарному лікуванні. Відповідно до свідчень заявника, він не може влаштуватися на роботу, у зв`язку з тим, що він отримав травму та проходить реабілітацію.

Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року №475/97, визначено, що на здійснення права кожного залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РАС «Про ратифікацію міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права» від 19.10.1973 року № 2148, передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Аналогічне положення закріплено і у ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Так, відповідно ст.6 цього Закону, громадянинові України може бути тимчасового обмежений у праві на виїзд з України, ящко він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.19 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

При цьому, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" та у п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Таким чином, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, що відповідає положенням ст.12 ЦПК України.

Із наведеного убачається, що обмеження виїзду за кордон може бути застосоване у разі наявності доказів про свідоме злісне ухилення боржника від виконання рішення суду.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема утримання від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; недопуск в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру неподання виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; неповідомлення виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно не з`являтися на вимогу виконавця; ненадання пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Виходячи з вище викладеного, тягар доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається саме на виконавця, як особи, що приймає участь у судовому засіданні, зважаючи, що участь сторін та інших заінтересованих осіб у засіданні не передбачена.

Частиною 5 ст. 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Аналізуючи зібрані по справі докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що необхідно скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві виїзду за кордон, встановлене відповідно до ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2020 року.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) у праві виїзду за кордон України, встановлене відповідно до ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

СуддяТ. А. Буток