Вирок № 98076620, 05.07.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/3257/21

Провадження № 1-кп/592/377/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Шияновської Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Чайки Т.В.,

прокурора Іваненка С.О.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Грибачової І.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Косолапа М.М.,

представника цивільного відповідача Захарова О.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020200440003176, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2020, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Боромля Тростянецького району Сумської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, водія ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

у с т а н о в и в:

10.12.2020 близько 19:00 ОСОБА_2 керував службовим автомобілем «АМ RSRMMA (Renault Master3)», н.з. НОМЕР_1 , та рухався по вул. Білопільський шлях в м. Суми у напрямку до вул. Чернігівська. Рухаючись в районі будівлі №32 по вищевказаній вулиці, ОСОБА_2 знехтував безпекою дорожнього руху, а саме, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_1 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля, своєчасно не прийняв міри до зниження швидкості руху автомобіля аж до зупинки, для надання переваги в русі пішоходові, внаслідок чого на нерегульованому пішохідному переході допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки - перелом 9-го ребра зліва зі зміщенням, закритого перелому променевої кістки та шилоподібного відростку ліктьової кістки правого передпліччя зі зміщенням, закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку, переломи стінок лівої орбіти, гематома повік лівого ока, забійна рана нижньої губи, садна голови, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №133 від 05.03.2021, проведеної ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи», кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я і не були небезпечними для життя потерпілого в момент їх заподіяння.

Водій ОСОБА_2 при керуванні автомобілем «АМ RSRMMA (Renault Master3)» н.з. НОМЕР_1 по вул. Білопільський шлях в районі будівлі №32 в м. Суми, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3«б», 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, якими передбачено: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, слідкувати за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення п.18.1 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням ДТП та наслідками, що настали; оскільки в разі своєчасного зменшення водієм ОСОБА_2 швидкості руху керованого автомобіля при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу аж до зупинки та надання переваги в русі пішоходові ОСОБА_1 , який знаходився на нерегульованому пішохідному переході, наїзду не відбулося б.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнав повністю, щиро каявся у вчиненому, пояснив, що за наведених в обвинувальному акті обставин, виконуючи посадові обов`язки, керував службовим автомобілем, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу по вул. Білопільський шлях в м. Суми побачив потерпілого, який перетинав дорогу, проте через складні погодні умови та слизьке дорожнє покриття не зміг уникнути наїзду на нього. Після чого зупинився, а свідок події – водій іншого автомобіля викликала працівників поліції та швидкої медичної допомоги. Заперечував проти задоволення позовних вимог потерпілого в частині стягнення з нього моральної шкоди, щодо матеріальної – погодився на відшкодування 2000 грн вартості пошкодженого мобільного телефону.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що ввечері 10.12.2020 після роботи повертався додому, по вул. Білопільській шлях перетинав дорогу по нерегульованому пішохідному переходу, пересвідчився у відсутності автомобілів, один автомобіль його пропустив, а потім відчув удар в лівий бік, автомобіль під керуванням обвинуваченого здійснив на нього наїзд. Після чого водій іншого автомобіля викликала швидку та працівників поліції. Наполягав на задоволенні заявленого ним цивільного позову про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 є послідовними, логічними, узгоджуються з викладеними в обвинувальному акті обставинами та показаннями потерпілого ОСОБА_1 , не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, вислухавши думку учасників судового провадження, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши у них, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, допитавши обвинуваченого і потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, доведена в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з вказаної мети та принципів справедливості, співмірності і індивідуалізації покарання, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Так, вирішуючи питання про обрання виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, є нетяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 згідно ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст.67 КК України- не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює на посаді водія автотранспортних засобів у Сумському регіональному відділу продажу ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» з 07.10.2009, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, має батьків - пенсіонерів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, згідно висновку №1322 від 10.12.2020 на час вчинення ДТП в стані алкогольного сп`яніння не перебував (а.с. 66-70, 74-82).

Враховуючи сукупність зазначених обставин, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, зокрема, думки потерпілого і його представника, які наполягали на призначенні ОСОБА_2 більш суворого покарання, ніж обмеження волі зі звільненням з випробуванням, з огляду на те, що обвинувачений працює і не належить до осіб, перелік яких наведено у ч.2 ст.57 КК України, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити основне покарання у виді виправних робіт в межах санкції ч.1 ст.286 КК України.

Враховуючи вказані обставини, зокрема, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, який з необережності вчинив нетяжкий злочин, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, а єдиним джерелом доходу обвинуваченого та його сім`ї є заробітна плата, яку він отримує виконуючи обов`язки водія, суд вважає можливим не призначати ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі ст.69 КК України.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів та досягнення визначеної ст.50 КК України мети покарання.

Представником потерпілого заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого та ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди в розмірі 2399 грн та 70000 грн відповідно.

Під час судового розгляду обвинувачений визнав, що під час дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений належний потерпілому мобільний телефон, вартість якого не була відшкодована страховою компанією, та погодився на відшкодування його вартості в розмірі 2000 грн; заперечував щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди, зважаючи на вимоги діючого законодавства щодо обов`язку відшкодування такої шкоди ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» - власником транспортного засобу, яким він керував у зв`язку з виконанням трудових обов`язків.

Представник цивільного відповідача ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що заявлена потерпілим сума моральної шкоди є необґрунтовано завищеною та такою, що призведе до його безпідставного збагачення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка їх спричинила у разі її винуватості.

В той же час, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд приходить до висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому спричинено моральну шкоду, так як мало місце ушкодження його здоров`я, що потягло за собою лікування, було змінено звичний уклад його життя, внаслідок чого він пережив певні моральні страждання, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні копіями листків непрацездатності, випискою з історії хвороби стаціонарного хворого, висновком судово-медичної експертизи, показаннями свідка ОСОБА_7 (а.с.26-31, 85).

Так, суд вважає обґрунтованими доводи потерпілого про відчуття фізичного болю та стан стресу, оскільки такі явища є природними наслідками дорожньо-транспортної пригоди і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання.

Тому, з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких потерпілий зазнав, характеру немайнових втрат, ступеня тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, пов`язаних з необхідністю витрачати час на лікування, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі 25 000 грн. На переконання суду, вказаний розмір відшкодування є достатньою справедливою сатисфакцією.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 під час ДТП керував службовим транспортним засобом, який належить ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, а тому у відповідності до вимог ст.1187 ЦК України, визначене відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди підлягає стягненню саме з ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», як власника джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого документально підтверджені здійснені ним процесуальні витрати на надання правової допомоги у розмірі 8000 грн (а.с.34-38).

Питання про речові докази вирішується на підставі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді виправних робіт на строк 6 (шість) місяців з відрахуванням 10% із суми його заробітку в дохід держави.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 2000 грн та процесуальні витрати в сумі 8000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Речовий доказ – автомобіль марки «АМ RSRMMA (Renault Master3)» н.з. НОМЕР_1 , - після набрання вироком законної сили вважати повернутим власнику ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат».

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Т.В. Шияновська