Вирок № 98075772, 05.07.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/94/2021

130/1838/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Буга Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за ; 12020025130000022 від 24 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, співмешкаючого, військовозобов`заного, працюючого машиністом на підприємстві "Експрес" м.Жмеринка, раніше несудимого, по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125 КК України,

також за участі прокурора Слободяна В.Ю.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілої Красномовець Н.П.,

захисника Молявчика О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

у с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення та кваліфікація кримінального правопорушення

Обвинувачений ОСОБА_1 24 липня 2020 року, приблизно о 15-30 год, перебуваючи на вул.Солідарності в м.Жмеринка, на грунті раптово виниклого кофлікту із ОСОБА_2 , з метою заподіяння їй тілесних ушкоджень кулаком правої руки наніс потерпілій удар в область лівої лобно-тім`яної ділянки, від якого та впала на асфальтне покриття дороги. Після того, як потерпіла ОСОБА_2 піднялась, обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи свій намір на заподіяння тілесних ушкоджень, кулаком правої руки умисно наніс їй удар в область лівої скроні, від чого потерпіла впала на асфальтне покриття дороги. Внаслідок ударів потерпіла ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження у виді забиття м`яких тканин лівої лобно-тім`яної ділянки.

В цей час конфлікт побачив вітчим потерпілої ОСОБА_3 , який підбіг, щоби припинити протиправні дії обвинуваченого, однак той з метою заподіяння тілесних ушкоджень умисно наніс ОСОБА_3 удар кулаком правої руки по обличчю в область лівого ока, від чого він впав на асфальтне покриття дороги. Після того, як потерпілий ОСОБА_3 піднявся, обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи свій намір на заподіяння тілесних ушкоджень, кулаком правої руки умисно наніс йому ще один удар в область грудної клітини, від чого потерпілий впав на асфальтне покриття дороги. Внаслідок ударів потерпілий ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження у виді синців на обличчі, підкон`юктивальний крововилив на лівому очному яблуці та при падінні численні садна на спині та лівій руці.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Досліджені докази

У вчинених кримінальних проступках обвинувачений ОСОБА_1 винним себе повністю не визнає, погоджується надати показання. Пояснює, що потерпілу ОСОБА_2 він взагалі не бив, просто відтягнув її за руку від своєї матері, а потерпілого ОСОБА_3 відштовхнув рукою у груди з метою захистити свою матір. У судовому засіданні пояснює, що 24 липня 2020 року, почувши крики дітей та стукіт камінців по брамі, вийшов на вулицю і зробив дітям зауваження, щоб вони не кричали і не кидали камінцями, бо тут живе жінка похилого віку, яка відпочиває. Діти припинили свої дії. Однак хвилин через 10-15 продовжували кричати і бешкетувати. На вулицю вийшла його мати ОСОБА_4 , яка зробила дітям зауваження. В цей час вийшла ОСОБА_2 , яка схопила мати за волосся і кинула на асфальт. Він за руку відтягнув ОСОБА_2 від матері. Вибіг вітчим ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - також бив мати, він відштовхнув його у груди правою рукою, той впав. ОСОБА_2 він взагалі не бив. Навпаки, вона і ОСОБА_5 били ногами його мати. Він звертався до поліції, але вони нічого не зробили, перевірку не провели, ніяких дій по притягненню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідальності не вчинили. З приводу цього до прокуратури чи вищестоящої поліції не звертався. Вважає себе невинуватим і просить виправдати.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків повністю доведена безпосередньо дослідженими та оціненими судом окремо та у їх сукупності такими доказами: показаннями потерпілих, свідків, матеріалами кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні надає показання, що в них по АДРЕСА_1 проклали асфальтовану дорогу, і там постійно діти граються, катаються на скейтах, велосипедах та шумлять. Так, 24 липня 2020 року він, перебуваючи у себе на подвір`ї, почув крик жінок і дітей, зрозумів, що когось б`ють та вибіг на вулицю. На вулиці побачив, що мати обвинуваченого ганяє палкою дітей, а його прийомна дочка ОСОБА_2 лежить під парканом на землі, він побіг їй на допомогу. Бачив, як ОСОБА_6 наніс їй удар ногою в область грудної клітини. Коли підбіг ближче, то кричав на ОСОБА_1 і отримав удар від нього в обличчя, після чого впав, а коли підвівся, то отримав ще один удар. Перший удар був в обличчя, а другий в грудну клітину. Після двох ударів люди почали кричати, та ОСОБА_1 його більше не бив, проте конфлікт не припинився. В теперішній час його сім`я з сім`єю ОСОБА_6 так і перебуває в конфліктних стосунках. Після отриманих ударів за допомогою до лікарні не звертався, лікувався вдома, цивільного позову не заявляв. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Лише бажає, щоб той відповів за свої дії по закону.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні надає показання, що її сусідка ОСОБА_4 постійно ображає, принижує та проганяє дітей, які граються на вулиці. Так, біля 15-00 год 24 липня 2020 року, миючи посуд у себе вдома, почула крики дітей та вибігла на вулицю, оскільки там гралися її син з племінником. Побачила, що ОСОБА_4 знову свариться на дітей та зробила їй зауваження, і розпочався конфлікт, який вона знімала на телефон. Обвинувачений ОСОБА_1 гнав дітей догори вулиці палицею, а ОСОБА_4 сварилась з її покійною бабусею, а потім підійшла до неї та вдарила по руці палкою, внаслідок чого телефон випав з руки. Потім ОСОБА_4 почала кричати : «Женя, вбивають!», хоча її ніхто не чіпав, і обвинувачений ОСОБА_1 підбіг та вдарив потерпілу в обличчя кулаком так, що вона від удару впала, а коли підвелась, отримала ще один удар в обличчя та знову впала. Всього вона отримала два удари : один раз в праву сторону, другий раз в ліву, чи отримувала вона після другого падіння ще удари не пам`ятає, оскільки запаморочилась свідомість. Коли її вітчим почув крики, то вибіг на вулицю і обвинувачений вже почав його бити. Бачила, як він вдарив вітчима кулаком в око, яке потім було червоне. Потім приїхала поліція і вони з вітчимом поїхали до відділення для написання заяви. Свою заяву подала не одразу, а через три тижні, оскільки слідчий повідомив, що заяви вітчима буде достатньо для порушення кримінального провадження, але потім повідомив, що потрібно ще їй подати таку ж заяву. Цивільний позов підтримує повністю та просить його задовольнити, так як їй завдано моральної та матеріальної шкоди. Матеріальну шкоду оцінює відповідно до наданих чеків в розмірі 829 грн витрат на лікування, а моральну оцінює в розмірі 20000 грн. Моральна шкода полягає в тому, що в неї значно погіршилось самопочуття, відчуває постійне запаморочення та тремтіння рук, з приводу чого вона неодноразово зверталась до сімейного лікаря. Ліки собі купувала за призначенням лікаря, а не на власний розсуд. Також моральну шкоду обґрунтовує завданими душевними стражданнями через постійні образи та конфлікти з боку обвинуваченого, які були і продовжують бути майже щодня, а іноді і по кілька разів на день. Просить покарати обвинувачення на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_4 - мати обвинуваченого - у судовому засіданні надає показання, що в них напроти будинку зробили асфальтовану дорогу, діти зі всієї вулиці саме на цю її частину приходять гратися, шумлять, кричать, катаються на велосипедах. Так, 23 липня 2020 року вона вийшла на вулицю та зробила дітям зауваження, і в цей час вибігла мати потерпілої ОСОБА_2 , ОСОБА_5 з сапою і погрожувала їй, а дітям сказала, що дозволяє їм тут гратися. Наступного дня діти знову шуміли, кидалися камінням та дражнилися з неї, а коли вона їм зробила зауваження, то діти відповіли, що тьотя ОСОБА_7 їм дозволяє тут гратися. Тоді ОСОБА_5 підбігла до неї і почала тягнути за волосся, а її дочка ОСОБА_2 підбігла і почала її бити ногами, побила її по ліктях і колінах. Її син ОСОБА_8 прибіг на допомогу і підняв її з землі. Тоді вибіг ОСОБА_9 , син його відштовхнув, ОСОБА_10 впав на землю і подряпав собі обличчя. Хтось кричав викликати поліцію, ми викликали поліцію, вони приїхали, але ніхто ніяких заяв не писав. Її син ніяких тілесних ушкоджень нікому не завдавав, а лише захищав свою мати. Їй заподіяно тілесні ушкодження, фото яких містяться в її сина на телефоні. Чому ОСОБА_9 біг до її сина, не знає. Її син ніяких протиправних дій не чинив. Нанесені їй тілесні ушкодження не фіксувала, оскільки не хотіла конфлікту, так як вони сусіди, ще й далекі родичі.

Свідок ОСОБА_11 , яка живе по сусідству, у судовому засіданні надає показання, що з сім`єю ОСОБА_6 не спілкується, оскільки вони дуже конфліктні, а з сім`єю потерпілих в нормальних стосунках. Точної дати не пам`ятає, знає, що подія відбулась в липні 2020 року. Місце події - напроти її будинку по вул.Солідарності на дорозі. Діти гралися, і ОСОБА_12 (мати обвинуваченого) їх гонила та сварилась на них, як завжди. ОСОБА_12 вибігла з палкою на дорогу і почала ОСОБА_13 , яка набирала з криниці воду, штурхати через сітку палицею і кричати до неї. ОСОБА_5 , яка набрала воду, плюснула в ОСОБА_14 , щоб та відчепилась. Потім вона пішла до хати, а коли почула крик, то вибігла на вулицю і побачила, що ОСОБА_15 лежить на землі в крові, а ОСОБА_16 стояв біля нього. Самої бійки не бачила. Бачила, що в ОСОБА_17 була на обличчі кров і те, що він лежав на землі.

Свідок ОСОБА_18 - дружина потерпілого ОСОБА_3 та мати потерпілої ОСОБА_2 - пояснює, що з сусідами ОСОБА_6 перебуває в конфліктних стосунках. Подія сталась 24 липня 2020 року близько 16-00 год. Вона прийшла до дочки і допомагала їй, пішла до криниці набирати воду та побачила, як ОСОБА_12 зі своїм сином ОСОБА_19 проганяють дітей до гори вулиці, на що зробила їм зауваження, щоб не чіпали дітей. ОСОБА_12 почала штурхати її палицею, а дочка ОСОБА_2 вийшла на вулицю і почала знімати відео на телефон, тоді ОСОБА_4 підбігла до дочки і вдарила її по руці палицею, через що телефон випав у неї з руки та розбився. ОСОБА_12 почала кричати, тоді прибіг її син ОСОБА_19 , який вдарив ОСОБА_2 правою рукою в ліву частину обличчя, а потім ще бив ногами, кількості ударів не рахувала. Від ударів вона впала на землю. Потім ОСОБА_1 підбіг і хотів бити її, але вийшов чоловік, до якого побіг ОСОБА_16 і почав його бити. В чоловіка текла кров по обличчю і з вуха. Дочка в лікарні не лежала, але лікувалась вдома, вона постійно скаржиться на погане самопочуття та головні болі. ОСОБА_12 постійно провокує конфлікти, а син її підтримує, оскільки він на її боці.

Крім цього, вина обвинуваченого у вчиненні криміналього проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, повністю доведена оціненими судом у нарадчій кімнаті у відповідності з частиною першою статті 89 КПК України і визнаними належними і допустимими у сукупності з показаннями обвинуваченого, потерпілих та свідків такими доказами :

- протоколом прийняття заяви у ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 24 липня 2020 року, який пояснив, що ОСОБА_1 24 липня 2020 року о 15-30 год наніс йому кулаком тілесні ушкодження в область грудної клітини (т.1 а.с.76);

- висновком експерта № 67/61 від 12 серпня 2020 року, згідно з яким у ОСОБА_3 виявлені від удару синці на обличчі, підкон`юктивальний крововилив на лівому очному яблуці та при падінні численні садна на спині та лівій руці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.77-78);

- протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_3 та відеодиском цієї слідчої дії, в ході якої потерпілий ОСОБА_3 за допомогою статиста розповів та показав, як ОСОБА_1 вдарив його кулаком правої руки у обличчя, він впав, а коли піднявся, ОСОБА_1 ще раз вдарив його кулаком у груди (т.1 а.с.79-81);

- протоколом прийняття у ОСОБА_2 заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 19 серпня 2020 року, яка пояснила, що 24 липня 2020 року близько 15-30 год ОСОБА_16 на вул.Солідарності спричинив їй тілесні ушкодження - вдарив двічі кулаком по голові (т.1 а.с.82);

- висновком експерта № 69 від 20 - 31 серпня 2020 року, згідно з яким у ОСОБА_2 , згідно з медичними документами, мали місце забиття м`яких тканин лівої лобно-тім`яної ділянки та лівого ліктьового суглобу, які спричинені діями тупих предметів, якими міг бути кулак - в обличчя, чи дорожне покриття - ліктьовий суглоб, і належать, як окремо так і у сукупності, до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.83).

Оцінка доказів

Дослідивши у судовому засіданні безпосередньо та оцінивши всі вищеперераховані письмові докази відповідно до вимог статті 94 КПК України, суд вважає їх належними і допустимими, оскільки вони у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги показання та невизнання вини обвинуваченим у інкримінованому йому кримінальному проступку, який, визнаючи відтягування від матері за руку потерпілої ОСОБА_2 та заподіяння потерпілому ОСОБА_3 поштовху у грудну клітину, пояснює свої дії необхідною обороною по захисту матері від протиправних дій потерпілих, і вважає їх способом уникнути відповідальності за вчинене, а його винуватість підтверджується ретельно дослідженими у судовому засіданні доказами, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Відповідно до положень статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання, наявність чи відсутність обставин, передбачених частиною п`ятою статті 36 КК України.

Вирішуючи питання про умисел обвинуваченого, суд виходить із сукупності всіх встановлених в ході судового розгляду обставин вчиненого діяння, враховує : тривалі неприязні відносини між обвинуваченим, його матір`ю та сусідами - потерпілими у кримінальному провадженні; спосіб та знаряддя злочину - кулак руки обвинуваченого, який набагато молодший за потерпілого ОСОБА_3 і вочевидь сильніший фізично як за потерпілу ОСОБА_2 , яке є жінкою, а також за потерпілого ОСОБА_3 (обвинувачений 1987 року народження, потерпілий ОСОБА_3 1961 року народження); його байдужість до настання наслідків при застосуванні до потерпілих насильницьких дій при нанесенні ударів в обличчя життєво важливі органи - око та скроню, а також повторність нанесення таких ударів після падіння на тверду поверхню (асфальт) та піднімання потерпілих; недоведеність суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого, а звідси - і відсутність акту захисту зі сторони обвинуваченого. При цьому суд відкидає показання обвинуваченого в тій частині, що він тільки відтягував та відштовхував потерпілих у відповідь на їх неправомірні дії по відношенню до своєї матері, яка після конфлікту, отримавши численні тілесні ушкодження, навіть не зверталась із заявою до поліції.

У суду немає підстав не брати до уваги показання допитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_18 , які підтвердили факт заподіяння обвинуваченим встановлених судово-медичною експертизою тілесних ушкоджень потерпілим, оскільки вони узгоджуються між собою, а також з дослідженими у судовому засіданні доказами.

Показання свідка ОСОБА_4 - матері обвинуваченого ОСОБА_1 - яка підтверджує показання свого сина обвинуваченого, суд відкидає і не приймає до уваги, оскільки вона є матір`ю особи, яка вчинила кримінальні правопорушення, і ці показання різняться з показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків, підстав критично оцінювати які у суду немає, оскільки вони є логічними, послідовними, доповнюють одне одного та узгоджуються між собою, підтверджуються іншими належними доказами у кримінальному провадженні, а тому визнаються судом правдивими. Причин обмовляти свідками обвинуваченого не було встановлено, а тому суд не має підстав не довіряти показанням, які свідки надали суду.

Всі досліджені судом докази достовірно свідчать про наявність фізичного контакту між потерпілими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 , протиправний характер якого, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, знайшов підтвердження в ході судового слідства.

Невизнання вини обвинуваченим суд розцінює як намагання уникнути кримінальної та матеріальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.

Отже, суд, зберігаючи відповідно до вимог частини шостої статті 22 КПК України об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, вважає, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, і його дії слід кваліфікувати за частиною першою статті 125 КК України.

Відомості щодо особи обвинуваченого

Особа обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Жмеринка Вінницької області, зареєстрованого у АДРЕСА_2 , підтверджується фотокопією його паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 26 березня 2004 року Жмеринським РВУМВС (а.с.84).

На обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений ОСОБА_1 не перебуває, за лікуванням останніх п`ять років не звертався, що видно з довідок № 166 та № 362 від 6 серпня 2020 року Жмеринської ЦРЛ (т.1 а.с.86-87).

Згідно з довідкою № 285 голови кварталнього комітету "Добробут" від 5 серпня 2020 року, ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 з матір`ю ОСОБА_4 , 1944 року народження (т.1 а.с.88).

Відповідно до характеристики голови квартального комітету "Добробут" від 5 серпня 2020 року, ОСОБА_1 характеризується задовільно. Проживає з матір`ю, яка постійно свариться з сусідами та безпідставно звертається до правоохоронних органів (т.1 а.с.89).

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше несудимий, що видно з довідки від 3 вересня 2020 року (т.1 а.с.90).

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання

Обставин, які у відповідності із статтею 66 КК України пом`якшують покарання, а також у відповідності із статтею 67 цього Кодексу обтяжують покарання, судом, як і досудовим слідством, не встановлено.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання суд враховує принцип доцільності, який полягає у відповідності заходів покарання цілям юридичної відповідальності, тобто відповідність заходів покарання тяжкості вчиненого правопорушення з урахуванням вимоги індивідуалізації відповідальності. При цьому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком; особу винного, який характеризується позитивно, раніше несудимий; що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, і яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого; виходячи з принципів індивідуалізації, розумності покарання з метою попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами; і вважає доцільним призначити йому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді громадських робіт в межах санкції частини першої статті 125 КК України.

Суд вважає, що в даному випадку покарання у виді штрафу, передбачене санкцією частини першої статті 125 КК України, не буде відповідати таким цілям кримінальної відповідальності як забезпечення прав та свобод потерпілих шляхом їх гарантування, охорони та відновлення, а також захисту справедливості. Громадські ж роботи виконуються на користь суспільства, громади, і спрямовані на формування у засудженого поваги до суспільства, громадських інтересів, а також в даному випадку будуть реально спрямовані на виконання завдань кримінального покарання.

Вирішення цивільного позову

Що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 (т.1 а.с.49-62), суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди витрат на лікування в сумі 829,54 грн задоволенню не підлягає, оскільки не підтверджений потерпілою. При цьому чеки, нею надані, суд не приймає до уваги, оскільки відсутні також докази, що саме такі ліки були необхідні та призначені потерпілій (т.1 а.с.57).

Що стосується моральної шкоди, то суд вважає, що позов в цій частині підлягає повному задоволенню з огляду на таке.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, перш за усе, гарантується Конституцією України (статті 32, 56, 62).

Кінцевою метою будь-якого звернення до суду є відновлення порушеного права та відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями. Саме відновлення справедливості та принаймні мінімальну компенсацію за втрати, яких зазнав потерпілий, і можна вважати основною метою судового процесу та права як соціального регулятора в цілому. Але перед тим, як визначитися із компенсацію, цілком очевидно, треба чітко встановити розмір реально нанесеної шкоди.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому доведенню підлягають : наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, доведена та знайшла підтвердження у судовому засіданні. Отже, судом приймається до уваги, що потерпіла ОСОБА_2 зазнала фізичного болю у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та члена її сім`ї, приниженням своєї честі та гідності. Тобто факт заподіяння моральної шкоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого ОСОБА_1 та настанням шкідливих для потерпілої наслідків доведені.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань потерпілої, яка дійсно зазнала фізичного болю, принижень, стресу. Тому відшкодування моральної шкоди у зазначеній у позовній заяві сумі 20000 грн, на думку суду, буде відповідати вимогам розумності та справедливості, і за даних конкретних обставин не може вважатися ні заниженою, ні завищеною чи надмірною.

Мотиви ухвалення інших процесуальних рішень

Речових доказів та процесуальних витрат по кримінальному провадженню немає.

Запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.

Керуючись статтями 370, 371, 374, 394 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, і обрати йому покарання у виді 150 (ста п`ятдесяти) годин громадських робіт.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 829 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) грн моральної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження можуть у суді отримати копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Костянтин Шепель